Постанова № 14290754, 11.03.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" березня 2011 р. Справа № 59/344-10

          Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Бондаренко В.П., суддя Ільїн О.В., суддя Камишева Л.М.

при секретарі Шубіній Ю.Є.

за участю представників:

позивача - Лиска П.О., за довіреністю б/н від 21 вересня 2010 року,

першого відповідача - Гримайло Н.Р.,за довіреністю б/н від 29 грудня 2010 року,

другого відповідача - Кебал І.В., за довіреністю №141 від 08 лютого 2010 року; Шульги А.В., за довіреністю № 232 від 24 лютого 2011 року; Тритеніченка П.М., за довіреністю № 233 від 24 лютого 2011 року; Косьміна Д.В., за довіреністю № 234 від 24 лютого 2011 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу другого відповідача (вх. № 35Х/1-6) та позивача (вх. № 36Х/1-6) на рішення господарського суду Харківської області від 13 грудня 2010 року у справі № 59/344-10

за позовом ТОВ "Баришівська зернова компанія", с. Баришівка Баришівського району Київської області

до 1. ПАТ "Укрсиббанк", м. Харків

2.ТОВ "Українська лізингова компанія", м. Київ

про визнання договорів, додаткових угод частково недійсними,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 13 грудня 2010 року у справі № 59/344-10 (суддя Бринцев О.В.) позов задоволено частково.

Визнано недійсними:

- підпункти 3.5.1., 3.5.2. пункту 3.5. статті 3; абзаци 2, 4, 4, 5, 6, 7 пункту 17.3. статті 17; абзаци 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11 Графіку сплати лізингових платежів (Додаток № 1) у Договорі фінансового лізингу № 01-34/07-обл від 15.05.2007р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю „Баришівська зернова компанія” (код ЄДРПОУ 32886518) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Українська лізингова компанія” (код ЄДРПОУ: 30575865):

- абзаци 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11 пункту 3 Додаткової угоди № 1 від 23.05.2007р. до Договору фінансового лізингу № 01-34/07-обл від 15.05.2007р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю „Баришівська зернова компанія” (код ЄДРПОУ 32886518) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Українська лізингова компанія” (код ЄДРПОУ: 30575865);

- пункт 4; абзаци 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12 пункту 5 Додаткової угоди № 2 від 27.06.2007р. до Договору фінансового лізингу № 01-34/07-обл від 15.05.2007р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю „Баришівська зернова компанія” (код ЄДРПОУ 32886518) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Українська лізингова компанія” (код ЄДРПОУ: 30575865);

- абзаци 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12 пункту 2 Додаткової угоди № 3 від 05.12.2008р. до Договору фінансового лізингу № 01-34/07-обл від 15.05.2007р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю „Баришівська зернова компанія” (код ЄДРПОУ 32886518) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Українська лізингова компанія” (код ЄДРПОУ: 30575865);

- підпункти 3.5.1., 3.5.2. пункту 3.5. статті 3; абзаци 2, 3, 4, 5, 6, 7 пункту 17.3. статті 17; абзаци 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11 Графіку сплати лізингових платежів (Додаток № 1) у Договорі фінансового лізингу № 01-35/07-обл від 15.05.2007р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю „Баришівська зернова компанія” (код ЄДРПОУ 32886518) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Українська лізингова компанія” (код ЄДРПОУ: 30575865);

- абзаци 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11 пункту 3 Додаткової угоди № 1 від 23.05.2007р. до Договору фінансового лізингу № 01-35/07-обл від 15.05.2007р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю „Баришівська зернова компанія” (код ЄДРПОУ 32886518) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Українська лізингова компанія” (код ЄДРПОУ: 30575865);

- абзаци 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12 пункту 3; абзаци 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12 пункту 5 Додаткової угоди № 2 від 05.12.2008р. до Договору фінансового лізингу № 01-35/07-обл від 15.05.2007р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю „Баришівська зернова компанія” (код ЄДРПОУ 32886518) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Українська лізингова компанія” (код ЄДРПОУ: 30575865);

