Рішення № 14350840, 09.02.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.02.11 Справа № 18/14/11

Суддя

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “ДСВ Україна” (08130, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Чайки, вул. Дачна, 1)

до товариства з обмеженою відповідальністю “Індустріальна торгова компанія “Сервіс” (69071, м. Запоріжжя, вул. Чарівна, буд. 46, кв. 41)

про стягнення 7314,92 грн. основного боргу, 164,23 грн. пені та 31,79 грн. 3% річних

Суддя Носівець В.В.

Представники сторін:

від позивача: Корсун М.О., довіреність № 0401 від 04.01.2011 р., паспорт серія ЕН 414725 від 27.04.2005 р.;

від відповідача: не з’явився;

СУТНІСТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області 28.12.2010 року звернувся позивач –товариство з обмеженою відповідальністю “ДСВ Україна” з позовною заявою до відповідача –товариства з обмеженою відповідальністю “Індустріальна торгова компанія “Сервіс” про стягнення 7314,92 грн. основного боргу, 164,23 грн. пені та 31,79 грн. 3 % річних, на підставі договору № А-167/2010-Н на транспортно-експедиційне обслуговування від 27.09.2010 р., ст.ст. 11, 509, 526, 530, 625 ЦК України, ст.ст. 193, 224, 229 ГК України та ст. 12 ЗУ “Про транспортно-експедиційну діяльність”.

Ухвалою суду від 29.12.2010 року порушено провадження у справі № 18/14/11, судове засідання призначено на 27.01.2011 р. Ухвалою суду від 27.01.2011 р. розгляд справи був відкладений, судове засідання призначено на 09.02.2011 р.

У судовому засіданні 09.02.2011 р. представник позивача підтримав позов, надав пояснення, яке прийняте судом до уваги. Розгляд справи був закінчений 09.02.2011 р., судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Справа розглянута без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

Відповідач у судові засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, повноважного представника не направив. Про час і місце судового засідання був попереджений належним чином. Згідно п. 3.6 Роз’яснення президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” з наступними змінами та доповненнями, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. Ухвала суду про порушення провадження у справі № 18/14/11 від 29.12.2010 р. була направлена на адресу відповідача, яка зазначена у позові, отримана уповноваженим представником ТОВ “Індустріальна торгова компанія “Сервіс”, що підтверджується повідомленням про вручення 03.01.2011 р. поштового рекомендованого відправлення у справі № 18/14/11. Таким чином відповідач є повідомленим належним чином, про час і місце розгляду справи судом.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Індустріальна торгова компанія “Сервіс” (надалі відповідач, замовник) та товариство з обмеженою відповідальністю “ДСВ Україна” (надалі позивач, експедитор) 27.09.2010 р. уклали договір А-167/2010-Н на транспортно-експедиційне обслуговування (надалі договір).

Згідно з п. 1.1 договору, експедитор, в порядку та на умовах, визначених даним договором, на замовлення та за рахунок замовника організовує та виконує транспортно-експедиційне обслуговування (надалі ТЕО) перевезень вантажів.

Відповідно до п.п. 2.2., 2.3., 2.4., 2.5., 2.6. договору, виконання ТЕО оформляється окремою заявкою на конкретне перевезення, яка є невід’ємною частиною договору. Якщо у заявці сторонами обумовлені умови перевезення, які відрізняються від встановлених договором, перевагу має підтверджена сторонами заявка. Заяв, підписана уповноваженою особою замовника, скріплена печаткою замовника, передається засобами факсимільного зв’язку (або за домовленістю іншим способом) експедитору. Експедитор підтверджує прийняття заявки шляхом надіслання замовнику засобами факсимільного зв’язку підписаної уповноваженою особою експедитора та скріпленої печаткою експедитора заявки. Факт виконання кожного перевезення та проведення розрахунків між сторонами підтверджується підписанням відповідного акту виконаних робіт. Сторони домовились, що договір, заявки та інші документи, передані факсимільним зв’язком, мають юридичну силу до моменту заміни копії на оригінал.

Сторони 27.09.2010 р. підписали заявку на організацію міжнародного перевезення згідно якої, позивач виконав перевезення вантажу по маршруту м. Тольятті, РФ –м.Запоріжжя, Україна. Факт надання позивачем послуг із міжнародного перевезення, підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною СМR від 28.09.2010 р. №007731. За надані послуги, включаючи обумовлені заявкою штрафні санкції за простій автомобіля, позивач 11.10.2010 р. виставив рахунок-фактуру № KV1002551(TD01) на суму 16618,90 грн.

Сторони у п.п. 5.1., 5.2. договору визначили, що ціни на перевезення обумовлюються сторонами для кожного конкретного перевезення в додатках до договору або в заявках. Розрахунки за виконані послуги проводяться згідно рахунків експедитора в національній валюті України шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок експедитора протягом 5-ти банківських днів з моменту виставлення рахунку.

