Вирок № 14230101, 07.08.2009, Святошинський районний суд міста Києва

Справа № 1-135/2009 p.

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2009 року Святошинський районний суд міста Києва в складі:

головуючого - судді Почупайло А.В.

при секретарі Доля К.В.

за участю прокурора Кацюби М. С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, що народився в с Корчевці, Глибоцького району, Чернівецької області, українця, громадянина України, освіта неповна середня, розлученого, має на утриманні дочку ОСОБА_2, 1994 року народження та дочку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, фізичної особи-підприємця, проживаючого АДРЕСА_1, зареєстрованого АДРЕСА_4 (п/б), в силу ст. 89 КК України не судимого,

у скоєнні злочину передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, -

встановив:

Підсудний ОСОБА_1 21 червня 2008 року, приблизно в 23.30 годин, знаходячись на узбіччі підїзної дороги до будинку АДРЕСА_2, умисно заподіяв ОСОБА_4 тяжкі тілесні ушкодження, що спричинили смерть потерпілого.

21 червня 2008 року, приблизно о 22.00 годині, ОСОБА_1, знаходячись на території ринку «Шлях», розташованого по вул. Зодчих, 52 в м. Києві, де має свою торгівельну точку, закінчивши торгівлю, став складати товар. Приблизно в 23.00 години, коли ОСОБА_1 закінчив складати товар, і став збиратись йти додому, то побачив, що до його торгівельної точки направляється знайомий йому ОСОБА_4 - особа без визначеного місця проживання, який допомагав працівникам ринку в розвантажуванні товару.

Тоді ОСОБА_1, відчуваючи до ОСОБА_4 особисту неприязнь внаслідок непорозуміння, яке виникло між ними напередодні, з метою зясування стосунків із ОСОБА_4, взявши останнього за руку, направився з ним за територію ринку «Шлях», а саме до узбіччя підїзної дороги до будинку АДРЕСА_2, яка відокремлює вказаний будинок від території ринку «Шлях». Не підозрюючи про дійсні наміри ОСОБА_1, ОСОБА_4 прослідував із ним. Відійшовши на відстані приблизно 10 метрів від тильного входу на територію ринку «Шлях» та знаходячись на узбіччі підїзної дороги до будинку АДРЕСА_2, ОСОБА_1 розвернувся обличчям до ОСОБА_4 та, відчуваючи до ОСОБА_4 неприязнь, рукою стиснутою в кулак умисно наніс останньому удар в обличчя. Відразу після цього ОСОБА_1 рукою стиснутою в кулак умисно наніс ОСОБА_4 ще два удари в обличчя, від чого останній упав на асфальтове покриття. Своїми умисними діями ОСОБА_1 заподіяв ОСОБА_4 тілесні ушкодження у вигляді: внутрішньої черепно-мозкової травми з розвитком ексудативно-проліферативного менінгоенцефаліту, набряку-набухання головного мозку, інтерстиціальної мілкоосередкової лейкоцитарної бронхопневмонії, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 220/3022 від 06 листопада 2008 року відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, внаслідок яких ОСОБА_4 31 липня 2008 року помер у Київській міській клінічній лікарні № 17. Пошкодження у вигляді черепно-мозкової травми перебуває в прямому причинно-наслідковому звязку із причиною смерті.