- підпункти 3.5.1., 3.5.2. пункту 3.5. статті 3; абзаци 2, 3, 4, 5, 6, 7 пункту 17.3. статті 17;абзаци 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11 Графіку сплати лізингових платежів (Додаток № 1) у Договорі № 01-43/07-обл від 23.05.2007р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю „Баришівська зернова компанія” (код ЄДРПОУ 32886518) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Українська лізингова компанія” (код ЄДРПОУ: 30575865);

- абзаци 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12 пункту 2 Додаткової угоди № 1 від 05.12.2008р. до Договору № 01-43/07-обл від 23.05.2007р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю „Баришівська зернова компанія” (код ЄДРПОУ 32886518) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Українська лізингова компанія” (код ЄДРПОУ: 30575865);

- пункт 3.8. статті 3; абзаци 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11 Графіку сплати лізингових платежів (Додаток № 1) у Договорі фінансового лізингу № 01-52/07-АВТ від 04.06.2007р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю „Баришівська зернова компанія” (код ЄДРПОУ 32886518) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Українська лізингова компанія” (код ЄДРПОУ: 30575865):

- пункт 3.8. статті 3; абзаци 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10 Графіку сплати лізингових платежів (Додаток № 1) у Договорі № 01-160/07-АВТ від 10.10.2007р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю „Баришівська зернова компанія” (код ЄДРПОУ 32886518) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Українська лізингова компанія” (код ЄДРПОУ: 30575865);

- пункт 8; абзаци 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10 пункту 16 Додаткової угоди № 1 від 01.04.2010р. до Договору № 01-160/07-АВТ від 10.10.2007р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю „Баришівська зернова компанія” (код ЄДРПОУ 32886518) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Українська лізингова компанія” (код ЄДРПОУ: 30575865).

Стягнуто з ТОВ „Українська лізингова компанія” на користь ТОВ „Баришівська зернова компанія” 42,50 гривень державного мита, 118,00 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В задоволенні решти позовних вимог - про визнання недійсним кредитного договору від 28.04.2007р. №11150441000, про визнання недійсними положень додаткової угоди №3 до договору фінансового лізингу від 15.05.2007р. №01-35/07-обл, додаткової угоди №3 до договору фінансового лізингу від 23.05.2007р. № 01-43/07-обл, відмовлено.

Другий відповідач з рішенням господарського суду Харківської області не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, на невідповідність висновків суду, викладених в рішенні, обставинам справи, просить рішення господарського суду Харківської області від 13 грудня 2010 року у справі 59/344-10 скасувати в частині задоволення позовних вимог та стягнути з позивача на користь другого відповідача 212,50 грн. державного мита. В обґрунтування доводів апеляційної скарги, другий відповідач посилається, зокрема, на те, що місцевий господарський суд неправильно витлумачив зміст правових норм, що регулюють спірні правовідносини. Вважає, що позивач пропустив строк позовної давності, у зв’язку з чим позбавлений можливості звертатися за захистом своїх прав. Крім того зазначив, що в договорі № 160/07-АВТ встановлено третейське застереження, згідно з яким всі спірні питання підлягають розгляду в постійно діючому Третейському суді при Асоціації українських банків.

Позивач з рішенням господарського суду Харківської області не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, на невідповідність висновків суду, викладених в рішенні, обставинам справи, просить рішення господарського суду Харківської області від 13 грудня 2010 року у справі 59/344-10 скасувати в частині відмови ТОВ "Баришівська зернова компанія" в задоволенні позовних вимог щодо визнання недійсним кредитного договору № 11150441000 від 28.0.2007 року, укладеного між ПАТ "УкрСиббанк" та ТОВ" "Українська лізингова компанія", ухваливши в цій частині нове рішення, яким визнати недійсним вказаний кредитний договір. В іншій частині рішення залишити без змін.

