Рішення № 14288738, 09.03.2011, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "09" березня 2011 р. Справа № 21/1671

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді

судді Вельмакіна Т.М.

судді

за участю представників сторін

від позивача Скарбарчук О.Г. - довіреність №1654 Юр від 07.07.10р.;

від відповідача Ленський І.О. - довіреність №143 від 06.12.10р.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Волинь-Цемент" (м. Здолбунів Рівненської області)

до Закритого акціонерного товариства "Коростишівський залізобетон" (м. Коростишів)

про стягнення 81533,71 грн.

В порядку ст. 77 ГПК України, в судовому засіданні 22.02.11р. оголошувалася перерва до 11:00 год. 25.02.11р. та до 09:45 год. 09.03.11р.

У відповідності до ч.3 ст. 69 ГПК України, спір вирішується у більш тривалий строк, ніж передбачено ч.1 цієї статті.

Позивачем пред'явлено позов про стягнення на його користь з відповідача 57885,00грн. заборгованості за поставлену продукцію, 5867,95грн. інфляційних, 11587,54грн. штрафних санкцій, 6210,22грн. відсотків річних.

Представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, з урахуванням наданих, в процесі розгляду справи, пояснень (а.с. 63-85, 95-96).

Представник відповідача в судовому засіданні подав відзив на позовну заяву (а.с.88) , в якому ЗАТ "Коростишівський залізобетон" визнає існування заборгованості перед ПАТ "Волинь-цемент" в сумі 57883,72грн. станом на 01.02.11р. Повідомив, що платіжним дорученням №55 від 21.02.11р. сплатив частину боргу в сумі 20000,00грн. Таким чином, станом на 22.02.11р. заборгованість перед позивачем складає 37883,72грн. Також надав письмові пояснення щодо розбіжностей в сумі боргу (а.с.99).

Крім того, в судовому засіданні 09.03.11р. представником відповідача було подано клопотання, у якому він, враховуючи відсутність виробничої діяльності в зимовий період, сезонність попиту на продукцію (будівельні матеріали), збитковість підприємства, часткове погашення боргу перед позивачем, керуючись ст. 233 ГПК України, просить суд зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій до суми 500,00грн. До клопотання додано звіт про фінансові результати за 2010 рік, терміновий звіт про виробництво промислової продукції за видами за січень 2011 року та довідку про припинення постачання електроенергії на підприємство.

В судовому засіданні 25.02.11р. судом оглядалася справа господарського суду Житомирської області №2/714 за позовом ВАТ "Волинь-цемент" до ЗАТ "Коростишівський залізобетон" про стягнення 18006,82грн.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з позовної заяви, 31.12.08 року між Здолбунівським відкритим акціонерним товариством "Волинь-цемент, правонаступником якого, згідно Статуту ПАТ "Волинь-цемент" (а.с. 43-69), є Публічне акціонерне товариство "Волинь-цемент" (постачальник, позивач), та Закритим акціонерним товариством "Коростишівський залізобетон" (покупець, відповідач) був укладений договір поставки №52/09-Ц (далі - Договір (а.с. 11-15)), згідно якого сторони домовилися про те, що постачальник зобов'язується продати (передати у власність) та поставити покупцю цемент в кількості, асортименті та на умовах, зазначених у Договорі, а покупець зобов'язується прийняти цемент і сплатити за нього ціну, визначену відповідно до умов Договору.

Відповідно до п.3.1. Договору, цемент поставляється постачальником відповідно до умов ІНКОТЕРМС - 2000. Конкретні умови поставки Цементу, в залежності від марки Цементу та пункту призначення, визначаються Сторонами у Додатках до цього договору, які є його невід'ємною частиною.

Позивач надав копію Додатку №10 від 30.09.09р. до договору поставки №52/09-Ц від 31.12.08р., у якому визначено, що постачальник поставляє покупцю в період з 01.08.09р. по 31.10.09р., а покупець отримує та оплачує Цемент ПЦІІ/А-Ш-500 за ціною 720,00 грн. за тону, та ПЦ І-500Н за ціною 760,00грн. за тону, з умовою відстрочки платежу 15 (п'ятнадцять) календарних днів (а.с. 16).

Згідно п. 3.2. Договору, цемент вважається поставленим постачальником покупцю з моменту його передачі постачальником першому перевізнику. Підтвердженням такої передачі є залізнична накладна (або квитанція про приймання вантажу) видана залізницею або транспортна накладна, видана постачальником (у випадку перевезення автомобільним транспортом).

За п. 4.2 Договору, поставка цементу здійснюватиметься постачальником частинами (партіями). Поставка проводиться на протязі 30 днів з дати вказаної в заявці Покупця. При цьому покупець, не пізніше ніж за 1 робочий день до бажаної дати поставки, вказаної у письмовому замовленні, повинен направити постачальнику факсимільним зв'язком письмове замовлення, в якому повинно бути вказано, зокрема, у разі замовлення поставки цементу залізничним транспортом - лише кількість вагонів цементу; марку (марки) цементу; бажаний графік поставки (дату відвантаження); найменування та код станції одержувача, поштову адресу одержувача.

Позивач зазначив, що на виконання умов договору та поданих відповідачем заявок, 17.09.09р. та 26.09.09р. поставив на адресу відповідача цемент ПЦ ІІ/А-Ш-500 на загальну суму 102420,00грн., на підтвердження чого надав видаткові накладні №590/3409 від 17.09.09р. та №590/3567 від 26.09.09р. (а.с. 18, 21), квитанції про приймання вантажу (а.с. 19, 22).

Відповідач частково розрахувався за поставлений товар, врезультаті чого, за даними позивача, на день подачі позову до суду заборгованість відповідача, за отриманий товар становила 57885,00грн.: по видатковій накладній №590/3409 від 17.09.09р. - 6585,00грн., по видатковій накладній №590/3567 від 26.09.09р. - 51300,00грн.

Згідно письмових пояснень позивача (а.с. 95-96), загальна вартість поставки за Договором склала 1017468,00 грн. При цьому відповідачем було сплачено 19892,74 грн. в період з 15.01.09р. по 20.05.09р., які було зараховано на погашення заборгованості, що виникла у минулих періодах, тому його загальна заборгованість після зарахування останнього платежу, здійсненого 25.10.10р., склала 57885,00 грн.

У зв'язку з несвоєчасним виконанням зобов'язання по оплаті товару, на підставі п.6.1 Договору та ст.625 ЦК України, позивач нарахував до стягнення з відповідача 5867,95грн. інфляційних, 11587,54грн. пені та 6210,22грн. річних.

Відповідач факт існування заборгованості перед ПАТ "Волинь-цемент" станом на 01.02.11р. визнає часково в сумі 57883,72грн., про що зазначено у відзиві на позовну заяву (а.с.88). Згідно вказаного відзиву, станом на 22.02.11р. заборгованість перед позивачем складає 37883,72грн., оскільки за платіжним дорученням №55 від 21.02.11р. було сплачено частину боргу в сумі 20000,00грн.

У письмових поясненнях від 25.02.11р. (а.с.99) пояснив, що розбіжність у вказаних сторонами в акті звірки сумах виникла тому, що розрахунки між сторонами здійснюються наростаючим підсумком по всіх фактичних господарських операціях. При цьому заборгованість в сумі 57883,72грн. утворилась за поставку цементу, здійснену у 2009 році, доказом чого вважає мирову угоду від 15.07.09р., затверджену ухвалою господарського суду Житомирської області від 06.08.09р. по справі №2/714.

При цьому відповідач стверджує, що до утворення вказаної заборгованості призвело не порушення відповідачем умов договору №52/09-Ц від 31.12.08р., а несплата за цемент, отриманий згідно накладних №590/3409 від 17.09.09р. та №590/3567 від 26.09.09р., оскільки вказаний Договір ні в заявках про відвантаження товару, ні в накладних не значиться.

