Рішення № 14288453, 11.03.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11.03.11 р. Справа № 2/10

Суддя господарського суду Донецької області Мартюхіна Н.О.

при секретарі судового засідання Трубачевій А.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Державного підприємства „Донецька вугільна енергетична компанія”, м. Донецьк в особі відокремленого підрозділу „Донецьке управління по гасінню, профілактиці породних відвалів та рекультивації земель”, м. Донецьк

до відповідача: Державного підприємства „Шахта імені Максима Горького”, м. Донецьк

про: стягнення заборгованості по договору № 23 від 12.01.2010р. в розмірі 436230,88грн., пені в розмірі 78984,64грн., штрафу в розмірі 30563,16грн., індексу інфляції в розмірі 17587,55грн., 3% річних в розмірі 12192,40грн.

За участю

представників сторін:

від позивача: не з’явився

від відповідача: Онопрієнко Т.М. – за довір.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Державне підприємство „Донецька вугільна енергетична компанія”, м. Донецьк в особі відокремленого підрозділу „Донецьке управління по гасінню, профілактиці породних відвалів та рекультивації земель”, м. Донецьк звернувся до господарського суду Донецької області позовом до Державного підприємства „Шахта імені Максима Горького”, м. Донецьк про стягнення заборгованості по договору № 23 від 12.01.2010р. в розмірі 436230,88грн., пені в розмірі 78984,64грн., штрафу в розмірі 30563,16грн., індексу інфляції в розмірі 17587,55грн., 3% річних в розмірі 12192,40грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору № 23 від 12.01.2010р., акти приймання виконаних робіт. Як на правові підстави заявлених позовних вимог посилається на ст. 526, 625 Цивільного кодексу України, ст. 231, 232 Господарського кодексу України.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, де суму боргу визнав в повному обсязі та просить зменшити суму пені та штрафних санкцій.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача та дослідивши наявні в матеріалах справи документи суд ВСТАНОВИВ:

12.01.2010р. між Державним підприємством „Шахта імені Максима Горького” (Замовник) та Державним підприємством „Донецька вугільна енергетична компанія” (Підрядник) був укладений договір № 23 на виконання робіт з механічної очистки та знезаражування стічних шахтних вод.

За цим договором Замовник доручає, а Підрядчик приймає на себе виконання робіт з механічної очистки та знезаражування шахтних стічних вод головного водовідливного горизонту 490 м вентиляційного стволу ДП „Шахта імені Максима Горького”.

Пунктом 3.1.1. договору визначено, що Замовник зобов’язується проводити попередню щомісячну оплату за надані послуги не пізніше 25 числа попереднього місяця.

Відповідно до п. 3.3.1 договору сторони зобов’язуються за результатами робіт за місяць Підрядник надає Замовнику акт виконаних робіт, (в трьох екземплярах) з додатком розрахунку фактичної вартості наданих послуг до першого числа місця наступного за звітним, який повинен бути підписаний Замовником до третього числа наступного за звітним.

Згідно до п. 4.1. договору сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов’язань по договору, відповідно до існуючого законодавства.

Розділом 7 „Строк дії договору” встановлено, початок – 01.01.2010р., закінчення 31.12.2010р.

Як видно з матеріалів справи позивачем вимоги договору виконувалися та у період з січня 2010р. по грудень 2010р. надавалися послуги обумовлені договором.

За результатами виконаних робіт, між сторонами складалися акти про виконання робіт від 31.01.2010р. на суму 33622,13грн., від 28.02.2010р. на суму 36257,76грн., від 31.03.2010р. на суму 36275,15грн., від 30.04.2010р. на суму 36267,35грн., від 31.05.2010р. на суму 36314,30грн., від 30.06.2010р. на суму 36771,40грн., від 30.07.2010р. на суму 36771,88грн., від 31.08.2010. на суму 36770,64грн., від 30.09.2010р. на суму 36761,20грн., від 31.10.2010р. на суму 36770,64грн., від 30.11.2010р. на суму 36813,92грн., від 31.12.2010р. на суму 36834,51грн.

Вказані акти приймання виконаних робіт підписані та скріплені печатками з обох сторін без зауважень.

Всього за період з січня 2010р. по грудень 2011р. позивачем було надано послуг на загальну суму 436230,88грн.

Проте, виконані позивачем підрядні роботи відповідачем оплачені не було в повному обсязі, у зв’язку з чим позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 436230,88грн.

З приводу неоплати виконаних підрядних робіт позивачем на адресу відповідача було направлено претензію № 13 від 10.01.2011р., яка зі сторони відповідача залишена без відповіді та задоволення.

За приписами ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

За змістом ст.. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов’язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі робіт за умов, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника – достроково.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 509 Цивільного кодексу України закріплено, що зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Свої зобов’язання щодо повної та своєчасної оплати грошових коштів всупереч вищевказаним нормам Цивільного та Господарського кодексу України, умовам Договорів відповідач не виконав, у зв’язку з чим виникла заборгованість в сумі 436230,88грн.

Відповідач доказів погашення суми боргу в розмірі 436230,88грн. до матеріалів справи не надав, наявність заборгованості визнав, тому позовні вимоги про стягнення суми боргу в розмірі 436230,88грн. підлягають задоволенню.