Враховуючи, що апеляційні скарги позивача та другого відповідача подані на одне і те ж рішення господарського суду Харківської області від 13 грудня 2010 року у справі № 59/344-10, ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 07 лютого 2011 року апеляційні скарги об'єднані в одне апеляційне провадження.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу другого відповідача, вважає її неправомірною, безпідставною, що не ґрунтується на доказах та нормах матеріального права, просить апеляційну скаргу другого відповідача залишити без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 13 грудня 2010 року у справі № 59/344-10 залишити без змін.

Перший відповідач апеляційну скаргу другого відповідача підтримує повністю; апеляційну скаргу позивача вважає необґрунтованою та зазначив, що позивач обрав невірний спосіб захисту своїх прав. Просить рішення господарського суду Харківської області від 13 грудня 2010 року в частині визнання недійсним кредитного договору № 11150441000 від 28 квітня 2007 року залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача без задоволення.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального Кодексу України, вислухавши представників позивача, першого та другого відповідачів, колегія суддів встановила наступне.

У листопаді 2010 року ТОВ „Баришівська зернова компанія” (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до ПАТ „УкрСиббанк” (перший відповідач) та ТОВ „Українська лізингова компанія” (другий відповідач), в якому просило визнати недійсним кредитний договір №11150441000 від 28.04.2007 року, визнати частково недійсними договори фінансового лізингу № 01-34/07-обл, № 01-35/07-обл від 15.05.2007 року, № 01-43/07-обл від 23.05.2007 року, № 01-52/07-АВТ від 04.06.2007, № 01-160/07-АВТ від 10.10.2007 та відповідні додаткові угоди до них.

Як вбачається із матеріалів справи, 28 квітня 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк»(Банк) і Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська лізингова компанія» (позичальник) укладений кредитний договір № 11150441000, відповідно до пункту 1.1. якого Банк зобов’язується надавати Позичальнику, а Позичальник зобов’язується прийняти, належним чином використовувати і повернути Банку кредит у валютах, вказаних в цьому договорі, у формі кредитної лінії з лімітом кредитної лінії, встановленим в базовій валюті, що дорівнює 3000000 доларів США у порядку і на умовах, зазначених у даному договорі. Вказана сума ліміту дорівнює еквіваленту 15150000 гривень на день укладання цього договору станом на 28 квітня 2007 року (т. 2 а.с.31-37).

В обґрунтування підстав недійсності зазначеного Кредитного договору позивач посилається на положення статті 227 Цивільного кодексу України, зазначивши про відсутність у відповідачів при укладанні правочину індивідуальної ліцензії Національного банку України на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з Декретом Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю”.

Відповідно до частини першої статті 227 Цивільного кодексу України України, правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Судова колегія вважає висновок місцевого господарського суду про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині обґрунтованим, виходячи з наступного.

Статтею 5 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю" передбачено, що Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом.

Відповідно до пп. в), г) ч. 4 ст. 5 Декрету індивідуальної ліцензії потребують, в тому числі, операції щодо: надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі; використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави.

Станом на час вчинення спірного правочину і на теперішній час межі, про які йдеться в пп. в), г) ч. 4 ст. 5 Декрету КМУ „Про систему валютного регулювання і валютного контролю" (щодо термінів і сум валютних кредитів перевищення яких потребує ліцензії) не визначені.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції АТ «УкрСиббанк»має банківську ліцензію № 75, що видана Національним банком України на право здійснення банківських операцій, визначених частиною першою та пунктами 5-11 частини другої статті 47 Закону України "Про банки та банківську діяльність", дозвіл № 75-2 на право здійснення операцій, визначених пунктами 1-4 частини четвертою статті 47 Закону України "Про банки та банківську діяльність" згідно з додатком до цього дозволу, додаток до дозволу з переліком операцій, які має право здійснювати банк, у тому числі операції з валютними цінностями.

Отже, правові підстави для визнання кредитного договору № 11150441000 від 28.04.2007 року недійсним відсутні, а тому рішення місцевого господарського суду в цій частині є законним та обґрунтованим.

Щодо висновків місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог про визнання частково недійсними договорів фінансового лізингу № 01-34/07-обл, № 01-35/07-обл від 15.05.2007 року, № 01-43/07-обл від 23.05.2007 року, № 01-52/07-АВТ від 04.06.2007, № 01-160/07-АВТ від 10.10.2007 та відповідних додаткових угод до них, то судова колегія такий висновок також обґрунтованим, виходячи з наступного.