За вказаних обставин вважає, що позивач не обгрунтував підстави та правомірність нарахування фінансових санкцій, річних, інфляційних, тому позовні вимоги в цій частині є безпідставними.

Крім того, представник відповідача, в судових засіданнях, в усному порядку, посилаючись на п.4.2 Договору, вказав, що письмове замовлення (окрім даних, вказаних вище в цьому пункті) обовязково повинне містити дату складання (яка повинна співпадати з датою надсилання письмового замовлення Постачальнику), посилання на цей Договір (із зазначенням його номеру і дати), однак наявні у справі замовлення надіслані без дотримання вказаних вимог, що вказує про здійснення поставки поза Договором.

Також заперечив щодо наданої позивачем копії Додатку №10 від 30.07.09р., як належного доказу по справі, оскільки такого додатку не існує в оригіналі. Надав власний примірник Додатоку №10 від 30.09.09р. (а.с. 98), згідно якого Постачальник поставляє покупцю в період 01.10.09р. по 30.10.09р., а покупець отримує та оплачує Цемент.

Пояснив, що, за даними ЗАТ "Коростишівський залізобетон", ще станом на 01.01.09р., тобто до укладення вищевказаної мирової угоди, за даними сторін, існувала розбіжність по залишках заборгованості в розмірі 1,26 грн.

У відповідності до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню, враховуючи наступне.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).

Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст.11 ЦК України).

Матеріалами справи, зокрема видатковими накладними №590/3409 від 17.09.09р., №590/3567 від 26.09.09р., (а.с. 18, 21) та залізничними квитанціями про приймання вантажу (а.с. 19, 22), підтверджено та не заперечується відповідачем, що позивач поставив на адресу ЗАТ "Коростишівський залізобетон" Портландцемент ПЦ ІІ/А-Ш-500 на загальну суму 102420,00грн.

Товар поставлявся згідно заявок, поданих відповідачем 17.09.09р. та 26.09.09р., що також не заперечується останнім.

При цьому, як у видаткових накладних так і в квитанціях про приймання вантажу зроблено посилання на договір №52. Відмітка про поставку саме по договору №52/09-Ц зроблена позивачем і в направлених йому відповідачем замовленнях.

Враховуючи заперечення відповідача, обгрунтовані недотриманням п.4.2 Договору, суд вважає за необхідне вказати, що наслідком незазначення у письмовому замовленні (окрім даних, вказаних вище в цьому пункті) дати складання (яка повинна співпадати з датою надсилання письмового замовлення Постачальнику), посилання на цей Договір (із зазначенням його номеру і дати), є те, що вказані замовлення не будуть прийматися постачальником до виконання і постачальник не несе відповідальності за невиконання або несвоєчасне виконання таких замовлень.

Тобто, не зазначення відповідачем вказаних даних у його замовленнях, на думку суду, не тягне для нього жодних наслідків, крім вищевказаних. До того ж надіслані заявки було прийнято позивачем до виконання.

Слід також зазначити, що у видаткових накладних, копії яких долучені до матеріалів справи (а.с.18,21), дійсно вказно дату договору №52 - 29.05.09р., що згідно пояснень позивача (а.с.83-85) є наслідком допущення помилки в результаті автоматичного перенесення інформації в процесі внесення змін до бухгалтерських компютерних програм.

Судом також досліджено, надані сторонами, акти звірки взаєморозрахунків та матеріали справи господарського суду Житомирської області №2/714 за позовом ВАТ "Волинь-цемент" до ЗАТ "Коростишівський залізобетон" про стягнення 18006,82грн., з сукупного аналізу яких вбачається, що господарська діяльність між сторонами здійснювалася на договірній основі, зокрема: у 2008 році - на підставі договору №52/08-Ц від 27.12.07р., який діяв до 31.12.08р.; у 2009 році - на підставі договору №52/09-Ц від 31.12.08р., який діяв до 31.12.09р. Зазначене відповідає твердженням позивач про те, що інших договорів на постачання цементу, крім договору №52/09-Ц сторони не укладали.

