Постанова № 14290605, 03.03.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.03.2011                                                                                           № 31/228

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Гаврилюка О.М.

суддів:           

за участю секретаря:           

за участю представників сторін та третьої особи згідно протоколу судового засідання від 03.03.2011 року

розглянувши апеляційну скаргу Комунального підприємства „Київський метрополітен”

на рішення Господарського суду м.Києва від 27.12.2010 року

у справі № 31/228 ( )

за позовом                               Публічного акціонерного товариства „Київметробуд”, м. Київ

до                                                   1.          Комунального підприємства „Київський метрополітен”, м. Київ

                                                  Київської міської державної адміністрації, м. Київ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів           Головне управління державного казначейства в м. Києві, м. Київ

про                                                   стягнення 118 709 556,16 грн.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду м. Києва звернулося Відкрите акціонерне товариство „Київметробуд” з позовом та уточненнями до нього до Комунального підприємства „Київський метрополітен” та Київської міської державної адміністрації про стягнення з відповідачів на користь позивача заборгованості в сумі 91693 887грн. 14 коп., в т.ч. основного боргу – 41001854 грн. 82 коп., штрафу – 1932703 грн. 87 коп., індексу інфляції – 30345503 грн. 39 коп., 3% річних – 5482655 грн. 29 коп., збитків – 3066467 грн. 36 коп.

Ухвалою від 09.06.2010 року господарський суд м. Києва залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів – Головне державне казначейство України в м. Києві.

Рішенням від 27.12.2010 року господарський суд м. Києва позов задовольнив частково. Стягнув з КП „Київський метрополітен” та Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) з будь-якого рахунку, який буде виявлено державним виконавцем під виконання судового рішення, солідарно на користь ПАТ „Київметробуд” 41001854 грн. 82 коп. основного боргу, 1932703 грн. 87 коп. штрафу, 30345503 грн. 39 коп. інфляційних, 5856727 грн. 01 коп. процентів річних та 862336 грн. 27 коп. збитків, 22247 грн. 70 коп. державного мита та 205 грн. 90 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення господарського процесу. У решті позову відмовив.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням місцевого господарського суду КП „Київський метрополітен” звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду м. Києва від 27.12.2010 року № 31/228 та прийняти нове, яким відмовити в частині заявлених позовних вимог.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.02.2011 року апеляційна скарга відповідача 1 була прийнята до провадження та призначено розгляд справи № 31/228 у судовому засіданні за участю представників сторін та третьої особи.

Під час апеляційного провадження представник відповідача 1 підтримував вимоги своєї апеляційної скарги. Представник позивача проти вимог апеляційної скарги частково заперечувала з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу. Представник відповідача 2 вимог апеляційної скарги підтримав, проте правом, наданим ст. 96 ГПК України, не скористався та відзиву на апеляційну скаргу не надав.

Повноважні представники третьої особи в судові засідання 14.02.2011 року та 24.02.2011 року не з’являлися та про причини своєї неявки суд не повідомляли. Після обговорення судова колегія дійшла висновку, що неявка повноважних представників третьої особи не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.

В судовому засіданні 24.02.2011 року оголошувалася перерва до 03.03.2011 року до 12 год. 15 хв. Для підготовки повного тексту постанови.

Дослідивши докази, що є у справі, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду м. Києва має бути скасовано частково та прийнято нове рішення в цій частині, виходячи з наступного.

10.08.2004 року КП „Київський метрополітен” (замовник) та ВАТ „Київметробуд” (генпідрядник) уклали Довгостроковий договір № 19/001 на будівництво Куренівсько-Червоноармійської лінії від станції „Либідська” до станції „Виставковий центр” (т. 1 а.с.19-21). Вартість робіт по даному договору була визначена динамічною договірною ціною та орієнтовно складала 351млн. грн., в т.ч. 58,5 млн. грн. ПДВ – 20%.

01.10.2004 року сторонами по справі було внесено зміни та доповнення № 1 до пункту 3.3 Довгострокового договору від 10.08.2004 року № 19/001 (т. 1 а.с.22).

11.01.2005 року сторонами по справі було внесено зміни та доповнення № 2 до пункту 3.15 Довгострокового договору від 10.08.2004 року № 19/001, доповнено Довгостроковий договір пунктом 3.16 та виключено розділ 6 договору (т. 1 а.с.23).

Додатковою угодою від 31.03.2005 року № 19/2005 до Довгострокового договору було встановлено вартість будівельно-монтажних робіт на 2005 рік за динамічною договірною ціною 33 млн. грн., в т.ч. 5,5 млн. грн. ПДВ (т. 1 а.с.24).

01.04.2005 року сторонами по справі було внесено зміни та доповнення № 3 до пункту 3.11 та розділу 14 Довгострокового договору від 10.08.2004 року № 19/001 (т. 1 а.с.25).

26.04.2005 року сторони внесли зміни та доповнення до Додаткової угоди від 31.03.2005 року № 19/2005 (т. 1 а.с.26).

Додатковою угодою від 08.02.2006 року № 19/2006 до Довгострокового договору було встановлено вартість будівельно-монтажних робіт на 2006 рік за динамічною договірною ціною 1 млн. грн., в т.ч. 166,667 тис. грн. ПДВ (т. 1 а.с.27). А Відповідно до змін № 1 від 27.02.2006 року до додаткової угоди від 08.02.2006 року № 19/2006 сума договору на 2006 рік була збільшена до 30 млн. грн., у т.ч. по КФК 150120 – 1 млн. грн., по КФК 240900 – 29 млн. грн. (т. 1 а.с.28).

Додатковою угодою від 03.07.2006 року № 19-1/2006 сторони внесли зміни до договору від 10.08.2004 року № 19/001 та виклали його в новій редакції (т. 1 а.с.29-35) з врахуванням протоколу врегулювання розбіжностей (т. 1 а.с.36-39).

06.07.2006 року сторонами по справі було укладено Додаткову угоду № 19-2/2006 до Довгострокового договору № 19/001- від 10.08.2004 року, якою викладено пункт 2.1 договору щодо вартості робіт на 2006 рік в новій редакції (т. 1 а.с.40).

08.09.2006 року сторони доповнили п. 14 Довгострокового договору від 10.08.2004 року № 19/001 новими реквізитами (т. 1 а.с.41).

Додатковою угодою від 25.12.2006 року № 19-3/2006 до Довгострокового договору було встановлено вартість будівельно-монтажних робіт на 2006 рік за динамічною договірною ціною 103963971 грн. 93 коп., в т.ч. за 2006 рік 86636609 грн. 94 коп. та заборгованості за 2005 рік – 17327361 грн. 99 коп., та доповнено п. 14 договору новим розрахунковим рахунком замовника (т. 1 а.с.42).

Додатковою угодою від 14.03.2007 року № 19-2/2007 до Довгострокового договору було встановлено вартість будівельно-монтажних робіт на 2007 рік за динамічною договірною ціною 231327339 грн. 10 коп., в т.ч. 38554556 грн. 60 коп. ПДВ (т. 1 а.с.43).

Додатковою угодою від 11.04.2007 року № 19-3/2007 до Довгострокового договору було збільшено перелік робіт, передбачених в пункті 1 Додаткової угоди від 14.03.2007 року № 19-2/2007 (т. 1 а.с.44).

Додатковою угодою від 23.05.2007 року № 19-4/2007 до Довгострокового договору сторони уточнили розмір своїх взаємних зобов’язань на 2007 рік по будівництву Куренівсько-Червоноармійської лінії від ст. „Либідська” до ст. „Виставковий центр” (т. 1 а.с.45).

28.05.2007 року сторонами було підписано доповнення № 1 до Додаткової угоди від 23.05.2007 року № 19-4/2007, в якому було визначено порядок розрахунків за виконані тунелепрохідні роботи до та після продажу тунелепрохідних машин WIRTH Gmbx марки TB 554 GS/S №№ 1, 2 (т. 1 а.с.46).