Як свідчить із матеріалів справи, між ТОВ «Українська лізингова компанія»(лізингодавець) та ТОВ «Баришівська Зернова Компанія»(лізингоодержувач) укладені договори фінансового лізингу:

-          15 травня 2007 року договір фінансового лізингу № 01-34/07-обл (т.1 а.с. 16-31);

-          15 травня 2007 року договір фінансового лізингу № 01-35/07-обл (т.1 а.с. 52-64);

-          23 травня 2007 року договір фінансового лізингу № 01-43/07-обл (т.1 а.с.84-99);

-          04 червня 2007 року договір фінансового лізингу № 01-52/07-АВТ (т.1 а.с.109-120);

-          10 жовтня 2007 року договір фінансового лізингу № 01-160/07-АВТ (т.1 а.с.126-139).

Предметом даних договорів , згідно пункту 1.1., є надання лізингодавцем в платне володіння та користування на умовах фінансового лізингу лізингоодержувачу предмету лізингу, найменування, модель, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого наведена в Специфікації, для підприємницьких цілей лізингоодержувача на визначений строк, за умови сплати останнім періодичних лізингових платежів.

За своїм змістом умови вказаних договорів, крім предмету, ціни лізингу і розміру лізингових платежів, є ідентичними.

Додатковими угодами до вказаних договорів, які є невід’ємною їх частиною, змінювались окремі частини правочинів.

Відповідно до статті 806 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

Згідно статті 1 Закону України "Про фінансовий лізинг", фінансовий лізинг (далі - лізинг) - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Пунктом 5 частини 1 статті 1 Закону України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” визначено, що фінансова послуга - операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Фінансовою послугою вважається також і фінансовий лізинг (п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг”).

Відносини, що випливають з договорів фінансового лізингу є правовідносинами у сфері надання фінансової послуги –фінансового лізингу.

Згідно частини першої статті 2 Закону України „Про фінансовий лізинг”, відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Відповідно до пунктів 3.1. спірних договорів, позивач зобов’язався виплачувати лізингові платежі відповідно до Графіку та п. 3.5 договору. Лізингові платежі включають: винагороду (комісію) лізингодавцю за отримане у лізинг майно, з врахуванням коригування, вказаного в п. 3.5. договору; платежі по відшкодуванню (компенсації) частини вартості майна.

Договорами встановлено коригування лізингового платежу у зв’язку зі зміною курсу гривні по відношенню до швейцарського франку, а саме у наступних частинах договорів: пп. 3.5.1., 3.5.2. п. 3.5. ст. 3; абз. 2-7 п. 17.3. ст. 17; абз. 1-11 Графіку сплати лізингових платежів у Договорі № 01-34/07-обл; абз. 1-11 п. 3 Додаткової угоди № 1 до Договору № 01-34/07-обл; п. 4; абз. 1-12 п. 5 Додаткової угоди № 2 до Договору № 01-34/07-обл; абз. 1-12 п. 2 Додаткової угоди № 3 до Договору № 01-34/07-обл; пп. 3.5.1., 3.5.2. п. 3.5. ст. 3; абз. 2-7 п. 17.3. ст. 17; абз. 1-11 Графіку сплати лізингових платежів у Договорі № 01-35/07-обл; абз. 1-11 п. 3 Додаткової угоди № 1 до Договору № 01-35/07-обл; абз. 1-12 п. 3; абз. 1-12 п. 5 Додаткової угоди № 2 до Договору № 01-35/07-обл; пп. 3.5.1., 3.5.2. п. 3.5. ст. 3; абз. 2-7 п. 17.3. ст. 17; абз. 1-11 Графіку сплати лізингових платежів у Договорі № 01-43/07-обл; абз. 1-12 п. 2 Додаткової угоди № 1 до Договору № 01-43/07-обл; п. 3.8. ст. 3; абз. 1-11 Графіку сплати лізингових платежів у Договорі № 01-52/07-АВТ; п. 3.8. ст. 3; абз. 1-10 Графіку сплати лізингових платежів у Договорі № 01-160/07-АВТ; п. 8 Додаткової угоди № 1; абз. 1-10 п. 16 Додаткової угоди № 1 до Договору № 01-160/07-АВТ.

Відповідно до договорів, коригування лізингових платежів у зв’язку зі зміною курсу гривні по відношенню до швейцарського франку, яке визначається за формулами: Sn = So * Kn / Ko та Sn = So * k, де Sn –сума, що підлягає сплаті на користь Лізингодавця на дату фактичного виконання лізингового платежу; So –сума платежу у відповідності з графіком; Kn –курс гривні до швейцарського франку, встановлений НБУ на дату фактичного виконання лізингового платежу; Ko –курс гривні до швейцарського франку, за яким АКІБ „УкрСиббанк” по дорученню лізингодавця фактично здійснив продаж коштів, k –коефіцієнт, який визначається як відношення курсу гривні до швейцарського франку, встановленого НБУ.

Статтею 16 Закону України „Про фінансовий лізинг” передбачено, що сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Перелік зазначених видів (складових) лізингових платежів є вичерпним.

Частиною 1 статті 16 Закону України „Про фінансовий лізинг” передбачено право сторін на встановлення у договорі фінансового лізингу саме порядку сплати лізингових платежів.

Відповідно до частини 2 статті 6 Закону України „Про фінансовий лізинг”, істотними умовами договору лізингу є, зокрема, розмір лізингових платежів.

Сума, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу, передбачає викупну частину предмета лізингу, яку позивач зобов'язаний сплатити протягом строку дії лізингового договору, яка погоджена сторонами у Графіку сплати лізингових платежів у національній валюті без встановлення грошового еквіваленту в іноземній валюті.

До дійсних правовідносин підлягають застосуванню загальні положення про договір купівлі-продажу.

Відповідно до частини першої статті 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Виходячи з того, що ціна предмету лізингу (викупна частина) встановлена у договорі у фіксованій сумі, то банкетна (відсилочна) норма до положення частини 2 статті 632 Цивільного кодексу України не підлягає застосуванню у спірних правовідносинах.

Платіж, передбачений пунктами коригування, не є видом лізингового платежу, як відшкодування частини вартості предмета лізингу, що вбачається зі змісту правочину.

Винагорода (комісія) лізингодавця за отриманий у лізинг предмет лізингу є саме визначеною законодавцем винагородою лізингодавцю за отримане у лізинг майно, тобто за надану фінансову послугу –фінансовий лізинг, метою якої є отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Частиною 2 статті 16 Закону України „Про фінансовий лізинг” передбачений лише один вид платежу, який передбачає винагороду лізингодавця, за обсягом свого регулювання який охоплюється призначенням винагороди – за отримане у лізинг майно.

За своєю правовою природою винагорода лізингодавцю за отримане у лізинг майно є орендними платежами.

Відповідно до частини першої статті 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Розмір цієї плати встановлений, як істотна умова договорів фінансового лізингу, яка є фіксованою.

Грошовою базою для обчислення винагороди лізингодавцю за отриманий предмет лізингу є саме вартість предмету лізингу. Вартість предмету лізингу фіксовано визначена та виражена в національній валюті –гривні України.

До складових елементів (видів лізингового платежу) Графіку сплати лізингових платежів включено два види платежів: суму, яка відшкодовує (компенсує) частину вартості предмету лізингу; винагорода (комісія) лізингодавця за отриманий у лізинг предмет лізингу.

Сторони встановили порядок сплати лізингових платежів: за періодичністю –щомісячно; за черговістю –змішана формула сплати обох видів платежу (винагорода (комісія) лізингодавця за отриманий у лізинг предмет лізингу підлягає сплаті щомісячно, а відшкодування вартості предмету лізингу –періодично, у погодженому випадку сплати згідно з Графіком).

Отже, до складу кожного чергового лізингового платежу входить винагорода (комісія) лізингодавця за отриманий у лізинг предмет лізингу.

