Постанова № 14346620, 24.02.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

24 лютого 2011 р. № 29/136(10)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Грейц К.В.,

суддів :Бакуліної С.В.,

Глос О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиПриватного підприємства “Траст Тер”

на постановувід 21.12.2010 року Львівського апеляційного господарського

суду

у справі№ 29/136(10)

господарського суду Львівської області

за позовомПП “Траст Тер”

доТовариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Лізинговий дім”

провизнання того, що відповідач не мав права не передавати позивачу договір страхування предмету лізингу по договору фінансового лізингу №396/0308 від 11.03.2008р. в судовому засіданні взяли участь представники :

від позивача: не з’явились

від відповідача:не з’явились В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 15.10.2010 року (суддя Синчук М.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 21.12.2010 року (судді: Бонк Т.Б., Бойко С.М., Марко Р.І.) у справі № 29/136(10), у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

У касаційній скарзі позивач просить постанову Львівського апеляційного господарського суду від 21.12.2010 року скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст.16, 526, 625, 629 ЦК України, ст.ст.20, 193 ГК України, п.8.5 Договору фінансового лізингу.

Відзиву на касаційну скаргу відповідач не надіслав.

Сторони не скористалися наданим процесуальним правом на участь у засіданні суду касаційної інстанції.

Перевіривши матеріали справи, повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання того, що ТОВ “Компанія “Лізинговий дім” не мала права не передавати ПП “ТрастТер” договір страхування предмету лізингу по договору фінансового лізингу №396/0308 від 11.03.2008 року. Позов вмотивовано тим, що в порушення договору фінансового лізингу відповідач не передав позивачу договір добровільного страхування автотранспорту повне КАСКО, тому ПП “ТрастТер” не міг належно користуватись предметом лізингу і ніс ризики перед третіми особами. Нормативно позов обґрунтовано посиланням на ст.ст.629 ЦК України, ст.20 ГК України.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 11.03.2008 року між ТОВ Компанією “Лізинговий дім” (лізингодавець) та ПП “ТрастТер” (лізингоодержувач) укладено договір №396/0308 фінансового лізингу, відповідно до п.1.1 якого лізингодавець передає лізингоодержувачу, а лізингоодержувач отримує від лізингодавця в платне користування на умовах фінансового лізингу майно, а саме: напіввагон 4-х вісний - 3 штуки.

Згідно п.2.6 договору, передача здійснюється за актом прийому-передачі, який підписують уповноважені представники сторін. З моменту передачі підписаного примірника акта лізингодавцю, лізингоодержувач може почати використання майна і несе всю відповідальність і ризики, пов’язані з ним, в тому числі перед третіми особами і за нанесення шкоди майну (п.2.7).

На виконання умов договору позивачу було передано по акту прийому-передачі майна від 05.05.2008 року напіввагони 4-х вісні моделі 12-9745 ТУ У 35.2-01124454-032-2004 в кількості 3 штук.

Відповідно до п.8.1 договору, з метою забезпечення інтересів суб’єктів лізингу під час виконання ними лізингових операцій майно та ризики, пов’язанні з виконанням лізингових договорів підлягають страхуванню відповідно до законодавства України.

Згідно п.8.2 договору, лізингодавець до передачі майна за рахунок лізингоодержувача страхує майно у страховій компанії.

Відповідно до п.8.5 договору копія договору страхування та Правила страхування передаються лізингоодержувачу одночасно з об’єктом лізингу.

У матеріалах справи міститься рішення Господарського суду Львівської області від 17.12.2009 року у справі №22/241, яким встановлено, що відповідно до актів прийому-передачі від 01.07.2009 року, у зв’язку з достроковим припиненням договорів фінансового лізингу №396/0308 від 11.03.2008 року та №394/0308 від 11.03.2008 року сторони досягли згоди про передачу предмету лізингу –напіввагони 4-х вісні моделі 12-9745 ТУ У 35.2-01124454-032-2004, сітьові номера 56263064, 56263072, 56263080, 56263106, 56263114, 56263122, 56263130, 56263148 –в кількості 8 штук. Дані акти прийому-передачі підписані та скріплені печатками представників обох сторін. Зазначене майно направлено на ст. Магела Львівської залізниці, що підтверджується вантажною накладною, виданою позивачем. Відповідно до договору зберігання №27/0709, укладеного між ВАТ ШБУ-60 та відповідачем 23.07.2009 року, майно –напіввагони 4-вісні моделі 12-9745 ТУ У 35.2-01124454-032-2004 –в кількості 8 штук передані на зберігання ВАТ ШБУ-60.

Відповідно до ст.526 ЦК України, ч.1 п.1 ст.193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як встановлено судом першої інстанції, укладений сторонами договір №396/0308 фінансового лізингу від 11.03.2008 року був припинений з 01.07.2009 року –з часу підписання сторонами акта приймання-передачі майна.

Таким чином, суди дійшли правомірного висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами, яке саме його право порушено відповідачем, оскільки договір №396/0308 фінансового лізингу від 11.03.2008 року припинений, а предмет лізингу повернуто відповідачем (лізингоотримувачем).

Враховуючи наведене постанова Львівського апеляційного господарського суду є законною і обґрунтованою, а касаційна скарга такою, що ґрунтується на помилковому тлумаченні положень чинного законодавства України.

Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1118, п.1 ч.1 ст.1119, ст.11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Приватного підприємства “Траст Тер” на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 21.12.2010 року у справі № 29/136(10) залишити без задоволення, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 21.12.2010 року у справі № 29/136(10) –без змін.

Головуючий-суддя К.Грейц С у д д і С.Бакуліна О.Глос