Постанова № 14290557, 02.03.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.03.2011                                                                                           № 44/424

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Кондес Л.О.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

Від позивача: Шилан Т.П.- за дов.

Від відповідача:Григоров І.П.- за дов.

Колток О.І.- за дов.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ТОВ "Торговий дім "Александер" та ТОВ "Євробенк ЕФГ Україна Дистрибуція"

на рішення Господарського суду м.Києва від 06.09.2010

у справі № 44/424 ( .....)

за позовом                               ТОВ "Торговий дім "Александер"

до                                                   ТОВ "Євробенк ЕФГ Україна Дистрибуція"

про                                                   стягнення 4108533,08 грн.

ВСТАНОВИВ:

          Рішенням Господарського суду м.Києва від 06.09.2010р. у справі № 44/424 задоволено частково позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Алєксандер» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євробенк ЕФГ Україна Дистрибуція» про стягнення 4108533,08 грн.:

          -визнано Договір оренди №02/07-0 від 18.07.2007 достроково розірваним відповідачем –ТОВ «Євробенк ЕФГ Україна Дистрибуція» (вул..Автозаводська,54/19, м.Київ,04114, Код ЄДРПОУ 34664089) в односторонньому порядку;

          -стягнуто з відповідача на користь позивача 3775131,36 грн.- пені, 594,66 грн.- 3% річних. 30000,00 грн.- витрат на оплату послуг адвоката, 25500,00 грн.-держмита, 236,00 грн.- витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

          -в частині стягнення 383362,99 грн.- борг з орендної плати, 9396,02 грн.- борг з комунальних платежів - провадження у справі припинено на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України.

          В решті частини позову відмовлено.

          Не погодившись з рішенням суду, позивач та відповідач звернулися з апеляційними скаргами до Київського апеляційного господарського суду.

          Так, позивач в апеляційній скарзі просить скасувати рішення в частині стягнення 30000,00 грн.- витрат на оплату послуг адвоката та прийняти нове рішення, яким відшкодувати з відповідача на користь позивача у повному обсязі 200000,00 грн.- витрат на оплату послуг адвоката, як судові витрати згідно ст..44 ГПК України, оскільки позивач сплатив саме 200000,00 грн. за надання адвокатських послуг, які є співрозмірними із сумою позову і складають лише 5% від суми позову.

          Позивач не погоджується з рішенням і не вважає, що оплата послуг адвокатської компанії є завищеною, оскільки сплатив за адвокатські послуги саме 200000,00 грн., а не 30000,00 грн, які задовольнив суд першої інстанції.

          Скаржник звертає увагу на те, що до позовної заяви додано договір про надання адвокатських послуг №15/2010 від 11.05.2010р., платіжне доручення №169 від 15.07.2010р., Акт здачі-приймання наданих адвокатських послуг, а тому відповідно до ст..49 ГПК України судові витрати ( адвокатські послуги) покладаються при задоволенні позову на відповідача.

          Позивач стверджує, що судом першої інстанції неповно з‘ясовані обставини, що мають значення для справи та прийнято необгрунтоване рішення з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

          Відповідач у своїй апеляційній скарзі просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким у позові відмовити, вважаючи його незаконним, необґрунтованим та таким, що не відповідає нормам матеріального і процесуального права, а саме: ст..ст.4-1,12,49,84 ГПК України, а висновки, викладені у рішенні, не відповідають фактичним обставинам справи.

          Так, відповідач стверджує, що будь-які повідомлення про розірвання договору оренди позивачу не надсилались, договір оренди в односторонньому порядку не розривався і, таким чином, твердження суду про розірвання договору оренди в односторонньому порядку, є помилковим і не відповідає обставинам справи.

          Крім того, як вважає відповідач, суд незаконно задовольнив вимогу про визнання договору оренди достроково розірваним в односторонньому порядку з конкретної дати, що не відповідає способам захисту порушеного права, які передбачені ст..16 ЦК України та ст..20 ГК України.

