Рішення № 14288302, 17.03.2011, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" березня 2011 р.

Справа № 8/5004/270/11 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Едельвест"

до відповідача: Підприємця ОСОБА_1

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Відкрите акціонекрне товариство "Волиньобленерго" в особі Рожищенської філії ВАТ "Волиньобленерго", м. Рожище

про стягнення 9 865 грн. 30 коп. збитків

Суддя: Кравчук А. М.

за участю представників сторін:

від позивача: Носков О.М., довіреність від 15.02.2011 року №2

від відповідача: ОСОБА_4, ОСОБА_5, довіреність від 11.03.2011 року

від третьої особи: н/з.

Суть спору: позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Едельвест" просить стягнути з відповідача підприємця ОСОБА_1 9 865 грн. 30 коп. збитків та судові витрати по справі: 102 грн. 00 коп. в повернення витрат по сплаті державного мита та 236 грн. 00 коп. в повернення витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позов обгрунтований невиконанням відповідачем умов договору оренди від 01.01.2009 року щодо передачі в оренду приміщення, що знаходиться за адресою: вул. Незалежності, 46 в м. Рожище, що, з доводів позивача, фактично було передано йому 01.07.2010 року згідно акту прийому передачі майна від 01.07.2010 року. Сума збитків - 9 865 грн. 30 коп. обгрунтована сплатою даних коштів позивачем третій особі за споживання електричної енергії згідно договору про постачання електричної енергії від 05.01.2010 року №536-0385000 за період з січня по червень 2010 року включно, в той час як орендованим приміщенням позивач не користувався.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав.

Відповідач у поясненні від 14.03.2011 року, її представники у поясненні від 16.03.2011 року, в судовому засіданні просили відмовити у задоволенні позову, оскільки позивачем не доведено ні факту, ні реальності заподіяння йому збитків відповідачем, стверджували, що у період, за який позивач просить стягнути збитки, саме він користувався орендованим приміщенням, адже позивач самостійно 05.01.2010 року уклав договір про постачання електричної енергії, постійно сплачував кошти за електроенергію «авансово» і в якості передоплати; до відповідача з вимогою про передачу орендованого майна чи розірвання договору оренди не звертався. Також представники відповідача зазначили, що про використання позивачем приміщення до 01.07.2010 року свідчить акт прийому передачі, згідно якого позивач спершу передав майно відповідачу, а тоді відповідач позивачу.

Крім того, представник відповідача ОСОБА_4 в судовому засіданні просив у випадку відмови у позові стягнути з позивача 4000 грн. 00 коп. адвокатських послуг, наданих відповідачу згідно договору про надання правової допомоги від 01.03.2011 року, про що представник позивача в судовому засіданні поклався на розсуд суду.

Третя особа у поясненні по суті позовних вимог від 02.03.2011 року зазначає, що постачання електричної енергії за адресою: м. Рожище,

вул. Незалежності, 46 здійснювалось на підставі договору про постачання електричної енергії від 05.01.2010 року №536-0385000, укладеного між позивачем та ВАТ "Волиньобленерго" в особі Рожищенської філії. За спірний період позивачу надсилались рахунки разом з актами про обсяги переданої споживачу електричної енергії, які ним не повертались; рахунки самостійно оплачувались позивачем. Особовий рахунок позивача закрито згідно його заяви від 14.07.2010 року.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

1 січня 2009 року та 1 липня 2010 року між позивачем товариством з обмеженою відповідальністю "Едельвест" та відповідачем підприємцем ОСОБА_1 були укладені договори оренди приміщення, що знаходиться за адресою: вул. Незалежності, 46 в м. Рожище, загальною площею 58,2 кв. м. для використання під аптеку (а. с. 4-7).

За договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності (ст. 283 ГК України).

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно п. п. 2.1, 2.2 договорів оренди вступ орендаря у користування обєктом оренди настає одночасно із підписанням сторонами цього договору та акту приймання передачі. Передача обєкта оренди по акту приймання передачі проводиться протягом 5 днів від дати підписання цього договору.

З акту прийому передачі майна від 01.07.2010 року (а. с. 8) вбачається, що орендоване приміщення було передано 01.07.2010 року позивачем відповідачу (частина 1), а тоді відповідачем позивачу (частина 2).

5 січня 2010 року між позивачем - товариством з обмеженою відповідальністю "Едельвест" та відкритим акціонекрним товариством "Волиньобленерго" в особі Рожищенської філії ВАТ "Волиньобленерго" був укладений договір №529-0360000 про постачання електричної енергії (далі договір а. с. 9-15).

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з договору. Між позивачем та третьою особою ВАТ "Волиньобленерго" в особі Рожищенської філії ВАТ "Волиньобленерго" зобовязання виникли з договору №529-0360000 від 05.01.2010 року.

