Постанова № 14345041, 15.02.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

15 лютого 2011 р. № 9/123-9/124-9/139-5/147

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддіОвечкіна В.Е.,

суддівЧернова Є.В.,

Цвігун В.Л.,

розглянув касаційну скаргу

Державної адміністрації залізничного транспорту України "Укрзалізниця"

на постанову від 24.11.2010 року Харківського апеляційного господарського суду

у справі№ 9/123-9/124-9/139-5/147-10 господарського суду Полтавської області

за позовомДержавної адміністрації залізничного транспорту України "Укрзалізниця"

доВідкритого акціонерного товариства "Крюковський вагонобудівний завод"

простягнення 1027399,20 грн., 1027399,20 грн. та 5175396,00 грн. У справі взяли участь представники:

- позивача: не з'явились

- відповідача: Осадчий А.В., довір. від 01.04.09 №49-юр-37

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 08.10.09р., залишеним без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 09.02.10р., в задоволенні позовних вимог про стягнення штрафу відмовлено. Судові акти мотивовані тим, що оскільки в матеріалах справи наявні докази проведення відповідачем гарантійного ремонту вагону підстави для застосування до відповідача штрафу в поряду ст. 231 ГК України відсутні.

Постановою ВГС України від 25.05.10 попередні судові акти скасовані, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 01.10.2010 року (суддя Гетя Н.Г.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 24.11.10 (колегія суддів у складі: Погребняк В.Я., Шевель О.В., Слободін М.М.), у задоволенні позовних вимог Державної адміністрації залізничного транспорту України “Укрзалізниця” відмовлено.

Державна адміністрація залізничного транспорту України "Укрзалізниця" в касаційній скарзі просить скасувати прийняті судові акти, посилаючись на неповне встановлення судами обставин справи та порушення ст.ст.550,624 ЦК України, ст. 230-232 ГК України. Судами не прийнято до уваги та не надано належної оцінки дефектовочним відомостям, у яких зазначено за рахунок кого буде проведено усунення недоліки, тобто зазначена винна особа. Крім того, часткове усунення недоліків заводом свідчить про визнання заводом своєї вини у їх утворенні.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм процесуального права, згідно з вимогами ст.1115 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

02.04.2008 року між Державною адміністрацією залізничного транспорту України “Укрзалізниця”(Замовник) в особі заступника Генерального директора Укрзалізниці Лашка Анатолія Дмитровича та ВАТ “Крюківський вагонобудівний завод”(Виконавець) в особі Голови правління Хвороста Євгенія Федоровича був укладений Договір № 7608/010 1565/0240/08-ЦЮ, відповідно до умов якого виконавець прийняв на себе зобов’язання щодо виготовлення 112 пасажирських вагонів моделі 61-779, моделі 61-779А у відповідності з технічними умовами ТУ У 35.2-05763814-035:2007 та моделі 61-779Є, 61-779ЄА у відповідності з технічними умовами ТУ У 35.2-05763814 - 063:2008, а замовник зобов’язався здійснити відповідну оплату. Після виготовлення вагони підлягали переданню отримувачам, вказаним замовником в Додатку 3 до Договору, в тому числі ДП “Донецька залізниця”.

Договір не визнавався судом недійсним, в тому числі з підстав, передбачених ч.3 ст. 238, ч.1 ст. 215 ЦК України.

На виконання Договору сторони підписали графік поставки 112 пасажирських вагонів у 2008 році, протокол узгодження договірних цін пасажирських вагонів на 2008 рік (Додаток № 2 до Договору).

Державному підприємству “Донецька залізниця” відповідачем виготовлено та поставлено:

- 11 вагонів купейного типу на 40 місць мод. 61-779,

- 4 вагони типу СВ на 20 місць мод. 61-779А,

- 1 вагон купейного типу на 40 місць мод. 61-779 з радіокупе.

29.05.2008 р. та 24.06.2008 р. вагони прийняті по кількості і якості отримувачем - ДП “Донецька залізниця”.

06.05.2009 року комісією у складі представників від Донецької залізниці та відповідача складено та підписано акти технічного стану №№ 53-615, 53-602, 53-617, в яких зафіксовані дефекти у вагонах, які відпущені Донецькій ЗД Модель: 61-779 Зав. №№ 214, 233, 222 Вед. №№ 048-05974, 048-05958, 048-141125.

Згідно з Дефектними відомостями (вагони №№ 048-05974 та 048-05958) виявлені наступні невідповідності продукції:

1. відшарування пластику на стелі в тамбурі;

2. не працює фіксатор віялової двері;

3. сліди корозії навісів дверей та нижньої частини вхідних дверей;

4. туго закриваються прохідні двері у тамбурах;

6. туго закривається вхідні двері у тамбурі з робочої сторони.

