Рішення № 14350832, 10.02.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.02.11 Справа № 30/5009/184/11

Суддя

За позовом: Комунального підприємства «Бердянська профдезінфекція»Запорізької обласної ради, м. Бердянськ Запорізької області,

до відповідача: Приватного підприємства «Торгівельна Марка «Каравай», м. Бердянськ Запорізької області,

про стягнення 3119,25 грн.,

Суддя Кагітіна Л.П.

За участю представників сторін:

від позивача: Проценко Г.П., рішення № 1 від 28.02.2008р., директор;

від відповідача: не з’явився;

Комунальне підприємство «Бердянська профдезінфекція»звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Приватного підприємства «Торгівельна Марка «Каравай»заборгованості за договором № 280/09 від 01.12.2009р. в сумі 3119,25 грн., в т.ч. 3013,11 грн. та 106,14 грн. пені.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 17.01.2011р. порушено провадження у справі № 30/5009/184/11, розгляд справи призначено на 10.02.2011р.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на приписи ст.ст. 526, 629 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, а також умови п. 2.4 укладеного між сторонами договору. При цьому вказує, що взяті на себе зобов’язання за договором ним виконані в повному обсязі, проте, відповідач оплату вартості виконаних робіт в повному обсязі не здійснив. За твердженням позивача, розмір заборгованості відповідача за договором складає 3013,11 грн.

Відповідач –Приватне підприємство «Торгівельна Марка Каравай»- письмовий відзив на позов суду не надав. Процесуальним правом на участь представника в судовому засіданні не скористався, про причини неявки суд не повідомив. Про час та місце слухання справи відповідач повідомлений належним чином.

Відповідно до підпункту 3.6 Роз'яснень президії ВГСУ від 18.09.1997р. № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» (з наступними змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. У випадку нез’явлення представника відповідача за викликом господарського суду останній має право відкласти розгляд справи, вжити заходів, передбачених п. 5 ст. 83 або ст. 90 ГПК України, чи прийняти рішення за відсутності цього представника.

В пункті 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб –учасників судового процесу. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються судом згідно з поштовими реквізитами учасників процесу, наявними у матеріалах справи.

Також, у п. 15 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/675 від 14.08.2007р. «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»(із змінами та доповненнями) зазначено, що у разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Як свідчать матеріали справи, ухвалу господарського суду від 17.01.2011 р. про порушення провадження у справі та призначення судового засідання на 10.02.2010 р. було надіслано на адреси сторін, зазначені в позовній заяві, 20.01.2011 р. (згідно вихідного штемпелю канцелярії господарського суду Запорізької області), тобто в строки, визначені ст.87 ГПК України, і більш ніж за три тижня до дати слухання.

Виходячи з приписів Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої Наказом ВГСУ № 75 від 10.12.2002 р., якщо підприємством поштового зв’язку не розшуканий адресат, кореспонденція повертається відправникові, у разі наявності в матеріалах справи ще однієї адреси, листа із ухвалою (або будь-яким процесуальним документом) перенаправляють за цією адресою. В іншому випадку процесуальний документ із конвертом приєднують до матеріалів справи з метою запобігання тотожних випадків. Ухвала, яка відправлена господарським судом Запорізької області у зв’язку із незнаходженням адресата не поверталася.

Статтею 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при неподанні відзиву на позовну заяву і витребуваних господарським судом матеріалів справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 10.02.2011р. справу розглянуто, прийнято і оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну і резолютивну частини рішення.

За клопотанням представника позивача розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

                               ВСТАНОВИВ:

01.12.2009 року між Комунальним підприємством «Бердянська профдезінфекція»(Виконавцем, позивачем у справі) та Приватним підприємством «Торгівельна Марка «Каравай»(Замовником, відповідачем у справі) було укладено договір № 280/09 на виконання дератизаційних, дезінсекційних та дезінфекційних робіт (надалі –Договір), згідно з умовами якого Замовник доручив, а Виконавець взяв на себе зобов’язання з 01.12.2009р. по 30.10.2010р. надавати послуги з дератизації (знищення гризунів), дезінсекції (знищення побутових комах) у приміщеннях Замовника (вул. Комунарів, 23) своїми силами і засобами в залежності від санітарно-технічного стану у відповідності з встановленими цінами, об’ємами та видами послуг, на загальну суму 3614,29 грн. ( п. 1.1 Договору) .

Пунктом 2.4 Договору узгоджено, що Замовник здійснює розрахунки з Виконавцем за виконані роботи згідно рахунку протягом 10 днів після підписання акта виконаних робіт. За несвоєчасні розрахунки нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день прострочення.

Згідно з п. 3.1 Договору спори між Замовником та Виконавцем по виконанню даного договору вирішуються шляхом переговорів. Претензійний порядок врегулювання спорів є обов’язковим.

За змістом п. 4.3 Договору сторони дійшли згоди, що оплата здійснюється згідно виставленого рахунку і акта виконаних робіт щомісячно в розмірі 1/12 частини річної суми, кратність контрольних обстежень –щомісячно.

Пунктом 5.1 Договору обумовлено, що даний договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 30.10.2010р. У випадку, коли сторони не сповіщають одна одну на протязі 30 днів до закінчення строку дії договору про намір його розірвати, дія договору вважається продовженою на той самий строк і на тих же умовах.

Як встановлено судом, на виконання умов Договору позивач здійснив для відповідача обумовлені договором роботи, що підтверджується актами виконаних робіт з профілактичних дезобробок за період з грудня 2009р. по листопад 2010р., копії яких долучено до матеріалів справи (арк. справи 10 –12) .

Взяті на себе зобов’язання за Договором відповідач належним чином (своєчасно та у повному обсязі) не виконав, у зв’язку з чим у нього утворилась заборгованість за Договором в розмірі 3013,11 грн.

У зв’язку з порушеннями умов Договору щодо вчасності сплати вартості виконаних робіт позивач звернувся до відповідача з претензією (вих. № 59 від 30.07.2010р.), яка отримана повноважним представником підприємства відповідача під розписку. Зазначена претензія залишена відповідачем без відповіді.

Позовні вимоги про стягнення з Приватного підприємства «Торгівельна Марка «Каравай»3013,11 грн. боргу та 106,14 грн. пені є предметом судового розгляду у даній справі.

Дослідивши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, вислухавши представника позивача, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Згідно з ч.ч.2, 3 ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України, згідно з якою господарські зобов’язання між суб’єктами господарювання виникають, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Матеріали справи свідчать, що між сторонами склалися господарські відносини на підставі укладеного ними Договору, який породив взаємні обов’язки: обов’язком позивача стало здійснення для відповідача передбачених Договором робіт, а обов’язком відповідача –прийняття цих робіт і оплата їх вартості.

Судом встановлено, що з моменту укладення сторонам Договору по листопад 2010 року позивачем взяті на себе зобов’язання за Договором виконані в повному обсязі, що підтверджується копіями підписаних сторонами та скріплених печатками підприємств актів виконаних робіт за період з грудня 2009 року по листопад 2010 року (арк. справи 10 –12).

Факт отримання відповідачем від позивача передбачених договором послуг також підтверджується підписаними сторонами без зауважень актами звірки взаєморозрахунків станом на 29.07.2010р., за якими заборгованість відповідача перед позивачем складала 2108,34 грн., в т. ч. за 2009 рік –301,19 грн., за 2010 рік –1807,15 грн.

Згідно з чинним законодавством України, акту звірки взаєморозрахунків не надано юридичної сили як доказу наявності обов'язку сплатити грошові кошти або ж відсутності такого обов'язку. Проте, в розумінні ст.ст.9,10 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»вказаний акт є зведеним обліковим документом, який відображає суму заборгованості та фіксує стан розрахунків між сторонами.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.1 статті 193 Господарського кодексу України).

За приписами статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як вже зазначалось вище, сторони узгодили в п. 2.4 Договору, що Замовник здійснює розрахунки з Виконавцем за виконані роботи згідно рахунку протягом 10 днів після підписання акта виконаних робіт.

Матеріали справи свідчать, що відповідач свої зобов’язання щодо оплати вартості виконаних робіт, всупереч умов Договору та вимог закону, в повному обсязі та в обумовлений Договором строк не виконав, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість за Договором в сумі 3013,11 грн., що підтверджується переліченими вище актами виконаних робіт та актами звірки взаємних розрахунків.

Доказів погашення суми боргу за отриманий товар відповідачем суду не надано.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позовна вимога про стягнення основного боргу в сумі 3013,11 грн. заявлена обґрунтовано і підлягає задоволенню.

Крім вищезгаданої вимоги про стягнення основного боргу, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 106,14 грн. пені.

Відповідно до положень ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Аналогічні положення містить ст. 230 ГК України, яка визначає, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»(далі –Закон) платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 вищезгаданого Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Аналогічна норма міститься в п. 2 ст. 343 ГК України.

В даному випадку пунктом 2.4 Договору сторонами було лише обумовлено, що у випадку порушення відповідачем термінів оплати, він оплачує позивачу штрафну неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день прострочення.

Аналіз наведених норм законодавства та змісту Договору щодо стягнення пені дає підстави для висновку, що сторони при укладанні Договору не досягли згоди щодо розміру пені: ставка НБУ є величиною змінною, а сторони в Договорі не визначили, встановлена на який саме період часу ставка НБУ буде застосовуватись при нарахуванні пені.

Таким чином, враховуючи, що ані законом, ані укладеним між сторонами Договором розмір пені не встановлений, позовна вимога про стягнення пені задоволенню не підлягає, як заявлена безпідставно.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оскільки позивачем доведено правомірність заявлених позовних вимог лише частково, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до приписів ст. 49 ГПК витрати з державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 45, 33, 34, 44, 49, 64, 75, 82-85 Господарського процесуальногокодексуУкраїни, суд

                                        ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства «Торгівельна Марка «Каравай» (71118, м. Бердянськ Запорізької області, вул. Комунарів, 23; р/р № 26002060316821 ЗАТ КБ «Приватбанк», МФО 313399, код ЄДРПОУ 36786588) на користь Комунального підприємства «Бердянська профдезінфекція»Запорізької обласної ради (71100, м. Бердянськ Запорізької області, вул. Свободи, 113; р/р № 26002013013373 Відділення «Бердянське»ПАТ ВТБ Банк, МФО 321767, Код ЄДРПОУ 20503128) 3013 (три тисячі тринадцять) грн. 11 коп. основного боргу, 98 (дев’яносто вісім) грн. 53 коп. державного мита та 227 (двісті двадцять сім) грн. 98 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Суддя Л.П. Кагітіна

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення оформлене у повному обсязі та підписане згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 14.02.2011р.