Рішення № 14290243, 14.03.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" березня 2011 р. Справа № 5023/563/11

вх. № 563/11

Суддя господарського суду Лаврова Л.С.

при секретарі судовогозасідання Шаршакова Н.А.

за участю представників сторін:

позивача - не з*явився відповідача - ОСОБА_1

розглянувши справу за позовом ПП "Віжн Плюс", м. Ужгород

до СПДФО ОСОБА_1, м. Харків

про виконання договірних зобов'язань

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Віжн-Плюс" ( позивач) просить суд стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( відповідача) 16230 грн основного боргу, 5168,34 грн інфляційних втрат, 12313,22 грн 30 % річних, 1804,64 грн -пені,судові витрати покласти на відповдіача.

В обгрунтування позову позивач посилається на те, що 11.06.2008 року між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки.На виконання умов договору позивач поставив відповідачеві товару на суму 47586,02 грн.що підтверджується видатковими накладними.Відповідач частково розрахувався на суму 31 356,02 грн. У відповідності до акту звіряння станом на 20.01.11 року борг становить 16230 грн., який не заперечується відповідачем.

Відповідач проти стягнення основного боргу не заперечує та частково погоджується з штрафними санкціями, а саме : пенею в сумі 172,20 грн, інфляційними втратами- 129,84 грн, 30 % річних-332,75 грн. посилаючись на ті обставини, що рахунок фактура одержаний лише 20.12.2010 року.

Враховуючи те, що норми ст.38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розгляд справи за позовної заявою позивача за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Справа розглядається згідно ст. 75 ГПК України за наявними матеріалами у справі.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника відповідача, судом встановлено наступне, що 11.06.2008 року між позивачем та відповідчем було укладено договір поставки № 11/06-2008 ( а.с.15-18). У відповідності до договору позивач зобов*язався передати в порядку та на умовах, визначених цим договором, у власність товар,визначений у п. 1.2 договору, а відповідач зобов*язався в порядку та на умовах,визначених у договорі, прийняти та оплатити цей товар. ( п. 1.1. договору). Найменування,асортимент,одиниці виміру та загальна кількість товару,що підлягає поставці за цим договором, визначається в накладних,що є невід*ємною частиною даного договору ( п. 1.2 договору).Сторони погодили, що товар буде відвантажуватися окремими гуртовими партіями на підставі замовлень покупця та виставлених позивачем рахунків ( п. 1.3 договору).

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях,не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін ( ст. 712 ЦК України).

У відповідності до п. 5.3 договору, розрахунок проводиться на протязі 5-ти календарних днів із дня виставлення рахунку.

У разі затримки оплати товару відповідач за вимогою позивача сплачує суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення платежу, а також пеню, що нараховується на несплачену суму за кожний день прострочення платежу за подвійною обліковою ставкою НБУ, що діяла в період прострочення ( п. 6.4 договору).

Згідно з п.3 та 4 частини першої ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Господарський суд ухвалою від 26.01.2011 року витребував у позивача рахунки та докази їх надіслання відповідачу. Позивачем ухвала суду не виконана.

21.02.11 року позивачем було надано додаткове правове обгрунтування позовних вимог що фактично продублювало позовну заяву беручи до уваги додані додатки ( а.с.55-60).

Двічі справа відкладалася розглядом ,лише відповідачем за своєю ініціативою був наданий рахунок-фактура б/н від 22.11.2010 року, рахунок виписаний на сплату заборгованості за товар згідно договору поставки № 22/06-01-2009 від 22.06.2009 року та договору № 11/06-2008 від 11.06.2008 року на загальну суму 16230 грн. Суд зазначає, що предметом розгляду не є договір за № 22/06-2009 .

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов"язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов"язку.

Зобов"язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

Беручи до уваги п. 5.3 договору поставки № 11/06-2008 від 11.06.2008 року відносно розрахунків, строк розрахунків наступає на протязі 5-ти банківських днів із дня виставлення рахунку тобто беручи до уваги 5-тий день робочий з 29.11.10 року .

Статтями 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання), а у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено: боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В даному випадку позивач не довів факту порушення зобов*язання оскільки не надав доказу надсилання рахунків на адресу відповідача.

У відповідності до ст.232 Господарського кодексу нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов*язання,якщо інше не встановлено законом або договором,припиняється через шість місяців від дня, коли зобов*язання мало бути виконано, такий строк позивачем пропущено.

Крім того, згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

На підставі викладеного та керуючись ст. 1,2,33,44,82-85 ГПК України, 232 Господарсьокго кодексу України,610,611 Цивільного кодексу, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовільнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 код НОМЕР_1) на користь Приватного підприємства "Віжн-Плюс" ( м.Ужгород, вул.Шевченка,43, код ЄДРПОУ 35561307) суму основного боргу 16 230 грн.,державне мито 162,30 грн, та 236 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В частині стягнення 5168,34 грн інфляційних втрат,12313,22 грн річних,1804,64 грн пені- відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Лаврова Л.С.

рішення підписано 16.03.11 року.