Що стосується заперечень відповідача з приводу наявної у матеріалах справи копії Додатку №10 від 30.07.09р., то згідно усних пояснень представника позивача, наданих в судовому засіданні, на підприємстві дійсно відсутній оригінал останнього. За вказаних обставин, вказана копія додатку не розцінюється судом, як належний доказ по справі.

Позивачем також надано, підписані сторнами, додатки до Договору на поставку цементу в лютому, березні, травні-червні, липні, листопаді 2009 року, копії яких долучено до матеріалів справи (а.с. 103-107).

Проаналізувавши вказані додатки, суд встановив, що в останніх сторонами погоджувалися ціна та кількість товару, строк проведення оплати, як і передбачно п. п. 2.1, 5.1 Договору.

При цьому, з пункту 5.2 Договору вбачається, що наслідком неукладення Додатку до Договору на відповідний період є те, що після закінчення терміну дії конкретного Додатка, покупець втрачає право вимагати від постачальника поставки цементу за цінами, визначеними у відповідному Додатку.

Натомість, згідно наданих до справи документів, спір з приводу визначення ціни на поставлений цемент між сторонами не виник, а поставка по вищевказаних накладних здійснювалася за цінами, які, згідно наданих до справи Додатків (а.с.104-107), з 29 травня по 30 листопада 2009 року, залишалися незмінними.

Вказане спростовує заперечення відповідача стосовно того, що поставка здійснювалася не на виконання Договору, а по окремих накладних.

Отже, дослідивши надані сторонами документи, проаналізувавши взаємовідносини сторін за вересень місяць 2009 року, суд дійшов висновку, що спір між сторонами виник в процесі виконання сторонами своїх зобовязань за договором №52/09-Ц від 31.12.2008 року, який за своїм змістом є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає з характеру відносин сторін.

Стаття 655 ЦК України встановлює, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Так, згідно матеріалів справи, судом встановлено, що саме на виконання умов Договору, згідно заявок відповідача, позивач 17.09.09р. та 26.09.09р. поставив на адресу ЗАТ "Коростишівський залізобетон" Портландцемент ПЦ ІІ/А-Ш-500 на загальну суму 102420,00грн., про що свідчать видаткові накладні №590/3409 від 17.09.09р., №590/3567 від 26.09.09р., (а.с. 18, 21) та залізничні квитанції про приймання вантажу (а.с. 19, 22).

Згідноч.1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Враховуючи, що сторонами не надано належних доказів укладення Додатку до Договору на поставку товару у вересні 2009 року, для визначення строків проведення відповідачем розрахунків по Договору, слід керуватися умовами останнього, а саме його п.4.6.

Відповідно до п.4.5 Договору, поставка будь-якої партії цементу буде здійснюватись постачальником тільки після отримання попередньої оплати вартості такої партії цементу від покупця відповідно до умов п.п. 5.7-5.9 цього Договору.

Водночас, за п.4.6 Договору, постачальник має право на свій власний розсуд поставити партію цементу покупцю до отримання попередньої оплати за таку партію цементу. В цьому випадку покупець зобовязаний оплатити поставлену партію цементу протягом 3-х календарних днів, з моменту здійснення поставки відповідно до умов п.3.2 цього Договору.

Однак, відповідач, на день звернення позивача до суду, частково розрахувався за поставлений товар по накладній від 17.09.09р. та в повному обсязі не оплатив поставку товару по накладній від 26.09.09р., що не заперечується відповідачем.

Згідно, підписаного сторонами акту звірки розрахунків, станом на 16.02.11р., за даними позивача, заборгованість відповідача складає 57885,00грн., за даними відповідача - 57883,72грн. (а.с. 90-91).

З поданих позивачем та відповідачем письмових пояснень (а.с. 95,99) вбачається, що різниця між даними позивача та відповідача у розмірі 1,28грн. виникла за минулі періоди та не стосується заборгованості по накладним від 17.09.09р. та від 25.09.09р.

Як вбачається з акту звірки розрахунків від 16.04.09р., що міститься в матеріалах справи №2/714, заборгованість відповідача, за даними позивача, станом на 16.04.09р. становила 12894,00грн. Відповідачем вказаний акт звірки підписано не було. Як пояснив представник відповідача, заборгованість за даними ЗАТ "Коростишівський залізобетон" становила на 1,26 грн. менше.

Натомість, у зв'язку із сплатою відповідачем заборгованості за поставлену продукцію в розмірі 12894,00грн., сторони уклали мирову угоду, яка затверджена ухвалою господарського суду Житомирської області від 06.08.09р.

Тобто, відповідачем було сплачено саме визначену позивачем суму боргу, що мала розходження з визначеною ним сумою на 1,26 грн.

Враховуючи надані сторонами пояснення стосовно порядку зарахування коштів, здійснивши перевірку загальних сум по поставках та проплатах, зазначених сторонами в акті звірки станом на 16.02.11р., суд встановив, що різниця в залишках боргу за даними сторін в розмірі 1,26грн. виникла у звязку з допущенням позивачем помилки при підрахунку сплачених відповідачем сум, оскільки їх загальна сума - 979478,26грн., що на 1,26грн. більше зазначених в акті даних.

З огляду на викладене, сума основного боргу на час звернення позивача до суду становила 57883,74грн., з яких 6583,74грн. - за накладною від 17.09.09р. та 51300,00грн. - за накладною від 26.09.09р.

Таким чином, в задоволенні 1,26грн. слід відмовити, оскільки їх заявлено до стягнення безпідставно.

В ході судового розгляду справи, відповідач платіжним дорученням №55 від 21.02.11р. частково розрахувався з позивачем на суму 20000,00грн., вказавши в графі призначення платежу: "плата за цемент зг. накладної №590/3567 від 26.09.09р."

Враховуючи, що кошти в сумі 20000,00грн. було перераховано відповідачем після звернення позивача до суду, в цій частині позовних вимог провадження у справі слід припинити на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, у зв'язку з відсутністю предмету спору.

У відповідності до ч.1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно п.3 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6.1 Договору сторони погодили, що за прострочення максимального терміну оплати партії цементу, поставленої покупцю згідно п. 4.6. Договору, покупець зобов'язаний відшкодувати постачальнику в повному обсязі всі збитки, які викликані таким простроченням, та сплатити постачальнику (на його вимогу) пеню за кожен день прострочення оплати, виходячи з подвійного розміру облікової ставки Національного банку України, яка діяла під час прострочення оплати. Нарахування пені здійснюється за за весь період прострочення оплати покупцем і припиняється в момент повного погашення заборгованості покупцем.

Як вбачається з розрахунку позивача (а.с. 5), пеня нарахована у розмірі 11587,54грн.

Згідно зробленого судом перерахунку, враховуючи фактичну суму заборгованості на дату звернення позивача до суду, пеня, що підлягає стягненню з відповідача, становить11587,52грн. Тому в стягненні 0,02грн. пені слід відмовити, оскільки її нараховано до стягнення безпідставно.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, відповідачу обраховано суму, на яку збільшився розмір боргу внаслідок інфляційних процесів, у розмірі 5867,95грн.

Сума інфляційних нарахувань є обгрунтованою та заявленою до стягнення у відповідності до норм чинного законодавства.

Частиною 2 п. 6.1. Договору визначено, що покупець, у випадку прострочення оплати Цементу, повинен сплатити на вимогу Постачальника додатково проценти в розмірі 10% річних, які нараховуються на розмір несплачених Покупцем грошових сум з першого дня прострочення максимального терміну оплати, встановленого в п. 4.6. цього Договору. Нарахування процентів здійснюється за весь період прострочення оплати покупцем, і припиняється в момент повного погашення заборгованості покупцем.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 10% річних від простроченої суми у розмірі 6210,22грн.

Здійснивши перерахунок 10% річних, виходячи із фактичної суми заборгованості, суд вважає, що задоволенню підлягають річні у розмірі 6193,21грн. В стягненні 17,01 грн. річних слід відмовити, оскільки їх заявлено до стягнення безпідставно.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що позов обгрунтований, підтверджується належними доказами, копії яких долучено до матеріалів справи, та підлягає частковому задоволенню на суму 61532,44грн., з яких 37883,74грн. основного боргу, 11587,52грн. пені, 5867,95грн. інфляційних, 6193,21грн. річних.

В частині стягнення 20000,00грн. основного боргу провадження у справі слід припинити на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

В стягненні 1,26грн. основного боргу, 0,02грн. пені та 17,01 грн. річних слід відмовити за безпідставністю заявлення їх до стягнення.

Що стосується клопотання відповідача (а.с. 108) про зменшення нарахованих позивачем штрафних санкцій до суми 500,00грн., суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п.3 ст.83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право у виняткових випадках зменшувати лише розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно з ч.1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно вказівки, що міститься у п.2.4 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 29.04.1994 № 02-5/293 "Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань", вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 Арбітражного процесуального кодексу України ( 1798-12 ), арбітражний суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Керуючись вищевказаним, суд дослідив наведені відповідачем обставини, покладені в основу клопотання від 09.03.11р., зокрема: збитковість діяльності підприємства, що вбачається із звіту про фінансові результати за 2010р. (а.с. 109-110); факт часткової сплати основної заборгованості у розмірі 20000,00грн. під час розгляду справи в суді (а.с. 89); сезонний характер роботи підприємства - згідно "Термінового звіту про виробництво промислової продукції (товарів, послуг) за видами за січень 2011 року", виробництво продукції не здійснювалося, та розцінив їх як такі, що заслуговують на увагу. Крім того, враховуючи факт нарахування до стягнення з відповідача, крім 11587,54грн. пені, ще і 5867,95грн. інфляційних та 6193,21грн. 10%річних, суд вважає за доцільне зменшити розмір заявленої до стягнення пені до 1000,00грн.

При цьому суд зазначає, що повноваженнями відмовляти позивачу в стягненні з відповідача обґрунтовано нарахованих штрафних санкцій вцілому, зменшувати суму обгрунтовано нарахованих інфляційних та річних чи відмовляти в їх стягненні вцілому, ні за клопотанням відповідача, ні з власної ініціативи, суд не наділений.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру обгрунтовано заявлених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 22, 33, 49, 69, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Зменшити розмір пені до 1000,00грн.

3. Стягнути із Закритого акціонерного товариства "Коростишівський залізобетон" (12500, Житомирська обл., м.Коростишів, вул. Рози Люксембург, 83, ід. код 31843625)

на користь Публічного акціонерного товариства "Волинь-Цемент" (35700, Рівненська обл., м. Здолбунів, вул. Шевченка,1, ід. код 00293054)

- 37883,74 грн. основного боргу;

- 1000,00грн. пені;

- 5867,95грн. інфляційних;

- 6193,21грн. річних;

- 815,32 грн. державного мита;

- 235,99грн. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Припинити провадження у справі в частині стягнення 20000,00грн. на підставі п. 1-1. ч. 1 ст. 80 ГПК України.

5. В частині стягнення 1,26грн. основного боргу, 0,02грн. пені та 17,01 грн. річних відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до ст. 85 ГПК України.

Суддя Вельмакіна Т.М.

Повне рішення складено 14 березня 2011 року.

Віддрукувати:

1 - у справу

2,3 - сторонам.