Пункти коригування за своїм змістом визначають вид та відповідно розмір ще одного платежу, грошовою базою для обчислення якого є лізинговий платіж (крім авансового лізингового платежу), який підлягає сплаті згідно з Графіком та Загальних умов, тобто винагорода (комісія) лізингодавця за отриманий у лізинг предмет лізингу (щомісячно) та, сума, яка відшкодовує (компенсує) частину вартості предмету лізингу (періодично). Авансовий лізинговий платіж, до складу яких входить відшкодування (компенсація) вартості предмету лізингу, не підпадають під грошову базу обчислення спірних пунктів.

Як уже зазначалось в цій постанові, обов’язковою складовою для визначення винагороди (комісії) лізингодавця за отриманий у лізинг предмет лізингу та головною базою грошовою для її обчислення, є саме вартість предмета лізингу. Тому платіж, передбачений пунктами коригування, не є видом платежу, який передбачений пунктом «б»частини 2 статті 16 Закону України „Про фінансовий лізинг”.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає помилковим посилання другого відповідача щодо належності платежу, передбаченого пунктами коригування, до складової частини винагороди (комісії) лізингодавця за отриманий у лізинг предмет лізингу, що фіксовано визначена у Графіку.

Слід зазначити, що Загальними положеннями про найм (оренду) визначений один вид платежу –плата за користуванням майном (стаття 762 Цивільного кодексу України).

Платіж, передбачений пунктами коригування, не є видом платежу, передбаченим як компенсація відсотків за кредитом. Компенсація відсотків за кредитом, як вбачається зі змісту договорів фінансового лізингу, зокрема, ст. 3 договорів та графіку сплати лізингових платежів, не встановлений сторонами.

Інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу, передбачають комплекс майнових витрат лізингодавця, що ним вчиняються при безпосередньому виконанні умов договорів фінансового лізингу.

Договорами фінансового лізингу не встановлений вид платежу, як інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу, зокрема, статтею 3 та Графіками сплати лізингових платежів.

Платіж, передбачений пунктами коригування, не є видом платежу, передбаченим як інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договорів лізингу.

Підставою недійсності правочину, на яку посилається позивач, є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 статті 203 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин 1, 5 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частини 3 статті 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що зміст спірних умов договору не відповідає вимогам частини 2 статті 16 Закону України «Про фінансовий лізинг», оскільки положеннями пунктів коригування визначено платіж, який не передбачений частиною 2 статті 16 Закону України «Про фінансовий лізинг», у зв’язку з чим відповідно до частини 1 статті 203, статті 215 Цивільного кодексу України та статті 207 Господарського кодексу України обґрунтовано визнані недійсними.

Слід зазначити, що всі додатки до договорів є його невід’ємними частинами, про що сторони обумовили в пункті 15.3. спірних договорів.

Згідно з пунктів коригування право вимоги другого відповідача сплати додаткової винагороди внаслідок збільшення курсу швейцарського франку по відношенню до гривні кореспондується з обов’язком позивача щодо його сплати, внаслідок чого ціна договорів фінансового лізингу змінюється (збільшується на користь другого відповідача) в односторонньому порядку.

Коригування полягає в зміні ціни (розміру чергового лізингового платежу) у зв’язку зі зміною курсу швейцарського франку до гривні.

В контексті спірних пунктів коригування, платіж, що встановлений цими пунктами, після його обчислення сумується з розміром чергового лізингового платежу згідно графіку. Новий графік чи додаткова угода не укладається. Підстава його сплати, так само як і його матеріальне вираження (рахунок, повідомлення, довідка, вимога тощо), на разі, як вбачається зі змісту як пунктів коригування, так і з положень договорів, не встановлено. Зміна розміру чергового лізингового платежу відбувається у сторону збільшення на суму платежу, передбаченого пунктами коригування (додаткова винагорода). Лізингові платежі підлягають сплаті щомісячно, отже і зміна розміру чергового лізингового платежу відбувається щомісячно (за умови збільшення коефіцієнту більше ніж на 1).