Також, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 78984,64грн. за період з 26.01.2010р. по 31.07.2010р. та штраф в розмірі 30536,16грн. на підставі ст. 231 Господарського кодексу України.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язань або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до приписів ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Перевіривши розрахунок пені, судом встановлено, що позивачем здійснено нарахування пені за період з 26.01.2010р. по 31.07.2010р. на суму 436230,88грн., проте такий розрахунок є невірним, оскільки заборгованість в розмірі 436230,88грн. утворилася за період з січня 2010р. по грудень 2010р. та станом на 26.01.2010р. не існувала.

З огляду на викладене, розмір пені за період з 26.01.2010р. по 31.07.2010р. складає 29345,61грн. Виходячи з розміру заборгованості, яка утворилася станом на 26.01.2010р. та складає 69879,89грн., станом на 26.02.2010р. та складає 106155,04грн., станом на 26.03.2010р. та складає 142422,39грн., станом на 26.04.2010р. та складає 178736,69грн., станом на 26.05.2010р. та складає 215508,09грн.

Перевіривши розрахунок штрафу в розмірі 30536,16грн., суд знаходить його арифметично вірним.

Пунктом 3 ст. 83 ГПК України передбачено, що Господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

У відзиві на позовну заяву, відповідач зазначає, що Державне підприємство „Донецька вугільна енергетична компанія” має перед відповідачем кредиторську заборгованість в розмірі 116000,00грн., яка є непогашеною на час розгляду справи, крім того, посилається на тяжкий фінансовий стан.

Дослідивши матеріали справи, враховує визнання відповідачем суми боргу в повному розмірі, наявність заборгованість позивача перед відповідачем, що лишає відповідача можливості розрахуватися за виконані роботи, а також той факт, що позивачем, окрім штрафу та пені до стягнення з відповідача заявлено також 3% річних в розмірі 1192,40грн. та індекс інфляції в розмірі 17587,55грн., суд вважає за потрібне зменшити розмір штрафних санкцій (штрафу та пені) на 50% та стягнути з відповідача штраф в розмірі 15268,08грн. та пеню в розмірі 14672,80грн.

Щодо вимог позивач про стягнення з відповідача індекс інфляції в розмірі 17587,55грн. за період з січня 2010р. по грудень 2010р. та 3% річних в розмірі 12192,40грн. за період з 26.01.2010р. по 31.12.2010р. на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, то суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок індексу інфляції за період з січня 2010р. по грудень 2010р. в сумі 17587,55грн., суд вважає його арифметично вірним, а вимоги позивача в цій частині такими, що підлягають задоволенню.

З розрахунку 3% річних судом встановлено, що позивачем здійснено нарахування 3% річних за період з 26.01.2010р. по 31.12.2010р. на суму 436230,88грн., проте такий розрахунок є невірним, оскільки заборгованість в розмірі 436230,88грн. утворилася станом на 26.11.2010р.

Перевіривши розрахунок 3% річних за період з 26.01.2010р. по 31.12.2010р., судом встановлено 3% річних за період з 26.01.2010р. по 31.12.2010р. складає 7221,06грн. виходячи з розміру заборгованості станом на 26 число кожного наступного місяця, у зв’язку з чим вимоги позивача підлягають частковому задоволенню в розмірі 7221,06грн.

Відповідно до ст. 22 ГПК України відповідач має право визнати позов повністю або частково.

З огляду на викладене, враховуючи наявні в матеріалах справи докази наявності заборгованості та порушення відповідачем зобов’язань за договором, суд вважає, що визнання відповідачем позову не суперечить законодавству, не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб і на підставі ст. 78 ГПК України позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно зі ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Судові витрати в порядку, що передбачений ст. 49 ГПК України підлягають віднесенню на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, ст. ст. 22, 33, 34, 35, 43, 44, 49, 75, ст. ст. 82 – 85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Державного підприємства „Донецька вугільна енергетична компанія”, м. Донецьк в особі Відокремленого підрозділу „Донецьке управління по гасінню, профілактиці породних відвалів та рекультивації земель”, м. Донецьк до Державного підприємства „Шахта імені Максима Горького”, м. Донецьк про стягнення заборгованості по договору № 23 від 12.01.2010р. в розмірі 436230,88грн., пені в розмірі 78984,64грн., штрафу в розмірі 30563,16грн., індексу інфляції в розмірі 17587,55грн., 3% річних в розмірі 12192,40грн. – задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства „Шахта імені Максима Горького” (83102, м. Донецьк, вул. Стадіонна, 1, р/р 260029800364 у філії № 2 ВАТ АКБ „Капітал” м. Яснувата, МФО 335656, ЗКПО 33371807) на користь Державного підприємства „Донецька вугільна енергетична компанія” (83000, м. Донецьк, вул. Артема, 63, р/р 26006000003601 в ПАТ „Індекс-банк” у м. Донецьку, МФО 300614, ЗКПО 33161769) в особі відокремленого підрозділу „Донецьке управління по гасінню, профілактиці породних відвалів та рекультивації земель” (83120, м. Донецьк, вул.. П. Корчагіна, 1) заборгованість в розмірі 436230,88грн., пеню в розмірі 14672,80грн., штраф в розмірі 15268,08грн., 3% річних в розмірі 7221,06грн., індекс інфляції в розмірі 17587,55грн., витрати по сплаті державного мита в розмірі 5209,47грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 213,60грн.

В задоволенні решти вимог – відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення суду може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дні прийняття рішення.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Мартюхіна Н.О.