Допитаний у судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 свою вину в інкримінованому йому складі злочину, передбаченому ч. 2 ст. 121 КК України не визнав та показав суду, що він працює продавцем овочів на ринку «Шлях», розташованому по вул. Зодчих, 52 в м. Києві. 21 червня 2008 року, приблизно о 22.00 годині, він закінчив торгівлю на ринку та став збирати свій товар. У той час, коли він уже зібрав весь свій товар та зібрався йти додому, то побачив, що по території ринку, неподалік від нього, проходив наочно знайомий йому ОСОБА_4, який раніше працював на цьому ж ринку різноробочим. У той час коли він його побачив, ОСОБА_4 був пяним і його обличчя було побите, зокрема, під обома його очима були синці. На його запитання, куди він іде, ОСОБА_4 відповів, що це не його справа та направився в сторону його торгівельної точки. До цього він неодноразово помічав, що ОСОБА_4 міг щось вкрасти з товару, однак із даного приводу він у міліцію ніколи не звертався. Тому він взяв ОСОБА_4 за руку та відвів за територію ринку «Шлях». Підвівши його до металевої труби, якою огороджена зелена зона, прилегла до будинку АДРЕСА_2, він, стоячи навпроти ОСОБА_4, ударив його один раз лівою долонею в праву сторону обличчя та ще два рази вдарив його кулаком своєї лівої руки в праве плече. Від даних ударів ОСОБА_4 похитнувся та, схопившись за металеву трубу, присів біля неї. ОСОБА_4 перебував у нетверезому стані та опір йому не чинив. Він більше не став його чіпати, сказав ОСОБА_4 щоб той більше на ринок не повертався, та залишивши його на тому ж місці, направився додому. Коли він відійшов від ОСОБА_4 на декілька кроків, то до нього підійшов охоронець ринку «Шлях» та запитав у нього, навіщо він чіпав ОСОБА_4, на що він, нічого йому не відповівши, пішов додому. Наступного дня, тоб то 22 червня 2008 року, коли він уранці прийшов на роботу, то хтось із торговців ринку «Шлях», хто саме він згадати не може, сказав йому, що на ринок має приїхати швидка медична допомога, оскільки ОСОБА_4 зовсім погано й він знаходиться біля побутового приміщення охоронців ринку. Однак він не став підходити до ОСОБА_4, а згодом від когось з охоронців ринку довідався, що лікарі швидкої медичної допомоги госпіталізували ОСОБА_4 до лікарні, де він тривалий час перебував на стаціонарному лікуванні, а згодом там і помер. Вину в предявленому йому обвинуваченні він визнає частково, оскільки він дійсно вдарив ОСОБА_4 декілька разів оскільки боявся що той може вкрасти його товар, проте не визнає того, що ОСОБА_4 помер від тілесних ушкоджень нанесених йому ним.

Заявлений Київською міською клінічною лікарнею № 17 цивільний позов на суму 6957 гривень 60 копійок не визнав та не згоден його відшкодовувати.

Не дивлячись на те, що підсудний ОСОБА_1 свою вину в інкримінованому йому злочині не визнав, його вина повністю підтверджується зібраними по справі доказами:

- показаннями потерпілої ОСОБА_5 неявка якої в судове засідання визнана судом поважною, а її показання, дані нею в ході досудового слідства, були досліджені та оголошені в судовому засіданні, про те, що вона є матірю ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6. її син ОСОБА_4 раніше проживав АДРЕСА_3. При цьому він проживав окремо від її старшого сина ОСОБА_6 До цього вона також проживала з ним у його квартирі. З 2004 року її син ОСОБА_4 став їздити на заробітки в м. Київ і відтоді вона стала проживати зі старшим сином та його родиною. ОСОБА_4, працюючи в м. Києві додому приїжджав один раз на три місяці. У березні чи квітні місяці 2008 року ОСОБА_4 приїжджав додому востаннє й поїхав у м. Київ в останніх числах травня. При цьому, що син робив у м. Києві, де проживав і чим займався він їй ніколи не розповідав. За час проживання в с Задорожани та при приїзді в село з м. Києва ОСОБА_4 спиртних напоїв не вживав, у побуті поводив себе зразково, ніяких конфліктів у їхній сімї не було. При цьому, у ОСОБА_4 було хворе серце, однак приступів епілепсії в нього ніколи не було. У липні 2008 року від свого старшого сина ОСОБА_6 вона дізналась, що її молодший син ОСОБА_4 помер у лікарні м. Києві, оскільки його побили. Проте хто саме його побив їй невідомо (т.1 а.с. 37-38);

- показаннями свідка ОСОБА_6 неявка якого в судове засідання визнана судом поважною, а його показання, дані ним у ході досудового слідства, були досліджені та оголошені в судовому засіданні, про те, що він є старшим братом ОСОБА_4 і проживає АДРЕСА_3 разом зі своєю родиною та матірю. До 2004 року в цьому ж селі, проте окремо від його родини проживав його молодший брат ОСОБА_4, який з 2004 року поїхав на заробітки в м. Київ. Оскільки брат їм майже нічим не допомагав, то вони з ним спілкувались дуже рідко. До 2004 року ОСОБА_4 спиртними напоями не зловживав, у побуті поводив себе добре, тому ніяких нарікань на нього з боку матері йому не надходило, так як до 2004 року їхня мати жила разом із ОСОБА_4 Крім цього, нарікань на поведінку ОСОБА_4 з боку сусідів також не надходило. З того часу коли ОСОБА_4 поїхав на заробітки в м. Київ, то додому він приїжджав один раз на три місяці й він із ним майже не спілкувався. В 2006 році ОСОБА_4 лікувався в лікарні м. Чернівці із приводу захворювання серця, оскільки він скаржився на хворе серце. Наскільки йому відомо, на епілепсію брат не хворів і в нього не було цих приступів. У липні 2008 року йому стало відомо, що ОСОБА_4 перебував на лікуванні в одній із лікарень м. Києва, де він і помер, оскільки його побили, (т. 1 а.с. 84-85 );

- показаннями допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_7 який показав, що протягом пяти років він працював охоронцем на ринку «Шлях», розташованому в м. Києві по вул. Зодчих, 52.

21 червня 2008 року о 10.00 годині ранку він заступив на добове чергування по охороні майна на території ринку «Шлях». Зазвичай на охорону даного ринку заступає два охоронці, і тоді він працював разом зі своїм напарником ОСОБА_8 Так, 21 червня 2008 року, приблизно в 12.00 годин, він бачив, як по території ринку ходив наочно знайомий йому ОСОБА_4, на якого він звернув увагу, оскільки на його обличчі, зокрема під обома очима, були синці та все його обличчя було опухле. При цьому ОСОБА_4 чомусь ходив босим. На його запитання хто його побив, ОСОБА_4 просто відповів, що його побили, проте не сказав хто саме. На той час він був пяним та пішов далі по території ринку. У цей же день, приблизно о 21.00 годині, він знову бачив ОСОБА_4 на території ринку, однак він пройшов далеко від нього, і він на нього особливої уваги не звернув та до нього не підходив. Приблизно о 0.00 годин, 22 червня 2008 року, він обходив територію ринку й на відстані приблизно 5 метрів від території ринку, ближче до будинку АДРЕСА_2, неподалік металевої труби (на зразок огорожі) побачив, що на асфальті лежить ОСОБА_4 Підійшовши до нього, він побачив, що з його носа йде кров, і він лежить та не рухається. За пять кроків від нього стояв ОСОБА_1. На його запитання до ОСОБА_1 чи це він побив ОСОБА_4, останній сказав, що він сам знає, що йому робити. Він сказав ОСОБА_1, щоб той ішов із ринку та не ходив по його території вночі й ОСОБА_1 кудись пішов. Підійшовши до ОСОБА_4, він побачив, що той ще був при свідомості. Тоді він підняв ОСОБА_4 з асфальту, взяв його під руки та провів до своєї сторожки, яка знаходиться на території ринку. При цьому, на той час ОСОБА_4 ще сам ішов із ним, оскільки він його притримував під руку. Підвівши його до сторожки, він запитав у ОСОБА_4, хто його побив, на що той сказав, що його побив «ОСОБА_1» (саме так на ринку називають ОСОБА_1). Тоді він підвів ОСОБА_4 до вмивальника, вмив його водою, так як у нього на обличчі була кров, яка текла з носа та постелив на асфальті біля сторожки картонні коробки, які порвав на окремі листи та поклав на них ОСОБА_4 Протягом ночі він два рази підходив та дивився на ОСОБА_4, проте як йому здалося той спав, трохи постогнуючи. Йому здалося, що ОСОБА_4 було тяжко дихати, оскільки в нього був закладений ніс. Протягом ночі він ще декілька разів підходив до ОСОБА_4 та запитував у нього «Як він», на що він відповів, що нормально. Проте на ранок він побачив, що ОСОБА_4 стало гірше, і коли приблизно о 9.00 годині ранку 22 червня 2008 року він підійшов до ОСОБА_4, і став його будити щоб той вже йшов від сторожки, то останній лежав на тому ж місці, де він його і поклав вночі та вже був без свідомості. Він спробував його підняти, проте голова ОСОБА_4 не трималась, а якось незвичайно звисала. Він зрозумів, що ОСОБА_4 потрібна медична допомога та викликав лікарів швидкої медичної допомоги. У той час, коли вони чекали приїзду швидкої медичної допомоги, до сторожки, біля якої лежав ОСОБА_4 підходили торговці ринку, які говорили, що це його побив ОСОБА_1. Однак, хто саме це говорив він не знає, так як не звертав на це уваги. По приїзду лікарі швидкої медичної допомоги оглянули ОСОБА_4 та відразу госпіталізували його в лікарню;