Як зазначалось вище, ціна у договорі найму (оренди), так і у договорі купівлі-продажу зазначена у фіксованому розмірі і є незмінною без згоди обох сторін.

Відповідно до п. 15.1., 15.2. ст. 15. договорів, даний договір може бути доповнений сторонами в період його дії на підставі взаємної згоди. Будь-які зміни і/або доповнення умов даного договору мають силу в тому випадку, якщо вони оформлені письмово, підписані повноважними представниками сторін і скріплені печатками сторін.

Підстави та порядок зміни ціни договорів у сторону збільшення, окрім взаємної згоди сторін, передбачений у пп. 3.2., 3.12., 3.13. ст. 3. договорів, де правовим наслідком зміни є укладання додаткової угоди.

Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту (стаття 654 Цивільного кодексу України).

Внесення змін до ціни договорів проводиться за згодою сторін.

Положеннями норм глав 54, 58 ЦК України не передбачено право другого відповідача на односторонню зміну ціни договору після укладання договорів.

Судова колегія зазначає, що пунктами коригування встановлено надання односторонньої переваги лізингодавцю на отримання додаткової винагороди, так як положення зазначеного пункту застосовується лише у разі збільшення курсу швейцарського франку по відношенню до гривні та не передбачає сплати у меншому розмірі (повернення, зменшення платежів, від’ємного значення) в разі зменшення курсу, так само як і не встановлюють максимального значення коефіцієнту для обчислення та початковий курс для бази обчислення коефіцієнта, тим самим порушуючи принципи розумності, справедливості та добросовісності (стаття 3 Цивільного кодексу України).

Аналізуючи докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, а також відповідність пунктів коригування вимогам зазначених в цій постанові нормам чинного законодавства, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо необхідності визнання недійсними пунктів коригування у зв’язку з невідповідністю вимогам Закону, а саме частині 2 статті 16 Закону України „Про фінансовий лізинг”.

Посилання другого відповідача на третейське застереження у Договорі № 01-160/07-АВТ не є перешкодою для звернення особи до суду за здійсненням правосуддя у разі, якщо вона вважає, що її права порушені. Суд першої інстанції правомірно вирішив це питання та застосував норми статей 55, 64, 124 Конституції України.

Щодо посилань другого відповідача на пропущення позивачем строку звернення за захистом своїх прав до суду, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції щодо правомірного задоволення клопотання про поновлення строку позовної давності, так як матеріали справи передбачають поважність пропуску цього строку.

Право на задоволення позову або право на позов у матеріальному розумінні –це право позивача вимагати від суду задоволення позову. Згідно зі статтею 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 вказаного Кодексу унормовано, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Приписами статті 260 цього ж Кодексу передбачено, що позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 названого Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до частин 3, 4 статті 267 названого Кодексу, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (частина 5 статті 267 Цивільного кодексу України). Вказана норма Цивільного кодексу України допускає можливість визнання судом поважними певних причин пропуску позовної давності, хоча не містить переліку таких причин. Виходячи з загальних засад цивільного (господарського) законодавства та судочинства, до поважних причин пропуску позовної давності можуть бути віднесені обставини, що виникли незалежно від волі особи, яка мала право відповідної вимоги та об'єктивно унеможливили звернення цієї особи за судовим захистом у період дії строку позовної давності.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що подачі позову перешкоджали об’єктивні обставини, незалежні від волі позивача, пов’язані із процесами реорганізації, зміни власників підприємства та установчих документів.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Харківської області від 13 грудня 2010 року у справі № 59/344-10 прийняте при належному з’ясуванні обставин, що мають значення для справи та у відповідності до норм чинного законодавства і підстави для його скасування відсутні, в зв’язку з чим апеляційні скарги позивача та другого відповідача задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

постановила:

Апеляційні скарги другого відповідача та позивача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 13 грудня 2010 року у справі № 59/344-10 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя Бондаренко В.П.,

Суддя Ільїн О.В.

Суддя Камишева Л.М.

Повний текст постанови підписаний 04 березня 2011 року