Постанова № 14226252, 18.02.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2011 р. справа № 2а-10910/08/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 12:05

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді

при секретаріКішенковій Г.О.

за участю:

представника позивача Бахаревої Н.В. (за довіреністю №2 від 04.01.2011 року);

представників відповідача: Романіка О.О. (за довіреністю від 04.01.2011 року);

Ібатуліна В.В. (за довіреністю від 06.11.2010 року),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду за адресою: 83052, місто Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17, адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аякс ЛТД» до Шахтарської обєднаної Державної податкової інспекції Донецької області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аякс ЛТД» звернулось до суду з позовом до Шахтарської обєднаної Державної податкової інспекції Донецької області, в якому просило визнати недійсними податкові повідомлення-рішення Шахтарської обєднаної Державної податкової інспекції Донецької області за №0000062341/0-139 від 30 січня 2008 року та за №0000062341/1 від 26 лютого 2008 року.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято внаслідок порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Аякс ЛТД» п. 5.1, п.п.5.3.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.п. 8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 28.12.1994 року, а саме: неправомірно віднесено до складу валових витрат витрати на поліпшення автотранспорту, не підтверджені відповідними бухгалтерськими документами, щодо списання запасних частин на транспортні засоби, у звязку з чим не доведено використання запасних частин у власній господарській діяльності підприємства; неправомірно віднесено до складу валових витрат витрати на придбання паливно-мастильних матеріалів, використання яких у власній господарській діяльності не підтверджено відповідними первинними документами (подорожніми листами), внаслідок чого підприємством завищено валові витрати на суму 446222 грн.

Згідно з п. 5.1 та п.п.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці з врахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті.

Відповідно до п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Позивач зазначає, що ревізорами у акті перевірки не заперечується факт, що валові витрати підтверджені наданими підприємством до перевірки відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, які відображені у бухгалтерському обліку підприємства.

Зазначає, що висновки перевіряючих щодо не доведення використання запасних частин у господарській діяльності підприємства є необґрунтованими, оскільки Типові форми первинної облікової документації з обліку основних засобів затверджені Наказом Міністерства статистики України від 29.12.1995 року №352, який, у свою чергу, у порушення вимог Указу Президента України «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» від 03.10.1992 року №493/92, згідно до якого державній реєстрації належать нормативно-правові акти будь-якого виду (постанови, накази, інструкції), якщо в них міститься одна або більше норм, які мають міжвідомчий характер, тобто є обов'язковими для підприємств, організацій, які не входять у сферу управління органу, який видав нормативно-правовий акт, не було зареєстровано в Міністерстві юстиції України, а таким чином вищевказані форми не є обов'язковими для застосування та не є документами суворої звітності.

Висновки перевіряючих щодо не доведення використання паливно-мастильних матеріалів у господарській діяльності підприємства є недослідженими, а саме: Типові форми первинного обліку роботи вантажного автомобіля, у тому числі ТТН та шляхові листи, затверджені спільним Наказом Міністерства статистики України та Міністерства транспорту України від 29.12.1995 року №488/346, який також у порушення вимог Указу Президента України «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» від 03.10.1992 року №493/92 не було зареєстровано в Міністерстві юстиції України, а таким чином вищевказані форми не є обов'язковими для застосування та не є документами суворої звітності.

За своїм змістом норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачають як умову для не включення до валових витрат тільки випадки повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних ті інших документів, а тому і неможливість включення до складу валових витрат підприємства нереальних сум, не підтверджених первинними документами взагалі.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, вважає, що оспорюванні податкові повідомлення-рішення прийнято у відповідності до вимог діючого законодавства.

Заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аякс ЛТД» є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 30721022, знаходиться на податковому обліку в Шахтарській обєднаній Державній податковій інспекції Донецької області з 09 червня 2000 року.