Згідно п. п.1, 8.1, 8.5 договору третя особа зобовязувалася поставляти позивачу електричну енергію, а позивач проводити своєчасну оплату вартості використаної електроенергії та інших нарахувань; оплата електроенергії та інших платежів здійснюється позивачем самостійно шляхом перерахування коштів на відповідні розрахункові рахунки третьої особи у терміни, визначені додатком № 2 „Порядок розрахунків”. Остаточний розрахунок по всіх платежах згідно договору проводиться протягом трьох операційних (банківських) днів з дня отримання рахунків.

Позивач на виконання умов договору №529-0360000 від 05.01.2010 року за період з січня по червень 2010 року включно сплатив на рахунок третьої особи за електроенергію кошти в сумі 9865 грн. 30 коп., що стверджується квитанцією, платіжними дорученнями (а. с. 16-19).

Вважаючи, що сплачені за електроенергію кошти в сумі 9865 грн. 30 коп. відповідач зобовязана повернути позивачу, останній направив відповідачу претензію №1 від 14.01.2011 року з вимогою сплатити йому 9865 грн. 30 коп.

(а. с. 23, 24).

Відповідно до ч.3 п.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, завдання майнової шкоди іншій особі.

Відповідно до ч. 1 п. 8 ст. 16 ЦК України відшкодування збитків є одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками відповідно до пункту 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України, зокрема, є втрати, які особа зазнала у звязку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Право на відшкодування завданих збитків виникає при наявності складу цивільного правопорушення: порушення цивільного права чи інтересу; завдання збитків, причинного звязку між порушенням права та збитками, наявність винної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною шкоди, коли вона прямо (безпосередньо) повязана зі збитками.

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Таким чином для виникнення зобов'язання по відшкодуванню заподіяної шкоди необхідна наявність наступних умов:

1) протиправна поведінка заподіювача шкоди;

2) заподіяння шкоди майну юридичної особи або громадянину;

3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою заподіювача шкоди та заподіяною шкодою;

4) вина заподіювача шкоди;

5) обгрунтований розрахунок шкоди.

Підставою для настання цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди є правопорушення, що включає в себе певні елементи: шкода; протиправність поведінки особи, яка завдала шкоду; причинний зв'язок між ними; вина. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення виключає настання відповідальності, передбаченої цією статтею.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 п. 2 розяснення Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, повязаних з відшкодуванням шкоди” віл 01.04.1994 року № 02-5/215 з послідуючими змінами та доповненнями, за зобов'язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, чинне законодавство виходить з принципу вини контрагента або особи, яка завдала шкоду (ст. 1166 ЦК України). Крім застосування принципу вини при вирішенні спорів про відшкодування шкоди необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду, і самою шкодою.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами і іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Нанесення матеріальної шкоди позивачу неправомірними діями відповідача, вина відповідача, причинний звязок між діями відповідача та збитками позивачем не доведені.

За правовою природою, відшкодування збитків є мірою цивільно-правової відповідальності і потребують від кредитора доведення наявності шкоди (збитків) та причинного звязку між протиправною поведінкою та шкодою (збитками).

З матеріалів справи вбачається, що позивач 05.01.2010 року добровільно уклав договір №529-0360000 про постачання електричної енергії, що підписаний з його сторони директором Климчук І.В. та скріплений печаткою товариства; договір нерозірваний, не визнаний недійсним в судовому порядку, у суду відсутні докази про те, що він є нечинним. Вказаним договором передбачені зобовязання саме позивача самостійно сплачувати кошти за електроенергію, що ним і було зроблено на підставі отриманих від Рожищенської філії ВАТ «Волиньобленерго» рахунків. Будь які договірні зобовязання відповідача по розрахунках за електроенергію відсутні.

Таким чином, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позивач не довів суду ті обставини, на які посилався, документально не підтвердив факту заподіяння йому збитків відповідачем.

Тому позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Підстави віднесення судових витрат на відповідача відсутні.

Разом з тим, витрати відповідача на оплату адвокатських послуг в сумі

4 000 грн. 00 коп. (договір надання правової допомоги від 01.03.2011 року, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №253 від 31.07.2003 року, квитанція до прибуткового касового ордера №43 від 02.03.2011року) підлягають частковому стягненню з позивача, в сумі 1000 грн. 00 коп. із врахуванням п. 28 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 18.03.08 №01-8/164 “Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році”, з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. У позові відмовити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Едельвест",

м. Луцьк, вул. Прогресу, 4/9, р/р 26008013034668 ВАТ ВТБ Банк м. Київ,

МФО 321767, код 36541281 на користь підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_2 ВАТ ВТБ Банк м. Київ,

МФО 321767, код НОМЕР_1

- 1000 грн. 00 коп. (одна тисяча грн. 00 коп.) адвокатських послуг.

Суддя А. М. Кравчук

Повний текст рішення

складено та підписано

17.03.11