Постанова № 14253214, 10.03.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 березня 2011 р. № 2а-9222/10/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Шинкар Т.І.,

за участю секретаря Васильків О.С.,

за участю представників позивача Мокрія Р.З., Станько О.В., представників відповідача Процик І.А., Сольвара О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові адміністративну справу за позовом Державного відкритого акціонерного товариства «Шахта «Надія»до Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 06 жовтня 2010 року №0008821501/0, -

ВСТАНОВИВ:

Державне відкрите акціонерне товариство «Шахта «Надія»(далі-Товариство) звернулося у Львівський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області (далі-ДПІ), просить визнати нечинним податкове повідомлення-рішення від 06 жовтня 2010 року №0008821501/0. Позовні вимоги мотивовані тим, що Товариство виконало своє зобовязання зі сплати податку з дивідендів за перший квартал 2010 року, про що зазначило у платіжному документі. Проте ДПІ самостійно зарахувало платежі, спрямовані Товариством на сплату податку з дивідендів, тим самим змінивши призначення платежу, які визначено Товариством у платіжному дорученні, що є неправомірним.

Представники позивача в судовому засіданні позов підтримали з підстав, викладених у позовній заяві, підтвердили затримку сплати узгодженої суми податкового зобовязання на одинадцять днів з моменту виникнення податкового боргу 20.05.2010р., що підтверджується платіжним дорученням №1332 від 31.05.2010р. та підтвердили обовязок Товариства сплати штрафні (фінансові) санкції в розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу в сумі 13414,10 грн. Просили позов задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні позов не визнали з підстав, викладених у запереченнях на позов та пояснили, що перевіркою встановлено несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобовязання за платежем «надходження прибутку» за перший квартал 2010 року, що відображено в Акті перевірки від 17.09.2010р. №788/150/00178175, який послугував підставою для прийняття правомірного податкового повідомлення-рішення. Просили відмовити в позові.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 10 березня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини Постанови.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що податковим інспектором ДПІ проведена перевірка Товариства на предмет своєчасності сплати узгоджених податкових зобовязань до бюджету, в ході якої ДПІ встановлено порушення Товариством п.5.3 ст.5 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” зі змінами та доповненнями №2181 від 21.12.2000 року (далі-Закон №2181): Товариством протягом граничних строків несвоєчасно сплачено узгоджені суми податкових зобовязань з податку на прибуток.

Згідно пп.17.1.7 ст.17 Закону №2181 податковим інспектором проведено розрахунок штрафних санкцій за ставкою 50% на суму 28 576,91 грн. на підставі:

Розрахунку частини чистого прибутку №9001483716 від 05.05.2010р.; дата нарахування - 20.05.2010р.; дата сплати-19.08.2010р. (підстава-розрахунок частини чистого прибутку №06.08.2010р. №9003132277); сума сплаченого боргу 57153,81 грн.; 91 днів затримки.

На підставі Акта перевірки ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.10.2010р. №0008821501/0, яким на підставі пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону №2181 за порушення граничного строку сплати податкового зобовязання з частини чистого прибутку в розмірі 57153,81 грн.: затримку на 91 днів Товариство зобовязано сплатити штраф у розмірі 50% у сумі 28 576,91 грн. за платежем «надходження прибутку».

Пунктом 7.7 статті 7 Закону №2181 передбачено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобовязань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обовязковими платежами) - у рівних пропорціях.

У відповідності до вимог пп.7.1.1 п.7.1 зазначеної статті джерелами самостійної сплати податкових зобовязань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна і немайнових цінностей, випуску цінних паперів, у тому числі корпоративних прав, отримані у позику (кредит), а також з інших джерел з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Таким чином, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобовязань і погашення податкового боргу.

Згідно п.6 ст.7 Закону України «Про Національний банк України»від 20.05.1999 року за №679-ХІV, з наступними змінами та доповненнями, Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів, у тому числі між банками.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року №22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за №377/8976, з наступними змінами та доповненнями, передбачено, що кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції.

Згідно пункту 3.8 даної Інструкції Реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

Таким чином, право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику, а тому суми податкових зобовязань або податкового боргу з урахуванням пп.16.5.2 п.16.5 ст.16 Закону №2181 слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобовязань або податкового боргу, визначених платником податків.

Законом №2181, який є спеціальним законом з питань оподаткування і встановлює порядок погашення зобовязань юридичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обовязкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків. Не передбачено таких повноважень і згідно вимог Закону України «Про державну податкову службу»від 04.12.1990 року за №509-ХІІ, з наступними змінами та доповненнями.

Отже, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобовязань, передбачено п. 7.7. ст. 7 Закону №2181, податковий орган не наділений правом чи обовязком змінювати призначення платежу, визначене платником податків, що узгоджується з позицією ВАСУ, яка викладена в Листі від 17.03.2009р. №358/13/13-09.

Представники позивача в судовому засіданні зазначили, що податкові зобовязання з податку з дивідендів за перший квартал 2010р. строк сплати яких настав 20.05.2010р. були сплачені Товариством 31 травня 2010 року, що підтверджується платіжним дорученням №1332 на суму 134 141,00 грн., призначення платежу податок з дивідендів за перший квартал 2010р., тобто мала місце затримка на 11 днів та ствердили, що по факту затримки у Товариства виник обовязок сплати штрафні (фінансові) санкції в розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу в сумі 13414,10 грн.

Як вбачається з акта перевірки та пояснень представника відповідача наданими в судовому засіданні, кошти в сумі 134 141,00 грн. які надійшли 31.05.2010р. згідно автоматизованої програми ДПІ, були розподілені, оскільки у Товариства був наявний податковий борг за минулі періоди.

Як встановлено в судовому засіданні, по факту подання податковому органу Розрахунку частини чистого прибутку, що поданий до ДПІ 06.08.2010р. за №9003132277 та в рядку 9 якого Товариством щодо частини чистого прибутку, що підлягає сплаті (р.07-р.08) вказано значення «-101628», ДПІ прийшла до висновку про затримку на 91 днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання в розмірі 57153,81 грн. з чим суд не погоджується з тих підстав, що заборгованість по даті виникнення 20.05.2010р. була погашена платіжним дорученням №1332 від 31.05.2010р., а не на підставі подання Розрахунку частини чистого прибутку, що поданий до ДПІ 06.08.2010р. за №9003132277.

Проте суд приймає до уваги твердження представників позивача щодо обовязку сплати штрафних (фінансових) санкцій в сумі 13414,10 грн., які на суму 5715,38 знайшли своє відображення в оспорюваному податковому повідомленні-рішенні та на суму 7698,72 грн. знайшли своє відображення в прийнятому ДПІ 20.08.2010р. податковому повідомленні-рішенні №0007561501/0 по факту встановлення податковим органом порушень граничного строку сплати узгодженого податкового зобовязання з частини чистого прибутку в сумі 76987,19 грн. на 11 днів в розмірі штрафу 10%, які представниками позивача визнано.

Окрім того представниками позивача зазначено, що сума штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 13414,10 грн. Товариством залишається до Бюджету України не сплаченою.

Даючи аналіз Розрахунку частини чистого прибутку, який був покладено в основу прийняття спірного податкового повідомлення-рішення та платіжного доручення від 31.05.2010р. №1332, вбачається, що податковий орган визначивши призначення платежу за інший період ніж той, що був визначений позивачем, протиправно застосував штрафні санкції, які визначені у спірному податковому повідомленні-рішенні:

Розрахунок частини чистого прибутку що поданий до ДПІ 06.08.2010р. за №9003132277, яким Товариство зменшило частину чистого прибутку, що підлягає сплаті на суму 101628,00 грн. та платіжне доручення за №1332 від 31.05.2010р. на суму 134 141,00 грн., призначення платежу податок з дивідендів за перший квартал 2010р. враховано ДПІ в розмірі 57153,81 грн. як суму погашення податкового боргу з датою виникнення 20.05.2010р. з 91 днями затримки сплати узгодженої суми податкового зобовязання, що в судовому засіданні не знайшло свого підтвердження.

Згідно п.5.1 ст.5 Закону №2181, податкове зобовязання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Платник податків, як передбачено абзацом 1 пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону №2181, зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Таким чином, самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум в рахунок податкового боргу або тих податкових зобовязань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

Відповідно до ч.3 ст. 2 та до ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суб'єкти владних повноважень зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до вимог ст. 71 КАСУ, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. А згідно ст. 86 цього Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Оскільки чинним законодавством не передбачено застосування спеціальних заходів відповідальності за порушення платником податків вимог щодо першочергового погашення податкового боргу та виконання податкових зобовязань у порядку календарної черговості їх виникнення, а тому з врахуванням наведеного суд вважає, що орган державної податкової служби без достатніх на те правових підстав, самостійно змінивши призначення платежу, визначене платником податку у платіжному дорученні, безпідставно застосував до останнього штрафні (фінансові) санкції, передбачені пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону №2181.

Згідно з ст. 162 КАС України, суд може прийняти постанову якою визнати протиправним рішення субєкта владних повноважень чи окремі його положення, дії чи бездіяльність і скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення.

Спосіб захисту порушеного права щодо визнання акта нечинним з врахуванням вимог ст.ст.105, 162, 171 КАС України може стосуватися лише оскарження нормативно-правових актів.

Вимога про визнання протиправним (недійсним, незаконним, неправомірним, скасувати) індивідуальних актів не містять різних способів захисту, а є одним і тим же способом, сформульованих у різних словесних формах.

З урахуванням вищевикладеного, способом захисту при оскарженні податкового повідомлення рішення є його скасування судом.

Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вимоги позивача підставні, обгруновані матеріалами справи та доведені в судовому засіданні частково, а тому позов підлягає до задоволення частково.

Щодо судових витрат, то у відповідності до ст.94 КАС України слід стягнути з Державного бюджету України на користь Державного відкритого акціонерного товариства «Шахта «Надія»1,70 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Сокальському районі Львівської області від 06 жовтня 2010 року №0008821501/0 в частині визначеної штрафної (фінансової) санкції на суму 22 861,53 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного відкритого акціонерного товариства «Шахта «Надія»1,70 грн. судового збору.

В решті позову відмовити.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку передбаченому ст. 254 КАС України.

Повний текст Постанови виготовлений 15.03.2011 року.

Суддя Шинкар Т.І.