Постанова № 14290768, 12.03.2011, Харківський апеляційний господарський суд

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" березня 2011 року Справа № 5023/294/11

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Істоміна О. А., суддя Барбашова С.В., суддя Білецька А.М.

при секретарі Березка О.М.

за участю представників сторін:

позивача – не з’явився

відповідача – Бочарової Н.В., дов. № 6581 від 29.12.2010 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ТОВ «Велтон. Телеком», м. Харків (вх. № 800 Х/3) на ухвалу господарського суду Харківської області від 04 лютого 2011 року по справі № 5023/294/11

за позовом ТОВ підприємство «ПРОМТЕХКОМП», м. Дніпропетровськ

до ТОВ «Велтон. Телеком», м. Харків

про стягнення 566168,26 грн.,

встановила:

13 січня 2011 року позивач –ТОВ підприємство «ПРОМТЕХКОМП»звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просивстягнути з відповідача - ТОВ «Велтон. Телеком», на свою користь 566168,26 грн. заборгованості за виконані роботи за договором підряду № 17/10 від 17.10.2007 р. разом з інфляційними, річними та пенею, а також судові витрати по справі.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 14 січня 2011 року було порушено провадження у справі № 5023/294/11 за вказаною позовною заявою.

27 січня 2011 року ТОВ підприємство «ПРОМТЕХКОМП»надано до господарського суду заяву про забезпечення позову шляхом накладання арешту на грошові кошти ТОВ «Велтон. Телеком», які знаходяться на всіх розрахункових рахунках останнього, виявлених державним виконавцем під час виконання ухвали суду, на суму 499773,21 грн. В обґрунтування заявленого клопотання позивач, зокрема, посилається на те, що відповідач тривалий час ухиляється від виконання взятих на себе зобов’язань за договором № 17/10 підряду від 17.10.2007 р. в частині сплати вартості виконаних робіт, вказує на те, що акти виконаних робіт за спірним договором, які підписані між сторонами, та які, у відповідності до умов договору, є підставою для проведення розрахунку - ігноруються відповідачем. Зважаючи на ступень вини відповідача, враховуючи його матеріальні інтереси та можливість виведення активів підприємства-відповідача третім особам, позивач вказує про наявність підстав щодо припущення про неможливість виконання рішення суду, що в свою чергу призведе до дестабілізації фінансової активності позивача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 04 лютого 2011 року (суддя Калініченко Н.В.) задоволено заяву ТОВ підприємство «ПРОМТЕХКОМП»про вжиття заходів до забезпечення позову. Вжито заходи до забезпечення позову шляхом накладання арешту на грошові кошти ТОВ «Велтон. Телеком», що містяться на рахунках, відкритих в усіх банківських установах, в загальному розмірі суми основного боргу 499773,21 грн.

Відповідач з зазначеною ухвалою суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду Харківської області від 04 лютого 2011 року про вжиття заходів до забезпечення позову та накладання арешту на грошові кошти у розмірі 499773,21 грн., що належать ТОВ «Велтон. Телеком»скасувати повністю. Вимоги апеляційної скарги відповідач обґрунтовує тим, що при прийнятті оскаржуваної ухвали судом першої інстанції порушено норми процесуального права, ухвала винесена необґрунтовано та без наявності будь-яких правових підстав. Відповідач, зокрема, стверджує, що судом не взято до уваги, що позивач жодним чином не довів підстав необхідності вжиття заходів до забезпечення позову, також безпідставним вважає вжиття заходів щодо забезпечення позову саме на суму 499773,21 грн., оскільки наявність заборгованості саме в цій сумі позивачем документально не підтверджена.

Позивач відзиву на апеляційну скаргу суду апеляційної інстанції не надав, свого уповноваженого представника у судове засідання не направив, хоча у відповідності до вимог чинного законодавства був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання.

Враховуючи належне повідомлення сторін про час та місце засідання суду, те, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою, а також те, що з боку позивача обґрунтоване клопотання про відкладення розгляду справи не було надане, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі представника позивача, за наявними матеріалами у справі.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи відповідача, заслухавши у судовому засіданні пояснення уповноваженого представника відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, зважаючи на таке.

Згідно зі статтею 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

У відповідності до пункту 3 Роз’яснення Вищого господарського суду України № 02-5/611 від 23.08.1994 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову»умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Крім того, чинним законодавством передбачено, що застосовуючи заходи до забезпечення позову, господарський суд повинен виходити з того, що умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення того, що майно (грошові кошти, ін.), яке є у відповідача на момент пред‘явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Також, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Відповідно до частини 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог та заперечень. Наведене стосується й вимоги про забезпечення позову.

Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до господарського суду з клопотанням про вжиття заходів до забезпечення позову, позивач просив вжити заходи у вигляді накладання арешту на грошові кошти ТОВ «Велтон-Телеком»на суму, еквівалентну сумі основного боргу за договором №17/10 від 17.10.2007 р., що є предметом позовних вимог. В обґрунтування своєї заяви про вжиття заходів до забезпечення позову, позивач зазначив, що відповідач ухиляється тривалий час від виконання взятих на себе зобов’язань за вказаним договором щодо сплати вартості виконаних робіт, ігноруючи вимоги позивача та незважаючи на підписані між сторонами по справі акти прийому-передачі виконаних робіт, які є підставою для здійснення фінансових розрахунків відповідача з позивачем. Також зазначив про те, що йому відомі наміри ТОВ «Велтон.Телеком»щодо зняття з розрахункових рахунків усіх грошових коштів та продажу майна відповідача іншим особам.

