Ухвала суду № 1430392, 04.12.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

04 грудня 2007 року                                                                    м. Київ

         Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого  -  судді  Фадєєвої Н.М.

Суддів             -  Бим М.Є. Васильченко Н.В.. Леонтович К.Г., Шкляр Л.Т.

при секретарі  -  Кулеші А.О.

розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрінвестпроект” на постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.07.2006р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрінвестпроект” до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И Л А :

Справа №К-31212/06

Доповідач Фадєєва Н.М.

18.02.2005р. Товариство з обмеженою відповідальністю “Укрінвестпроект” (далі по тексту – позивач, ТОВ “Укрінвестпроект”) звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва (далі по тексту – відповідач, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва), в якому просить визнати недійсними податкове повідомлення-рішення від 08.06.2004р. №0000612309/0 та №0000622309/0; зобов’язати ДПІ у Голосіївському районі м. Києва поновити загальну податкового кредиту у картці особового рахунку платника податку ТОВ “ТОВ “Укрінвестпроект” на суму 22137,00 грн.”.

04.04.2005р.ТОВ “Укрінвестпроект” подано заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить визнати недійсними податкові повідомлення-рішення від 08.06.2004р. №0000612309/0 та №0000622309/0.

Рішенням Господарського суд м. Києва від 22.04.2005р. у справі №33/100 уточнені позовні вимоги ТОВ “Укрінвестпроект” задоволено; визнано недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 08.06.2004р. №0000612309/0 та №0000622309/0.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.07.2006р. у справі №33/100 скасовано рішення Господарського суду м. Києва від 22.04.2005р. та прийнято нову постанову, якою відмовлено ТОВ “Укрінвестпроект” у задоволенні позовних вимог.

ТОВ “Укрінвестпроект” не погоджуючись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.07.2006р. у справі №33/100 подало касаційну скаргу в якій просить її скасувати, а постанову Господарського суду м. Києва від 22.04.2005р. залишити в силі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга ТОВ “Укрінвестпроект” підлягає задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Судами попередній інстанцій встановлено, що 08.06.2004р. ДПІ у Голосіївському районі м. Києва прийнято податкові повідомлення-рішення: 1) №0000612309/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 699694,80 грн., в т.ч. 499782,00 грн. основного платежу та 199912,80 грн. штрафних (фінансових) санкцій; 2) №0000622309/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 22137,00 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення прийнято ДПІ у Голосіївському районі м. Києва на підставі акту “Про результати попередньої документальної перевірки ТОВ “Укрінвестпроект” з питань відшкодування ПДВ з бюджету за лютий 2004р.” від 04.06.2004р. №197-23/09-24375087 (далі по тексту – Акт перевірки).

Відповідно до висновків Акту перевірки позивач про проведення перевірки повідомлений листом від 22.04.2004р. №2641/10/23-904, який було направлено за адресою, що вказана в установчих документах позивача, а саме: м. Київ, вул. Бурмістренка, 3, але на момент складання акту керівництво підприємства не з’явилось, не надало для перевірки документи, які б підтверджували правомірність формування валових витрат та податкового кредиту, що, на думку відповідача, в порушення позивачем вимог п.п. 7.2.1, п.п. 7.2.3 п. 7.2 та п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” призвело до завищення від’ємного значення з податку на додану вартість за період з 01.02.2004р. по 29.02.2004р. у розмірі 521 919,00 грн.

Крім того, відповідно до висновків Акту перевірки згідно аналізу картки по особовому рахунку платника податку, сума податку на додану вартість, завищена до відшкодування за лютий 2004р. у розмірі 521 919,00 грн. частково відшкодована на загальну суму 499 782,00 грн. шляхом зарахування сум в рахунок наступних платежів з податку на додану варітьсь за березень 2004р., а відповідно до ст. 17 Указу Президента “Про деякі зміни в оподаткуванні” від 07.08.1998р. №857/98, у разі коли за наслідками перевірки заявляється факт завищення суми бюджетного відшкодування, заявленого в податковій декларації, сума такого завищення вважається сумою податкового зобов'язання прихованою від оподаткування.