          Суд неправильно застосував до спірних правовідносин положення закону про стягнення штрафу за відсутності факту розірвання договору і відсутності факту порушення зобов‘язання та неправомірно, за відсутності належних доказів, поклав на відповідача витрати по оплаті послуг адвоката.

          У відзиві на апеляційну скаргу відповідача позивач вважає доводи, які викладені у скарзі відповідача, необґрунтованими та такими, що не повинні бути прийняті до уваги, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.

          Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.10.2010 у справі №44/424 прийняті апеляційні скарги позивача та відповідача до провадження.

          Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.11.2010 у справі №44/424 за розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду №01-23/3/1 від 25.11.2010 колегією суддів: головуючий Я.Л.Іваненко, судді: О.В.Євдокимов, І.М.Скрипка були прийняті до провадження апеляційні скарги позивача та відповідача у справі № 44/424.

          Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду №01-23/3/6 від 28 12.2010 була здійснена зміна колегії суддів та передана справа № 44/424 для здійснення апеляційного провадження колегії у складі головуючого судді Іваненко Я.Л., суддів: Пантелієнка В.О., Скрипки І.М.

          27.01.2011 до Київського апеляційного господарського суду звернувся позивач із письмовою заявою від 14.01.2011 на підставі ст.20 ГПК України про відвід судді Я.Л.Іваненко від розгляду справи №44/424, яку генеральний директор ТОВ «ТД»Алєксандер» у своїй заяві на адресу Київського апеляційного господарського суду від 18.01.2011 визнав помилковою та відкликав ( т.2, а.с.111).

          Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.01.2011 у справі №44/424 колегією суддів у складі головуючого Я.Л.Іваненко, суддів: В.О.Пантелієнка, І.М.Скрипки була задоволена заява про самовідвід головуючої судді Я.Л.Іваненко.

          Згідно Розпорядження керівника апарату Київського апеляційного господарського суду М.О.Гудзенка від 19.01.2011 № 01-24/30 у зв‘язку із самовідводом судді-доповідача у справі Я.Л.Іваненко було призначено повторний автоматичний розподіл справи №44/424.

          Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.01.2011 у справі №44/424 після повторного автоматичного розподілу справи колегією суддів: головуючим Л.О.Кондес, суддями: Н.М.Нєсвєтовою, А.І.Тищенко були прийняті апеляційні скарги до провадження у справі №44/424.

          Розглянувши у судовому засіданні апеляційні скарги позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів установила наступне:

          Позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом до ТОВ «Євробенк ЕФГ Україна Дистрибуція» про визнання Договору оренди нежитлового приміщення №02/07-0 від 18.07.2007 розірваним в односторонньому порядку з 01 травня 2010р., стягнення 319469,16 грн.- боргу з орендної плати за квітень 2010р., 9396,02 грн. –боргу з відшкодування комунальних витрат за період березень-квітень 2010 р., 3941,88 грн.- пені, 594,66 грн.- 3% річних від простроченої суми боргу, 3775131,36 грн.- штрафу;

про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном ТОВ «Торговий дім «Алєксандер» .

          В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем на сьогоднішній день не здійснено оплату орендних платежів за Договором оренди від 18.07.2007р. №02/07-0 за квітень 2010р., внаслідок чого станом на 16.06.2010 утворилась заборгованість у сумі 319469,16 грн.

          Позивач також зазначає, що в порушення умов п.2.4 Договору оренди відповідач не проводить відшкодування позивачу комунальних послуг, сплачених останнім за період березень-квітень 2010р. і станом на 16.06.2010р. сума боргу складає 9396,02 грн.

          Виставлені орендодавцем ( позивачем) рахунки №13 від 19.05.2010 за квітень 2010р. на суму 319469,16 грн.- боргу з орендної плати та рахунки №12 від 18.05.2010р. на відшкодування комунальних витрат за березень-квітень 2010р. на суму 9396,02 грн. на даний час відповідачем не сплачені.

          У зв‘язку з простроченням виконання грошового зобов‘язання позивач, керуючись нормами ст..625 ЦК України, нарахував 3% річних в сумі 594,60 грн. на прострочену суму боргу за період з 26.05.2010 по 16.06.2010.

           Відповідно до п.6.2 Договору оренди позивач також просить стягнути з відповідача ( орендаря) пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочених платежів за кожний день прострочення, яка за розрахунком позивача складає 3941,88 грн. за період з 26.05.2010 по 16.06.2010.

          В порушення вимог абз.3 п.7.4 Договору оренди відповідач ( орендар) передавав орендоване нежитлове приміщення за Договором оренди від 18.07.2007р. банківській установі АТ «Універсал Банк». Дана передача приміщення була здійснена орендарем без інформування орендодавця та отримання його згоди.

          Строк дії Договору оренди від 18.07.2007, укладеного між відповідачем та банківською установою АТ «Універсал Банк», перевищує строк оренди за первісним Договором оренди від 18.07.2007 №02/07-0, укладеним між позивачем ( власником орендованого приміщення) та ТОВ «Євробенк ЕФГ Україна Дистрибуція», чим порушено умови Договору оренди та вимоги ст.774 ЦК України.

          Позивач також звертає увагу на те, що відповідач систематично не виконує свої договірні грошові зобов‘язання, не сплачує орендні платежі, тому позивач змушений був звертатися до суду з позовами про стягнення заборгованості з орендних платежів та відшкодування комунальних витрат.

          Позивач наполягає на тому, що орендар з березня 2009р. застосовує неправомірні заходи щодо дострокового розірвання Договору оренди від 18.07.2007р. №02/07-0 та посилається на лист відповідача №379 від 25.03.2009., в якому відповідач в ультимативній формі, нібито, вимагав від позивача розірвання договору оренди за взаємною згодою сторін, однак орендодавцем була надана ТОВ «Євробенк ЕФГ Україна Дистрибуція» мотивована відмова ( лист вих..№08 від 10.04.2009р.).

          Після відмови позивача розірвати Договір оренди, орендар припинив сплачувати орендні платежі, а з червня 2009р. відділення банку АТ «Універсал Банк» припинило свою роботу і звільнило нежитлове приміщення за адресою: м.Київ, бульвар Шевченка, буд.10 загальною площею 243,7 кв.м., що підтверджує факт розірвання Договору оренди в односторонньому порядку орендарем, у зв‘язку з чим відповідно до п.6.9 Договору оренди, який передбачає дострокове розірвання орендарем даного договору в порядку,передбаченому п.7.4 даного договору, позивач нарахував відповідачу (орендарю)

штраф у розмірі річної орендної плати, передбаченої в п.п.2.1,2.10 даного Договору, яка діє на момент дострокового розірвання. Розмір штрафу, передбачений п.6.9 Договору оренди, за розрахунком позивача становить: 314594,28 грн. х 12 = 3775131,36 грн.

          Також позивач вважає, що для забезпечення максимального захисту прав ТОВ «Торговий дім «Алєксандер», отримання найбільш кваліфікованої та професійної правової допомоги , між позивачем та Адвокатським об‘єднанням «Крикун та партнери» укладено Договір про надання адвокатських послуг №15/2010 від 11.05.2010.Розмір винагороди за надання адвокатських послуг відповідно до п.4.2 Договору складає 200000,00 грн., який, як вважає позивач, є розумним, необхідним для даної справи та знаходиться у взаємозв‘язку з тими негативними наслідками, які б могли настати для позивача внаслідок відмови у позові, у зв‘язку з чим витрати на оплату послуг адвоката, як судові витрати відповідно до ст..44 ГПК України, підлягають відшкодуванню з відповідача на користь позивача.

          Відповідач у відзиві на позовну заяву не погоджується з позовом повністю, вважає його незаконним та необґрунтованим, а тому таким, що не підлягає задоволенню, посилаючись на те, що позивач помилково вважає, що існують обставини, які вказують на дострокове розірвання відповідачем договору в односторонньому порядку.

          Крім того, судовими рішеннями Господарського суду м.Києва та постановою ВГСУ по справі № 51/605, частково зміненим постановою Київського апеляційного господарського суду та залишеним без змін постановою ВГСУ, законність та обґрунтованість яких була підтверджена судами апеляційної та касаційної інстанцій, встановлено, що Договір є чинним та таким, що підлягає виконанню сторонами.

          Договір є чинним до 14.07.2010р. та станом на дату розгляду справи припинив свою дію на підставі пп.1 п.7.2 Договору - у зв‘язку із закінченням строку оренди. Додатковим підтвердженням закінчення строку Договору у визначений ним термін -14.07.2010р. є лист відповідача від 14.07.2010 №458 з пропозицією зустрічі для підписання акту здачі-приймання приміщення та відповідь позивача щодо погодження зустрічі для підписання вказаного акту.

          Відповідач звертає увагу на те, що недоліки, встановлені Комісією позивача в актах перевірки від 21.08.2009, 01.03.2010, 31.03.2010, 06.04.2010, 11.06.2010.- Відповідачем були усунуті.

          Колегія суддів не погоджується та вважає помилковим висновок суду першої інстанції, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав:

          Як свідчать матеріали справи, 18.07.2007р. між ТОВ «Торговий дім «Алєксандер» (орендодавець)та ТОВ «Євробенк ЕФГ України Дистрибуція» ( орендар) укладено Договір оренди №02/07-0, відповідно до п.1.1 якого орендодавець ( позивач) передає, а орендар ( відповідач) приймає в тимчасове платне користування нежитлове приміщення з обладнанням та інвентарем, розташоване за адресою: м.Київ, бульвар Т.Шевченка, 10, загальною площею 243,7 кв.м. для розміщення офісу та/чи банківської установи. Вказане нежитлове приміщення передано 14.09.2007р. орендареві – ТОВ «Євробенк ЕФГ Україна Дистрибуція» за актом здачі – приймання нежитлового приміщення.

          Відповідно до п.2.3.3 Договору оренди орендар - ТОВ «Євробенк ЕФГ Україна Дистрибуція» сплачує орендну плату щомісячно на умовах 100% попередньої оплати протягом 3-х робочих днів з дати отримання рахунку, виставленого орендодавцем - ТОВ «Торговий дім «Алєксандер» з 1-го по 3-е чисто поточного місяця оренди. Пунктом 2.4 договору передбачено, що орендар додатково сплачує комунальні послуги.

          Строк оренди за договором складає 2 роки та 10-ть календарних місяців ( п.7.1 Договору). Строк дії Договору закінчується 14 липня 2010 року.

          В позовній заяві позивач стверджує, що станом на дату подання позову існує заборгованість відповідача з орендної плати та з оплати витрат за комунальні послуги в розмірі 319469,16 грн. та 9396,02 грн. відповідно. Разом з тим, наведене не відповідає дійсності, оскільки заборгованість відповідача з орендних та інших платежів за договором оренди № 02/07-0 від 18.07.2007р. на час ухвалення рішення в суді першої інстанції вже була відсутня, що підтверджується наданими відповідачем до суду копіями платіжних доручень, які знаходяться в матеріалах справи.

          Висновки суду щодо існуючого факту дострокового розірвання договору оренди орендарем в односторонньому порядку, не відповідають обставинам справи.

          Так, пунктом 7.4 Договору оренди передбачено право орендаря на розірвання договору оренди в односторонньому порядку і цим же пунктом встановлено, що орендар зобов‘язаний письмово повідомити орендодавця про одностороннє розірвання договору оренди не менше ніж за 3 (три) календарні місяці до бажано дати розірвання договору, але у будь-якому разі не раніше , ніж через 1 рік строку оренди.

          Отже, єдиною підставою для розірвання договору оренди в ініціативи орендаря є письмове повідомлення орендодавцю, направлене за 3 календарні місяці із зазначенням бажаної дати розірвання договору.

