Постанова № 14226363, 03.03.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 березня 2011 р. справа № 2а/0570/2150/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 13.10

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючогосудді Бєломєстнова О. Ю.

при секретаріАврамченко С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Донецьку по вул. 50-ї Гвардійської Дивізії, 17 адміністративну справу

за позовом Спільного підприємства «Імпекс-Техно»

до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

№ 0000112310 та № 0000122310 від 26.01.2011р.

за участі представника позивача Буданова О.О.

представника відповідача Ніколюкіної Н.В.

ВСТАНОВИВ:

Спільне підприємство «Імпекс-Техно» звернулося до суду з позовом до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0000112310 та № 0000122310 від 26.01.2011р.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 21.12.2010 року відповідачем була проведена документальна невиїзна перевірка СП «Імпекс-Техно» з питань підтвердження отриманих від платника податків ПП «Максима» відомостей за період 01.01.2009р. по 31.03.2010р. За результатами перевірки був кладений акт № 3355/23-2/24065731від 21.12.2010р. Зазначеним актом були встановлені порушення п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п. 3.1 ст. 3, п.п. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». На підставі цього акту, згідно з п.п. 54.3.2 пункту 54.3 ст. 54, 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України, відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000112310 від 26.01.2011 року, яким визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 5505,00грн., у тому числі за основним платежем 4404,00 грн., за штрафними фінансовими санкціями 1101,00 грн. та № 0000122310 від 26.01.2011р., яким визначено податкові зобовязання з податку на прибуток у розмірі 6881,25 грн., у тому числі за основним платежем 5505,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1376,25 грн.

Позивач не згоден з вказаними рішенням в повному обсязі. Посилаючись на Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закон України «Про податок на додану вартість», Цивільний кодекс України, Господарський кодекс України вважає, що податковим органом неправомірно зроблено висновок про те, що угоди щодо придбання товару СП «Імпекс-Техно» у ПП «Максима» мабть ознаки нікчемності. Позивач зазначає, що придбання ПП «Імпекс-Техно» товар у ПП «Максима» підтверджується видатковими накладними та податковими накладними. Тому він наполягає, що податковим органом неправомірно визначені податкові зобовязання з податку на додану вартість та з податку на прибуток. У звязку з цим просить податкові повідомлення-рішення № 0000112310 та № 0000122310 від 26.01.2011р. визнати недійсними.

Представник відповідача в судове засідання зявився, адміністративний позов не визнав з підстав, які викладені у письмових запереченнях від 23.02.2011р. № 5832/10/10-1. Посилається на те, що податкові накладні, за якими позивач сформував податковий кредит були видані на підставі нікчемного правочину. Згідно акту ДПІ у Іллічівськом районі м. Маріуполя № 299/23-1/34273396 від 30.06.2010 року з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009р. по 31.03.2010р. ПП «Максима» встановлені порушення ч.1, 5 ст.203, ч.1,2 ст.215, ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП «Максима» при придбанні та продажу товару. В ході проведення перевірки не був встановлений факт передачі товарно-матеріальних цінностей від продавця до покупця у звязку з відсутністю у ПП «Максима» трудових ресурсів, основних засобів та виробничого обладнання для продажу товарів. Також, перевіркою було встановлено відсутність обєктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) у 01.01.2009р. по 31.03.2010р., які підпадають під визначення ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та визнання ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість». Відповідач зазначає, що враховуючи висновки про нікчемність правочину між ПП «Максима» та СП «Імпекс-Техно» останнім безпідставно сформований податковий кредит за період з 01.01.2009р. по 31.03.2010р. у розмірі 4404,33грн., що привело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 4404,33 грн., у тому числі у вересні 2009 року на суму 2333,33 грн., у березні 2010 року на суму 2071,00 грн., а також безпідставно включено до складу валових витрат підприємства суму 22021,65 грн., у тому числі за 3 квартал 2009 року в сумі 11666,65 грн., за 1 квартал 2010р. в сумі 10355,00грн. За таких обставин вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті на законних підставах, у звязку з чим просить в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши представника позивача, представника відповідача та дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Спільне підприємство «ІМПЕКС-ТЕХНО» зареєстроване виконавчим комітетом Маріупольської міської ради Донецької області 29.12.1995р., свідоцтво про державну реєстрацію серії А01 №035697, код ЄДРПОУ 24065731.

21.12.2010 року відповідачем була проведена документальна невиїзна перевірка СП «Імпекс-Техно» з питань підтвердження отриманих від платника податків ПП «Максима» відомостей за період 01.01.2009р. по 31.03.2010р.