В частині висновків Акту перевірки щодо незнаходження ТОВ “Укрінвестпроект” за своєю юридичною адресою судом першої інстанції встановлено, що позивач неодноразово до проведення перевірки повідомляв відповідача про своє фактичне місцезнаходження, а саме: м. Київ, вул. Стельмаха, 10а, що спростовує посилання ДПІ у Голосіївському районі м. Києва про належне повідомлення позивача про проведення перевірки.

В частині висновків Акту перевірки щодо безпідставного віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість та зменшення бюджетного відшкодування за період охоплений перевіркою Вищий адміністративний суд України звертає увагу на наступне.

Так, відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Судом першої інстанції встановлено, ТОВ “Укрінвестпроект” за лютий 2004р. проведено наступні господарські операції (з приводу яких були проведенні нарахування та сплати податку на додану вартість): 1) оплата за оренду обладнання Коростишівським сільськім будівельним комбінатом, що підтверджується договором від 14.02.2004р. №05/04 та податковою накладною від 20.02.2004р. №3; 2) купівля обладнання в ВАТ “Чорноморагроспецмонтаж”, що підтверджується договором постачання обладнання від 22.01.2004р., податковою накладною від 24.02.2004р. №2, накладною від 24.02.2004р. №2, актом приймання-передачі цінних паперів в оплату обладнання від 24.02.2004р., витягом з книги придбання товарів та випискою з особового рахунку банку “Олімпійська Україна”; 3) купівля чекової книжки (згідно п.п.2.2 договору про розрахункове касове обслуговування від 02.02.2004р.), що підвереджується випискою з особового рахунку ВАТ АКБ “АНТЕРЕС” за 25.02.2004р.

Відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” право на податковий кредит у платника податку виникає з дати списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), або з моменту отримання податкових накладних.

Відповідно до п.п. 7.2.3, п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов’язань продавця у двох примірниках і надається покупцю на його вимогу продавцем товарів (робіт, послуг).

Судом першої інстанції встановлено, що особи, які видавали позивачу податкові накладні, зареєстровані належним чином як платники податку на додану вартість у податкових органах за своїм місцезнаходженням, та відповідно до ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” мали право видавати податкові накладні.

Згідно з п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчу перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженим зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, встановлених законодавством, нарахованих на суму податкової кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Позивачем до матеріалів справи надані належним чином засвідчені копії податкових накладних за лютий 2004р., які містять усі реквізити, передбачені п.п.7.2.1. п. 7.2. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Таким чином, Вищий адміністративний суд України погоджується з думкою суду першої інстанції про те, що сума податкового кредиту, визначена позивачем у податковій декларації за лютий 2004р., підтверджується відповідними податковими накладними та іншими первинними документами бухгалтерського обліку.

При цьому, Вищий адміністративний суд України погоджується з тим, що навіть за умови безпідставного ненадання для перевірки витребуваних відповідачем документів на підтвердження правомірності віднесення до податкового кредиту сум податку на додану вартість за лютий 2004 р. сума податкового зобов’язання позивача відповідно до вимог Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” мала бути визначена за непрямими методом, а відповідачем таке рішення не приймалось.

Суд апеляційної інстанції скасовуючи рішення Господарського суду м. Києва від 22.04.2005р. виходив лише з того, що позивач в порушення вимог ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України не вжив заходів по доказування своїх позовних вимог.

Поряд з цим, на думку судової колегії, судом апеляційної інстанції безпідставно не прийнято до уваги встановлені судом першої інстанції вищезазначені обставини та те, що ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено особливий порядок доказування, відповідно до якого в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається саме на відповідача.

Виходячи з викладеного, Вищий адміністративний суд України зазначає, що рішення Господарського суду м. Києва від 22.04.2005р. у справі №33/100 прийнято відповідно до вимог чинного законодавства і скасовано постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.07.2006р. помилково.

Відповідно до ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

За таких обставин, касаційна скарга ТОВ “Укрінвестпроект” підлягає задоволенню в повному обсязі, постанова Київського апеляційного господарського суду від 19.07.2006р. у справі №33/100 підлягає скасуванню, а рішення Господарського суду м. Києва від 22.04.2005р. – залишенню в силі.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів –

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрінвестпроект” на постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.07.2006р. у справі №33/100 задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.07.2006р. у справі №33/100 скасувати.

Рішення Господарського суду м. Києва від 22.04.2005р. у справі №33/100 залишити в силі.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді