Рішення № 14352097, 01.03.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.03.11 Справа № 1/5009/67/11

Суддя

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Р.Б.К. Атлантис ГРУПП» (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Харківська, 9/10, 49100, м. Дніпропетровськ а/с 5152)

до відповідача приватного підприємства «Фабрика делікатесних сирів»(69084, м. Запоріжжя, вул. Димитрова, 50)

про стягнення 1205грн.06коп.

Суддя Немченко О.І.

Представники сторін:

від позивача: Пичахчи С.В., довіреність № 447 від 08.12.2010 р.,

від відповідача: ОСОБА_1., довіреність № 25 від 08.02.2011 р.

СУТНІСТЬ СПОРУ:

10.01.2011 р. до господарського суду Запорізької області звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Р.Б.К. Атлантис ГРУПП»з позовною заявою про стягнення з приватного підприємства «Фабрика делікатесних сирів»1205грн.06коп. боргу, 102грн.00коп. державного мита та 236грн.00коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

10.01.2011 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі, судове засідання призначено на 08.02.2011р., сторони зобовязано надати відповідні докази та забезпечити явку уповноважених представників сторін.

01.02.2011 р., на виконання ухвали суду, від позивача у справі надійшли необхідні документи, які були залучені до матеріалів справи.

08.02.2011 р. від відповідача у справі надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у звязку із відсутністю з 31.01.2011 р. у штаті товариства юриста та призначення нового юриста лише 08.02.2011р., який не має змоги вивчити суть справи та надати витребувані документи в судове засідання 08.02.2011 р.

В судовому засіданні 08.02.2011 р. представник відповідача підтримав клопотання та просив суд перенести судове засідання на іншу дату. Судом клопотання відповідача було задоволено, в судовому засіданні оголошена перерва до 01.03.2011 р.

В судовому засіданні 01.03.2011 р. представник позивача підтримав позовні вимоги, з підстав викладених у позовній заяві В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідно до умов договору № 43/02/07ф від 19.10.2007 р., укладеного з відповідачем, поставив товар на загальну суму 34608грн.00коп. Поставлений за видатковою накладною № 81 від 20.02.2008 р. товар, відповідачем було оплачено частково, в сумі 33402грн.94коп., у звязку з чим, за ним виникла заборгованість у розмірі 1205грн.06коп.

Відповідач у відзиві на позовну заяву визнав позов у повному обсязі, але у звязку зі складним фінансовим становищем запропонував позивачу укласти мирову угоду.

Представник позивача заперечив проти укладення з відповідачем мирової угоди.

У звязку із запереченням позивача проти укладення мирової угоди та можливим розстроченням виконання рішення суду, судом було залишено без задоволення клопотання відповідача щодо перенесення судового засідання для надання часу для узгодження запропонованих умов мирової угоди.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України по закінченні судового засідання оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

За заявою представників сторін розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

19.10.2007 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Р.Б.К. Атлантис ГРУПП», м. Дніпропетровськ (постачальник) та приватним підприємством «Фабрика делікатесних сирів», м. Запоріжжя (покупцем) був укладений договір поставки № 43/02/07/ф (надалі договір).

Згідно п.п. 1.1 та 1.2 договору, постачальник, зокрема, зобовязувався передати у власність покупця у встановлений строк поліамідну оболонку, а покупець зобовязувався прийняти товар та оплатити його згідно умов договору. Найменування, кількість, асортимент товару зазначається у накладних.

Пунктом 3.1 договору сторони визначили здійснення оплати за поставлений товар шляхом передоплати.

Згідно рахунку-фактури № 81 від 19.02.2008 р., довіреності серії НБИ № 268283 від 19.02.2008 р., на підставі видаткової накладної № 81 від 20.02.2008 р., позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 34608грн.00коп.

Поставлений позивачем товар був оплачений відповідачем частково в сумі 33402грн.94коп.

Гарантійним листом № 299 від 29.09.2010 р., адресованому позивачу, відповідач гарантував погашення заборгованості до 10.10.2010 року.

Враховуючи несплату відповідачем заборгованості в сумі 1205грн.06коп., позивач звернувся до суду із цим позовом.

Суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, на підставі наступного.

Спірні правовідносини сторін є господарськими та виникли на підставі договору поставки № 43/02/07/ф від 19.10.2007 р., укладеного сторонами у справі.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін .

Згідно зі ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформації тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. (Аналогічна норма міститься і у ст. 526 Цивільного кодексу України.). До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

Приписами ст. 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, позивач належним чином виконував свої зобовязання, поставивши відповідачу товар на загальну суму 34608грн.00коп.

Факт поставки позивачем товару, та отримання відповідачем товару на загальну суму 34608грн.00коп. підтверджується рахунком-фактурою № 81 від 19.02.2008 р., довіреністю серії НБИ № 268283 від 19.02.2008 р., а також видатковою накладною № 81 від 20.02.2008 р., підписаною з боку обох сторін.

Відповідач поставлений позивачем товар оплатив частково, в сумі 33402грн.94коп., що підтверджується банківськими виписками (реєстрами кредитових платежів), копії яких містяться в матеріалах справи.

Наявність несплаченої відповідачем заборгованості за поставлений позивачем товар в сумі 1205грн.06коп. станом на 26.01.2011 р. підтверджується і двостороннім актом звірки взаєморозрахунків, підписаного з боку обох сторін у справі.

Не заперечується факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 1205грн.06коп. і самим відповідачем.

Згідно зі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобовязані вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на обґрунтування своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Позивачем доведено належними доказами належне виконання зобовязань перед відповідачем щодо поставки товару та факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 1205грн.06коп.

Доказів виконання відповідачем зобовязань перед позивачем щодо оплати продукції у повному обсязі суду не надано.

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 1205грн.06коп. боргу підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладені обставини справи та норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі та стягнення з відповідача на користь позивача 1205грн.06коп. основного боргу.

Враховуючи складене фінансове становище відповідача, а також його зобовязання погасити 1205грн.06коп. боргу протягом 2 місяців з дня прийняття рішення, суд, на підставі п. 6 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, вирішив розстрочити виконання рішення в частині стягнення основного боргу до 30.04.2011 р. включно, шляхом сплати відповідачем заборгованості в сумі 600грн.00коп. до 31.03.2011 р. включно та 605грн.06коп. до 30.04.2011 р. включно.

На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи, що спір виник з вини відповідача, судові витрати (102грн.00коп. державного мита та 236грн.00коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) відносяться на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82, п. 6 ст. 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з приватного підприємства «Фабрика делікатесних сирів» (69084, м. Запоріжжя, вул. Димитрова, 50, р/р 2600730134907 у філіалі «Дніпропетровського центрального відділення ПІБ», м. Дніпропетровськ, МФО 305437, код 32875438, ІПН 328754308309) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Р.Б.К. Атлантис ГРУПП»(49000, м. Дніпропетровськ, вул. Харківська, 9/10, 49100, м. Дніпропетровськ а/с 5152, р/р 26001001311625 в АТ «ОТП БАНК», м. Київ, МФО 300528, код 34314907, ІПН 143149004621) 1205 (одна тисяча двісті пять) грн. 06 коп. основного боргу з розстроченням платежу наступним чином: 600 (шістсот) грн. 00 коп. до 31.03.2011 р. включно та 605 (шістсот пять) грн. 06 коп. до 30.04.2011 р. включно, 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Суддя О.І. Немченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підпису.

Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, «04»березня 2011 року.