Рішення № 14351307, 15.02.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.02.11 Справа № 18/9/11

Суддя

за позовом: малого приватного підприємства “Виробничо-комерційна фірма “Генефіс” (91000, м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 27/455)

до Якимівської районної державної адміністрації Запорізької області (72500, Запорізька область, Якимівський район, смт. Якимівка, вул. Жовтнева, буд. 6)

про стягнення 74 445,49 грн.,

Суддя Носівець В.В.

Представники сторін:

від позивача: Агурєєв В.О. –керівник, довідка № 47142 від 29.12.2010 р., паспорт серія ЕК 771807 від 10.03.1998 р.;

від відповідача: не прибув;

СУТНІСТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області 20.12.2010 року звернувся позивач –мале приватне підприємство “Виробничо-комерційна фірма “Генефіс” з позовною заявою до відповідача –Якимівської районної державної адміністрації Запорізької області про стягнення 74 445,49 грн., а саме: 57 952,00 грн. основного боргу та 16 493,49 грн. пені, у зв’язку із неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов’язань за договором № 3/09 від 07.09.2007 р. Ухвалою суду від 23.12.2010 року порушено провадження у справі № 18/9/11, судове засідання призначено на 26.01.2011 р. Ухвалою суду від 26.01.2011 р. розгляд справи був відкладений, судове засідання призначено на 15.02.2011 р.

На адресу суду 28.01.2011 р. від Якимівської районної державної адміністрації Запорізької області надійшли заперечення на позов та витребувані документи; у запереченні зазначено, що Якимівська районна державна адміністрація Запорізької області не заперечує щодо дебіторської заборгованості; 25.01.2011 р. був підписаний акт звірки взаємних розрахунків, яким підтверджено суму за виконання робіт. Розрахунки із позивачем проводились з спеціального фонду –Бюджету розвитку Якимівського району, який наповнювався з відрахування від продажу землі та орендної плати за земельні ділянки. У зв’язку із змінами чинного законодавства, набранням чинності Податкового кодексу України, на рахунку бюджету розвитку Якимівського району кошти відсутні. Відповідач просив суд винести рішення суду з відстрочкою або розстрочкою виконання погашення основної заборгованості; пеню, яка підлягає стягненню, зменшити. Заперечення відповідача прийняті судом до уваги.

У судовому засіданні 15.02.2011 р. представник позивача підтримав позовні вимоги, представник відповідача у судове засідання не прибув, згідно його заяви (№ 01-07/16/34 від 04.02.2011 р.), яка надійшла до суду 07.02.2011 р., просив розглянути справу без його участі. Розгляд справи був закінчений 15.02.2011 р., судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Справа розглянута без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Мале приватне підприємство “Виробничо-комерційна фірма “Генефіс” (надалі підрядник за договором, позивач у справі) та Якимівська районна державна адміністрація Запорізької області (надалі замовник за договором, відповідач у справі) 07.09.2007 р. уклали договір №3/09 (надалі договір).

Відповідно до п. 1.1. договору замовник доручає, а підрядник зобов’язується виконати передбачені договором роботи з реконструкції центральної котельні і теплових мереж.

Договором встановлено наступне (п.п. 3.1., 4.2., 4.5., 5.1.): початок роботи вересень 2007 р. Закінчення –грудень 2007 р. Підрядник надає замовнику оцінку вартості виконаних підрядних робіт формою № КБ-3 і № КБ-2в зі всіма необхідними підтверджуючими розрахунками щодекадно. Розрахунки за виконані підрядником роботи проводяться згідно актів форми № КБ-3 і № КБ-2в шляхом проміжних платежів за окремі види робіт з засобів державного і місцевого бюджетів не пізніше 10 календарних днів з моменту підписання акту обома сторонами договору. Замовник перераховує підряднику аванс у розмірі 30 % річної вартості робіт, визначеної у договорі. Підрядник зобов’язаний використати наданий аванс на придбання та поставку необхідних для виконання робіт матеріалів та конструкцій, виробів. Підрядник надає звіт про використання авансу на придбання матеріалів у трьохмісячний термін з дати отримання авансу. Підрядник приступає до виконання робіт протягом трьох днів з моменту отримання авансу на його розрахунковий рахунок.