- показаннями свідка ОСОБА_10 неявка якого в судове засідання визнана судом поважною, а його показання, дані ним у ході досудового слідства, були досліджені та оголошені в судовому засіданні, про те, що приблизно десять років тому він влаштувався на роботу паркувальником та охоронцем автостоянки, розташованої біля ринку «Шлях», що по вул. Зодчих, 52 в м. Києві. Разом із ним на той час паркувальником працював ОСОБА_4, який працював у зміну перед ним і тому він, змінюючи його, у журналі здачі зміни ставив своє прізвищ, імя, по-батькові й, таким чином, він знав анкетні дані ОСОБА_4 Через якийсь час парковка перестала існувати, і ОСОБА_4 на якийсь проміжок часу поїхав до себе додому в Чернівецьку область, де з його слів, проживав його брат. Однак, повернувшись через півтора роки в м. Київ, ОСОБА_4 розповів, що в нього відносини із братом не склались, і брат вигнав його та сказав, щоб він більше до них не повертався. Після приїзду в м. Київ ОСОБА_4 став працювати на ринку «Шлях» вантажником та допомагав двірникам. По ринку про ОСОБА_4 пішла погана слава, нібито він міг викрасти що-небудь із товару, який розвантажує. При цьому, ОСОБА_4 дуже любив випити, можна сказати, що він більше дня без горілки прожити не міг і кожного дня був пяним. Проживав ОСОБА_4 у кабіні якогось автомобіля, так як квартири в нього не було. На зиму він переходив спати до двірників у їхні побутові приміщення для зберігання інвентарю. Іноді в ОСОБА_4 були приступи епілепсії. 21 червня 2008 року, приблизно в 7.30 годин, він, знаходячись біля кінцевої зупинки трамваю № 3, побачив ОСОБА_4 При цьому, він був уже, трохи випивши та під його лівим оком був невеликий синець, а також була припухла нижня губа. На його запитання, що трапилось, ОСОБА_4 відповів, що він у продавця ринку «Шлях» на імя ОСОБА_8 викрав два ящики персиків, однак його зловили та побили, наказавши більше на ринку не зявлятись. Тоді він пішов у своїх справах і більше того дня ОСОБА_4 не бачив. Наступного дня, тобто 22 червня 2008 року, приблизно о 6.00 годин, він прийшов на роботу на ринок «Шлях», де охоронець ринку ОСОБА_7 розповів йому, що він уночі знайшов ОСОБА_4 побитим та забрав його до сторожки. Коли він підійшов до сторожки, то побачив, що ОСОБА_4 лежав біля неї без свідомості. При цьому, ОСОБА_7 сказав, що ОСОБА_4 стало гірше, і він викликав швидку медичну допомогу. По приїзду швидкої медичної допомоги він разом із ОСОБА_7 допомогли погрузите в карету швидкої медичної допомоги ОСОБА_4 На той час ОСОБА_4 був без свідомості, усе його обличчя було розпухле та в синцях, з носа та рота текла кров. Чи були на ньому ще будь-які тілесні ушкодження він не бачив, так як весь його одяг був брудний. На той час ОСОБА_4 майже не дихав, і в його грудях щось харчало. Йому відомо, що лікарі госпіталізували ОСОБА_4 в лікарню, проте подальша його доля йому невідома (т. 1 а.с. 88-89);

