Рішення № 14351305, 10.02.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.02.11 Справа № 18/4/11

Суддя

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Хюпо Альпе-Адріа-Лізинг” (03056, м.Київ, вул. Польова, 24)

до закритого акціонерного товариства “СКЛОПЛАСТ” (юридична адреса: 69040, м.Запоріжжя, вул. Калініна, буд. 106; поштова адреса: 69600, м. Запоріжжя, вул. Краснова, 18)

про стягнення 2227887,65 грн.

Суддя Носівець В.В.

Представники сторін:

від позивача: Курило Ю.В., довіреність № 64 від 28.12.2010 р., паспорт серія ВА 677368 від 25.06.1997 р.;

від відповідача: Горохов К.М., довіреність № 1/12 від 29.10.2010 р., паспорт серія СВ 385902 від 03.07.2001 р.;

СУТНІСТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області 15.12.2010 р. звернувся позивач –товариство з обмеженою відповідальністю “Хюпо Альпе-Адріа-Лізинг” з позовною заявою до відповідача –закритого акціонерного товариства “СКЛОПЛАСТ” про стягнення 2227887,65 грн., а саме: 1840776,32 грн. боргу; 160169,24 грн. пені; 57138,42 грн. 3 % річних та 169803,67 грн. втрат від інфляції, за договором фінансового лізингу № 066-08/2008 від 11.08.2008 р. Ухвалою суду від 20.12.2010 р. порушено провадження у справі №18/4/11, судове засідання призначене на 20.01.2011 р. У судовому засіданні 20.01.2011 р. судом було оголошено перерву до 10.02.2011 р.

На адресу суду 25.01.2011 р. від ПАТ “Банк Форум” надійшла заява про вступ у справу на стороні позивача, у якій ПАТ “Банк Форум” просило суд допустити його у дану справу, як третю особу на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Клопотання вмотивовано тим, що господарським судом Запорізької області порушено провадження у справі № 26/15/11 про банкрутство відповідача. Банк має до відповідача підтверджені грошові вимоги відповідно до рішень господарського суду Запорізької області №№ 25/229/10, 25/230/10, 25/231/10 від 23.12.2010 р. Вимоги позивача у даній справі банк вважає ще не безспірними. Посилаючись на ст.ст. 1, 16 ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»банк передбачає, що рішенням у даній справі буде визначена кількість голосів позивача у зборах кредиторів відповідача; позивач матиме можливість своїми голосами впливати на вибір комітету кредиторів, визначення його повноважень та здійснювати вплив на інші питання, визначені ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»; комітет кредиторів представлятиме, в тому числі, і ПАТ «Банк Форум». Таким чином, банк вважає, що рішення суду у даній справі вплине на взаємні права та обов’язки позивач і банку.

У судовому засіданні 10.02.2011 р. представники позивача та відповідача заперечили проти задоволення заяви ПАТ “Банк Форум” про вступ у справу даної юридичної особи в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача. Було зазначено, що банк є господарюючим суб’єктом, рівно як позивач і відповідач, та не має і не повинен втручатися у господарську діяльність інших господарюючих суб’єктів щодо правовідносин, які між ними склалися. До правовідносин щодо лізингу банк не має жодного відношення; позивач як і банк є кредиторами відповідача, однак такі права виникли із різних господарсько-правових підстав: щодо позивача – із договору фінансового лізингу; щодо –банку –із генерального кредитного договору.

Згідно зі ст. 27 ГПК України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити або допустити до участі у справі.

ПАТ “Банк Форум” не надав документальних доказів в підтвердження викладених в клопотанні обставин (щодо процедури банкрутства та стадії провадження у справі про банкрутство, визнання та включення ПАТ “Банк Форум” до складу кредиторів відповідача).

Судом, для об’єктивного, повного та всебічного вирішення даного клопотання було з’ясовано, що відносно відповідача 24.12.2010 р. дійсно порушено справу про банкрутство № 26/15/11 (господарський суд Запорізької області суддя Юлдашев О.О.), введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном боржника; за клопотанням кредитора (товариства з обмеженою відповідальністю “Стальмонтаж”) розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Сокола Олексія Юрійовича (ідентифікаційний номер 3210319732, ліцензія серія АВ №521548 від 20.07.2010., а/с 189, м. Дніпропетровськ, 49000). Пізніше, ухвалою від 27.12.2010 р., в порядку ст.89 ГПК України, роз’яснено ухвалу суду від 24.12.2010 р. у справі № 26/15/11, вказано, що кредитори відповідача (боржника –ЗАТ «Склопласт») не можуть звертати стягнення на майно і майнові права боржника, зазначено які саме; додатково роз’яснені інші обставини, пов’язані із зупиненням виконання боржником своїх зобов’язань, зупиненням примусового виконання органами ДВС виконавчих документів щодо відповідача, проведенням державної реєстрації переходу права власності та інших речових прав на належне боржнику нерухоме майно. Ухвалою суду від 18.01.2011 р. зупинено провадження у справі № 26/15/11 до розгляду справи № 26/433/10 про визнання недійсним векселя серії АА № 0875248 зі строком платежу за пред’явленням на суму 321333,88 грн. Ухвалою суду від 31.12.2010 р. порушено провадження у справі № 26/433/10 (господарський суд Запорізької області суддя Юлдашев О.О.) за позовом закритого акціонерного товариства “Склопласт” до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “Стальмонтаж” про визнання недійсним векселя серії АА № 0875248 зі строком платежу за пред’явленням на суму 321333,88 грн. Ухвалою від 02.02.2011 р провадження у справі № 26/433/10 зупинено у зв’язку із призначенням у справі почеркознавчої експертизи щодо виконання підпису на спірному векселі. Ухвали суду у справах №№ 26/433/10, 26/15/11 не оскаржені сторонами спору, іншими особами.

Судове рішення повинно безпосередньо стосуватися прав та обов’язків третьої особи (зацікавленої особи), тобто має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є зацікавлена особа, або міститься судження про права та обов’язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов’язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов’язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов’язки таких осіб. В такому випадку рішення стосується/порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов’язків. Будь-який інший правовий зв’язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

ПАТ “Банк Форум” не довів, що рішення з господарського спору між позивачем та відповідачем у даній справі вплине на права та обов’язки банку щодо однієї із сторін даного спору.

Із зазначених мотивів, заява ПАТ “Банк Форум” судом відхилена.

Представник позивача у судовому засіданні 10.02.2011 р. підтримав позовні вимоги, представник відповідача визнавне заперечив проти задоволення позову. Справа розглянута без застосування засобів технічної фіксації судового процесу. Розгляд справи № 18/4/11 10.02.2011 р. був закінчений, судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін суд, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Хюпо Альпе-Адріа-Лізинг” (лізингодавець, позивач у справі) та закрите акціонерне товариство “СКЛОПЛАСТ” (лігингоодержувач, відповідач у справі) 11.08.2008 р. уклали Договір фінансованого лізингу № 066-08/2008 (далі –договір).

Додатком № 1/1 до договору є специфікація, у якій вказаний предмет лізингу: заготівельна машина FAСG-1HNP, кількістю 1 шт., вартістю –4656330,78 грн.

Згідно із п. 1.1. договору, лізингодавець приймає на себе зобов'язання придбати предмет лізингу у власність від продавця (відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, передбачених у цьому договорі, зокрема специфікації), та передати предмет лізингу у користування лізингоодержувачу на строк та на умовах фінансового лізингу, визначених цим договором, з урахуванням того, що продавець був обраний лізингоодержувачем.

Закрите акціонерне товариство “СКЛОПЛАСТ” (продавець) та товариство з обмеженою відповідальністю “Хюпо Альпе-Адріа-Лізинг” (покупець) 11.08.2008 р. уклали договір купівлі-продажу № 661/1-08/08. Згідно із п.п. 1.1., 1.3., 2.1. договору купівлі-продажу, продавець зобов’язується передати у власність покупця, покупець оплатити і прийняти обладнання згідно додатку (специфікації), що є невід’ємною частиною даного договору. Придбання обладнання на умовах даного договору здійснюється покупцем для подальшої передачі у фінансовий лізинг лізингоодержувачу відповідно до договору фінансового лізингу від 11.08.2008 р. № 066-08/2008, укладеному між лізингоодержувачем і покупцем. Загальна вартість обладнання складає 4656330,78 грн., у тому числі ПДВ 20 % 776055,13 грн. та включає вартість обладнання, пакування та транспортування до місця поставки, визначеного даним договором, вартість монтажних і пусконалагоджувальних робіт.

