Постанова № 14323072, 15.03.2011, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2011 р. Справа № 2а-13987/10/0470

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПавловського Д.П.

при секретаріБесчасові Д.В.

за участі представника позивачаШульгата В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранспортне підприємство «Кортеж»до Західно-Донбаської обєднаної державної податкової інспекції, третя особа виконавчий комітет Павлоградської міської ради, про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в :

02 листопада 2010р. до суду надійшов вищезазначений адміністративний позов, у якому позивач, із урахуванням уточнень до позову, просить визнати недійсними податкові повідомлення-рішення Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції №0001182342/0 від 26.10.2010 р. та №0001182342/1 від 21 грудня 2010р. про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 94 043 грн., у тому числі за основним платежем 62 695 грн., за штрафними санкціями 31 348 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано адміністративним позовом від 02.11.2010р.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити позов за викладених у ньому підстав.

Представник відповідача у судове засідання не зявився. 11 лютого 2011р. від нього надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності.

У матеріалах справи наявне заперечення на позовну заяву від 12.01.2011р., у якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог та яким обґрунтована така позиція.

Представник третьої особи 11 лютого 2011р. надав клопотання про розгляд справи за його відсутності, у якому поклався у вирішенні справи на розсуд суду.

Також, у судовому засіданні були досліджені письмові докази, а саме: копії податкового повідомлення-рішення №0001182342/0 від 26.10.2010 р., акту перевірки №498-23/2-35684441 від 12.10.2010 р., додаткової угоди №5/1 від 01.01.2010 р. до договору №5 від 01.04.2008 р. про перевезення пасажирів автомобільним транспортом», договору №5 від 01.04.2008 р. про перевезення пасажирів автомобільним транспортом, протоколу засідання конкурсного комітету №8 від 24.03.08 р., протоколу засідання конкурсного комітету №9 від 22.04.08 р., рішення виконавчого комітету Павлоградської міської ради від 31.03.08 р. №394, з додатком, рішення виконавчого комітету Павлоградської міської ради від 23.04.08 р. №538, з додатком, рішення виконавчого комітету Павлоградської міської ради від 27.06.08 р. №806, з додатком, рішення виконавчого комітету Павлоградської міської ради від 23.07.08 р №952, з додатком, рішення виконавчого комітету Павлоградської міської ради від 22.10.08 р №1361,з додатком, рішення виконавчого комітету Павлоградської міської ради від 10.06.09 р №619, з додатком, листа Міністерства економіки України від 03.08.10 р. №3801-25/206.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступні обставини.

26 жовтня 2010 року ТОВ «АТП «Кортеж»отримало податкове повідомлення-рішення Західно-Донбаської ОДПІ №0001182342/0 від 26.10.2010 р., яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 94 043 грн., у тому числі за основним платежем 2 695 грн., за штрафними санкціями 31 348 грн. Це рішення прийнято відповідачем за наслідками позапланової виїзної перевірки позивача з питань правильності визначення податкових зобов'язань та податкового кредиту за період 01.04.2010 р. по 31.07.2010 р. (Акт №498-23/2-35684441 від 12.10.2010 р., далі - Акт перевірки).

Згідно із ч.1 розділу 4.Висновок Акту перевірки (стор.8), перевіркою ТОВ «АТП «Кортеж»встановлено порушення п.п.5.1.13 п.5.1 ст.5, п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7, п.п.7.3.5 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(далі - Закон №168), у результаті чого занижено податок на додану вартість в розмірі 62695,09 грн.

В обґрунтування наведеного висновку головний держподатковий ревізор-інспектор зазначив (стор.5-7 Акту перевірки), що згідно вимог ст.9 Закону України від 03.12.1990 р. №507-ХІІ «Про ціни і ціноутворення»зі змінами і доповненнями та ст.28 Закону України від 21.05.1997 р. №280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні»зі змінами та доповненнями тарифи (ціни) на послуги з перевезення пасажирів міським пасажирським транспортом та автомобільним транспортом, які здійснюються юридичними особами, які не є комунальної форми власності, та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності є погодженими, а не регульованими. ТОВ «АТП «Кортеж»за період з 01.04.2010 р. по 01.08.2010 р. надано послуг з перевезення пасажирів в розмірі 846 218,23 грн. (у складі виручки від надання послуг по перевезенню пасажирів міським транспортом та на умовах укладених договорів з підприємствами-замовниками; та у складі отриманих сум субвенцій за пільговий проїзд перерахований на розрахунковий рахунок від Управління праці та соцзахисту населення, перерахованих грошових коштів на розрахунковий рахунок підприємствами-замовниками), від оподаткування звільняються операції з поставки послуг з перевезення пасажирів міським пасажирським транспортом, тарифи на які регулюються органом місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, визначеної законом. ТОВ «АТП «Кортеж»в періоді, що перевірявся, неправомірно відносив до операцій звільнених від оподаткування та відповідно не включав до складу податкових зобов'язань (рядок 1 «операції на митній території України, що оподатковуються за ставкою 20,0%») податкової декларації з податку на додану вартість, суми ПДВ у складі виручки від надання послуг по перевезенню пасажирів міським транспортом, та суми ПДВ у складі отриманих сум субвенцій за пільговий проїзд перерахований на розрахунковий рахунок Управлінням праці та соцзахисту населення. В порушення вимог п.п.5.1.13 п.5.1 ст.5, п.п.7.3.1 1.7.3 ст.7, п.п.7.3.5 п.7.3 ст.7 Закону №168 встановлено заниження ТОВ «АТП «Кортеж» загальної суми податкового зобов'язання з ПДВ за рахунок застосування пільги з податку на додану вартість, а саме: віднесення до операцій, що не підлягають оподаткуванню, вартості отриманих послуг по перевезенню пасажирів, в результаті чого податкове зобов'язання по ПДВ занижено у розмірі 141036,67 грн.

Помилковість висновку і обґрунтування Західно-Донбаської ОДПІ полягає у наступному.

Згідно п.п.2 п. а ст.28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні повноваження з встановлення в порядку і в межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади; погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності.

Тобто, в залежності від організаційно-правової форми суб'єкта господарювання, який надає транспортні послуги, виконавчим органам місцевих рад надані повноваження щодо встановлення або погодження цих тарифів.

В підпункті 5.1.13 пункту 5.1 статті 5 Закону №168 мова йдеться про регулювання тарифів органом місцевого самоврядування відповідно до того компетенції, визначеної законом.

У даному випадку поняття «встановлення тарифів»і «погодження тарифів»є ніщо інше як різновид форм регулювання тарифів.

Так, положенням п.1 ст.632 ЦК України передбачено, що у випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Існуючі методи державного регулювання цін і тарифів встановлені ст.8 Закону України «Про ціни і ціноутворення». Відповідно до приписів зазначеної статті Закону державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення: державних фіксованих цін (тарифів); граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів.

При цьому, в ч.3 цієї статі визначено, що Урядом України можуть вводитись інші методи державного регулювання цін і тарифів.

Зокрема, ст.3 Закону України «Про автомобільний транспорт»(далі - Закон №2344) визначено, що цей Закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.

Згідно з ч.3 ст.5 Закону №2344, державне регулювання та контроль у сфері автомобільного транспорту реалізується шляхом проведення нейтральними та місцевими органами виконавчої влади, державними органами управління автомобільним транспортом, органами місцевого самоврядування економічної, тарифної, науково-технічної та соціальної політики, ліцензування, стандартизації та сертифікації на автомобільному транспорті, задоволення потреб автомобільного транспорту в паливно-енергетичних і матеріально-технічних ресурсах і транспортних засобах.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.11 Закону №2344, надання соціально значущих послуг автомобільного транспорту здійснюється відповідно до законодавства з питань поставки продукції для державних потреб. Соціально значущими послугами автомобільного транспорту є послуги з перевезення пасажирів автобусними маршрутами загального користування за визначеними уповноваженими органами тарифами та на пільгових умовах відповідно до законодавства

Статтею 43 Закону №2344 передбачено, що визначення автомобільного перевізника на автобусному маршруті загального користування здійснюється виключно на конкурсних засадах. Згідно ст.44 Закону №2344, організація проведення конкурсу та визначення умов перевезення покладаються на органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування. Порядок проведення конкурсів визначає Кабінет Міністрів України.

Порядок проведення конкурсу на перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування затверджено постановою КМ України №139 від 29.01.2003 р. (далі - Порядок).

Згідно п.12 Порядку для участі у конкурсі претендент подає конкурсному комітетові такі документи:

-заяву на участь у конкурсі за зразком згідно з додатком;

- конкурсні пропозиції щодо визначення транспортних засобів для роботи на автобусному маршруті загального користування, вартості транспортних послуг, здешевлення поїздки для окремих категорій громадян тощо;

- нотаріально завірену копію ліцензії на право надання послуг з перевезення пасажирів автомобільним транспортом загального користування;

-документ, що підтверджує внесення плати за участь у конкурсі.

