Постанова № 14323070, 15.03.2011, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2011 р. Справа № 2а-3976/10/0470

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПавловського Д.П.

при секретаріБесчасові Д.В.

за участі представників позивачаЧеркасова А.А., Черкасової О.В.

представника відповідачаШевченко М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю фірми «АВМ»до Нікопольської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в :

23 березня 2010р. до суду надійшов вищезазначений адміністративний позов, у якому позивач просить визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від 15.03.2010р. №0001232310/3/10462.

Позовні вимоги обґрунтовано адміністративним позовом від 23.03.2010р.

Представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили задовольнити позов за викладених у ньому підстав.

Представник відповідача заперечувала проти задоволення позовних вимог, посилаючись на заперечення на позовну заяву, долучене до матеріалів справи 15.09.2010р., яким обґрунтована така позиція.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення сторін, суд встановив наступні обставини.

Податковим повідомленням-рішенням від 15.03.2010р. №0001232310/3/10462 підприємству позивача донараховано суму податкового зобов'язання з ПДВ у сумі 53 509,15 грн., а також, штрафні санкції в сумі 26 754,57 грн. Дане податкове повідомлення-рішення виписане на підставі акту виїзної планової перевірки від 29.07.2009 р. № 1252/231.20279866 (надалі - акт перевірки), проведеної співробітниками Нікопольської ОДПІ з питань дотримання позивачем вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.04.2008 р. по 31.03.2009р.

Також, у судовому засіданні були досліджені письмові докази, а саме: копії податкового повідомлення-рішення від 15.03.2010 р. №0001232310/3/10462, акту виїзної планової перевірки від 29.07.2009р. № 1252/231.20279866 з копіями конверту та супроводжувального листа від 30.07.2009р. № 32757/10/23-114, податкової накладної від 21.03.2008 р. № 465, податкової накладної від 24.03.2008 р. № 473, податкової накладної від 24.03.2008 р. № 474, реєстру отриманих податкових накладних за березень 2008 року (титульний лист, стор.1,2,3), реєстру отриманих податкових накладних за квітень 2008 року (титульний лист, стор. 1,2), листа ДПАУ від 14.04.2008 р. № 7681/7/16-1117, рішення про результати розгляду скарги ДПА у Дніпропетровській області від 28.12.2009 р. № 35180/10/25-008 з копією конверту, рішення про результати розгляду ДПАУ від 05.03.2010 р. № 2261/6/25-0115, книги реєстрації вхідної кореспонденції ТОВ фірми «АВМ»за 2007 - 2009 роки.

Як зазначено в акті перевірки (стор. 22 - 28), позивачем завищена сума податкового кредиту з ПДВ у розмірі 53 509,15 грн. у квітні 2008 року.

Таке завищення суми податкового кредиту відбулося у результаті відображення у рядку 10 декларації з ПДВ за квітень 2008 року сум податку, сплачених (нарахованих) на користь продавців товарів (робіт, послуг), за податковими накладними, отриманими несвоєчасно. Право на податковий кредит, як зазначено в акті перевірки, виникає виключно у тому періоді, в якому виникають податкові зобов'язання. При цьому, на думку співробітників податкового органу, якщо платник не скористався цим правом у цьому періоді, то він таке право втрачає.

Однак, згідно з п. 1.7 ст. 1 Закону України від 03.04.1997 Р. №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі Закон №168/97-ВР) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.

Право на відображення у складі податкового кредиту сум ПДВ врегульоване п.7.4 ст.7 ЗУ "Про податок на додану вартість", а дата виникнення такого права - п.7.5 цієї статті.

Згідно п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону №168/97-ВР, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

-або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

-або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

При цьому, згідно з п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Необхідно зауважити, що ні вищевказані норми Закону №168/97-ВР, ні будь-які інші норми не містять обмежень щодо права платника податку формувати податковий кредит виключно у періоді отримання такого права. Висновок працівників податкового органу відносно того, що податкова накладна має бути отримана покупцем у звітному періоді, на який припадає дата виникнення податкових зобов'язань продавця, не ґрунтується на нормах Закону №168/97-ВР. Цим законом передбачено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках (п.п. 7.2.3). Але між моментом складання та отриманням може минути певний час, що й відбулося у даному випадку. Виписані наприкінці березня 2008 року податкові накладні були отримані 1 квітня 2008 року. При цьому, слід зазначити, що такі випадки траплялись неодноразово, про що свідчить реєстр отриманих податкових накладних.

Посилання в акті перевірки на п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 ЗУ "Про податок на додану вартість" щодо відображення податкового кредиту на підставі заяви та скарги, що додаються до декларації з ПДВ, є неправильним, оскільки постачальник товарів (послуг) не відмовлявся надати податкову накладну. Він свої обов'язки виконав у повному обсязі, відобразив податкові зобов'язання з ПДВ у звітному місяці (березні 2008 року), оформив податкові накладні та надіслав їх поштою.

Підприємство позивача отримало ці податкові накладні у квітні 2008 року, та відобразило визначені в них суми ПДВ у складі податкового кредиту цього періоду, тим самим скориставшись законним правом, наданим ЗУ "Про податок на додану вартість".

При цьому, підприємство скористалось податковим роз'ясненням ДПА України від 14.04.2008 р. №7681/7/16-1117, що містить відповідь на запитання, в якому рядку податкової декларації з ПДВ відображається сума податкового кредиту за податковими накладними, отриманими із запізненням. Як зазначено у цьому роз'ясненні, з урахуванням того, що податкові накладні, одержані із запізненням, включаються до реєстру отриманих податкових накладних того звітного періоду, в якому їх отримано. Суми податкового кредиту за такими податковими накладними відображаються в загальній сумі податкового кредиту звітного податкового періоду (рядок 10.1).

Відповідно до п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-111 "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (надалі - Закон №2181), контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі, якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Тобто, якщо працівники Нікопольської об'єднаної Державної податкової інспекції, не зважаючи на роз'яснення ДПА України, вважають, що підприємство позивача повинно було відобразити вказані суми ПДВ у другому рядку, то вони були зобов'язані це зробити, вказавши в якому саме рядку їх відобразити. При цьому, підприємство скористалось правом на відображення сум ПДВ у складі податкового кредиту за податковими накладними, отриманими з запізненням.

Також, відповідно до п. 5.1 ст. 5 та п. 17.2 ст. 17 Закону №2181-111, платники податку мають право на виправлення помилок з урахуванням строків давності, визначених ст.15 цього Закону, тобто 1 095 днів. Аналогічні вимоги містяться у п.4.4 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.97р. №166.

Отже, зменшення податкового кредиту з ПДВ було здійснене податковими органами з порушенням вимог чинного законодавства та за відсутності належних підстав.

Таким чином, за вищевикладених підстав, позивач виконуючи вимоги Закону №168/97-ВР, також скористався роз'ясненням ДПА України від 14.04.2008 р. №7681/7/16-1117 та надав суду поштові конверти на підтвердження отримання податкових накладних із запізненням, суд доходить висновку щодо правомірності позовних вимог та їх доведеності, і вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Нікопольської обєднаної державної податкової інспекції №0001232310/3/10462 від 15.03.2010р.

Присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю фірми «АВМ» документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України у сумі 3 (три) грн.40коп.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова складена у повному обсязі 19.01.2011р.

Суддя

Д.П. Павловський