Додатковою угодою № 1 від 24.12.2008 р. до договору фінансового лізингу, пункт 3.5. викладено в наступній редакції: з дати перерахування лізингодавцем грошових коштів на поточний рахунок продавця до дати підписання акту прийому-передачі лізингоодержувач щомісячно сплачує лізингодавцю комісію за фінансування, розмір якої розраховується за відповідною формулою.

Так, у договорі фінансового лізингу від 11.08.2008 р. зазначено, що попереднє фінансування –це сума всіх витрат лізингодавця, до дати підписання акта прийому-передачі за винятком суми початкового внеску, без яких придбання та передача предмета лізингу лізингоодержувачу неможливі.

Відповідно до п.п. 8.1.2, 8.1.3. договору, лізингоодержувач зобов’язується вчасно: прийняти предмет лізингу, що відповідає специфікації на умовах, зазначених у розділі 5 даного договору. У випадку порушення даного зобов'язання, лізингоодержувач зобов'язаний компенсувати збиток, завданий лізингодавцю та який стався з вини лізингоодержувача через затримку одержання предмет лізингу; сплачувати всі платежі, передбачені цим договором, а також у змінах і доповненнях до нього.

ТОВ “Хюпо Альпе-Адріа-Лізинг” на виконання умов договору купівлі-продажу №661/1-08/08 від 11.08.2008 р. сплатило ЗАТ “СКЛОПЛАСТ” вартість обладнання у сумі 4656330,78 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 3458 від 21.08.2008 р.

Відповідач не здійснив поставку обладнання за договором купівлі-продажу №661/1-08/08 від 11.08.2008 р., акт прийому-передачі обладнання до договору фінансового лізингу, сторонами не підписаний.

Оскільки відповідач неналежним чином виконував взяті на себе зобов’язання, позивач направив претензії (вих. № 222 від 24.03.2010 р., вих. № 1040 від 10.092010 р.), у яких вимагав сплатити заборгованість за договором фінансового лізингу № 066-08/2008 від 11.08.2008 р.

На сплату заборгованості за договором фінансового лізингу за період часу з грудня 2008 р. по листопад 2010 р. (включно), позивач виставляв відповідачу відповідні рахунки-фактури, які з боку відповідача повністю не оплачувалися.

Оцінивши надані докази, суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача 2227887,65 грн. підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Приписами ст. 6 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є: договори та інші правочини (ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ч. 1 ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно з ст. 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Згідно із ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Згідно із ст. 638 договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Статтею 212 Цивільного кодексу України визначено, особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина). Особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити припинення прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (скасувальна обставина). Якщо настанню обставини недобросовісно перешкоджала сторона, якій це невигідно, обставина вважається такою, що настала. Якщо настанню обставини недобросовісно сприяла сторона, якій це вигідно, обставина вважається такою, що не настала.

Фінансовий лізинг –це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу (ст. 1 ЗУ “Про фінансовий лізинг”).

Лізинг –це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів - фінансовий чи оперативний. За формою здійснення лізинг може бути зворотним, пайовим, міжнародним тощо. Об'єктом лізингу може бути нерухоме і рухоме майно, призначене для використання як основні фонди, не заборонене законом до вільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень про передачу його в лізинг. Майно, зазначене в частині першій цієї статті, яке є державною (комунальною) власністю, може бути об'єктом лізингу тільки за погодженням з органом, що здійснює управління цим майном, відповідно до закону. Не можуть бути об'єктами лізингу земельні ділянки, інші природні об'єкти, а також цілісні майнові комплекси державних (комунальних) підприємств та їх структурних підрозділів. Перехід права власності на об'єкт лізингу до іншої особи не є підставою для розірвання договору лізингу. Правове регулювання лізингу здійснюється відповідно до даного Кодексу та інших законів. (ст. 292 ГК України).

Згідно зі ст. 806 ЦК України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Відповідно до ст. 807 ЦК України, предметом договору лізингу може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками, віднесена відповідно до законодавства до основних фондів. Не можуть бути предметом договору лізингу земельні ділянки та інші природні об'єкти, а також інші речі, встановлені законом.

Представник позивача надав суду двосторонньо підписаний акт звірки розрахунків до договору фінансового лізингу № 066-08/2008 від 11.08.2008 р. між ЗАТ “СКЛОПЛАСТ” та ТОВ “Хюпо Альпе-Адріа-Лізинг”, у якому, станом на 01.12.2010 р., борг відповідача перед позивачем по комісії за попереднє фінансування склав 1794213,01 грн.

Відповідно до ч. 5 ст. 22 ГПК України відповідач має право визнати позов повністю або частково. Згідно зі ч. 5 ст. 78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб. З огляду на вище зазначене, суд вважає, що вимога позивача про стягнення із відповідача 1 840 776,32 грн. задовольняється частково, а саме у сумі 1 794 213,01 грн., у стягнення із відповідача 46 563,31 грн. суд відмовляє у задоволенні позову, у зв’язку із необґрунтованістю нарахування даної суми (відповідачем сплачено 46 563,31 грн. до звернення позивача із позовом до суду).

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 3% річних у сумі 57138,42 грн. за період часу з 26.12.2008 р. по 01.12.2010 р., 169 803,67 грн. втрат від інфляції за період часу з 26 грудня 2008 р. по 01 грудня 2010 р. та 160 169,24 грн. пені за період часу з 04.06.2009 р. по 01.12.2010 р.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні витрати пов’язані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, завдані знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних –є платою за користування коштами, які не були своєчасно сплачені боржником. Вказана правова позиція викладена в Інформаційному листі Верховного Суду України № 3.2-2005 від 15.07.2005 р.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Неустойкою (пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Сторони у п.п. 3.16, 3.17 договору обумовили наступне: якщо лізингоодержувач своєчасно не сплачує лізингові платежі та інші платежі, передбачені цим договором, він зобов’язаний сплатити лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на момент прострочення грошового зобов’язання, від суми заборгованості за кожний день затримки платежу. Пеня нараховується з наступного дня після закінчення строку сплати відповідного платежу та припиняє нараховуватись в той день, коли лізингоодержувач повністю сплатить прострочене грошове зобов’язання.

Згідно з положеннями ст.ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, які проголошують, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню, в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Згідно двосторонньо підписаного акту звірки розрахунків до договору фінансового лізингу № 066-08/2008 від 11.08.2008 р. між ЗАТ “СКЛОПЛАСТ” та ТОВ “Хюпо Альпе-Адріа-Лізинг”, станом на 01.12.2010 р. встановлено, що заборгованість по пені склала 160169,24 грн.

Надані позивачем розрахунки 3 % річних, втрат від інфляції та пені є вірними, а вимоги про стягнення із відповідача цих сум обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного позовні вимоги задовольняються частково.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам, відповідно до статті 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з закритого акціонерного товариства “СКЛОПЛАСТ” (юридична адреса: 69040, м. Запоріжжя, вул. Калініна, буд. 106; поштова адреса: 69600, м. Запоріжжя, вул.Краснова, 18, код ЄДРПОУ 13615370, р/р 26001300008645 в АКБ “Форум”, МФО 313913) користь товариства з обмеженою відповідальністю “Хюпо Альпе-Адріа-Лізинг” (03056, м. Київ, вул. Польова, 24, код ЄДРПОУ 35378830, р/р 2600615638 АТ “Райффайзен Банк Аваль”, МФО 300335) 1794213,01 (один мільйон сімсот дев’яносто чотири тисячі двісті тринадцять) грн. 01 коп. боргу по комісії за попереднє фінансування; 160169,24 (сто шістдесят тисяч сто шістдесят дев’ять) грн. 24 коп. пені; 57138,42 (п’ятдесят сім тисяч сто тридцять вісім) грн. 42 коп. 3 % річних; 169803,67 (сто шістдесят дев’ять тисяч вісімсот три) грн. 67 коп. втрат від інфляції; 21813,24 (двадцять одну тисячу вісімсот тринадцять) грн. 24 коп. державного мита та 231,07 (двісті тридцять одну) грн. 07 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

3.          В іншій частині позову –відмовити.

Суддя В.В. Носівець

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підпису. Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 22.02.2011 р.