Постанова № 14253209, 10.03.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 березня 2011 р. № 2а-9220/10/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Шинкар Т.І.,

за участю секретаря Васильків О.С.,

за участю представників позивача Мокрія Р.З., Станько О.В., представників відповідача Процик І.А., Сольвара О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові адміністративну справу за позовом Державного відкритого акціонерного товариства «Шахта «Надія»до Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 06 жовтня 2010 року №0008811501/0,-

ВСТАНОВИВ:

Державне відкрите акціонерне товариство «Шахта «Надія»(далі-Товариство) звернулося у Львівський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області (далі-ДПІ), просить визнати нечинним податкове повідомлення-рішення від 06 жовтня 2010 року №0008811501/0. Позовні вимоги мотивовані тим, що Товариство виконало своє зобовязання зі сплати податку на прибуток за перше півріччя 2010 року та сплатило кошти на виконання Постанови Господарського суду від 20.04.2009р., про що зазначило у платіжних документах, проте ДПІ самостійно зарахувало вищезгадані проплати, тим самим змінивши призначення платежу, які визначено Товариством у платіжних дорученнях, що є неправомірним.

Представники позивача в судовому засіданні позов підтримали з підстав, викладених у позовній заяві. Просили позов задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні позов не визнали з підстав, викладених у запереченнях на позов та пояснили, що Актом перевірки від 17.09.2010р. №788/150/00178175 встановлено несвоєчасну сплату узгодженої суми податкових зобовязань з податку на прибуток за 2008 рік в сумі 177 413,00 грн. та визначеної ДПІ, за наслідком проведення перевірки, суми податкового зобовязання по податку на прибуток в сумі 114 560,00 грн., що відображено в податковому повідомленні-рішенні від 15.07.2009р. №0006802301/0, а відтак оспорюване податкове повідомлення-рішення є правомірним. Просили відмовити в позові.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 10 березня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини Постанови.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що податковим інспектором ДПІ проведена перевірка Товариства на предмет своєчасності сплати узгоджених податкових зобовязань до бюджету, в ході якої ДПІ встановлено порушення Товариством п.5.3 ст.5 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” зі змінами та доповненнями №2181 від 21.12.2000р. (далі-Закон №2181): Товариством протягом граничних строків несвоєчасно сплачено узгоджені суми податкових зобовязань з податку на прибуток.

Згідно пп.17.1.7 ст.17 Закону №2181 податковим інспектором проведено розрахунок штрафних санкцій за ставкою 50% на суму 145 986,51 грн. на підставі:

декларації №41854 від 03.02.2009р.; дата нарахування-19.02.2009р.; дата сплати-17.06.2010р.; сума сплаченого боргу 133251,93 грн.; днів затримки-483; ставка 50%; сума штрафних (фінансових) санкцій-66625,97 грн.;

декларації №41854 від 03.02.2009р.; дата нарахування-19.02.2009р.; дата сплати-27.08.2010р.; сума сплаченого боргу 44161,07 грн.; днів затримки-554; ставка 50%; сума штрафних (фінансових) санкцій-22080,54 грн.;

податкового повідомлення-рішення (форма “Р”) №0006802301 від 15.07.2009р.; дата нарахування-17.07.2009р.; дата сплати-06.09.2010р.; сума сплаченого боргу 114560,00 грн.; днів затримки-406; ставка 50%; сума штрафних (фінансових) санкцій- 57 280,00 грн.

На підставі Акта перевірки ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.10.2010р. №0008811501/0, яким на підставі пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону №2181 за порушення граничного строку сплати податкового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 291 973,00 грн. затримку на 554 днів Товариство зобовязано сплатити штраф у розмірі 50% у сумі 145 986,51 грн. за платежем «податок на прибуток».

Пунктом 7.7 статті 7 Закону №2181 передбачено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобовязань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обовязковими платежами) - у рівних пропорціях.

У відповідності до вимог пп.7.1.1 п.7.1 зазначеної статті джерелами самостійної сплати податкових зобовязань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна і немайнових цінностей, випуску цінних паперів, у тому числі корпоративних прав, отримані у позику (кредит), а також з інших джерел з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Таким чином, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобовязань і погашення податкового боргу.

Згідно п.6 ст.7 Закону України «Про Національний банк України»від 20.05.1999р. за №679-ХІV, з наступними змінами та доповненнями, Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів, у тому числі між банками.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року №22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за №377/8976, з наступними змінами та доповненнями, передбачено, що кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції.

Згідно пункту 3.8 даної Інструкції Реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

Таким чином, право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику, а тому суми податкових зобовязань або податкового боргу з урахуванням пп.16.5.2 п.16.5 ст.16 Закону №2181 слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобовязань або податкового боргу, визначених платником податків.

Законом №2181, який є спеціальним законом з питань оподаткування і встановлює порядок погашення зобовязань юридичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обовязкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків. Не передбачено таких повноважень і згідно вимог Закону України «Про державну податкову службу»від 04.12.1990 року за №509-ХІІ, з наступними змінами та доповненнями.

Отже, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобовязань, передбачено п. 7.7. ст. 7 Закону №2181, податковий орган не наділений правом чи обовязком змінювати призначення платежу, визначене платником податків, що узгоджується з позицією ВАСУ, яка викладена в Листі від 17.03.2009р. №358/13/13-09.

Представники позивача в судовому засіданні зазначили, що податкові зобовязання з податку на прибуток за перше півріччя 2010 року та сплати коштів на виконання Постанови Господарського суду від 20.04.2009р. виконало, про що зазначило у платіжних документах:

платіжне доручення №1477 від 17.06.2010р. на суму 360 112,25 грн. призначення платежу на виконання Постанови Господарського суду по справі №19/104А від 20.04.2009р., термін сплати 17.06.2010р.;

платіжне доручення №2116 від 27.08.2010р. на суму 400 000,00 грн., призначення платежу податок на прибуток за перше півріччя 2010 року; термін сплати 27.08.2010р.;

платіжний документ №2208 від 06.09.2010р. на суму 992 898,78 грн., призначення платежу- податок на прибуток за перше півріччя 2010 року; термін сплати 06.09.2010р.;Як вбачається з акта перевірки та пояснень представника відповідача наданими в судовому засіданні, кошти, сплачені Товариством 17.06.2010р., 27.08.2010р., 06.09.2010р. згідно автоматизованої програми ДПІ, були розподілені, оскільки у Товариства був наявний податковий борг за минулі періоди.

Суд не погоджується з висновками ДПІ про затримку на 554 днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання в розмірі 291 973,00 грн. з тих підстав, що платіжними дорученнями був погашений податок на прибуток за перше півріччя 2010 року та проведена проплата на виконання Постанови Господарського суду по справі №19/104А від 20.04.2009р., а не погашався Товариством податковий борг за платежем «податок на прибуток»за датою виникнення 19.02.2009р. та 27.07.2009р.

Даючи аналіз платіжним дорученням №1477 від 17.06.2010р., №2116 від 27.08.2010р., №2208 від 06.09.2010р., які були покладені в основу прийняття спірного податкового повідомлення-рішення вбачається, що податковий орган визначивши призначення платежу за інший період ніж той, що був визначений позивачем, протиправно застосував штрафні санкції, які визначені у спірному податковому повідомленні-рішенні:

платіжне доручення 1477 від 17.06.2010р. на суму 360 112,25 грн. призначення платежу на виконання Постанови Господарського суду по справі №19/104А від 20.04.2009р., зараховано в погашення зобовязань з податку на прибуток по декларації з податку на прибуток №41854 від 03.02.2009р. на суму 133 251,93 грн.;

платіжне доручення №2116 від 27.08.2010р. на суму 400 000,00 грн., призначення платежу податок на прибуток за перше півріччя 2010 року; зараховано в погашення зобовязань з податку на прибуток по декларації з податку на прибуток №41854 від 03.02.2009р. на суму 44 161,07 грн.;

платіжний документ №2208 від 06.09.2010р. на суму 992 898,78 грн., призначення платежу- податок на прибуток за перше півріччя 2010 року; зараховано в погашення зобовязань з податку на прибуток по податковому повідомленні-рішенні (форма “Р”) №0006802301 від 15.07.2009р. на суму 114 560,00 грн., що в судовому засіданні не знайшло свого підтвердження.

Згідно п.5.1 ст.5 Закону №2181, податкове зобовязання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Платник податків, як передбачено абзацом 1 пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону №2181, зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Таким чином, самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум в рахунок податкового боргу або тих податкових зобовязань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

Відповідно до ч.3 ст. 2 та до ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суб'єкти владних повноважень зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до вимог ст. 71 КАСУ, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. А згідно ст. 86 цього Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Оскільки чинним законодавством не передбачено застосування спеціальних заходів відповідальності за порушення платником податків вимог щодо першочергового погашення податкового боргу та виконання податкових зобовязань у порядку календарної черговості їх виникнення, а тому з врахуванням наведеного суд вважає, що орган державної податкової служби без достатніх на те правових підстав, самостійно змінивши призначення платежу, визначене платником податку у платіжному дорученні, безпідставно застосував до останнього штрафні (фінансові) санкції, передбачені пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону №2181.

Згідно з ст. 162 КАС України, суд може прийняти постанову якою визнати протиправним рішення субєкта владних повноважень чи окремі його положення, дії чи бездіяльність і скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення.

Спосіб захисту порушеного права щодо визнання акта нечинним з врахуванням вимог ст.ст.105, 162, 171 КАС України може стосуватися лише оскарження нормативно-правових актів.

Вимога про визнання протиправним (недійсним, незаконним, неправомірним, скасувати) індивідуальних актів не містять різних способів захисту, а є одним і тим же способом, сформульованих у різних словесних формах.

З урахуванням вищевикладеного, способом захисту при оскарженні податкового повідомлення рішення є його скасування судом.

Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вимоги позивача підставні, обгруновані матеріалами справи та доведені в судовому засіданні та підлягають до задоволення.

Щодо судових витрат, то у відповідності до ст.94 КАС України слід стягнути з Державного бюджету України на користь Державного відкритого акціонерного товариства «Шахта «Надія»3,40 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Сокальському районі Львівської області від 06 жовтня 2010 року №0008811501/0.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного відкритого акціонерного товариства «Шахта «Надія»3,40 грн. судового збору.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку передбаченому ст. 254 КАС України.

Повний текст Постанови виготовлений 15.03.2011 року.

Суддя Шинкар Т.І.