Відповідно до пунктів 23, 27, 28 Порядку, переможцем конкурсу визнається претендент, який відповідає кваліфікаційним вимогам до пасажирських перевізників, може забезпечити належну якість перевезень пасажирів і за оцінкою конкурсного комітету зайняв перше місце. Рішення конкурсного комітету щодо визначення переможця конкурсу оформляється протоколом, який підписується його головою та секретарем, і надсилається у триденний строк замовнику, переможцю конкурсу та іншим учасникам конкурсу (на запит). Переможець конкурсу укладає із замовником договір про перевезення пасажирів.

З наведених положень чинного законодавства випливає, що регулювання виконавчими органами сільських, селищних, міських рад вартості (тарифів) перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування здійснюється шляхом їх визначення та погодження з перевізником за результатами проведення конкурсу.

Таким чином, саме про такий метод державного регулювання цін і тарифів йдеться мова в підпункті 5.1.13 пункту 5.1 статті 5 Закону №168 та в підпункті 2) пункту а) статті 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Окрім того, обґрунтування головного держподаткового ревізора-інспектора, що ТОВ «АТП «Кортеж» неправомірно відносило до операцій звільнених від оподаткування та не включало до складу податкових зобов'язань суми ПДВ у складі виручки від надання послуг по перевезенню пасажирів міським транспортом, та суми ПДВ у складі отриманих сум субвенцій за пільговий проїзд - суперечить положенням п.3 ст.13 Конституції України та п.2 ст.318 Цивільного кодексу України, у яких зазначено, що держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування в м.Павлограді у перевіряємий період підприємством позивача здійснювалося на договірних умовах з виконавчим комітетом Павлоградської міської ради, згідно з Додатковою угодою №5/1 від 01.01.2010 р. до договору №5 від 01.04.2008р. про перевезення пасажирів автомобільним транспортом.

Укладення Договору №5 від 01.04.2008 р. про перевезення пасажирів автомобільним транспортом було здійснено за рішенням конкурсного комітету, який був створений виконавчим комітетом Павлоградської міської ради, відповідно до вимог Закону №2344.

За умовами зазначеного договору Замовник зобов'язаний погодити з перевізником тарифи на перевезення пасажирів (п.п.2.1.2 договору).

Погодження тарифів на перевезення здійснювалося як конкурсним комітетом, про що зазначено в протоколі №9, так і виконавчим комітетом Павлоградської міської ради, у вигляді рішення (копії рішень виконкому №№394, 538, 806, 952, 1361 наявні у матеріалах справи).

На даний час порядок подання, розгляду, затвердження погодження) цін/тарифів, які регулюються виконавчим комітетом міської ради затверджено рішенням виконавчого комітету Павлоградської міської ради від 10.06.09 р. №619.

З підпункту 1.1.6 цього рішення вбачається, що регулюються (затверджуються для підприємств і організацій комунальної власності міської ради; погоджуються для суб'єктів господарювання іншої форми власності), в тому числі - вартість проїзду в міському пасажирському транспорті загального користування.

З приведених вище документів (договору, протоколів, рішень) вбачається, що виконавчий комітет Павлоградської міської здійснює державне регулювання тарифів на проїзд в міському пасажирському транспорті, з підприємствами які не належать до комунальної власності - шляхом їх погодження, заздалегідь в установленому ним же порядку та на підставі п.п.2) п.а) ст.28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»та ст.10 Закону №2344.

Також, у серпні 2010 року Міністерство економіки України надало роз'яснення виконавчому комітету Павлоградської міської ради з питань перевезення пасажирів міським автомобільним транспортом. На думку Міністерства економіки України, встановлення, регулювання і погодження в установленому порядку тарифів на транспортні послуги є методами їх державного регулювання.

Таким чином, позивачем надані суду належні докази щодо підтвердження погодження тарифів на перевезення пасажирів рішенням виконавчого комітету Павлоградської міської ради відповідно до вимог Закону №168, що як наслідок надало можливість позивачу застосувати пільгу з податку на додану вартість відповідно до цього ж Закону.

Отже, за вищевикладених підстав, суд доходить висновку щодо правомірності позовних вимог та їх доведеності, і вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції №0001182342/0 від 26.10.2010 р. та №0001182342/1 від 21 грудня 2010р. про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 94 043 (девяносто чотири тисячі сорок три)грн., у тому числі за основним платежем 62 695 (шістдесят дві тисячі шістсот девяносто пять)грн., за штрафними санкціями 31 348 (тридцять одна тисяча триста сорок вісім)грн.

Присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранспортне підприємство «Кортеж» документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України у сумі 3 (три)грн.40коп.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова складена у повному обсязі 16.02.2011р.

Суддя

Д.П. Павловський