Згідно з Дефектною відомістю (вагон № 048-14125) виявлені наступні невідповідності продукції:

1. відшарування пластику на стелі в тамбурі;

2. не працює фіксатор віялової двері;

3. не фіксуються розсувні двері утримуючим механізмом;

4. не працює показник зайнятості туалету;

6. люфт ручки розсувної двері;

7. не працює монітор;

8. лопнуло прижимне кільце лампи софітки в службовому купе.

Позовні вимоги про стягнення штрафу позивач обґрунтовує посиланням на ст. 231 ГК України та зазначає, що відповідачем неналежним чином виконане зобов’язання в частині якості робіт (виготовлення вагонів) за договором підряду №7608/010 1565/0240/08-ЦЮ від 02.04.2008 року, а саме: через рік після передання вагонів отримувачу –ДП “Донецька залізниця” у вагонах був виявлений ряд недоліків. Про виявлені недоліки відповідача було повідомлено телеграмою № 2066а від 27.04.2009року. Частково недоліки були усунуті відповідачем у визначений сторонами термін до 26.05.2009 року. За таких обставин позивач просив суд стягнути з відповідача 20% штрафу в розмірах 1027399,20 грн., 1027399,20 грн., 5175396,00 грн.

Пунктом 6.1 договору встановлено, що виробник гарантує надійність вагонів за умови дотримання отримувачем правил їх експлуатації. Інших визначень критеріїв якості виконаної роботи договір № 7608/010 1565/0240/08-ЦЮ від 02.04.2008 р. не містить.

          Пункти 6.8, 7.1, 7.4 містять гарантійні зобов’язання виконавця, та відповідальність за їх недодержання, але не містять критеріїв якості виконаних робіт.

          Попередні судові інстанції встановили, що вагони не мали жодних дефектів на час передання їх отримувачу, що підтверджено актами прийому-передачі від 29.05.2008 р. та 24.06.2008 р. (а.с. 116-170 т.3), прийняті в експлуатацію без зауважень.

Сторони в ході передання-прийомки вагонів в цілому дотрималися вимог інструкцій про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю і якістю, затверджених постановами Державного арбітражу Союзу РСР від 15.06.65 р. №П-6 і від 25.04.66 р. №П-7.

На протязі одного року експлуатації (до травня 2009 р.) такі зауваження були відсутні, В подальшому, після складення рекламаційних актів №№ 53-615, 53-602, 53-617 від 06.05.2009 року, вагони також не визначені як непридатні до експлуатації.

За таких обставин, суди дійшли висновку щодо відсутності ознак порушення господарського зобов'язання щодо якості робіт, виконаних за договором підряду.

          Доводи скаржника щодо незастосування судами ст. 230, ч.2 ст. 231 ГК України колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на таке.

          Відповідно до ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

          Згідно з ч.2 ст.231 ГК України у разі, якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

          Судом апеляційної інстанції на підставі ретельної правової оцінки умов укладеного між сторонами договору та інших наявних у справі доказів з достовірністю встановлено, а позивачем не спростовано той факт, що згідно п. 6.8 договору №7608/010 1565/0240/08-ЦЮ від 02.04.08р. відповідальність виконавця за гарантією обмежується ремонтом або заміною тих дефектних агрегатів, блоків або їх частин, по відношенню до яких дефект буде доведений як дефект виконавця або конструктивно- виробничий недолік.

          За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що обов'язок доведення вини виробника в дефектах, які виявлені після початку експлуатації, покладний на отримувача або замовника.

          Спосіб такого доведення визначено у п.6.6 договору, в якому зазначено, що сторони складають Акт усунення недоліків із зазначенням причин, що викликали недоліки. Усунення зазначених в дефектних актах недоліків відбувалося в межах гарантійного обслуговування, однак в порушення п. 6.6. договору в актах технічного стану від 06.05.2009 року №№ 53-615, 53-602, 53-617, якими зафіксовані дефекти у вагонах, не зазначені причини, що викликали недоліки в період гарантійного строку.

          Суди встановили, що відповідно до вимог ст. 33, 34 ГПК України інших доказів того, що дефекти виникли з вини виробника, позивач суду не надав.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що справа розглянута апеляційним судом відповідно встановленим обставинам, дослідженим доказам з правильним застосуванням норм матеріального права. Підстави для скасування оскаржуваної постанови суду відсутні.

          Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.1115,1117,1119,11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

                                                  ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної адміністрації залізничного транспорту України "Укрзалізниця" залишити без задоволення, постанову від 24.11.2010 року Харківського апеляційного господарського суду у справі № 9/123-9/124-9/139-5/147-10 господарського суду Полтавської області – без змін.

Головуючий , суддя В. Овечкін

Судді: Є. Чернов

В. Цвігун