          Колегія суддів підтримує правову позицію відповідача, що відповідачем будь-які повідомлення про розірвання договору оренди позивачу не надсилались, договір оренди в односторонньому порядку не розривався, з огляду на наступне:

          Як вбачається з матеріалів справи, протягом усього часу дії договору оренди позивач надсилав відповідачу рахунки про сплату орендних платежів у відповідності до чинного договору оренди.

          Крім того, Господарським судом м.Києва приймались рішення у справах №№37/588,51/605,51/33 за позовом ОВ «Торговий дім «Алєксандер» до ТОВ «Євробенк ЕФГ Україна Дистрибуція» про стягнення заборгованості з орендної плати за договором оренди, які залишені без змін судами апеляційної та касаційної інстанцій. У вказаних рішеннях суди встановили ту обставину, що Договір оренди є чинним, підлягає виконанню сторонами та не був припинений або розірваний.

          Також необхідно звернути увагу на те, що відповідачем в повному обсязі

виплачені усі платежі за Договором оренди і вказані платежі належним чином прийняті позивачем.

          Відповідно до ст..84 ГПК України у мотивувальній частині рішення вказуються обставини справи, встановлені господарським судом; докази, на підставі яких прийнято рішення.

          Проте, суд першої інстанції, помилково обґрунтовуючи факт розірвання договору, посилався на лист відповідача за вих..№ 389 від 04.06.2009р., який жодного відношення до розірвання договору оренди не має, не свідчить про волевиявлення відповідача до розірвання договору та був надісланий позивачу помилково, про що свідчить адресований позивачу лист за вих.№ 390 від 10.06.2009р.

          Як вбачається із тексту листа за вих..№389 від 04.06.2009р., який був надісланий у відповідь на лист позивача за вих..№16 від 02.06.2009. щодо відновлення водопостачання будинку та забезпечення доступу до приміщення представників орендодавця,то в ньому йдеться щодо поновлення водопостачання у приміщенні та повідомлено позивача, що 01.06.2009 проводилися планові роботи систем водопостачання, після чого цілісність самої системи, в т.ч. і водопостачання було відновлено цією ж датою, 01.06.2009.,який було відкликано відповідачем на підставі листа №390 від 10.06.2009.

          Із вказаних листів вбачаються наступні обставини:

          -листування у вказаних листах проводилося з приводу водопостачання у орендованому приміщенні, а не з приводу розірвання договору оренди:

          -відповідач жодним чином не вимагав розірвання договору від позивача в односторонньому порядку у розумінні п.7.4 Договору оренди № 02/07-0 від 18.07.2007р. та не висловлював будь-яких намірів відносно цього;

          - лист за вих..№389 від 04.06.2009р. був надісланий позивачу помилково та був відкликаний наступним листом за вих..№390 від 10.06.2009р.;

          - факт чинності спірного договору оренди аж до його закінчення строку, на який він був укладений, підтверджується рішеннями судів у спорах між позивачем та відповідачем.

          Таким чином, ТОВ «Євробенк ЕФГ Україна Дистрибуція» не вчиняв жодних дій щодо дострокового припинення Договору оренди в ініціативи орендаря, що підтверджується зібраними у справі доказами у справі та не звертався до орендодавця з відповідними листами.

          Щодо аналізу змісту листа відповідача за вих..№379 від 25.03.2009р., на який посилається позивач, то відповідач пропонував позивачу розірвати Договір оренди за взаємною згодою сторін і зазначений лист не є та не може бути визнано підставою для розірвання договору оренди орендарем в односторонньому порядку, оскільки:

-          в зазначеному листі прямо вказано про те, що орендар пропонує

орендодавцю розірвати договір за взаємною згодою сторін;

-          10.04.2010 орендарем від орендодавця отримано Лист №18 від 10.04.009., яким

орендодавець ( позивач) відмовив орендарю в розірванні договору оренди та

зазначив, що таке право орендаря взагалі не передбачено умовами договору;

-          підставою, з якої орендар просив розірвати договір оренди, були обставини,

передбачені статтею 652 ЦК України ( істотна зміна обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору - девальвація національної валюти України по відношенню до Євро).          