- показаннями допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_9 який показав, що він працює охоронцем ринку «Шлях», розташованого по вул. Зодчих, 52 в м. Києві. При цьому він добре знає ОСОБА_4 та ОСОБА_1, які також працювали на цьому ж ринку. Нічого поганого про ОСОБА_4 він сказати не може, він був доброю, покладливою, безконфліктною людиною. Про ОСОБА_1 він може сказати, що коли той тверезий, то це нормальна людина, а коли випє, то з ним краще взагалі не розмовляти, оскільки він стає неврівноваженим, запальним та конфліктним, обовязково розпочинає бійку. 20 червня 2008 року о 10.00 годині ранку він заступив на чергування по охороні ринку «Шлях». Приблизно о 01 годині, уже 21 червня 2008 року, коли він зі своїм напарником ОСОБА_11 обходили територію ринку «Шлях», то почули, що їм крикнув ОСОБА_1, сказавши, що вкрали персики. Вони підійшли з іншого боку, і побачили як поза машинами йшов ОСОБА_4 і ніс у руках два ящики персиків. Побачивши їх, він зупинився та навіть не намагався втекти. На запитання, де він взяв персики, ОСОБА_4 відповів, що в ОСОБА_8. До них відразу ж підійшов ОСОБА_1 Тоді він викликав міліцію та зателефонував ОСОБА_12, в якої ОСОБА_4 вкрав персики та, розповівши їй про ситуацію що склалась, попросив її прийти на ринок, щоб розібратись в усьому. Коли прийшла ОСОБА_12 та приїхали працівники міліції, то ОСОБА_12 сказала, що вона заяву із приводу крадіжки персиків писати не буде, а сама розбереться з ОСОБА_4 Після цього ОСОБА_4 відпустили й він пішов у напрямку кінцевої зупинки трамваю № 3. Більше після цього він ОСОБА_4 не бачив. На наступну зміну, тобто 23 червня 2008 року, він дізнався, що зранку 22 червня 2008 року ОСОБА_4 без свідомості госпіталізували лікарні швидкої медичної допомоги. Коли він запитував у працівників ринку про те, хто побив ОСОБА_4, то всі чомусь говорили, що ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 90);

- показаннями допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_11 показання якого аналогічні показанням допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_9 ;

- показаннями допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_12 яка показала, що вона є субєктом підприємницької діяльності і реалізує овочі та фрукти на ринку «Шлях», розташованому по вул. Зодчих, 52 в м. Києві. За роки роботи на ринку «Шлях» вона добре знала ОСОБА_4, який підробляв на ринку то вантажником, то різноробочим. Нічого поганого про ОСОБА_4 вона сказати не може, він був не конфліктний, допомагав у всьому хто б його про що не попросив. Однак він дуже сильно зловживав спиртними напоями та був особою без визначеного місця проживання, а проживав на території ринку то в автомобілі продавців ринку, то в приміщенні для зберігання інвентарю. 20 червня 2008 року, увечері вона, закінчивши торгівлю, зібрала свій товар та пішла додому. Приблизно о 01.20 годин, 21 червня 2008 року їй зателефонував охоронець ринку ОСОБА_9, який попросив її прийти на ринок. Коли вона прийшла на ринок, то побачила, що при вході на ринок стояв ОСОБА_4, а біля його стояли охоронці ОСОБА_9 та ОСОБА_11 Також біля них стояв ОСОБА_1 На той час ОСОБА_4 був, випивши й у нього з губи текла кров. Охоронці ринку пояснили їй, що ОСОБА_4 викрав у неї два ящики персиків і за це ОСОБА_1 йому вже два рази «дав». Вона відразу сказала ОСОБА_1, щоб той не чіпав ОСОБА_4, оскільки він і так нещасний і вона сама з ним розбереться. Вона запитала в ОСОБА_4 чи дійсно він викрав у неї два ящики персиків, на що той відповів, що так, оскільки дуже хотів їсти. При цьому, ОСОБА_4 попросив її, щоб вона не заявляла про це в міліцію, так як він назавтра поїде до себе додому й на ринку більше зявлятись не буде. Тоді вона перевірила свій товар, і дійсно виявила відсутність двох ящиків персиків, які вона забрала в охоронців ринку. Коли приїхали працівники міліції та запитали чи буде вона писати заяву про скоєння крадіжки, то вона сказала, що вона заяву писати не буде, а з ОСОБА_4 розбереться сама. Після цього вона пішла додому та наступного дня декілька разів бачила ОСОБА_4 на території ринку. 22 червня 2008 року, приблизно о 7.00 годині ранку, коли вона прийшла на роботу та стала виставляти свій товар, то до неї підійшов двірник ринку ОСОБА_10, який повідомив їй, що ОСОБА_4 лежить без свідомості біля сторожки охоронців і йому вже викликали швидку медичну допомогу. Потім торговці ринку стали говорити, що ОСОБА_4 побив саме ОСОБА_1, проте хто саме це говорив вона не памятає;

- показаннями допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_13 який показав, що він працює старшим оперуповноваженим ВКР Святошинського РУ ГУМВС України в м. Києві. З 22 червня 2008 року в нього на виконанні знаходився матеріал по факту заподіяння тілесних ушкодження невстановленому чоловіку, якого 22 червня 2008 року бригада лікарів швидкої медичної допомоги з ринку «Шлях», що знаходиться по вул. Зодчих, 52 в м. Києві без свідомості з діагнозом закрита черепно-мозкова травма, закрита травма грудної клітини, закрита травма живота доставила в Київську міську клінічну лікарню № 17. У ході проведення дослідчої перевірки було встановлено, що даним чоловіком є ОСОБА_4, 1969 року народження, який тривалий час підробляв різноробочим на ринку «Шлях» і був особою без визначеного місця проживання та фактично проживав на території даного ринку. У ході проведення дослідчої перевірки був опитаний охоронець ринку ОСОБА_7, який пояснив, що він 21 червня 2008 року о 23.30 годин при обході території ринку «Шлях», неподалік ринку помітив ОСОБА_4, який лежав на асфальті, а в пяти кроках від нього стояв торговець ринку ОСОБА_1 При цьому ОСОБА_7 наказав ОСОБА_1 йти додому, а сам, забравши ОСОБА_4, підвів його до своєї сторожки, де вмив його та поклав біля сторожки на картонні коробки. На його запитання хто його побив, ОСОБА_4 відповів, що його побив ОСОБА_1 Оскільки на ранок 22 червня 2008 року він помітив, що ОСОБА_4 лежить без свідомості, то він викликав швидку медичну допомогу, лікарі якої госпіталізували ОСОБА_4 в лікарню. З метою перевірки даної інформації ним був опитаний ОСОБА_1, який пояснив, що 21 червня 2008 року, приблизно о 23 годині, коли він зібрав на ринку «Шлях» продукти, якими торгував та вже збирався йти додому, то побачив, що неподалік від його автомобіля проходив ОСОБА_4, у якого він запитав куди він направляється, на що ОСОБА_4, перебуваючи в стані алкогольного спяніння, сказав, що це не його справа. Після цього він відвів ОСОБА_4 за територію ринку та став його бити кулаком в обличчя. При цьому він ударив його кулаком в обличчя приблизно чотири рази, від чого ОСОБА_4 впав на асфальт, ударившись головою та залишився там лежати, а він пішов додому. Наступного дня він дізнався, що ОСОБА_4 госпіталізували лікарі швидкої медичної допомоги. Дане пояснення він зі слів ОСОБА_1 записав, яке ОСОБА_1 прочитав та правильність запису в ньому засвідчив своїм підписом. Під час відібрання пояснення в ОСОБА_1 з його боку заходів фізичного чи психологічного впливу до останнього не застосовувалось;

Свої показання свідок ОСОБА_13 підтвердив під час очної ставки з підозрюваним ОСОБА_1, проведеної 15 липня 2008 року (т. 1 а. с. 102-106);

- показаннями допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_14 яка показала, що працює лікарем Київської міської станції швидкої медичної допомоги. 22 червня 2008 року о 9.00 годині ранку вона заступила на чергування в складі бригади швидкої медичної допомоги по обслуговуванню Святошинського району м. Києва. Приблизно в цей же час вони отримали виклик від диспетчера на ринок «Шлях», розташований по вул. Зодчих, 52 в м. Києві, у якому повідомлялось, що в чоловіка напад епілепсії. Вона разом із фельдшером ОСОБА_15 та водієм виїхали за вказаною адресою. Прибувши на ринок «Шлях», до них звернувся охоронець ринку та пояснив, що чоловіку, який до цього постійно бомжував на території ринку погано й він тривалий час був без свідомості. Підійшовши до вказаного охоронцем ринку побутового приміщення, вона побачила, що на даху даного побутового приміщення лежав чоловік без свідомості. За зовнішнім виглядом даного чоловіка було видно, що це особа без визначеного місця проживання, оскільки він був одягнений у брудний одяг та від нього був відчутний неприємний запах. На той час особа даного чоловіка була не встановлена. Уже згодом від працівників міліції вона довідалась, що даним чоловіком був ОСОБА_4 При поверхневому огляді ОСОБА_4 ніяких тілесних ушкоджень, крім синця під одним з очей, не було, його голова була ціла й ран на ньому не було. Попередньо нею був установлений діагноз закрита черепно-мозкова травма, закрита травма живота та закрита травма грудної клітини. При цьому ОСОБА_4 до тями не приходив, і вони доставили його до Київської міської клінічної лікарні № 17 у відділенні полі травми. У той час коли вони забирали ОСОБА_4 з території ринку, то ніхто із присутніх нічого із приводу того від чого ОСОБА_4 стало погано пояснити не міг. Вона подумала, що охоронці знайшли ОСОБА_4 вже без свідомості та викликали швидку медичну допомогу. Згодом від працівників міліції їй стало відомо, що ОСОБА_4 в Київській міській клінічній лікарні № 17, не приходячи до тями, помер;

- показаннями допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_15 показання якої аналогічні показанням допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_14;

- протоколом відтворення обстановки та обставин події від 07 липня 2008 року, проведеного за участю підозрюваного ОСОБА_1, у ході якого ОСОБА_1 розказав та показав на місцевості як саме та при яких обставинах він 21 червня 2008 року наніс тілесні ушкодження ОСОБА_4 (т.1 а.с. 60-64);

- висновком судово-медичної експертизи № 220/3022 від 06 листопада 2008 року, згідно якого смерть ОСОБА_4 настала від внутрішньої черепно-мозкової травми з розвитком ексудативно-проліферативного менінгоенцефаліту, набряк-набухання головного мозку, інтерстиціальною й дрібноопосередкованою лейкоцитарною бронхопневмонією. Ушкодження у вигляді черепно-мозкової травми мають ознаки тяжкого ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, і знаходяться в прямому причинно-наслідковому звязку із причиною смерті (т. 1.а.с. 111-113).

Покази підсудного ОСОБА_1 про те, що він не мав наміру причиняти ОСОБА_4 тілесні ушкодження, що спричинили смерть останнього, суд оцінює критично, оскільки вказані обставини не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні. Покази підсудного в цій частині спростовуються ціленаправленністю дій підсудного, висновком судово-медичної експертизи № 220/3022 від 06 листопада 2008 року, а також показаннями потерпілої та свідків, даними ними в ході досудового та судового слідства, показання яких є послідовними, логічними та підтверджуються зібраними по справі доказами й, не вірити їм, у суду немає підстав. Зазначені покази підсудного суд розцінює, як спосіб захисту, обраний ним із метою уникнення відповідальності за скоєне.

Таким чином, оцінивши зібрані по справі докази в їхній сукупності, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 в скоєнні інкримінованого йому складу злочину повністю доведена й кваліфікація його дій за ч. 2 ст. 121 КК України є правильною, оскільки він спричинив ОСОБА_4 умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.

Обговорюючи питання про міру та вид покарання підсудному ОСОБА_1 суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, характеристику особи підсудного, який в силу ст. 89 КК України не судимий, посередньо характеризується за місцем реєстрації, на час скоєння злочину був зайнятий суспільно-корисною працею, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, його відношення до скоєного, та вважає за необхідне обрати йому покарання у вигляді позбавленням волі, так як приходить до висновку, що його виправлення та перевиховання не можливо без ізоляції від суспільства.

Заявлений Київською міською клінічною лікарнею № 17 цивільний позов на суму 6957 гривень 60 копійок, суд вважає необхідним задовольнити.

Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд, -

засудив:

ОСОБА_1 визнати винним у скоєнні злочину передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України та призначити йому покарання у вигляді 8 (восьми) років позбавлення волі.

Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_1, змінити із застави на утримання під вартою, взявши його під варту в залі судового засідання й, до вступу вироку в закону силу, утримувати під вартою в Київському СІЗО (№ 13) Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Київській області.

Строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_1 рахувати з 07 серпня 2009 року.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Київської міської клінічної лікарні № 17 (м. Київ-133, провулок Лабораторний, 14-20, р/р 35423002001329 в ГУДКУ в м. Києві, МФО 820019, Код ЄДРПОУ 03319759) - 6957 гривень 60 копійок.

Після вступу вироку в законну силу, заставу в сумі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень повернути заставодавцю ОСОБА_16, ІНФОРМАЦІЯ_10, що народився в с Білявка, Біляєвського району, Одеської області, проживаючого АДРЕСА_4.

Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва протягом 15 діб, із моменту вручення копії вироку засудженому, а рештою учасників процесу, у той же строк із моменту його проголошення.