Постанова № 14344913, 09.03.2011, Окружний адміністративний суд міста Севастополя

Копія

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

09.03.11Справа №2а-496/11/2770

м. Севастополь

10 год. 49 хв.

Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі:

головуючого судді - Мінько О.В.;

при секретарі - Трігуб Г.В.,

за участю: представника позивача - Марчук Михайло Михайловича - довіреність б/н від 16.11.2010р.

представника відповідача - Дерябкіної Вікторії Любомирівни - довіреність № 9485/10 від 22.12.2010р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Севастополі адміністративну справу за позовомПриватного підприємства "Віата"доДержавної податкової інспекції у Балаклавському районі м. Севастополяпро скасування податкових повідомлень- рішень,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Віата» звернулось до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Балаклавському районі міста Севастополя від 08.10.2010р. про застосування штрафних санкцій № 0002271503/0 у розмірі 269,48 грн., № 0002261503/0 у розмірі 7370,23 грн., № 00022515/03 у розмірі 729,18 грн. за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобовязання з орендної плати за землю, та визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Балаклавському районі міста Севастополя від 27.12.2010р. про застосування штрафних санкцій № 000279/1503/1, у розмірі 7366,24 грн., № 0002771503/1 у розмірі 539,87 грн., № 0002781503/1 у розмірі 135,10 грн.

До початку судового засідання позивач зменшив позовні вимоги, про що надав письмову заяву та просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Балаклавському районі міста Севастополя від 27.12.2010р. про застосування штрафних санкцій № 000279/1503/1, у розмірі 7366,24 грн., № 0002771503/1 у розмірі 539,87 грн., № 0002781503/1 у розмірі 135,10 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані відсутністю у податкового органу повноважень самостійно змінювати призначення платежів, встановлених платником податків та призначених для погашення поточних зобовязань, та зараховувати їх у рахунок сплати податкового боргу, що виник раніше.

Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 07.02.2011р. відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження і справу призначено до судового розгляду.

У судовому зсіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позові, надав суду пояснення в обґрунтування позовних вимог, просив позов задовольнити.

Представник відповідача з позовом не погодився, з підстав вказаних у запереченнях на позов, надав суду пояснення, просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Суд, заслухавши представників позивача та відповідача, встановивши обставини по справі, дослідивши матеріали справи вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно пункту 1 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Встановлено, що Приватне підприємство «Віата» (далі ПП «Віата») має державну реєстрацію юридичної особи, та є платником орендної плати за землю у Державної податкової інспекції у Балаклавському районі м. Севастополя.

Відповідно статті 17 Закону України «Про плату за землю» № 2535 від 03.07.1992р., який діяв під час встановлених правовідносин, платник податку самостійно визначає та сплачує суму орендної плати за землю.

Платник податку ПП «Віата» у податкової декларації орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 30.01.2009р, розмір орендної плати за 2009 рік склав у вересні 2009 року 1350,95 грн., у жовтні 1350,95 грн., у листопаді 1350,95 грн.

Пунктом 1.2. статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-III від 21.12.2000р. який був чинним у період даних правовідносин (далі Закон № 2181) визначене, що податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

За правилами пункту 5.1. статті 5 вказаного Закону, податкове зобов'язання, самостійне визначене платником податків у податкової декларації, вважається узгодженим з дня подання такої декларації.

Згідно підпункту 5.3.1 пункту 5.3. статті 5 Закону № 2181, платник податків зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання, зазначену у поданій ним податковій декларації.

Пунктом 7.7 статті 7 Закону № 2181, визначено принцип рівності бюджетних інтересів. З цією метою встановлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобовязань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обовязковими платежами) у рівних пропорціях.

Як визначено підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 зазначеного Закону, джерелами самостійної сплати податкових зобовязань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобовязань і погашення податкового боргу.

08.10.2010р. працівниками Державної податкової інспекції у Балаклавському районі міста Севастополя (далі ДПІ у Балаклавському районі м. Севастополя), проведено перевірку позивача з питань своєчасності сплати узгодженого податкового зобовязання по податковому повідомленню-рішенню, узгодженого податкового зобовязання за вересень, жовтень, листопад 2009р.

За результатами перевірки складено акт № 590/165/15-341/37289318 від 08.10.2010р.

За результатами перевірки встановлено порушення позивачем статті 17 Закону України «Про плату за землю», та підпункту 5.3.1 пункту 5.3. статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», яке виразилося у наступному:

- податкове зобовязання за вересень 2009р., у сумі 1350,95 грн. по терміну сплати 30.10.2009р. сплачено 23.02.2010р. та 01.03.2010р.;

- податкове зобовязання за жовтень 2009р. у сумі 1350,95 грн. по терміну сплати 30.11.2009р. сплачено 30.07.2010р.;

- податкове зобовязання за листопад 2009р. у сумі 1350,05 грн. по терміну сплати 30.12.2009р. сплачено 30.07.2010р., та 26.08.2010р., що призвело до утворення недоїмки в сумі 5348,36 грн.

На підставі виявлених під час перевірки порушень ДПІ у Балаклавському районі м. Севастополя прийняті податкові повідомлення-рішення від 08.10.2010р. про застосування до ПП «Віата» штрафних санкцій № 0002271503/0 у розмірі 269,48 грн., № 0002261503/0 у розмірі 7370,23 грн., № 00022515/03 у розмірі 729,18 грн. за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобовязання з орендної плати за землю.

Вказані податкові повідомлення-рішення були оскаржені, та за результатами розгляду скарги рішенням ДПІ у Балаклавському районі м. Севастополя вказані податкові повідомлення-рішення були скасовані та прийняті податкові повідомлення-рішення від 27.12.2010р. про застосування до ПП «Віата» штрафних санкцій № 000279/1503/1, у розмірі 7366,24 грн., № 0002771503/1 у розмірі 539,87 грн., № 0002781503/1 у розмірі 135,10 грн.

Відповідно до частин першої та другої статті 17 Закону України «Про плату за землю», податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у новій звітній податковій декларації, у тому числі і за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

У разі коли відповідно до закону контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків за причинами, не пов'язаними із порушенням податкового законодавства, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені у законі з відповідного податку, а за їх відсутності - протягом тридцяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення про таке нарахування.

У разі визначення податкового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах "а" - "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, платник податків зобов'язаний погасити нараховану суму податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.

З наданих до суду матеріалів вбачається, що ПП «Віата» - платіжним дорученням від 21.10.2009р. сплачено 1350,95 грн., призначення платежу «орендна плата за землю за вересень 2009 року, по терміну 30.10.2009р.»;

- платіжним дорученням від 18.11.2009р. 1350,95 грн., призначення платежу «орендна плата за землю за жовтень 2009р., по терміну 31.11.2009р.»;

- платіжним дорученням від 25.12.2009р. 1350,95 грн., призначення платежу «орендна плата за землю за листопад 2009 року, по терміну 30.12.2009.»;

Відповідно підпункту 7.1.1 пункту 7.7 статті 7 Закону № 2181, джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України "Про Національний банк України" № 679-XIV від 20.05.1999 Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

З наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобовязань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону № 2181, слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобовязань або податкового боргу, визначених платником податків.

Відповідно частини 3 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Законом № 2181, який є спеціальним законом з питань оподаткування і який установлює порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обовязкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Також слід зазначити, що позивач ПП «Віата» перераховуючи кошті для погашення узгодженого податкового зобов'язання з орендної плати за землю визначило у графі "призначення платежу" відповідного платіжного документу конкретний податковий період, за яким здійснювався платіж.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобовязань, передбаченого пунктом 7.7. статті 7 Закону, податковий орган не наділений правом чи обовязком змінювати призначення платежу, визначене платником податків, а позивач має право самостійно визначати цільове призначення своїх грошових коштів, а також самостійно визначати призначення платежів.

Як встановлено та вбачається з платіжних доручень сплати орендної плати за землю, ПП «Віата» самостійно визначило призначення платежу з вказівкою конкретного періоду, тобто його дії не суперечать вимогам вказаного закону. Сплата вказаного збору призначалась саме за той період, який вказаний в платіжному дорученні.

Посилання відповідача на пункт 7.7 статті 7 Закону № 2181 з приводу того, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобовязань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення є безпідставним, оскільки ця норма не встановлює право чи обовязок саме контролюючого органу змінювати податкові зобовязання, в рахунок сплати яких платник податків спрямував кошти, також суд не може прийняти до уваги наведене у запереченнях, виходячи з вищезазначеного.

Така правова позиція наведена Верховним Судом України (постанови № 21-1162во09), та Вищим Адміністративним Судом України ( ухвали № К-5912/08, К-10491/07, К-9429/07, К-16605/07).

Отже, дії податкового органу з розподілу сплачених платником податків сум, вчинені відповідно до підпункту 16.3.3 пункту 16.3 статті 16 Закону та пункту 3.8 Інструкції, безпосередньо впливають на розмір залишку податкового боргу та суму пені, що підлягає нарахуванню і стягненню з платника податків.

Таким чином вказані дії призводять до виникнення певного обовязку, що підлягає виконанню платником податків та може бути підставою для вжиття щодо нього в подальшому заходів із примусового погашення податкового боргу.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали предметом розгляду покладено на Державну податкову інспекцію у Балаклавському районі м. Севастополь.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірність вчинених ним дій, позовні вимоги позивача є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Відповідно частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України повний текст постанови складено та підписано 14.03.2011р.

Керуючись статтями 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Приватного підприємства "Віата", задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Балаклавському районі м. Севастополя (юридична адреса: вул.7листопада в м. Севастополі) про застосування штрафних санкцій до Приватного підприємства "Віата" (юридична адреса: вул. Коломийця, 2 в м. Севастополі) від27.12.2010р.:

- № 0002791503/1 у розмірі 7366,24 грн;

- № 0002781503/1 у розмірі 135,10 грн.;

- № 0002771503/1 у розмірі 539,87 грн.

Стягнути з Державного бюджету України (р/р 31113095700007, ГУДК в м. Севастополі, МФО 824509, ЄДРПОУ 24035598) на користь Приватного підприємства "Віата" витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 (три) 40 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду у порядок і строки, передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова не набрала законної сили.

СуддяпідписО.В. Мінько

З оригіналом згідно

СуддяО.В. Мінько