Додатковою угодою від 07.06.2007 року № 19-5/2007 до Довгострокового договору сторони уточнили розмір своїх взаємних зобов’язань на 2007 рік по будівництву Куренівсько-Червоноармійської лінії від ст. „Либідська” до ст. „Виставковий центр” (т. 1 а.с.47).

Додатковою угодою від 22.06.2007 року № 19-6/2007 до Довгострокового договору сторони уточнили розмір своїх взаємних зобов’язань на 2007 рік по будівництву Куренівсько-Червоноармійської лінії від ст. „Либідська” до ст. „Виставковий центр” (т. 1 а.с.48).

Додатковою угодою від 27.09.2007 року № 19-7/2007 до Довгострокового договору сторони зменшили розмір своїх взаємних зобов’язань на 2007 рік по будівництву Куренівсько-Червоноармійської лінії від ст. „Либідська” до ст. „Виставковий центр” до 174427339 грн. 10 коп., в т.ч. ПДВ 29071223 грн. 20 коп. (т. 1 а.с.49).

Додатковою угодою від 26.11.2007 року № 19-9/2007 до Довгострокового договору сторони збільшили розмір своїх взаємних зобов’язань на 2007 рік по будівництву Куренівсько-Червоноармійської лінії від ст. „Либідська” до ст. „Виставковий центр” до 231327 339 грн. 10 коп., в т.ч. ПДВ 38554556 грн. 52 коп. (т. 1 а.с.50).

Додатковою угодою від 27.12.2007 року № 19-10/2007 до Довгострокового договору сторони збільшили розмір своїх взаємних зобов’язань на 2007 рік по будівництву Куренівсько-Червоноармійської лінії від ст. „Либідська” до ст. „Виставковий центр” до 235369 800 грн., в т.ч. ПДВ 39228300 грн. Загальна вартість робіт по договору була збільшена до 1459334171 грн. 66 коп., в т.ч. ПДВ 291886834 грн. 34 коп. (т. 1 а.с.51).

Додатковою угодою від 28.01.2008 року № 19-1/2008 до Довгострокового договору сторони підтвердили розмір своїх взаємних зобов’язань на січень 2008 року по будівництву Куренівсько-Червоноармійської лінії від ст. „Либідська” до ст. „Виставковий центр” у розмірі 63500 000 грн., в т.ч. ПДВ 10583333 грн. 30 коп. (т. 1 а.с.52).

Додатковою угодою від 19.02.2008 року № 19-2/2008 до Довгострокового договору сторони підтвердили розмір своїх взаємних зобов’язань на січень 2008 року по будівництву Куренівсько-Червоноармійської лінії від ст. „Либідська” до ст. „Виставковий центр” у розмірі 480000000 грн., в т.ч. ПДВ 80000000 грн., та доповнили розділ 14 новими реквізитами (т. 1 а.с.53).

Додатковою угодою від 06.10.2008 року № 19-3/2008 до Довгострокового договору сторони підтвердили розмір своїх взаємних зобов’язань на січень 2008 року по будівництву Куренівсько-Червоноармійської лінії від ст. „Либідська” до ст. „Виставковий центр” у розмірі 880000000 грн., в т.ч. ПДВ 146666666 грн. 67 коп. (т. 1 а.с.54).

Додатковою угодою від 17.10.2008 року № 19-4/2008 та від 01.12.2008 року № 19-5/2008 до Довгострокового договору сторони доповнили розділ 14 новими реквізитами (т. 1 а.с.55, 56).

01.01.2010 року позивач та відповідач 1 підписали акт звірки взаємних розрахунків відповідно до якого станом на дату підписання акту сальдо по договору від 10.08.2004 року № 19/001 становило 2664552 грн. 94 коп. (т. 2 а.с.101).

25.01.2010 року позивач та відповідач 1 підписали акт звірки взаємних розрахунків відповідно до якого станом на 31.12.2009 року підписання акту сальдо по Куренівсько-Червоноармійській лінії від ст. „Либідська” до ст. „Виставочний центр” становило 9 074658 грн. 25 коп. (т. 2 а.с.102).