Відповідач взяті на себе зобов’язання за договором № А-167/2010-Н на транспортно-експедиційне обслуговування від 27.09.2010 р. не виконав належним чином, надані позивачем послуги на суму 16618,90 грн., прийняв, але лише частково їх оплатив (відповідачем сплачено позивачу 9500 грн. згідно реєстру кредитових платежів від 19.10.2010 р. та від 29.10.2010 р.); 7118,90 грн. є несплаченими з боку відповідача.

Претензіями (вих. № 2565 від 01.11.2010 р. та вих. № 2677 від 11.11.2010 р.) позивач вимагав відповідача погасити свій борг, однак відповідач повністю не оплатив надані позивачем послуги, і товариство з обмеженою відповідальністю “ДСВ Україна” звернулося до суду за захистом свого порушеного права із позовною заявою про стягнення із товариства з обмеженою відповідальністю “Індустріальна торгова компанія “Сервіс” 7314,92 грн. боргу.

Оцінивши надані докази, суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача 7314,92 грн. основного боргу підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Приписами ст. 6 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є: договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно зі ст. 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов’язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов’язаних з перевезенням вантажу.

Нормами ст. 932 ЦК України встановлено, що експедитор має право залучити до виконання своїх обов’язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов’язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

Клієнт зобов'язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування. Договором транспортного експедирування можуть бути передбачені й інші обов'язки клієнта (ч.ч. 2, 3 ст. 14 Закону України “Про транспортно-експедиторську діяльність”).

Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України). Приписами ст.629 ЦК України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобов’язання щодо його виконання, однак відповідач, покладений на нього обов’язок щодо оплати наданих позивачем послуг, виконав неналежним чином, факт порушення відповідачем умов, визначених договором, доведений представником позивача у судовому засіданні, та підтверджується матеріалами справи. Позивач в мотивувальній частині позову вказав про борг відповідача у сумі 7118,90 грн., однак у прохальній частині позову зазначив суму боргу до стягнення у розмір 7314,92 грн., (це загальна сума позову із врахуванням пені – 164,23 грн. та 3 % річних –31,79 грн.). З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 7314,92 грн. основного боргу, підлягає частковому задоволенню –у розмірі 7118,90 грн., в частині стягнення із відповідача 196,02 грн. основного боргу суд відмовляє у задоволенні позову, в зв’язку із безпідставністю позову у цій частині (відповідачем дана частина боргу сплачена до звернення позивача із позовом до суду).

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 164,23 грн. пені за період часу з 29.10.2010 р. по 06.12.2010 р. та 3% річних у сумі 31,79 грн. за період часу з 19.10.2010 р. по 06.12.2010 р.

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно зі ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Сторони у п. 5.3. договору обумовили, що у випадку несвоєчасної оплати послуг змовник сплачує експедитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день затримки оплати.

Згідно з положеннями ст.ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню, в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні витрати пов’язані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, завдані знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних –є платою за користування коштами, які не були своєчасно сплачені боржником. Вказана правова позиція викладена в Інформаційному листі Верховного Суду України № 3.2-2005 від 15.07.2005 року.

Наведені позивачем розрахунки пені та 3 % річних є невірними (позивач хибно застосував математичні правила округлення чисел), в зв’язку із чим вимоги про стягнення пені та 3 % річних задовольняються судом частково: пеня у сумі 164,22 грн. та 3 % річних у сумі 31,78 грн.; в частині стягнення 0,01 грн. пені та 0,01 грн. 3 % річних –суд відмовляє в задоволенні позову.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам, відповідно до статті 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 22, 33, 44, 49, 64, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Індустріальна торгова компанія “Сервіс” (69071, м. Запоріжжя, вул. Чарівна, буд. 46, кв. 41, код ЄДРПОУ 37088185, р/р № 26009296149 в АТ “Райффайзен Банк Аваль” м. Київ, МФО 380805) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “ДСВ Україна” (08130, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Чайки, вул. Дачна, 1, код ЄДРПОУ 32735770, р/р № 26002001315426 в АТ “ОТП Банк”, МФО 300528) 7118,90 (сім тисяч сто вісімнадцять) грн. 90 коп. основного боргу, 164,22 (сто шістдесят чотири) грн. 22 коп. пені, 31,78 грн. (тридцять одну) грн. 78 коп. 3 % річних, 99,34 (дев’яносто дев’ять) грн. 34 коп. державного мита та 229,84 (двісті двадцять дев’ять) грн. 84 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

3.В іншій частині позову –відмовити.

Суддя В.В. Носівець

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підпису. Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст.84 ГПК України, 14.02.2011 р.