          Однак, відповідно до ст..652 ч.1 у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін.

          Частиною 2 ст.652 ЦК України передбачено, що у разі недосягнення згоди щодо приведення умов договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, договір може бути розірвано за рішенням суду.

          Таким чином, законом та умовами договору оренди не передбачено повноважень орендаря в односторонньому порядку розривати договір оренди з підстав, передбачених ст..652 ЦК України, а рішення суду стосовно цього не приймались.

          Відповідно до ч.2 ст..188 ЦК України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

          Частиною 4 ст.188 ЦК України передбачено, що у разі, якщо сторони не досягли згоди щодо зміни ( розірвання )договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду..

          Отже, як вбачається, відсутні будь-які рішення щодо розірвання договору в односторонньому порядку за ініціативою орендаря, а, відтак, договір не може бути визнано розірваним в односторонньому порядку за ініціативою орендаря.

          З огляду на викладене, відсутні обставини одностороннього розірвання договору оренди з ініціативи орендаря, а отже, відсутні і правові підстави для стягнення з орендаря штрафу відповідно до п. 6.9 Договору оренди у розмірі 3775131,36 грн.

          Крім того, необхідно зазначити, що в рішенні суду першої інстанції не вказано, з якого моменту суд вважає Договір оренди розірваним та не вказано, чому суд дійшов висновку про розірвання договору оренди саме з ініціативи орендаря.

          За таких обставин, помилкове твердження суду про розірвання договору оренди в односторонньому порядку, не відповідає обставинам справи, а тому рішення суду підлягає скасуванню.

          Суд незаконно задовольнив вимоги не передбачені способами захисту порушеного права, а саме, однією із позовних вимог позивача ( п.3 позовної заяви) є визнання Договору оренди достроково розірваним орендарем в односторонньому порядку з 01.05.2010р.

          Відповідно до Роз‘яснень Вищого господарського суду України, викладених у п.3 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-8/482 від 13.08.2008р. встановлено, що дійшовши висновку про те, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способом захисту прав, суд повинен відмовити у позові, а не припиняти провадження у справі за її непідвідомчістю суду.

          Позовні вимоги про визнання Договору оренди достроково розірваним орендарем в односторонньому порядку з конкретної дати, не відповідають способам захисту порушеного права, передбаченим ст..16 ЦК України та ст..20 ГК України.

          Отже, в позові в цій частині вимог суд першої інстанції мав відмовити, а рішення суду не відповідає нормам процесуального права, а саме: ст..ст.1,4-1,12 ГП України, що призвело до прийняття незаконного рішення.

          Суд неправильно застосував положення закону про стягнення штрафу до спірних правовідносин за відсутності факту розірвання договору та відсутності факту порушення зобов‘язання.

          Так, відповідно до ст.549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов‘язання.

          Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми ( неустойка, штраф,пеня), яку

учасник господарських відносин зобов‘язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов‘язання.

          Отже, стягнення штрафних санкцій, передбачених договором можливо виключно у випадку порушення зобов‘язання боржником.

          Приймаючи рішення про стягнення штрафних санкцій, господарський суд повинен виходити з конкретних обставин, зокрема вказати час, з якого договір оренди вважається розірваний, підставу розірвання договору оренди, вказати на докази, на підставі яких суд дійшов висновку про одностороннє розірвання орендарем договору оренди.

          Враховуючи те, що такі докази відсутні, а висновок суду про одностороннє розірвання договору оренди, не відповідає фактичним обставинам справи, то позовні вимоги про стягнення штрафу не відповідають вимогам закону.

          Суд неправомірно за відсутності належних доказів поклав на відповідача витрати на оплату послуг адвоката, а саме, суд неправомірно задовольни вимоги позивача про стягнення 30000,00 грн. –витрат на оплату послуг адвоката, виходячи з таких обставин:

          Відповідно до п.4.1 Договору №15/2010 про надання адвокатських послуг від 11.05.2010 під винагородою за цим договором сторони розуміють грошові кошти за виконані об‘єднанням дії ( послуги адвоката) по наданню правової допомоги.

          Пунктом 4.2 вказаного договору за надання адвокатських послуг по підготовці процесуальних документів та представництво інтересів клієнта у суді першої інстанції, останній зобов‘язаний сплатити об‘єднанню винагороду у розмірі 166666,67 грн. та, крім того, 33333,33 грн. ПДВ, а всього 200000,00 грн.

          Відповідно до п.4.5 Договору об‘єднання виставляє рахунки-фактури по сплаті за надану допомогу клієнту по факту надання ( виконання) такої допомоги та після підписання сторонами акту приймання-передачі наданих послуг.

          Проте, з матеріалів справи не вбачається, що позивачем понесені вказані судові витрати, оскільки в переліку Додатку до позовної заяви відсутні докази виконання робіт за Договором про надання адвокатських послуг та докази оплати вказаних вище витрат.

          Крім того, в мотивувальній частині рішення господарський суд встановив, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача витрат на оплату послу адвоката є завищеними та такими, що підлягають задоволенню частково в розмірі 30000,00 грн.

          Відповідно до ст..49 ГПК України при частковому задоволенню позову, витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

          Однак, сума, яку суд вважав розумною для оплати за договором ( в даному випадку 30000,00 грн.), при наявності доказів реального понесення таких затрат, підлягає стягненню пропорційно задоволеним грошовим вимогам, а, отже , рішення суду в цій частині підлягає скасуванню.          

          Крім того, слід звернути увагу на те, що Постановою Кабінету Міністрів України №590 від 27.04.2006 затверджені Граничні розміри компенсації витрат, пов‘язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ.

          Приймаючи до уваги, що господарським процесуальним законодавством не встановлено граничних розмірів такої компенсації, ПАТ «Універсал Банк», керуючись ст..8 ЦК України, вважає за можливе застосувати аналогію закону до спірних правовідносин.

          Так, п.1 Додатку до вказаної Постанови, передбачено, що витрати у цивільних справах пов‘язані з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено судове рішення (1), якщо компенсація сплачується іншою стороною, не може перевищувати суму, що обчислюється, виходячи з того, що зазначеній особі, виплачується 40 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи.

          Отже, для визначення розміру судових витрат встановленню підлягають фактична кількість годин, витрачених на проведену роботу ( надані послуги).

          Враховуючи те, що будь-які відомості відносно часу, витраченого виконавцем за Договором, в матеріалах справи відсутні, то рішення господарського суду не можна вважати законним.

          З огляду на викладене, рішення місцевого господарського суду є незаконним, необґрунтованим та таким, що не відповідає нормам матеріального та процесуального права,а тому підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову, у зв‘язку з чим апеляційна скарга відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю «Євробенк ЕФГ Україна Дистрибуція» є обґрунтованою, тому підлягає задоволенню,а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Алєксандер», як необґрунтовану слід залишити без задоволення.

          Судові витрати підлягають розподілу відповідно до вимог ст..49 ГПК України.

          Керуючись ст..ст.49,99,101,103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

          1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Алєксандер» залишити без задоволення.

          2.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Євробенк ЕФГ Україна Дистрибуція» задовольнити.

          3.Рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2010р. у справі № 44/424 скасувати та прийняти нове рішення.

          В позові відмовити.

          4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Алєксандер» (01004, м.Київ,бульвар Т.Шевченка,10; Ідентифікаційний код 22926991) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євробенк ЕФГ Україна Дистрибуція» (04114; м.Київ, вул..Автозаводська, 54/19; Ідентифікаційний код 34664089) 12750,00 грн.- державного мита за подання апеляційної скарги. Видати наказ.

          Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

          5.Матеріали справи № 44/424 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді