Рішення № 14351983, 02.03.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.03.11 Справа № 27/2/11

Суддя

За позовом: Управління комунальної власності Запорізької міської ради, м. Запоріжжя

до Фізичної особи - субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, м. Запоріжжя

про стягнення 21 198 грн. 33 коп. та розірвання договору № 1433 від 29.12.2006 р.

Суддя Дроздова С.С.

Представники:

Від позивача: Фанін П.В., дов. № 1 від 04.01.2011 р.

Від відповідача: не зявився

Управління комунальної власності Запорізької міської ради звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Фізичної особи - субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, м. Запоріжжя про стягнення заборгованості з орендної плати за договором № 1433 від 29.12.2006 р. за період з грудня 2008 року по жовтень 2010 року включно у розмірі 21 198 грн. 33 коп. та розірвання договору оренди № 1433 від 29.12.2006 р.

Ухвалою господарського суду від 15.12.2010 р. порушено провадження у справі № 27/2/11 та призначено судове засідання на 24.01.2011 р.

Ухвалою господарського суду від 24.01.2011 р., розгляд справи відкладався на 16.02.2011р., у звязку з неявкою у судове засідання уповноваженого представника відповідача, а також, враховуючи, необхідність витребування додаткових доказів у справі та документів, які необхідні для всебічного та обєктивного розгляду спору.

Ухвалою від 16.02.2011 р. строк розгляду спору продовжено, на підставі ч. 3 ст. 69 ГПК України та призначено судове засідання на 02.03.2011 р.

02.03.2011 р. продовжено слухання справи № 27/2/11.

02.03.2011 р. до початку розгляду справи представник позивача заявив письмове клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та розяснено представнику позивача, який прибув в судове засідання, його права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

У судовому засіданні, відкритому 02.03.2011 р. позивач підтримав позовні вимоги, на підставах, викладених у позовній заяві.

Просить суд: стягнути з Фізичної особи - субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, м. Запоріжжя 21 198 грн. 33 коп. заборгованості з орендної плати за договором № 1433 від 29.12.2006 р. за період з грудня 2008 року по жовтень 2010 року включно та розірвати договір оренди № 1433 від 29.12.2006 р.

Представник відповідача у судові засідання, відкриті 24.01.2011 р., 16.02.2011 р. та 02.03.2011 р. не зявився. Проти позову не заперечив, письмового відзиву не надав. Про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином. Поважні причини своєї неявки суду не повідомив. Клопотань про розгляд справи за відсутності представника відповідача або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило.

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

У відповідності із ст. 33 ГПК України, обовязок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно розяснень Вищого Господарського Суду України, які викладені в інформаційному листі від 15.03.2010 року № 01-08/140 “Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві” неявка в судові засідання учасників судового процесу (сторін), ненадання витребуваних судом документів та доказів, необхідних для повного розгляду справи подібна практика, спрямована на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, може розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами.

Згідно п. 26.4.7-1 Розяснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/609 від 31.05.2002 р. “Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких розяснень президії Вищого арбітражного суду України”, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Господарським судом ухвали суду від 15.12.2010 р., 24.01.2011 р. та 16.02.2011 р. було направлено за місцезнаходженням відповідача, на адресу суду поштовим відділенням не поверталися, що свідчить про належне повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

Неявка уповноваженого представника відповідача в судове засідання не звільняє відповідача від виконання вимог суду, викладених в ухвалах суду і направлення суду витребуваних матеріалів.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами, якщо їх достатньо для вирішення спору по суті. Відповідач свої зобовязання не виконав, не скористався правом на захист своїх інтересів.

Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, вислухавши представника позивача, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Згідно з ч. 1 ст. 13, ч. 1, 2 ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Цивільні обовязки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обовязковим для неї.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне. Відповідно до ст. 4-1 ГПК України господарські суди вирішують спори у порядку позовного провадження.

Позов це вимога позивача про захист порушеного або оспорюваного субєктивного права чи охоронюваного законом інтересу, яка здійснюється у визначеній законом процесуальній формі. Згідно з господарським процесуальним законодавством предмет позову це матеріально правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен винести рішення. Матеріальноправова вимога позивача повинна опиратися на певні обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а саме на підставу позову.

Згідно з ст. 20 ГПК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Господарським судом встановлено , що 29 грудня 2006 року між Управлінням комунальної власності Запорізької міської ради, м. Запоріжжя (орендодавець) та фізичною особою - субєктом підприємницької діяльності ОСОБА_1, м. Запоріжжя укладено договір оренди окремо стоячої будівлі.

Відповідно до п. 1.1 договору орендодавець, на підставі рішень виконавчого комітету Запорізької міської ради від 25.05.2006 р. за № 195/44 передає, а орендар приймає в строкове платне користування окремо стоячу будівлю загальною площею 149,70 кв. м., по вул. Шушенській, 46 а, яка знаходиться у віданні управління комунальної власності Запорізької міської ради, вартість якої визначена у звіті про оцінку і становить за незалежною оцінкою (залишковою вартістю) 43073 грн. 00 коп. станом на 30.08.2003 р.

Відповідно до додаткової угоди від 27.07.2007 р. до договору оренди орендна плата визначається на підставі рішень виконавчого комітету Запорізької міської ради від 28.02.2006 р. № 63 та Запорізької міської ради від 28.04.2007 р. № 31 і складає 7 035 грн. 82 коп.

Орендна плата перераховується орендарем в місцевий бюджет Ленінського району щомісячно, не пізніше 10-го числа місяця, наступного за звітним. З 15.05.2007 р. місячна орендна плата становить 586 грн. 32 коп., відповідно до додаткової угоди від 27.07.2007 р. до договору.

Позивач свої зобовязання за договором оренди окремо стоячої будівлі № 1433 від 29.12.2006 р. виконав у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 18, 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі, незалежно від наслідків господарської діяльності в строки, визначені у договорі.

В порушення вказаних вимог чинного законодавства України та умов договору оренди окремо стоячої будівлі № 1433 від 29.12.2006 р., відповідач зобовязання по своєчасному внесенню орендної плати в повному обсязі не виконує, у зв'язку з чим, за період з грудня 2008 року по жовтень 2010 р. виникла заборгованості з орендної плати за договором № 1433 від 29.12.2006 р. за період з грудня 2008 року по жовтень 2010 року включно у розмірі 21 198 грн. 33 коп.

Відповідно до п. 5.2 договору оренди та ч. 3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», відповідач зобовязується своєчасно і у повному обсязі вносити орендну плату до місцевого бюджету м. Запоріжжя.

Згідно з п. 9.1 договору за невиконання або неналежне виконання зобовязань згідно з договором оренди сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України.

27.11.2009 р. позивач надіслав на адресу відповідача лист за № 1739 для підписання акт звірки нарахованої та сплаченої орендної плати та запропонував розірвати договір оренди за згодою сторін. Проект відповідної додаткової угоди та акту прийому-передачі обєкту також був направлений разом з листом.

29.12.2009 р. лист № 1739 було повернуто на адресу позивача, у звязку із закінченням терміну зберігання, про що свідчить відмітка на конверті.

Претензії залишилися відповідачем без відповіді та задоволення.

Відповідно до ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором

Відповідач належним чином не виконує покладені на нього зобовязання. У звязку з чим, у період з грудня 2008 р. по жовтень 2010 р. утворилася заборгованість з орендної плати за договором № 1433 від 29.12.2006 р. у розмірі 21 198 грн. 33 коп.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України, порушення зобов'язань однією із сторін договору зволікає як правові наслідки можливість розірвання договору, вимагати відшкодування завданих збитків, а також стягнення неустойки.

Згідно зі ст. 651 ЦК України, розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли в наслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розрахувала при укладенні договору.

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобовязання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Правовідносини сторін врегульовано договором оренди.

Відповідно до ч.1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічний припис містять п.п.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд вважає за необхідне позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 21198 грн. 33 коп. заборгованість з орендної плати за договором № 1433 від 29.12.2006 р. задовольнити.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про розірвання договору оренди № 1433 від 29.12.2006 р.

Відповідно до п. 10.1 договору, його укладено строком на десять років, тобто до 29.12.2016 р.

Відповідно до ч. 3 статті 291 ГК України, договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому ст. 188 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 651 ЦК України договір може бути розірвано на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Частиною 1 статті 286 ГК України передбачено, що орендна плата вноситься орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності.

Відповідно до статті 782 ЦК України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Згідно із ст. 26 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Відповідно до п. 10.4 договору договір може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням господарського суду у разі невиконання сторонами своїх зобовязань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Відповідно до статті 188 Господарського кодексу України порядок зміни та розірвання господарських договорів: у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Частиною 5 ст. 188 ГК України передбачає, якщо судовим рішенням договір розірвано, договір вважається розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Господарським судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що рішення господарського суду № 7/182/07 відмовлено ПП ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог про визнання дійсним договору оренди окремо розташованої будівлі від 29.12.2006 р. № 1433, укладеного між ПП ОСОБА_1 та Управлінням комунальної власності Запорізької міської ради.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду від 29.05.2007 р. ПП ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу до Запорізького апеляційного господарського суду на рішення господарського суду від 29.05.2007 р.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 04.09.2007 р. а пеляційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Запоріжжя задоволено. Рішення господарського суду Запорізької області від 29.05.2007 року у справі № 7/182/07 скасовано. Позов задоволено та визнано дійсним договір № 1433 оренди окремо розташованої будівлі по АДРЕСА_1, укладений 29.12.06р. між Приватним підприємцем ОСОБА_1 та Управлінням комунальної власності Запорізької міської ради.

Рішення про передачу в оренду позивачу будівлі було прийнято виконкомом Запорізької міської ради 25.05.2006 р., є дійсним і обовязковим до виконання. Закон України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»набрав чинності з 01.01.2007 р. Укладання договору оренди на підставі і на виконання рішення прийнято до вступу в дію даного Закону не є його порушенням.

Відповідно до статті 35 ГПК України підстави звільнення від доказування. Факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Постанова Запорізького апеляційного господарського суду від 04.09.2007 р. у справі № 7/182/07 до теперішнього часу не скасовано, є чинним та є обов'язковим для виконання, тому господарський суд Запорізької області не знаходить правових підстав для задоволення позовних вимог позивача про розірвання договору оренди № 1433 від 29.12.2006 р.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Позивач документально не довів суду обставин, якими він мав обґрунтувати позов в частині розірвання договору оренди № 1433 від 29.12.2006 р., і вірогідно, не задовольняють його інтереси, який не виконав обовязок доказування в даній частині позовних вимог.

Відповідно до ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобовязаннями усім належним їй майном.

Враховуючи вищевикладене, наявні матеріали справи, господарський суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позову.

Судові витрати при частковому задоволенні позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 22,33,34,35, 49, 82 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи - субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1, розрахункові рахунки в матеріалах справи відсутні) на користь місцевого бюджету Ленінського району (на р/р 33213871700006 в ГУ ДКУ у Запорізькій області, МФО 813015, код ЄДРПОУ 34677103, код платежу 22080401) 21198 (двадцять одна тисяча сто девяносто вісім) грн. 33 коп. заборгованості з орендної плати за договором № 1433 від 29.12.2006 р. за період з грудня 2008 року по жовтень 2010 року включно, 211 (двісті одинадцять) грн. 98 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення оформлено та підписано 04.03.2011р.