Підрядник та замовник 24.02.2008 р. уклали додаткову угоду № 1 до договору № 3/09 від 07.09.2007 р., у якій узгодили, що замовник доручає, а підрядник зобов’язується виконати передбачені даною угодою роботи з реконструкції центральної котельні та теплових мереж пгт. Якимівка Запорізької області. Договірна ціна робіт, що доручається підряднику для виконання, динамічна і складає 57 952,00 грн., у тому числі ПДВ 9 658,67 грн. Ціна на роботи встановлюється у національній валюті України. Договірна ціна робіт може переглядатися сторонами за наступних умов: зміна об’єктів і складу робіт; зупинка робіт за рішенням замовника і у зв’язку з форс мажорними обставинами; ухвалення нових законодавчих і нормативних актів, що впливають на вартість робіт; необхідність обліку інформаційного подорожчання. Остаточна вартість робіт визначається на підставі актів здачі-приймання робіт за формою КБ-2.

Позивач, за договором № 3/09 від 07.09.2007 р. та додатковою угодою № 1 від 24.02.2008р. до нього, виконав підрядні роботи на загальну суму 57 952,00 грн., що підтверджується актом приймання виконаних підрядних робіт за лютий 2008 р. та довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за лютий 2008 р., які є двосторонньо підписаними. Відповідач взяті на себе зобов’язання за договором № 3/09 від 07.09.2007 р. не виконав належним чином, підрядні роботи, виконані позивачем на загальну суму 57 952,00 грн., прийняв, але не оплатив їх.

Сторони 01.10.2008 р. підписали акт звірки взаємних розрахунків, сальдо на користь позивача склало 217 143,00 грн., в тому числі вартість робіт з реконструкції центральної котельні та теплових мереж пгт. Якимівка Запорізької області на суму 57 954,00 грн., згідно додаткової угоди № 1 від 24.02.2008 р. до договору № 3/09 від 07.09.2007 р.

Листом від 16.10.2008 р. позивач просив відповідача сплати, зокрема, борг за договором № 3/09 від 07.09.2007 р. та додаткової угоди № 1 від 24.02.2008 р. до нього. Відповідач, листом від 19.08.2009 р., повідомив позивача, що заборгованість буде погашена одразу з моменту надходження коштів на рахунок, однак, розрахунок за виконані позивачем підрядні роботи так і не отриманий ним.

Оцінивши надані докази, суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача 57952,00 грн. основного боргу обґрунтована та підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Приписами ст. 6 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 193 ГК України господарські зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Стаття 530 Цивільного кодексу України проголошує: якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов’язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Розпорядженням голови районної державної адміністрації № 962 від 28.12.2007 р. затверджено акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію завершених реконструкцією об’єкту “центральна котельня” та теплові мережі смт. Якимівка –реконструкція котельні № 1, об’єкт № 3 по вул. Леніна, 42. В матеріалах справи міститься акт від 28.12.2007 р. держаної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта, згідно якого вбачається, що генеральний підрядник МПП ВКФ “Генефіс” виконав роботи із реконструкції центральної котельні і теплових мереж смт.Якимівка. Котельна № 1. Об’єкт № 3. Пред’явлений державній комісії об’єкт, вважати прийнятим від генерального підрядника та готовим для подальшої експлуатації. З огляду на вище зазначене, вбачається, що позивач свої зобов’язання за договором № 3/09 від 07.09.2007 р. та додаткової угоди № 1 від 24.02.2008 р. до нього, виконав належним чином, здійснив реконструкцію центральної котельні та теплових мереж смт. Якимівка Запорізької області.

Сторони 25.01.2011 р. підписали акт звірки взаємних розрахунків, згідно якого вбачається, що роботи із реконструкції центральної котельні і теплових мереж за договором № 3/09 від 07.09.2007 р. та додаткової угоди № 1 від 24.02.2008 р. до нього на суму 57952,00 грн. неоплачені з боку відповідача. Відповідач своїх зобов’язань за договором виконав не належним чином та не оплатив виконані позивачем роботи. Суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 57 952,00 грн. основного боргу, є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просив суд стягнути із відповідача 16 493,49 грн. пені за період з 24.03.2008 р. по 21.11.2010 р.

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України).

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. (ч. 1 ст. 551, п. 1 ч. 2 ст. 551 ЦК України).

Так, у п. 8.2. договору, встановлено, що за порушення умов п.п. 4.5., 4.2. договору згідно ст. 231 Господарського кодексу застосовується штрафні санкції у розмірі 0,1 % вартості матеріалів, але не менше 1 облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Суд вважає, що вимога позивача про стягнення із відповідача 16 493,49 грн. не підлягає задоволенню, оскільки: згідно зі статтею 223 Господарського Кодексу України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом. Статтею 258 ЦК України встановлені спеціальні строки позовної давності в один рік в частині стягнення неустойки (штрафу, пені). Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського Кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано. Таким чином, стаття 232 Господарського Кодексу України передбачає, за який період може бути нарахована пеня, а стаття 258 ЦК України передбачає, що з позовом про стягнення цей неустойки (штрафу, пені) можливо звернутися в суд протягом року. Також суд дійшов висновку, що сторони погодили пеню, залежно від вартості матеріалів, що суперечить вимогам ч. 3 ст. 549 ЦК України, якою визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання (а не від вартості матеріалів) за кожен день прострочення виконання. Отже, розмірі пені є неузгоджений сторонами для застосування відповідальності у вигляді пені.

Наданий позивачем розрахунок пені є невірним, у зв’язку з невірним визначенням строку нарахування пені, запізненням із зверненням до суду, неузгодженістю сторонами даного виду відповідальності та, відповідно, необґрунтованістю нарахування 16 493,49 грн. пені. Таким чином, у задоволенні позову, в частині стягнення 16 493,49 грн. пені за період часу з 24.03.2008 р. по 21.11.2010 р., суд відмовляє.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Таким, чином позов задовольняється частково.

Клопотання відповідача про відстрочення або розстрочення виконання рішення суду, в частині погашення основної заборгованості, було судом прийнято до уваги, однак, під час вирішення спору, не знайшло свого підтвердження збоку відповідача (Якимівська районна державна адміністрація Запорізької області не визначилась із способом виконання рішення суду та не вказала період відстрочення або розстрочення виконання рішення суду).

Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову, суд залишив її без задоволення, виходячи із наступного: відповідно до ст. 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити, передбачених ст. 67 даного Кодексу, заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Відповідач не заперечує про свій борг перед позивачем, зазначає, що розрахунки із МПП “ВКФ “Генефіс” проводяться із спеціального фонду (Бюджет розвитку Якимівського району), на даний момент, кошти на цьому рахунку, відсутні, із обставин, які не залежать від відповідача. Отже, суд не знайшов достатніх підстав які б, згідно приписів ст.ст. 66, 67 ГПК України, могли бути підставою для застосування заходів забезпечення позову, тому, заява позивача про забезпечення позову, була судом відхилена.

Клопотання позивача, заявлене в порядку ст. 58 ГПК України, про поєднання вимог до відповідача, які ґрунтуються на пов’язаних між собою договорах № 18 від 18.01.2008 р. та №30/07 від 30.01.2007 р та додаткової угоди до нього, судом було відхилене, оскільки, позивачем, при первісному зверненні до суду, були порушені правила об’єднання вимог, і йому були повернуті позовні матеріали, саме, на підставі п. 5 ст. 63 ГПК України, при повторному зверненні до суду, позивач усунув допущенні порушення.

Судові витрати, відповідно до статті 49 ГПК України, покладаються на сторони, пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 58, 66, 67, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Якимівської районної державної адміністрації Запорізької області (72500, Запорізька область, Якимівський район, смт. Якимівка, вул. Жовтнева, буд. 6, код ЄДРПОУ 02140834, р/р невідомі) на користь малого приватного підприємства “Виробничо-комерційна фірма “Генефіс” (91000, м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 27/455, код ЄДРПОУ 31326071, р/р 2600601006087 філія ВАТ “Державний експортно-імпортний банк України”, МФО 304289) 57952 (п’ятдесят сім тисяч дев’ятсот п’ятдесят дві) грн. основного боргу, 579,52 (п’ятсот сімдесят дев’ять) грн. 52 коп. державного мита та 183,71 (сто вісімдесят три) грн. 71 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

3.          В іншій частині позову –відмовити.

Суддя В.В. Носівець

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підпису. Рішення оформлено і підписано, згідно з вимогами ст. 84 ГПК України, 21.02.2011 р.