У період з 06 грудня 2007 року по 11 січня 2008 року Шахтарською обєднаною Державною податковою інспекцією Донецької області проведено планову виїзну документальну перевірку позивача на предмет дотримання ним вимог податкового законодавства та інших законодавчих актів, контроль за якими покладено на органи державної податкової служби за період з 01 січня 2006 року по 30 вересня 2007 року.

За наслідками перевірки складено акт №91/23-2/30721022 від 17.01.2008 року (далі «акт перевірки»), на підставі якого керівником податкового органу (відповідача у справі) 30 січня 2008 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0000062341/0-139, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Аякс ЛТД» визначено податкове зобовязання з податку на прибуток підприємств у сумі розміром 103506 грн., з яких 66747 грн. основний платіж, а 36759 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Правовою підставою визначення податку на прибуток підприємств згідно з оспорюваним податковим повідомленнями-рішенням є положення пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1, підпунктів 5.3.2 та 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпункту 8.7.1 пункту 8.7 статті 8, підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР.

Як вбачається з акту перевірки (пункт 3.1 підпункт 3.1.2 акту перевірки), перевіркою на підставі декларацій з податку на прибуток за 1 квартал 2006 року, півріччя 2006 року, 9 місяців 2006 року, 2006 рік, 1 квартал 2007 року, 1 півріччя 2007 року, 9 місяців 2007 року, наданих до Шахтарської ОДПІ, головних книг за 2006-2007 роки по рахунках 207 «Запасні частини», 203 «Паливо», 311 «Розрахунковий рахунок» подорожніх листів, наданих до перевірки, встановлено, що підприємством порушено п п. 5.1, п.п. 5.3.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п.п. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР, із змінами та доповненнями, що призвело до завищення валових витрат за період, що перевіряється, на суму 226408 грн. Підприємством у порушення п. 5.1, п. п. 5.3.2, п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п. п. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР, неправомірно віднесено до складу валових витрат, витрати на поліпшення автотранспорту, не підтверджені відповідними бухгалтерськими документами щодо списання запасних частин (рах. 207) на транспортні засоби, які належать (чи не належать) підприємству, у зв'язку з чим не доведено використання запасних частин у власній господарській діяльності підприємства (взагалі відсутні документи на списання, переміщення, встановлення запасних частин на відповідний, належний підприємству, автотранспорт), що призвело до завищення валових витрат за період, що перевірявся, у розмірі 185215,0 грн. Підприємство, у період що перевірявся, здійснює списання запасних частин на. ремонт автотранспорту та відповідно до п. п. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5, п. п. 8.7.1 п. 8.7 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР має право віднести до складу валових витрат у звітному періоді, витрати на ремонт автотранспорту у межах 10 % сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду. Підприємством на дату складання акту перевірки не підтверджено первинними документами факт списання запасних частин на автотранспорт, що знаходиться на балансі підприємства, тобто використання запасних частин у власній господарській діяльності не підтверджено. Підприємством, відповідно до даних бухгалтерського обліку, списано запасних частин на ремонт автотранспорту, який не підтверджено відповідними первинними документами за період, що перевірявся на суму 185214,0 грн. Підприємством у порушення п. 5.1, п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР неправомірно нанесено до складу валових витрат, витрати на придбання паливно-мастильних матеріалів, використання яких у власній господарській діяльності не підтверджено відповідними первинними документами (подорожніми листами), що призвело до завищення валових витрат за період, що перевірявся, у розмірі 261007,0 грн.

Таким чином у порушення п. 4.1 ст. 4, п.5.1, п.п. 5.3.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.п.8.7.1 п.8.7 ст.8, п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР із змінами та доповненнями, підприємством занижено податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі розміром 66747 грн., заниження відємного значення обєкту оподаткування податком на прибуток на суму 23010 грн.

На підставі акта перевірки 30 січня 2008 року Шахтарською обєднаною Державною податковою інспекцією Донецької області (далі Шахтарська ОДПІ) прийнято податкове повідомлення-рішення №0000062341/0-139, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств у сумі розміром 103506 грн., з яких 66747 грн. основний платіж, а 36759 грн. штрафні (фінансові) санкції.

За наслідками адміністративного оскарження, рішенням Шахтарської ОДПІ від 26.02.2008 року за №2198/10/25-013-3 податкове повідомлення-рішення Шахтарської ОДПІ від 30.01.2008 року №0000062341/0-139 залишено без змін, а скарга ТОВ «Аякс ЛТД» від 08.02.2008 року №9, - без задоволення. 26 лютого 2008 року відповідачем прийнято податкове повідомлення рішення за №0000062341/1, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств у сумі розміром 103506 грн., з яких 66747 грн. основний платіж, а 36759 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Відповідно до положень статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР (далі Закон №334) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. Не включаються до складу валових витрат витрати на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону. Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з підпунктом 8.7.1 пункту 8.7 статті 8 Закону №334 платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду. Витрати, що перевищують зазначену суму, розподіляються пропорційно сумі фактично понесених платником податку витрат на поліпшення основних фондів груп 2, 3, 4 чи окремих об'єктів основних фондів групи 1 та збільшують балансову вартість основних фондів відповідних груп чи окремих об'єктів основних фондів групи 1 станом на початок розрахункового кварталу.

Підпунктом 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону №334 визначено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

З наведеного випливає, що витрати на придбання товарів (робіт, послуг), які використовуються для ведення господарської діяльності платником податку, відносяться до складу валових витрат такого платника, за умови належного документального підтвердження розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Датою збільшення валових витрат вважається або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), або дата оприбуткування платником податку товарів.

Тобто витрати на реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші види поліпшення основних фондів не включаються до складу валових витрат, а підлягають амортизації. При цьому платник податку має право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів (поточний і капітальний ремонт, реконструкція, модернізація, технічне переозброєння та інші види поліпшення), у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду. Витрати, що перевищують зазначену суму, розподіляються пропорційно сумі фактично понесених платником податку витрат на поліпшення основних фондів груп 2, 3, 4 чи окремих об'єктів основних фондів групи 1 та збільшують балансову вартість основних фондів відповідних груп чи окремих об'єктів основних фондів групи 1 станом на початок розрахункового кварталу.

Статтею 36 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 року №3353-ХІІ, із змінами і доповненнями визначено, що власники транспортних засобів або особи, які їх експлуатують, зобов'язані забезпечувати своєчасне і в повному обсязі проведення робіт по їх технічному обслуговуванню і ремонту згідно з нормативами, встановленими виробниками відповідних транспортних засобів.

Відповідно до Правил надання послуг з технічного обслуговування і ремонту автомобільних транспортних засобів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 11.11.2002 року №792, із змінами і доповненнями, технічне обслуговування - операція чи комплекс операцій із задоволення вимог, установлених експлуатаційною чи сервісною документацією ДТЗ як умова забезпечення відповідності його експлуатаційних характеристик вимогам виробника і нормативних документів.

30 березня 1998 року наказом Мінтрансу України №102 затверджено Положення про технічне обслуговування і ремонт дорожніх транспортних засобів автомобільного транспорту (далі Положення), яке визначає порядок проведення технічного обслуговування і ремонту дорожніх транспортних засобів і розповсюджується на юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють експлуатацію, технічне обслуговування і ремонт дорожніх транспортних засобів (за винятком тролейбусів, мопедів і мотоциклів) незалежно від форм власності.

Згідно з п.1.2 Положення метою технічного обслуговування і ремонту є підтримання дорожніх транспортних засобів у технічно справному стані та належному зовнішньому вигляді, забезпечення надійності, економічності, безпеки руху та екологічної безпеки.

Пунктом 3 Положення визначено, що система технічного обслуговування та ремонту дорожніх транспортних засобів передбачає:підготовку до продажу; технічне обслуговування в період обкатки; щоденне обслуговування; перше технічне обслуговування (ТО-1); друге технічне обслуговування (ТО-2); сезонне технічне обслуговування; поточний ремонт; капітальний ремонт; технічне обслуговування під час консервації дорожніх транспортних засобів; технічне обслуговування та ремонт дорожніх транспортних засобів на лінії. Щоденне обслуговування проводиться після роботи з метою підготовки дорожніх транспортних засобів до подальшої експлуатації. Воно передбачає: перевірку технічного стану; виконання робіт щодо підтримування належного зовнішнього вигляду; заправлення експлуатаційними рідинами; усунення виявлених несправностей; санітарну обробку дорожніх транспортних засобів.

З наведеного випливає, що власники транспортних засобів або особи, які їх експлуатують, зобов'язані забезпечувати своєчасне і в повному обсязі проведення робіт по їх технічному обслуговуванню і ремонту згідно з нормативами, встановленими виробниками відповідних транспортних засобів. Технічне обслуговування це комплекс операцій чи операція щодо підтримки роботоздатності або справності виробу під час використання за призначенням, зберігання та транспортування. Щоденне обслуговування, технічне обслуговування та сезонне технічне обслуговування дорожніх транспортних засобів не належать до реконструкції, модернізації, технічного переозброєння та інших видів поліпшення дорожніх транспортних засобів.

З огляду на викладене, витрати на поточний і капітальний ремонт, реконструкцію, модернізацію, технічне переозброєння дорожніх транспортних засобів на підставі пп.5.3.2, п.5.3 ст.5, п.п.8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону №334 включаються до складу валових витрат у межах 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду. Оскільки витрати на щоденне обслуговування, технічне обслуговування та сезонне технічне обслуговування дорожніх транспортних засобів не належать до реконструкції, модернізації, технічного переозброєння та інших видів поліпшення дорожніх транспортних засобів, відповідно зазначені витрати не підпадають під дію вищезазначених норм Закону, а включаються до складу валових витрат платника податку на підставі п.п. 5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону №334.

Відповідно до п.п. 5.11 ст. 5 Закону №334 встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Частиною 5 статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-ХVI від 16.07.1999 року, із змінами і доповненнями, визначено, що підприємство самостійно: визначає облікову політику підприємства; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів; затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку.

Згідно зі ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-ХVI від 16.07.1999 року, із змінами і доповненнями, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

З наведеного випливає, що підставою для бухгалтерського та податкового обліку підприємства є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, та на данних яких повинні ґрунтуватися облікові регістри підприємства.

Відповідно до розділу Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України 30.11.1999 року №291, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 21.12.1999 року за №893/418, «Клас 2. Запаси» рахунки цього класу призначені для узагальнення інформації про наявність і рух належних підприємству готової продукції, товарів, предметів праці, що призначені для обробки, переробки, використання у виробництві і для господарських потреб, а також засобів праці, які підприємство включає до складу малоцінних та швидкозношуваних предметів. Матеріальні цінності, що прийняті підприємством на відповідальне зберігання, переробку (давальницька сировина), комісію, обліковуються на рахунках класу 0 «Позабалансові рахунки».

Рахунок 20 «Виробничі запаси» призначено для узагальнення інформації про наявність і рух належних підприємству запасів сировини і матеріалів (у тому числі сировина й матеріали, які є в дорозі та в переробці), будівельних матеріалів, запасних частин, матеріалів сільськогосподарського призначення, палива, тари й тарних матеріалів, відходів основного виробництва. За дебетом рахунку 20 «Виробничі запаси» відображаються надходження запасів на підприємство, їх дооцінка, за кредитом - витрачання на виробництво (експлуатацію, будівництво), переробку, відпуск (передачу) на сторону, уцінка тощо. Рахунок 20 має такі субрахунки, зокрема: 203 «Паливо»; 207 «Запасні частини».

На субрахунку 203 «Паливо» (нафтопродукти, тверде паливо, мастильні матеріали) обліковуються наявність та рух палива, що придбається чи заготовляється для технологічних потреб виробництва, експлуатації транспортних засобів, а також для вироблення енергії та опалення будівель. Тут також обліковуються оплачені талони на нафтопродукти і газ. Якщо деякі види палива використовують одночасно і як матеріали, і як паливо, то їх можна обліковувати на субрахунку 201 «Матеріали» і на субрахунку 203 «Паливо» - за ознакою переважності використання на цьому підприємстві. Якщо на підприємстві для технологічних та експлуатаційних потреб, для вироблення енергії та опалення будівель створюються запаси газу (у газосховищах), то їх облік ведеться на субрахунку 203.

На субрахунку 207 «Запасні частини» ведеться облік придбаних чи виготовлених запасних частин, готових деталей, вузлів, агрегатів, які використовуються для проведення ремонтів, заміни зношених частин машин, обладнання, транспортних засобів, інструменту, а також автомобільних шин у запасі та обороті. На цьому ж субрахунку ведеться облік обмінного фонду повнокомплектних машин, устаткування, двигунів, вузлів, агрегатів, що створюються в ремонтних підрозділах підприємств, на ремонтних підприємствах. За дебетом субрахунку відображаються залишок і надходження, за кредитом - витрачання, реалізація та інше вибуття запасних частин. Автомобільні шини, що є на колесах та в запасі при автомобілі, які враховані в ціні автомобіля та включені в його інвентарну вартість, обліковуються у складі основних засобів. Аналітичний облік запасних частин ведеться за місцями зберігання та однорідними групами (механічна група, електрична група тощо). Аналітичний облік машин, обладнання, двигунів, вузлів та агрегатів обмінного фонду ведеться за групами: придатні до експлуатації (нові та відновлені); що підлягають відновленню (на складі); що є в ремонті.

Відповідно до наведених норм законодавства випливає, що у бухгалтерському обліку аналітичний облік наявності та руху палива, що придбається чи заготовляється для експлуатації транспортних засобів ведеться на субрахунку 203 «Паливо». За дебетом субрахунку відображаються надходження, за кредитом витрачання, реалізація та інше вибуття палива.

Аналітичний облік придбаних запасних частин, готових деталей, вузлів, агрегатів, які використовуються для проведення ремонтів, заміни зношених частин машин, обладнання, транспортних засобів, інструменту, а також автомобільних шин у запасі та обороті ведеться на субрахунку 207 «Запасні частини». За дебетом субрахунку відображаються залишок і надходження, за кредитом витрачання, реалізація та інше вибуття запасних частин.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 01.07.2008 року у справі призначено проведення судово-бухгалтерської експертизи. На вирішення експертизи поставлено питання: чи документально обґрунтовані висновки акту про результати планової виїзної документальної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Аякс-ЛТД» з питання дотримання вимог податкового законодавства та інших законодавчих актів, контроль за якими покладено на органи державної податкової служби за період з 01.01.2006 року по 30.09.2007 року від 17.01.2008 року.

Відповідно до результатів дослідження, що зазначені у висновку №5 судово-бухгалтерської експертизи від 26.10.2010 року, у відповідності з наданими експерту первинними документами бухгалтерського обліку (актами на списання запчастин) Товариством з обмеженою відповідальністю «Аякс-ЛТД» значаться списаними запчастини на технічне обслуговування автотранспорту, вартість яких згідно до пп. 5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону №334 включається до складу валових витрат на суму - 185 214,70 грн., у тому числі: за 1-й квартал 2006 року на суму - 16 681,65 грн.; за 2-й квартал 2006 року на суму - 22 359,42 грн.; за 3-й квартал 2006 року на суму - 37 036,39 грн.; за 4-й квартал 2006 року на суму - 27 964,41 грн.; за 1-й квартал 2007 року на суму - 27 548,88 грн.; за 2-й квартал 2007 року на суму - 32 482,91 грн. за 3-й квартал 2007 року на суму - 21 141,04 грн.

Згідно з результатами дослідження, що наведені у висновку № судово-бухгалтерської експертизи від 26.10.2010 року, у відповідності з наданими експерту документами у період з 01.01.2006 року по 30.09.2007 року підприємством віднесено до складу валових витрат, витрати на придбання паливно-мастильних матеріалів, використання яких у власній господарській діяльності підтверджено відповідними первинними документами (подорожніми листами) у сумі - 582 239,00 грн., у тому числі: за 1-й квартал 2006 року на суму - 67 343,29 грн.; за 2-й квартал 2006 року на суму - 110 553,18 грн.;за 3-й квартал 2006 року на суму - 114 099,06 грн.; за 4-й квартал 2006 року на суму - 83 253,49 грн.; за 1-й квартал 2007 року на суму - 71 913,07 грн.; за 2-й квартал 2007 року на суму - 72 958,32 грн.; за 3-й квартал 2007 року на суму - 62 119,00 грн.

Відповідно до висновку №5 судово-бухгалтерської експертизи у адміністративній справі №2-а-10910/08 від 26.10.2010 року: висновки акту перевірки Шахтарської обєднаної Державної податкової інспекції Донецької області №91/23-2/30721022 від 17.01.2008 року в частині порушення TOB «Аякс-ЛТД» п.5.1, п.п.5.3.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.п.8.7.1 п.8.7 ст.8 Закону №334, що призвело до завищення валових витрат за період з 01.01.2006 року по 30.09.2007 року у розмірі. -185 215,00 грн. (1 квартал 2006 року на суму 16682,00 грн., 2 квартал 2006 року на суму - 22359,00 грн., 3 квартал 2006 року на суму - 37 036,00 грн., 4 квартал 2006 року на суму - 27 965,00 грн., 1 квартал 2007 року на суму 27 549,00 грн., 2 квартал 2007 року на суму - 32 483,00 грн., 3 квартал 2007 року на суму - 21 141,00 грн.) не підтверджуються у повному обсязі, тобто є документально необґрунтованими; висновки акту перевірки Шахтарської обєднаної Державної податкової інспекції Донецької області №91/23-2/30721022 від 17.01.2008 року в частині порушення TOB «Аякс-ЛТД» п.5.1, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №334, що призвело до завищення валових витрат за період 01.01.2006 року по 30.09.2007 року у розмірі - 261 007,00 грн. (1 квартал 2006 року на суму - 67 343,00 грн., 2 квартал 2006 року на суму - 82 668,00 грн., 3 квартал 2006 року на суму - 35911,00 грн., 4 квартал 2006 року. на суму - 19 994,00 грн., 1 квартал 2007 року на суму - 8664,00 грн., 2 квартал 2007 року на суму - 41 158, грн., 3 квартал 2007 року. на суму - 5269,00 грн.) не підтверджуються у повному обсязі, тобто є документально необґрунтованими.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що висновки відповідача щодо завищення позивачем валових витрат у період, що перевірявся, та донарахування у звязку з цим суми податку на прибуток підприємств є необґрунтованим.

Відповідно до положень частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, а судові витрати підлягають присудженню позивачеві з Державного бюджету України в порядку статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 23, 94, 158, 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, Донецький окружний адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Аякс ЛТД» до Шахтарської обєднаної Державної податкової інспекції Донецької області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, - задовольнити.

Визнати недійсними податкові повідомлення-рішення Шахтарської обєднаної Державної податкової інспекції Донецької області за №0000062341/0-139 від 30 січня 2008 року та за №0000062341/1 від 26 лютого 2008 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аякс ЛТД» судові витрати зі сплати судового збору у сумі розміром 3 (три) грн. 40 (сорок) коп. та витрати за проведення судово-бухгалтерської експертизи у справі у сумі розміром 15000 (п'ятнадцять тисяч) грн. 00 (нуль) коп.

Вступну та резолютивну частини постанови виготовлено у нарадчій кімнаті і проголошено 18 лютого 2011 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Донецького апеляційного адміністративного суду.

В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною 4 статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови виготовлено 23 лютого 2011 року.

Суддя Фещук А.В.