За результатами перевірки був складений акт № 3355/23-2/24065731 від 21.12.2010р., у якому зафіксовані порушення п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.п. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: у податковій звітності відображені господарські операції щодо придбання товарно-матеріальних цінностей від ПП «Максима», на загальну суму 26426,00 грн., у т.ч. ПДВ -4404,33грн. Відповідно до ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ч. 1 ст. 228 Цивільного кодексу України договір, за яким відбулися ці господарські операції, є нікчемним, і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України вони не створюють юридичних наслідків, крім тих, що повязані з їх недійсністю.

Так, ДПІ у Іллічівському районі м. Маріуполя проведена позапланова невиїзна перевірка ПП «Максима» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009р. по 31.03.2010р.

За результатами перевірки був складений акт № 299/23-1/34273396 від 30.06.2010р.

У зазначеному акті відображено:

·Відсутність трудових ресурсів, основних засобів та виробничого обладнання для здійснення господарської діяльності;

·Не надання довідки за формою 1ДФ з 01.01.2009р. по 01.07.2009р.;

·Згідно з довідкою форми 1ДФ станом на 01.10.2009р. численність працівників склала 2 особи, у тому числі за сумісництвом 0 осіб; станом на 01.01.2010р. 5 осіб, у тому числі за сумісництвом 0 осіб.

·Відсутність обєктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) з 01.01.2009р. по 31.03.2010 року, які підпадають під визначення ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»;

·Відсутність обєктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) 3 01.01.2009р. по 31.03.2010 року, які підпадають під визначення ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість».

З урахуванням цього у вказаному акті було встановлено порушення з боку ПП «Максима» ч. 1, ч.5 ст. 203, ч. 1,2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними, по правочинах при придбанні та продажу товарів (послуг). Товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст.626,628, 655 та 662 Цивільного кодексу України.

На підставі акту перевірки позивача, згідно з п.п. 54.3.2 пункту 54.3 ст. 54, 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України, відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000112310 від 26.01.2011 року, яким визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 5505,00грн., у тому числі за основним платежем 4404,00 грн., за штрафними фінансовими санкціями 1101,00 грн. та № 0000122310 від 26.01.2011р., яким визначено податкові зобовязання з податку на прибуток у розмірі 6881,25 грн., у тому числі за основним платежем 5505,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1376,25 грн.

Суд вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що згідно з видатковими накладними № РН-0001985 від 30.09.2009р. та № РН-0000446 від 03.03.2010р. та податковими накладними № 1985 від 30.09.2009р., № 446 від 03.03.2010р. СП «Імпекс-Техно» придбало дизельне паливо у ПП «Максима», у кількості 4000 літрів на загальну суму 26426,00 грн., у тому числі ПДВ 4404,33 грн.

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до податкового кредиту відповідного періоду, які відповідають даним додатку № 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації з ПДВ за вересень 2009 року (2333,33 грн.) та березень 2010 року (2071,00 грн.).

Розрахунки між субєктами господарювання за відвантажений товар проводились безготівковій формі, про що свідчать платіжні доручення від 01.10.2009р. № 246 на суму 14000,00 грн., у тому числі ПДВ 2333,33 грн., від 03.03.2010 року № 57 на суму 12426,00 грн., у тому числі ПДВ 2071,00 грн.

У звязку з цим, також відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивачем у 3 кварталі 2009 року та 1 кварталі 2010 року до валових витрат було включено витрати на суму 2916,66 грн. та 2588,75 відповідно за товари (роботи, послуги), які придбались у ПП «Максима» та згідно до ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сформовано податковий кредит у вересні 2009 року на суму 2333,33 грн., та березні 2010 року на суму 2071,00 грн. за податковими накладними, що видані ПП «Максима».

Відповідно до п. 1.3 наказу Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005, № 327 "Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства" акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Як вже зазначалось раніше, ДПІ у Іллічівському р-ні м. Маріуполя у акті перевірки №299/23-1/34273396 від 30.06.2010р. було встановлено:

·Відсутність трудових ресурсів, основних засобів та виробничого обладнання для здійснення господарської діяльності;

·Не надання довідки за формою 1ДФ з 01.01.2009р. по 01.07.2009р.;

·Згідно з довідкою форми 1ДФ станом на 01.10.2009р. численність працівників склала 2 особи, у тому числі за сумісництвом 0 осіб; станом на 01.01.2010р. 5 осіб, у тому числі за сумісництвом 0 осіб.

·Відсутність обєктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) з 01.01.2009р. по 31.03.2010 року, які підпадають під визначення ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»;

·Відсутність обєктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) з 01.01.2009р. по 31.03.2010 року, які підпадають під визначення ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість».

З урахуванням цього у податкового органу були підстави вважати, що в даному випадку здійснюються операції з надання податкової вигоди шляхом штучного формування валових витрат та податкового кредиту по угоді, яка не має реального товарного характеру.

Наслідками таких дій є заниження бази оподаткування, зменшення грошових надходжень до державного бюджету, що суперечить інтересам держави та суспільства, що у свою чергу є підставою для висновків про нікчемність такого правочину.