Проте, позивач не надав жодних доказів, які б свідчили про відповідну поведінку відповідача, з чого б можна було зробити висновок про те, що невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Колегія суддів зазначає, що і матеріали справи не містять доказів того, що невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Разом з цим, колегія суддів зазначає, що факт невиконання певного господарського зобов’язання однією із сторін сам по собі не може бути підставою для застосування заходів до забезпечення позову, як не може бути такою підставою посилання місцевого господарського суду в мотивувальній частині ухвали на те, що несплата відповідачем заборгованості у визначеній позивачем сумі та невжиття в зв’язку з цим заходів до забезпечення позову може привести до заподіяння шкоди інтересам позивача.

Стосовно мотивувальної частини зазначеної ухвали, в якій місцевим господарським судом вказано, що у відповідача виникло зобов'язання здійснити оплату за виконану роботу в сумі 499773,21 грн. –суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що даний висновок є передчасним та стосується розгляду справи по суті, а не вирішення питання щодо забезпечення позову.

Як свідчать матеріали справи, позивач жодним чином не обґрунтував необхідність вжиття таких заходів, а місцевим господарським судом в оскаржуваній ухвалі не була дана належна оцінка розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, суд не навів жодних підстав, які б підтверджували необхідність вжиття заходів до забезпечення позову, а лише послався на положення чинного законодавства, які регулюють відповідне питання та доводи позивача.

Так, у матеріалах справи відсутні докази того, що грошові кошти чи майно, які є у відповідача, на момент пред‘явлення позову до нього, можуть зникнути або зменшитись за кількістю на момент виконання рішення. Позивачем взагалі не надано будь-яких доказів щодо наявності чи відсутності у відповідача будь-яких грошових коштів чи майна. Господарський суд, задовольняючи клопотання позивача, також не витребував відповідних доказів ані у позивача, ані у відповідача та наклав арешт на грошові кошти відповідача не враховуючи, що такі заходи перешкоджають господарській діяльності товариства.

До того ж, посилання господарського суду на те, що таке забезпечення позову не є суттєвим обмеженням для відповідача, оскільки не заважає веденню ним власної господарської діяльності є безпідставним та документально необґрунтованим. При вирішенні питання про забезпечення позову суд виходив лише з доводів заяви позивача про забезпечення та доданих до позовної заяви доказів, з яких не можливо зробити зазначений висновок. Водночас, обмеження в користуванні власними грошовими коштами в сумі майже в півмільйони гривень є обставиною, яка суттєво впливає на господарську діяльність відповідача та заважатиме її поточному веденню.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала про вжиття заходів до забезпечення позову місцевим господарським судом ґрунтуються на припущеннях, які не підтверджені документально, тобто застосовані неправомірно, з порушенням норм чинного законодавства та без врахування фактичних обставин справи, а тому підлягають скасуванню, оскільки ані позивачем, ані судом не наведено достатніх правових обґрунтувань того, що невжиття таких заходів призведе до того, що виконання рішення суду у даній справі може бути утрудненим, або взагалі неможливим.

Крім того, колегія суддів зазначає, що посилання позивача на те, що відповідач порушує строки виконання своїх зобов‘язань щодо оплати грошових коштів за виконані роботи, ігнорує вимоги позивача, само по собі не може бути підставою для вжиття заходів до забезпечення позову, оскільки чинним законодавством чітко визначено підстави до забезпечення позову: наявність достатніх правових обґрунтувань того, що майно (грошові кошти, ін.), яке є у відповідача на момент пред‘явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення, тобто, що невжиття таких заходів призведе до того, що виконання рішення суду у даній справі може бути утрудненим, або взагалі неможливим.

Одночасно колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що в матеріалах справи взагалі відсутні докази того, що станом на дату вжиття заходів до забезпечення позову у відповідача на банківських рахунках були якісь грошові кошти та мається певне майно, а за відсутності таких доказів у позивача та суду відсутні підстави стверджувати, що таке майно та грошові кошти можуть зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що господарський суд прийняв оскаржувану ухвалу з порушенням норм процесуального права, що є підставою для скасування ухвали господарського суду Харківської області від 04 лютого 2011 року по справі № 5023/294/11.

На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 66, 67, 99, 101, 102, пунктом 2 статті 103, пунктами 1, 4 статті 104, статтями 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

постановила:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Велтон. Телеком», м. Харків задовольнити.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 04 лютого 2011 року по справі № 5023/294/11 скасувати.

Заяву позивача –Товариства з обмеженою відповідальністю підприємство «ПРОМТЕХКОМП» про забезпечення позову залишити без задоволення.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Головуючий суддя Істоміна О. А. суддя Барбашова С.В.

суддя Білецька А.М.

Повний текст постанови підписано 09 березня 2011 року.