30.04.2010 року позивач та відповідач 1 підписали Додаткову угоду № 19-1/2010, в якій узгодили розмір заборгованості за виконані у 2008-2009 роках роботи у розмірі 61160968 грн. 20 коп., в т.ч. 11193494 грн. 70 коп. ПДВ (т. 3 а.с.83-84).

22.11.2010 року позивач та відповідач 1 підписали Додаткову угоду № 19-10/2010, в якій узгодили розмір заборгованості за виконані у 2008-2009 роках роботи у розмірі 41004056 грн. 14 коп., в т.ч. 6834009 грн. 36 коп. ПДВ (т. 3 а.с.143).

Згідно з ч. 1, 2, 4 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно з ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов’язується збудувати і здати у встановлений строк об’єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов’язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов’язок не покладається на підрядника, прийняти об’єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Відповідно до ч. 1 ст. 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Ч. 1 ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов’язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, – достроково.

Розділом 3 Договору було встановлено порядок розрахунків, відповідно до якого позивач готує акт виконаних робіт та передає для підписання уповноваженому представнику відповідача 1 у строк не пізніше 1 числа місяця, наступного за звітним. Уповноважений представник відповідача 1 протягом 3 календарних днів перевіряє реальність акту та підписує його у частині фактично виконаних обсягів робіт. Несвоєчасність підписання акту, а також необґрунтована претензія щодо фактичного виконання робіт розглядається як несвоєчасна оплата (п. 3.1.). Розрахунки за виконані роботи проводяться по динамічній договірній ціні за фактично виконані обсяги БМР підрозділами позивача та субпідрядних організацій згідно проектно-кошторисної документації (ПКД) за однорівневою системою ціноутворення, які підтверджуються двосторонньо оформленими актами ф. КБ-2в та КБ-3. Порядок розрахунків узгоджуються окремим протоколами, які є невід’ємними частинами Договору (п. 3.2.).

Для закупівлі позивачем матеріалів, конструкцій та виробів відповідач 1 на початку кожного місяця до 10 числа проводить позивачу авансові платежі у розмірі 30% від запланованих та погоджених відповідачем-1 на поточний місяць обсягів БМР (п. 3.3.).

Оплата виконаних робіт проводиться відповідачем 1 щомісячно на підставі форми КБ-3 за фактично виконані обсяги робіт протягом 10 днів після підписання актів ф. КБ-2в, КБ-3 в межах асигнувань на фінансування капітальних вкладень, передбачених Програмою соціально-економічного та культурного розвитку м. Києва (п. 3.4.).

Будівництво метрополітену у м. Києві ведеться відповідачем 1 на підставі Державної програми будівництва та розвитку мережі метрополітенів на 2006-2010 рр., затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 07.03.2006 року № 257, Державної програми соціально-економічного розвитку м. Києва на період до 2010 року, схваленої постановою Кабінету Міністрів України від 15.12.1997 року № 1409.

Крім того, Програмою забезпечення виконання у 2008 р. м. Києвом функцій столиці України, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 11.06.2008 року № 466, було затверджено перелік об’єктів, будівництво, реконструкція та капітальний ремонт яких здійснюється у 2008 р. за рахунок субвенцій з державного бюджету міському бюджету м. Києва, у якому містяться відомості щодо будівництва Куренівсько-Червоноармійської лінії метрополітену від станції „Либідська” до станції „Виставковий центр”.

Статтею 175 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Ч. 1 ст. 193 ГК України встановлюється, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зокрема ст. 526 ЦК України також передбачається, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

На виконання договору позивачем у період з червня 2008 по травень 2010 року виконаний комплекс робіт по будівництву Куренівсько-Червоноармійської лінії від станції „Либідська” до станції „Виставковий центр” на загальну суму 423 675 999 грн. 95 коп., з них: ТЗ-4 – 61150329 грн. 60 коп., ТЗ-7 – 53161629 грн. 45 коп., ТЗ-14 – 58875469 грн. 43 коп., БМУ-3 – 172581 832 грн. 97 коп. (172584 648 грн. 17 коп. без вираховування 2815 грн. 20 коп. знятих КРУ), БМУ-6 – 77906738 грн. 50 коп., що підтверджується наявними в матеріалами справи (т. 1 а.с.57-200, т. 3 а.с.92-94, 103).