Так, відповідно до ч.2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Підставою недійсності правочину відповідно до п.1 ст. 215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з ч.4 ст. 13 Цивільного кодексу України при здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

Статтею 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Укладення безтоварних договорів з метою завищення валових витрат при справлянні податку на прибуток та податкового кредиту - ПДВ не відповідає моральним засадам суспільства, згідно з якими сплата податків є загальним обовязком усіх громадян та юридичних осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач, як на вимогу податкового органу, так і на пропозицію суду не надав належних доказів на підтвердження реальності зазначеного вище правочину. Зокрема документів, що підтверджують факт отримання та перевезення вантажів (товарно-транспортні накладні, дорожні листи тощо), документів на зберігання товару.

Так, у запереченнях на акт перевірки від 11.02.2011 р. № 11-01/11 позивач зазначив, що подорожні листи вантажного автомобіля, що свідчать про перевезення отриманого товару власним транспортом знаходяться на підприємстві і до перевірки надані не були, оскільки такої вимоги не було.

На вимогу суду надати ці документи, представник позивача повідомив, що перевезення дизельного палива за домовленістю здійснювалося ПП «Максима», і тому надати документи, що підтверджують перевезення вантажу, є неможливим.

Згідно наданих позивачем видаткових накладних №РН-0001985 від 30.09.2009р. та №РН-0000446 від 03.03.2010р., він придбав у ПП «Максима» у вересні 2009 року, березні 2010 року дизпаливо у кількості 4000 літрів на загальну суму 26426,00 грн.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про перевезення небезпечних вантажів» зазначений товар віднесено до небезпечного вантажу. Статтею 18 цього Закону передбачено, що умови перевезення небезпечних вантажів визначаються нормативно-правовими актами, що регулюють діяльність транспорту.

Статтею 20 наведеного закону встановлено, що перевезення небезпечних вантажів допускається за наявності відповідно оформлених перевізних документів, перелік і порядок подання яких визначається нормативно-правовими актами, що регулюють діяльність транспорту.

Відповідно до п. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом міністерства транспорту України від 14.10.1997р. № 363 (зареєстровані у Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за № 128/2568) товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Пунктом 11.1. даних правил встановлено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів.

Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля (11.4. Правил).

На підтвердження факту одержання дизельного пального позивач не надав товарно-транспортних накладних, подорожніх листів, які б свідчили про перевезення, зберігання та подальше використання у господарській діяльності зазначеного товару.

Також суд витребовував у позивача докази зберігання придбаного дизельного палива з моменту його отримання до використання у господарської діяльності.

Посилання позивача на договір оренди нежитлового приміщення № 02-06/08 від 02.06.2008р., як на місце зберігання придбаного товару, судом до уваги не приймається, оскільки відповідно до цільового призначення зазначеного договору орендоване приміщення не відповідає вимогам для зберігання даного товару (приміщення орендоване для розміщення робітників, техніки та обладнання, а не зберігання товарно-матеріальних цінностей). Крім того, з акту приймання-передачі приміщення від 02.07.2008 року вбачається, що на майданчику, який орендується відсутні відповідні ємкості.

Зважаючи на наведене, позивачем за допомогою належних та допустимих доказів не доведене транспортування, зберігання та використання у власній господарській діяльності товарно-матеріальних цінностей, що були придбані у ПП «Максима».

Висновки відповідача про безтоварність даних операцій та їх спрямованість на одержання податкової вигоди, а через це нікчемність угоди з їх придбання, позивачем не спростовані.

В силу ст. 216 Цивільного кодексу України нікчемні правочини не створюють юридичних наслідків, крім тих, що повязані з їх недійсністю.

За таких обставин СП «ІМПЕКС-ТЕХНО» не мало права на формування валових витрат по операціях з ПП «Максима» в розумінні ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» - формування податкового кредиту з ПДВ у вересні 2009 року в сумі 2333,33грн., у березні 2010р. в сумі 2071,00грн

Наведене обумовлює висновок про правомірність нарахування позивачеві податку на додану вартість у сумі 4404,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1101,00 грн. а також нарахування позивачеві податку на прибуток підприємств у сумі 5505,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1376,25 грн.

За таких обставин, позовні вимоги СП «Імпекс-Техно» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000112310 та № 0000122310 від 26.01.2011р. задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного та керуючись, ст. ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позовних вимог Спільного підприємства «Імпекс-Техно» до Жовтневої міжрайонної Державної податкової інспекції м. Маріуполя про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 26.01.2011 року № 0000112310, № 0000122310 відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її отримання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У випадку подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Вступна та резолютивна частина постанови проголошена у судовому засіданні 03 березня 2011р. Постанова виготовлена в повному обсязі 09 березня 2011р.

Суддя Бєломєстнов О. Ю.