Рішення № 14289390, 28.02.2011, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" лютого 2011 р. Справа № 5016/72/2011(1/9)

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Техноторг-Лізинг”

/54025, м. Миколаїв, пр. Героїв Сталінграда, 113/1/

До відповідача: Приватне підприємство “Автотранс”

/54530, Миколаївська область, Вознесенський район, смт. Олександрівка, вул. Бібікова, 5/

/м. Вознесенськ, вул. Жовтневої революції, 285/

про: стягнення заборгованості в сумі 91 946,95 грн.

Представники:

Від позивача: Іноземцев Є.С., дов. від 10.01.2011р.

Від відповідача : Смірнов А.М., дов. від 17.03.2010р.

СУТЬ СПОРУ: Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за договором фінансового лізингу № 227 від 16.04.2008р. в сумі 91 946,95 грн., яка складається з суми основного боргу –81 005,25 грн.; 3% річних – 2 776,37 грн. та інфляційних витрат –8 165,33 грн. Свої позовні вимоги ґрунтує на підставі норм цивільного та господарського законодавства.

Відповідач надав відзив, в якому суму основного боргу визнає, проти стягнення 3% річних та інфляційних витрат заперечує, посилаючись на тяжке фінансове становище підприємства.

Розглянувши надані докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін - суд

встановив:

16 квітня 2008 року між сторонами було укладено договір фінансового лізингу транспортних засобів за № 227. Предметом договору є напівпричіп самоскид –Е «Тонар»в кількості одна одиниця.

Згідно з п.1.1 та п. 1.2 договору лізингодавець зобов’язаний набути у власність та передати у користування лізингоодержувачу на визначений у цьому договорі строк, за умови сплати лізингоодержувачем авансового лізингового платежу, наступне майно, а лізингоотримувач сплатити авансовий платіж, прийняти у користування майно, що є предметом цього договору та сплачувати всі наступні платежі вказані у додатку № 1 до цього договору. Вартість предмету лізингу 246500,00 грн.

На підставі акту приймання-передачі № 227-1 від 16.04.2008р. вищезазначений предмет лізингу був переданий в користування відповідачу.

Відповідно до п.п. 2.2 та 2.3 договору розмір, склад та графік сплати лізингоодержувачем лізингових платежів лізингодавцю визначається у відповідності з додатком № 1 до цього договору. Лізингові платежі сплачуються в безготівковій формі шляхом переказу на рахунок лізингодавця, зазначений в розділі 16 цього договору. Лізингоодержувач зобов’язаний своєчасно сплачувати передбачені цим договором лізингові платежі. У випадку прострочення лізингоодержувачем сплати лізингодавцю лізингових платежів, лізингоодержувач несе відповідальність згідно з умовами цього договору.

Як встановлено статтею 286 Господарського кодексу України, та статтею 762 Цивільного Кодексу Украйни, зобов'язання лізингоодержувача полягає у своєчасному внесенні лізингових платежів за користування транспортним засобом, що випливає з договірних зобов'язань, який лізингоодержувач сплачує лизінгодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Разом з тим, за приписом ч. 3 статті 285 Господарського кодексу України та умовами договору відповідач повинен сплачувати позивачу лізингові платежі за весь період користування транспортним засобом.

Обов'язок своєчасно і в повному обсязі лізингоотримувачем сплачувати періодичні лізингові платежі за користування об'єктом лізингу встановлені частиною 1 статті 806 Цивільного кодексу України, частиною 1 статті 292 Господарського кодексу України та статтею 16 Закону України "Про фінансовий лізинг".

Так, в порушення вищезазначених умов договору та норм законодавства, відповідач не сплачував в повному обсязі щомісячні лізингові платежі, в зв»язку з чим 07.10.2009р., згідно додаткової угоди № 1В, укладений договір за згодою сторін було розірвано, напівпричіп повернуто позивачу, що підтверджується актом № 227В1 від 07.10.2009р.

Відповідно до п. 3, 4 додаткової угоди № 1В, сторони дійшли згоди, що заборгованість за договором фінансового лізингу № 227 від 16.04.2008р. складає 81 005,25 грн. Сторони домовились, що заборгованість в сумі 81 005,25 грн. має бути сплачена лізінгоодержувачем в строк до 20 листопада 2009р.

Матеріали справи свідчать, що відповідач не виконав взяті на себе зобов’язання щодо своєчасного погашення заборгованості у сумі 81 005,25 грн., що стало підставою для звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом.

Стаття 625 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За невиконання належним чином грошових зобов'язань згідно до вимог чинного законодавства України у встановлений строк, боржнику нарахована 3% річних від простроченої суми за період з 21.11.2009р. по 12.01.2011р. в розмірі 2 776,37 грн. та збитки, пов’язані з інфляцією за період з листопада 2009р. по грудень 2010р. в розмірі 8 165,33 грн.

Оскільки відповідач не виконав взяті на себе зобов’язання за договором та додатковою угодою до договору № 1В, загальна заборгованість за розрахунком позивача обґрунтовано склала 91 946,95 грн.

Отже, в спірних правовідносинах відповідачем порушені норми та приписи діючого законодавства, в зв’язку з чим позивач цілком правомірно звернувся до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84 , 85 Господарського процесуального України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства “Автотранс” /54530, Миколаївська область, Вознесенський район, смт. Олександрівка, вул. Бібікова, 5, код ЄДРПОУ 32790077/ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Техноторг-Лізинг” /54025, м. Миколаїв, проспект Героїв Сталінграду, 113/1, код ЄДРПОУ 34234628/ заборгованість в сумі 81 005,25 грн., 3% річних в розмірі 2 775,37 грн., інфляційні витрати в розмірі 8 165,33 грн., 919,47 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Рішення у відповідності зі ст.85 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Сторони, які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення повністю або частково у порядку і строки встановлені ст.93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Л.I.Васильєва

підписано 02.03.11р.