Відповідачем 1 було перераховано в рахунок, виконаних позивачем робіт 382668514 грн. 55 коп., з них: ТЗ-4 – 61150329 грн. 60 коп., ТЗ-7 – 53161629 грн. 45 коп., ТЗ-14 – 58875469 грн. 43 коп., БМУ-3 – 131574347 грн. 57 коп., БМУ-6 – 77906738 грн. 50 коп., що підтверджується матеріалами справи (т. 2 а.с.1-100, т. 3 а.с.65-68, 88-91, 95-102).

Таким чином загальна сума основного боргу складає 41007485 грн. 40 коп. Позивачем було заявлено до стягнення 41001854 грн. 82 коп. Під час апеляційного провадження представники відповідачів проти заявленої позивачем до стягнення суми основного боргу не заперечували.

Згідно Статуту відповідача 1 – КП „Київський метрополітен” є комунальним підприємством. КП „Київський метрополітен” належить до комунальної власності територіальної громади м. Києва на підставі Розпоряджень Кабінету Міністрів України від 30.06.1998 року № 464-р та від 28.10.1998 року № 2155.

Відповідно до ст. 78 ГК України комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління. Орган, до сфери управління якого входить комунальне унітарне підприємство, є представником власника – відповідної територіальної громади і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами. Комунальне унітарне підприємство не несе відповідальності за зобов’язаннями власника та органу місцевого самоврядування, до сфери управління якого воно входить.

Відповідно до вимог ст. 21 Бюджетного кодексу України для здійснення програм та заходів, які проводяться за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня. Кошти бюджету, які отримують фізичні особи та юридичні особи, що не мають статусу бюджетної установи (одержувачі бюджетних коштів), надаються їм лише через розпорядника бюджетних коштів.

У відповідності до норм ст. 22 Бюджетного кодексу України розпорядником бюджетних коштів є відповідач 2 – Київська міська державна адміністрація.

Ст. 541 ЦК України встановлено, що солідарний обов’язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов’язання.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов’язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов’язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов’язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов’язаними доти, доки їхній обов’язок не буде виконаний у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, заборгованість відповідача 1 перед позивачем виникла у зв’язку з недостатнім фінансуванням будівництва метрополітену відповідачем 2. Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що відповідачі несуть солідарний обов’язок з виконання умов Договору у частині оплати виконаних робіт, а так само солідарно відповідають за невиконання умов Договору у частині оплати виконаних робіт.

Такого ж висновку дійшов і Вищий господарський суд України в постановах від 28.05.2009 року № 21/141, 21/142, від 30.09.2009 року № 21/153.

З огляду на вищевикладене колегія суддів апеляційного господарського суду приходить до висновку про обґрунтованість заявленої до стягнення суми основного боргу у розмірі 41001854 грн. 82 коп.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 4 статті 231 ГК України встановлюється, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до п. 8.3. Договору за несвоєчасну оплату виконаних робіт відповідач 1 мав сплатити штраф у розмірі 0,05% від об’єму неоплачених робіт за кожен день прострочення в перші 2 місяці і 0,1% за кожен наступний день неоплачених робіт, а також компенсує позивачу штрафи за несвоєчасні платежі у бюджет. Загальна сума не повинна перевищувати 7% від договірної ціни робіт при умові ритмічного і стабільного фінансування з державного та міського бюджетів.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

В позовній заяві від 28.04.2010 року № 337 було заявлено до стягнення 14633866 грн. 43 коп. штрафу за період з 18.08.2008 року по 16.02.2009 року за порушення умов п. 8.3 договору.

В подальшому позивач подав заяву про збільшення та уточнення розміру позовних вимог від 01.12.2010 року № 1537, в якій зменшив розмір штрафу до 1932703 грн. 87 коп., проте змінив період стягнення з 11.08.2010 року по 01.12.2010 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 07.07.2010 року № 2453-VI, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Підставами позову – є фактичні обставини на яких ґрунтуються вимоги позивача.

