Постанова № 14324846, 10.03.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 березня 2011 р. справа № 2а/0570/2814/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 12-25

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Шальєвої В.А.

при секретарі

Хоперія А.В.

за участю представника позивача Борозенцева С.В.

представників відповідача Полторацької Т.В., Волкогон С.О., Ханіної О.В., Колодія І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання в м. Донецьку, по вул. 50 Гвардійської дивізії, 17, адміністративну справу за позовом Комунального підприємства Миколаївської міської ради „Сервіскомуненерго” до Словянської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги,

В С Т А Н О В И В:

Комунальне підприємство Миколаївської міської ради „Сервіскомуненерго” звернулось до суду з адміністративним позовом до Словянської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на підставі акту фактичної перевірки № 1/17-311-2/36209174 від 21.01.2011 р. податковим органом в порядку ст. 127 Податкового кодексу України 19.02.2011 р. було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000121740/0 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 119022,98 грн. за порушення вимог пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб”, а також нарахована пеня в порядку ст. 129 Податкового кодексу України в розмірі 6143,63 грн. Відповідачем була направлена позивачу податкова вимога № 62 від 10.02.2011 р. про сплату пені в розмірі 6143,63 грн. Позивач вважає зазначені рішення податкового органу протиправними з тих підстав, що відповідачем при прийняті вказаних рішень були застосовані положення Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011 р., а порушення, за які застосовані санкції, мали місце у 2010 році.

Позивач просить визнати недійсними податкове повідомлення № 0000121740/0 від 19.02.2011 р. та податкову вимогу № 62 від 10.02.2011 р.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, пояснивши, що в ході проведення фактичної перевірки позивача було встановлено порушення пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” в частині несвоєчасного перерахування до бюджету податку, утриманого із заробітної плати працівників протягом травня-вересня 2010 р., та неперерахування податку, утриманого із заробітної плати працівників за вересень-грудень 2010 р., внаслідок чого було нарахована пеня та прийняте податкове повідомлення-рішення, яким визначені штрафні санкції. Відповідач вважає, що зазначені порушення є триваючими, а тому відповідач мав правові підстави, передбачені діючим на час проведення перевірки Податковим кодексом України, для застосування штрафних санкцій та нарахування пені.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Позивач Комунальне підприємство Миколаївської міської ради „Сервіскомуненерго” зареєстроване як юридична особа на підставі свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, державна реєстрація проведена виконавчим комітетом Словянської міської ради Донецької області 26.11.2008 р., включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за № 36209174.

Відповідач Словянська обєднана державна податкова інспекція є субєктом владних повноважень, якій в даних правовідносинах реалізує надані йому Законом України „Про державну податкову службу в Україні” та Податковим кодексом України повноваження.

Словянською обєднаною державною податковою інспекцією була проведена фактична перевірка Комунального підприємства Миколаївської міської ради „Сервіскомуненерго” з питань дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та виплати доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2010 р., за результатами якої складений акт № 1/17-311-2/36209174 від 21.01.2011 р. В ході перевірки податковим органом були встановлені порушення позивачем пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” в частині несвоєчасного перерахування податку з доходів фізичних осіб, утриманого із заробітної плати працівників за травень 2010 р. в сумі 66046,78 грн., червень 2010 р. - в сумі 75097,23 грн., липень 2010 р. в сумі 64087,62 грн., серпень 2010 р. в сумі 62202,47 грн., вересень 2010 р. в сумі 44600,62 грн., а також неперерахування податку з доходів фізичних осіб, утриманого з заробітної плати працівників, за вересень 2010 р. в сумі 19559,03 грн., жовтень 2001 р. в сумі 71602,87 грн., листопад 2010 р. в сумі 72894,58 грн., грудень 2001 р. в сумі 76089,74 грн.

Вказаним актом податковим органом у відповідності до вимог ст. 129 Податкового кодексу України нарахована пеня за неперерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб за вересень-грудень 2010 р. в розмірі 6143,63 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем з посиланням на пп. 54.3.5 п. 54.3 ст. 54, п. 127.1 ст. 127 Податкового кодексу України 19.02.2011 р. прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000121740/0 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 119022,98 грн. за платежем податок з доходів фізичних осіб.

Крім того, 10.02.2011 р. відповідачем прийнята податкова вимога № 62 про сплату КП Миколаївської міської ради „Сервіскомуненерго” пені в розмірі 6143,63 грн.

Предметом оскарження за даним позовом є податкове повідомлення-рішення № 0000121740/0 та податкова вимога № 62.

Суд вважає оскаржувані рішення податкового органа протиправними з наступних підстав.

Судом встановлено, що фактична перевірка позивача проводилась податковим органом за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2010 р. Саме у цьому періоді податковим органом були встановлені порушення позивачем пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” в частині несвоєчасного перерахування до бюджету податку, утриманого із заробітної плати працівників протягом травня-вересня 2010 р., та неперерахування податку, утриманого із заробітної плати працівників за вересень-грудень 2010 р.

Відтак, при вирішенні питання про нарахування санкцій за порушення податкового законодавства підлягали застосуванню норми права, які діяли на час вчинення правопорушення.

Проте, податковим органом при нарахуванні позивачу штрафних санкцій та пені за порушення податкового законодавства у 2010 році були застосовані норми Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011 р., зокрема, пп. 54.3.5 п. 54.3 ст. 54, п. 127.1 ст. 127, ст. 129.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на конституційний принцип, закріплений у ст. 58 Конституції України, відповідно до якого закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, враховуючи позицію Конституційного Суду України, викладену в рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 9 лютого 1999 року (справа № 1-7/99), відповідно до якої за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце, суд приходить до висновку, що податковий орган в даному випадку при нарахуванні штрафних санкцій та пені повинен був застосовувати закон, якій діяв на час вчинення правопорушення, а не закон, який діяв на час проведення перевірки.

Тому суд вважає, що Словянська ОДПІ при застосуванні штрафних санкцій та нарахуванні пені діяла підставі, в межах повноважень, але не у спосіб, передбачений Конституцією та законами України, а тому прийняті рішення є протиправними.

Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Як випливає з акту перевірки, штрафні санкції були застосовані до позивача за несвоєчасне перерахування податку з доходів фізичних осіб, утриманого із заробітної плати працівників за травень-грудень 2010 р.

Виходячи аналізу положень ст. ст. 8, 19, 20 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб”, а також ст. ст. 5, 16, 17 Закону України „Про порядок погашень зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, які були чинними на час вчинення порушень та підлягають застосуванню при вирішенні цього спору, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого на користь платника податку з доходів фізичних осіб, і суми утриманого з них доходу (форма № 1ДФ) не може вважатися податковою декларацією, оскільки на підставі такого розрахунку не проводиться нарахування податкових зобовязань. Відповідно, суми податкових зобовязань з податку з доходів фізичних осіб не є узгодженими в розумінні п. 5.1 ст. 5 Закону України „Про порядок погашень зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, а тому відсутні підстави, передбачені ст. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 цього Закону, для нарахування штрафних (фінансових) санкцій.

Проте, пп. 54.3.5 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України, зокрема, встановлено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом.

Стаття 127 Податкового кодексу України встановлює відповідальність за порушення правил нарахування, утримання та сплати (перерахування) податків у джерела виплати, Згідно з п. 127.1 ст. 127 цього кодексу ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Тобто, Податковим кодексом України встановлені інші, відмінні від податкового законодавства, яке діяло на час вчинення позивачем правопорушень, підстави для нарахування штрафних санкцій за ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, яким й є позивач, а тому, виходячи із загальних принципів права, не може бути застосована відповідальність за порушення, які на час їх вчинення не визнавались такими.

Крім того, ст. 1 підрозділу 1 „Особливості справляння податку на доходи фізичних осіб” розділу ХХ „Перехідні положення” Податкового кодексу України встановлено, що податок на доходи фізичних осіб, нарахований, але не сплачений податковим агентом до бюджету всупереч порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом, на дату набрання чинності цим Кодексом вважається податковим боргом за узгодженим податковим зобов'язанням та підлягає відображенню у податковому розрахунку за результатами першого звітного кварталу, протягом якого набирає чинності цей Кодекс, а також стягується з податкового агента із застосуванням заходів відповідальності, передбачених цим Кодексом.

Відтак, податок з доходів фізичних осіб, нарахований, але не сплачений податковим агентом, буде вважатися податковим боргом за результатами першого звітного кварталу 2011 року.

Зазначені обставини дають суду підстави для висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення, яким нараховані позивачу штрафні санкції, та податкової вимоги про сплату пені, тому суд задовольняє позов.

Згідно зі ст. 94 КАС України з Державного бюджету України на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, понесені позивачем.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов Комунального підприємства Миколаївської міської ради „Сервіскомуненерго” до Словянської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги задовольнити.

Визнати протиправним податкове повідомлення-рішення № 0000121740/0, прийняте Словянською обєднаною державною податковою інспекцією 19.02.2011 р., про застосування до Комунального підприємства Миколаївської міської ради „Сервіскомуненерго” штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 119022,98 грн.

Визнати протиправною податкову вимогу Словянської обєднаної державної податкової інспекції № 62 від 10.02.2011 р. про сплату Комунальним підприємством Миколаївської міської ради „Сервіскомуненерго” пені в розмірі 6143,63 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Комунального підприємства Миколаївської міської ради „Сервіскомуненерго” судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 (три) грн. 40 коп.

Повний текст постанови виготовлений 15 березня 2011 р.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови особами, які беруть участь у справі, з подачею її копії до суду апеляційної інстанції.

Суддя Шальєва В.А.