Оскільки на момент подачі заяви від 01.12.2010 року № 1537 розгляд справи судом першої інстанції вже тривав, то позивач не мав права заявляти позовні вимоги про стягнення штрафу у розмірі 1932703 грн. 87 коп. за період з 11.08.2010 року по 01.12.2010 року, так відбулася зміна підстави позову щодо періоду за який нараховано штраф.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів дійшла висновку про те, що необхідно розглядати позовні вимоги заявлені в позовній заяві від 28.04.2010 року № 337 про стягнення 14633866 грн. 43 коп. штрафу за період з 18.08.2008 року по 16.02.2009 року.

Колегія суддів апеляційного господарського суду перевірила розрахунок штрафу, проведений позивачем, в розмірі 14633866 грн. 43 коп. та дійшла висновку, що він є обґрунтованим.

Проте згідно з п.п. 1 ч. 2 ст. 268 ЦК України строк позовної давності для стягнення штрафу, встановлений в один рік.

Позивач звернувся з позовом про стягнення штрафу 06.05.2010 року, тобто після спливу строку позовної давності, який закінчився 16.02.2010 року.

Оскільки відповідачем 1 було подано заяву про застосування строку позовної давності (т. 3 а.с.144), то відповідно до ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України заявлена позовна вимога про стягнення штрафу не підлягає задоволенню в зв’язку з тим, що подана після пропущення строку позовної давності та стороною було заявлено про застосування строку позовної давності.

Рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню в частині задоволення позову про стягнення штрафу підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки всупереч вимогам ч. 4 ст. 22 ГПК України, після початку розгляду справи, позивачем були змінені підстави позову щодо стягнення 3% річних за період з 18.08.2008 року по 28.04.2010 року у розмірі 5856727 грн. 01 коп. та щодо втрат від інфляції за період з вересня 2008 року по жовтень 2010 року у розмірі 30345503 грн. 39 коп., а саме щодо заявлених періодів до стягнення, то колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що необхідно розглядати позовні вимоги заявлені в позовній заяві від 28.04.2010 року № 337 про стягнення 3% річних за період з 18.08.2008 року по 28.04.2010 року у розмірі 5482655 грн. 29 коп. та втрат від інфляції за період з вересня 2008 року по березень 2010 року у розмірі 28434816 грн. 95 коп.

Колегія суддів апеляційного господарського суду перевірила розрахунок втрат від інфляції, проведений позивачем, за період з вересня 2008 року по березень 2010 року в розмірі 28434816 грн. 95 коп. та дійшла висновку, що він є обґрунтованим.

Колегія суддів апеляційного господарського суду перевірила розрахунок 3% річних за період з 18.08.2008 року по 28.04.2010 року у розмірі 5482655 грн. 29 коп. (т. 5 а.с.101), складений позивачем з урахуванням зауважень відповідача 1 (т. 5 а.с.15), і вважає його завищеним. Колегія суддів апеляційного господарського суду здійснила перерахунок 3% річних за період з 18.08.2008 року по 28.04.2010 року і дійшла висновку, що розмір відсотків, що підлягає задоволенню має становити 5400810 грн. 56 коп.

Рішення місцевого господарського суду в цій частині підлягає скасуванню.

Так як всупереч вимогам ч. 4 ст. 22 ГПК України, після початку розгляду справи, позивачем в заявах про уточнення позовних вимог від 06.09.2010 року № 1173 (3 а.с.79) та про збільшення та уточнення розміру позовних вимог від 01.12.2010 року № 1537 (т. 4 а.с.1) були змінені підстави позову щодо стягнення збитків, завданих необхідністю виплати позивачем компенсації за порушення строків виплати заробітної плати своїм працівникам та сплатою відсотків і компенсацією за договором овердрафту, а саме щодо заявлених періодів до стягнення, то колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що необхідно розглядати позовні вимоги заявлені в позовній заяві від 28.04.2010 року № 337 про стягнення збитків у розмірі 3066467 грн. 36 коп., з яких 107500 грн. виплаченої компенсації за порушення строків виплати заробітної плати своїм працівникам, 733888 грн. 17 коп. сплачених процентів по розстрочці податкових зобов’язань та 2225079 грн. 19 коп. сплачених відсотків та компенсації за договором овердрафту.

Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб’єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов’язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Ч. 1 ст. 229 ГК України встановлюється, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов’язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов’язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов’язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно зі ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати завдані цим збитки.

Розмір збитків, завданих порушенням зобов’язання, доказується кредитором.

Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимог кредитора у місці, де зобов’язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, – у день пред’явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

У своїй позовній заяві позивач стверджує, що в зв’язку з існуванням заборгованості по заробітній платі в розмірі 7611200 грн. за листопад – грудень 2008 року, про що зазначається довідці про заборгованість по заробітній платі за 2008 рік – від 13.02.2009 року № 120 (т. 2 а.с.133), він вимушений був нарахувати та грудні 2008 року виплатити працівникам товариства компенсацію за порушення строків виплати заробітної плати, яка становить 107500 грн.

Як вбачається з матеріалів справи між позивачем та відповідачем 1 існують правовідносини, що випливають і з інших договорів підряду. Так зокрема, між ними було укладено договір від 21.07.2003 року № 12/001 на будівництво Сирецько-Печерської лінії від станції „Харківська” до Харківської площі з електродепо (т. 5 а.с.132) та договір від 05.07.2005 року № 23/001 на будівництво другого виходу станції „Дарниця” Святошино-Броварської лінії (т. 5 а.с.140), по яким також відповідачами неналежно виконувалися свої зобов’язання по оплаті виконаних робіт, що підтверджується рішенням господарського суду м. Києва від 17.02.2010 року № 21/123-45/386 та постановами Київського апеляційного господарського суду від 17.12.2009 року № 21/152, від 25.03.2010 року № 21/141-31/265, від 25.03.2010 року № 21/142-31/266.

Позивач не зазначає порушення зобов’язань по яким договорам призвели до виникнення у нього заборгованості по заробітній платі за листопад – грудень 2010 року у розмірі 7611200 грн.

Також в акті перевірки Головного управління праці та зайнятості виконавчого органу Київської міської ради від 18.11.2008 року № 26-1066/550 було визначено, що в порушення ст. 15 Закону України „Про оплату праці” позивачем не дотримувалося першочерговості виплати заробітної плати (т. 2 а.с.139-140), зокрема в жовтні – листопаді 2008 року на розрахунковий рахунок позивача всього надійшло 54226,2 тис. грн., а на заробітну плату витрачено 480,1 тис. грн. В довідці обстеження дотримання законодавства про оплату праці у ВАТ „Київметробуд” від 18.11.2008 року (т. 2 а.с.136-138) зазначено, що за вересень 2008 року – листопад 2008 року позивачем було витрачено 259087 грн. на не першочергові виплати замість сплати заробітної плати.

З огляду на вищевикладене колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що таким чином позивач міг уникнути виплати компенсації за порушення строків виплати заробітної плати і мав та повинен був можливість погасити заборгованість по заробітній платі, а тому позовні вимоги про стягнення 107500 грн. компенсації за порушення строків виплати заробітної плати задоволенню не підлягають, а рішення місцевого господарського суду має бути скасовано в цій частині.

Щодо збитків за договорами від 17.11.2008 року № 38 (т. 2 а.с. 166-170), від 19.11.2008 року № 42 (т. 2 а.с. 159-163), від 03.02.2009 року №18 (т. 2 а.с. 173-175), від 04.02.2009 року № 23 (т. 2 а.с.178-180) про розстрочення податкових зобов’язань в розмірі 733888 грн. 17 коп. та за договором про овердрафтне кредитування від 31.07.2008 року № 30-47/1-08 (т. 2 а.с.194-198) в розмірі 2225079 грн. 19 коп., то слід зазначити, що позивач також не вказав в зв’язку з невиконанням зобов’язань по яким договорам чи з яких позадоговірних відносин йому були спричинені збитки в такому розмірі, а в самих договорах про це також не зазначено.

Рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню в цій частині, а щодо відмови в стягненні збитків за договором про овердрафтне кредитування в зв’язку з тим, що місцевим господарським судом розглядалися позовні вимоги всупереч ч. 4 ст. 22 ГПК України.

Відповідно до п. 2, 4 ч. 1 ст. 104 ГПК України недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими та порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права є підставами для скасування рішення місцевого господарського суду.

Враховуючи те, що обставини, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими були недоведені (наявність правових підстав для стягнення збитків), та місцевий господарський суд неправильно застосував норми процесуального права (ч. 4 ст. 22 ГПК України) внаслідок чого розглядав не ті позовні вимоги, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення, прийняте господарським судом м. Києва 27.12.2010 року по справі № 31/228 підлягає скасуванню в частині стягнення 1932703 грн. 87 коп. штрафу, 30345503 грн. 39 коп. інфляційних, 5856727 грн. 01 коп. процентів річних та 862336 грн. 27 коп. збитків. В частині стягнення основної суми боргу у розмірі 41001854 грн. 42 коп. рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін.

Колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду переглянула спір відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України і вважає, що позов підлягає задоволенню в частині стягнення 28434816 грн. 95 коп. втрат від інфляції та 5400810 грн. 56 коп. 3% річних. В іншій частині в позові має бути відмовлено. Апеляційна скарга відповідача 1 підлягає задоволенню в частині зменшення розміру стягнених 3% річних на 32013 грн. 48 коп.

Відповідно до ст. 49 ГПК України розподіл судових витрат здійснюється пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України Київський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу Комунального підприємства „Київський метрополітен” на рішення господарського суду м. Києва від 27.12.2010 року по справі № 31/228 задовольнити частково.

2.          Рішення господарського суду м. Києва від 27.12.2010 року по справі № 31/228 скасувати в частині в частині стягнення 1932703 грн. 87 коп. штрафу, 30345503 грн. 39 коп. інфляційних, 5856727 грн. 01 коп. процентів річних та 862336 грн. 27 коп. збитків.

3.          Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в частині стягнення 28434816 грн. 95 коп. втрат від інфляції та 5400810 грн. 56 коп. 3% річних. В іншій частині позову відмовити.

4.          В іншій частині рішення залишити без змін.

5.          Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:

„Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства „Київський метрополітен” (03055, м. Черкаси, проспект Перемоги, 35, п/р 35445019001508 у КФК 150120 в УДК м. Києва, МФО 820019, р/р 35445020001508 у КФК 240900 в УДК м. Києва, МФО 820019, р/р 2600000020432 в ВАТ КБ „Хрещатик” в м. Києві, МФО 300670, р/р 26003102205001 в ПАТ „Альфа-Банк” в м. Києві, МФО 300346, ідентифікаційний код 03328913) та Київської міської державної адміністрації (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, ідентифікаційний код 22527) солідарно на користь Публічного акціонерного товариства „Київметробуд” (01601, м. Київ, вул. Прорізна, 8, р/р 260040133114 в ЗАТ „Сбербанк Росіїї” в м. Києві, МФО 320627, ідентифікаційний код 01387432) 41001854 грн. 82 коп. основного боргу, 28434816 грн. 95 коп. втрат від інфляції та 5400810 грн. 56 коп. 3% річних.

Стягнути з Комунального підприємства „Київський метрополітен” та Київської міської державної адміністрації на користь Публічного акціонерного товариства „Київметробуд” по 11660 грн. 61 коп. державного мита та по 107 грн. 92 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Київметробуд” на користь Комунального підприємства „Київський метрополітен” 160 грн. 07 коп. державного мита за розгляд апеляційної скарги.

В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.”.

6.          Видачу виконавчих документів доручити господарському суду м. Києва.

7.          Матеріали справи № 31/228 повернути до господарського суду м. Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді