Ухвала суду № 1422584, 29.02.2008, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

27 лютого 2008 року

Справа № 2-7/8944-2006А

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Плута В.М.,

суддів Горошко Н.П.,

Гонтаря В.І.,

секретар судового засідання Наконечний О.В.

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився;

відповідача: не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Дворний І.І.) від 06.12.2007 у справі № 2-7/8944-2006А

за позовом відкритого акціонерного товариства "Сімферопольський ремонтно-механічний завод" (пр. Перемоги, 4 км,Сімферополь,95022)

до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим (вул. М. Залки, 1/9,Сімферополь,95053)

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень та рішення

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 06.12.2007 у справі № 2-7/8944-2006А позов задоволено частково.

Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі №0018993201/0 від 10.01.2006, №0018992301/1 від 24.03.2006.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь відкритого акціонерного товариства „Сімферопольський ремонтно-механічний завод” 3,40 грн. витрат зі сплати судового збору.

З урахуванням ухвали від 06.12.2007, також судом закрито провадження у справі в частині визнання недійсним рішення державної податкової інспекції в м. Сімферополі про результати розгляду первісної скарги № 7477/ю/25-О від 16.03.2006.

В постанові суд зазначив, що акт перевірки, в порушення вимог статті п. п. 2.3.2 п. 2.3. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року № 327, не містить посилання на первинні документи і регістри бухгалтерського обліку, які б підтверджували факти порушення позивачем податкового законодавства, причини розбіжностей з даними декларацій платника податків не описані.

Крім того, суд прийняв до уваги висновок проведеної судової бухгалтерської експертизи, який підтвердив неспроможність визначених контролюючим органом порушень податкового законодавства.

Не погодившись з цим судовим актом, відповідач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду скасувати, прийняти нову постанову, якою у позові відмовити.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом норм матеріального права.

Так, стосовно розбіжності у бік зменшення на суму 9244,00 грн., при визначенні бази оподаткування з ПДВ за вересень 2004 року, відповідач посилається на норми п. п. 7.3.1 п. 7.3 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість”. При цьому, податковий орган наводить обставини пов’язані з договором купівлі-продажу № 27 від 21.05.2004, проте, причини розбіжностей з даними декларації платника податків, а також причини повторного включення ревізорами ДПІ в базу оподаткування з ПДВ списаної кредиторської заборгованості позивача по платі за землю у сумі 55463,20 грн. не пояснені.

Також, заявник апеляційної скарги зазначає, що кошті отримані від продажу активів, направлені на погашення податкового боргу у відповідності до частини 2 пункту 37 Порядку стягнення коштів та продажу інших активів платника податків, які перебувають у податковій заставі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2002 року № 538.

Крім того, апеляційна скарга містить посилання на норми п. 17.2 статті 17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами”.

Розпорядженням в. о. голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.02.2008 суддю Борисову Ю.В. замінено на суддю Горошко Н.П.

Сторони у судове засідання не з'явились, своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористались, про причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що чинне законодавство не обмежує коло представників юридичних осіб при розгляді адміністративної справи, а також те, що згідно з пунктом 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи, судова колегія вважає можливим розглянути скаргу за відсутності нез’явившихся представників сторін.

Повторно розглянувши справу у порядку статей 185, 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши матеріали справи на предмет правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що з 29.11.2005 по 28.12.2005 Державною податковою інспекцією в м. Сімферополі була проведена планова комплексна документальна перевірка дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства відкритого акціонерного товариства „Сімферопольський ремонтно-механічний завод” за період з 01.07.2004 по 30.06.2006, за результатом якої був складений акт № 1140/23-6/00901499 від 28.12.2005.

На підставі матеріалів перевірки Державною податковою інспекцією в м. Сімферополі було винесено податкове повідомлення-рішення № 0018992301/0 від 10.01.2006 про донарахування податку на додану вартість у сумі 11262,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 31392,00 грн., всього - на суму 42651,00 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення було оскаржено позивачем в адміністративному порядку, за наслідками якого Державною податковою інспекцією в м. Сімферополі залишено без змін, після чого, на адресу позивача було спрямовано податкове повідомлення-рішення № 0018992301/1 від 24.03.2006, яким сума податкового зобов'язання з ПДВ та сума штрафних санкцій були визначені в тому самому розмірі та на тих самих підставах.

З акту перевірки № 1140/23-6/00901499 від 28.12.2005 вбачається, що через порушення позивачем п. 4.1 статті 4 Закону України „Про податок на додану вартість” відкритому акціонерному товариству „Сімферопольський ремонтно-механічний завод” була донарахована сума податкового зобов'язання з ПДВ за охоплений перевіркою період в сумі 11262,00 грн.: за 2 півріччя 2004 року встановлено завищення суми податкового зобов'язання з ПДВ на 6190,00 грн.; за 1 півріччя 2005 року встановлено заниження суми податкового зобов'язання з ПДВ на 17452,00 грн.

При цьому, суд апеляційної інстанції приймає до уваги висновок судово-бухгалтерської експертизи № 156 від 28.09.2007 (том 2, а. с. 29-40), в якому дослідженні первинні документи позивача.

Так, згідно декларацій з ПДВ відкритого акціонерного товариства „Сімферопольський ремонтно-механічний завод” величина задекларованого податкового зобов'язання з ПДВ за період липень 2004 року - червень 2005 року склала 679249,00 грн., за даними акта ДПІ в м. Сімферополя –690511,00 грн.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що податковим органом неправомірно не указано причин розбіжностей з даними декларацій платника податків, а також відсутні посилання на первинні документи і регістри бухгалтерського обліку, які б підтверджували факти порушення податкового законодавства.

Згідно п. п. 2.3.2. п. 2.3. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 р. № 327, за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно: висвітлити показники, які відображаються суб'єктом господарювання у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю; у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб суб'єкта господарювання щодо встановлених порушень; зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів; у разі відмови посадових осіб суб'єкта господарювання надати перевіряючим письмові пояснення щодо встановлених порушень та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, факти відмови відобразити в акті.

У даному випадку судова колегія приймає в якості належного доказу висновок судової експертизи № 156 від 28.09.2007, в якому вказані причини розбіжностей з даними декларацій платника податків, а також є посилання на первинні документи, які підтверджують факти відсутності з боку позивача порушень податкового законодавства.

Так, при визначенні бази оподаткування з ПДВ за вересень 2004 року ревізорами необґрунтовано врахована сума 55463,20 грн. (проводка: Дт 641.6 - Кт 717), яка була списана ДПІ як кредиторська заборгованість по платі за землю за рахунок засобів, що поступили на розподільний рахунок від АК „Украгроком” в рамках договору-намір купівлі-продажу № 27 від 21.05.2004.

При цьому, апеляційна інстанція зазначає, що відповідач в апеляційній скарзі визнає той факт, що за рахунок коштів, отриманих на розподільний рахунок за договором купівлі-продажу № 27 від 21.05.2004, була погашена кредиторська заборгованість по платі за землю у сумі 55463,20 грн.

Так, обставини справи свідчать про те, що 21.05.2004 між АК „Украгроком” (Покупець) і відкритим акціонерним товариством „Сімферопольський ремонтно-механічний завод” (Продавець) укладений договір-намір купівлі-продажу № 27, згідно якого Продавець зобов'язується продати, а Покупець купити нерухоме майно: адміністративний корпус з прибудовами за ціною 338442,00 грн., виробничий корпус з прибудовами за ціною 195903,00 грн., всього на суму 534325,00 грн., в т.ч. ПДВ, на умовах попередньої оплати.

З дозволу ДПІ в м. Сімферополі активи позивача, які знаходились в податковій заставі, були відчужені, у зв’язку з чим станом на 01.10.2004 на розподільний рахунок № 34129999800002 в Управлінні Держказначейства в АРК м. Сімферополь зі сторони АК „Украгроком” перераховані грошові кошти на оплату майна за договором № 27 від 21.05.2004, у розмірі 330000,00 грн.

На зазначені вище операції позивачем були виписані податкові накладні, на підставі яких суми ПДВ були включені в податкове зобов'язання відповідно в серпні 2004 року і лютому 2005 року, що підтверджується даними книги обліку продажу товарів, робіт, послуг і деклараціями з ПДВ позивача.

З огляду на вищенаведене, вбачається, що податковим органом при проведенні перевірки були неправомірно повторно включенні в базу оподаткування з ПДВ списаної кредиторської заборгованості відкритого акціонерного товариства "Сімферопольський ремонтно-механічний завод" по платі за землю в сумі 55463,20 грн., за рахунок коштів, що поступили на розподільний рахунок від АК „Украгроком” в рамках договору купівлі-продажу № 27 від 21.05.2004.

Крім того, рішенням господарського суду Автономної республіки Крим від 27.05.2004 у справі № 2-13/2938-2004 були визнані недійсними рішення ДПІ в м. Сімферополі: № 48-26-2-00901499/4097 від 15.08.2001 в частині донарахування і стягнення податкових зобов'язань по податку на землю в сумі 42782,72 грн. і застосуванні штрафних (фінансових) санкцій в сумі 3276,81 грн., № 989/24-2 від 15.10.2002 про примусове стягнення податкового боргу з рахунку ВАТ „СРМЗ” та № 4/24-2 від 21.04.2003 про відміну з 21.04.2003 власного рішення від 03.01.2002 № 1/24-1 про розстрочку податкового боргу ВАТ „СРМЗ” з одночасним нарахуванням відсотків за користування розстрочкою в сумі 10003,69 грн.

Відповідно до частини 2 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Крім того, матеріали справи свідчать про те, що при визначенні бази оподаткування з ПДВ за січень 2005 року ревізорами включені: сума у розмірі 6000,00 грн., у тому числі ПДВ –1000,00 грн.; а також сума у розмірі 256,70 грн., у тому числі ПДВ - 42,80 грн., перераховані на р/р позивача субвенції на субсидії, ВВВ, ОЗ, ЧАЕС.

Відповідно до п. п. 3.2.7 п. 3.2 статті 3 Закону України „Про податок на додану вартість”, не є об'єктом оподаткування операції з виплат заробітної плати, пенсій, стипендій, субсидій, дотацій, інших грошових або майнових виплат фізичним особам за рахунок бюджетів або соціальних чи страхових фондів у порядку, встановленому законом; виплат дивідендів та роялті у грошовій формі або у формі цінних паперів (корпоративних прав), поставки комісійних (брокерських) та дилерських послуг з торгівлі або управління цінними паперами, у тому числі приватизаційними та компенсаційними паперами (сертифікатами), інвестиційними сертифікатами, житловими чеками, земельними бонами та деривативами на ринку цінних паперів України, а також деривативами на фондових, валютних і товарних біржах, створених у порядку, передбаченому відповідними законами".

Таким чином, колегією суддів вбачається, що контролюючим органом неправомірно були включені вищенаведені суми, які не є об'єктом оподаткування ПДВ.

Обставини справи свідчать також про те, що при визначенні бази оподаткування з ПДВ за лютий 2005 року ревізорами включена вартість реалізації товарів, робіт, послуг в сумі - 60297,7 грн. згідно даним ж/о ВАТ „СРМЗ”. Однак, на підставі судової експертизи, судом встановлено, що, фактично, за даними первинних документів, вартість реалізації за вказаний період склала - 48340,49 грн., розбіжність склало 11957,21 грн., у тому числі ПДВ - 1992,86 грн. у бік зменшення. Такий висновок додатково підтверджується даними матеріального звіту по складу готової продукції за лютий 2005 року.

Крім того, при визначенні бази оподаткування ревізорами не прийнята до уваги операція по наданню послуг СПД Ширман Ю.І. на суму 30,00 грн., у тому числі ПДВ –5,00 грн., яка відображена в бухгалтерському обліку позивача за квітень 2005 року проводкою Дт 301 –Кт 703 і оформлена податковою накладною № 80-а від 13.04.2005.

З вищенаведеного вбачається, що за період липень 2004 року - червень 2005 року у відкритого акціонерного товариства „Сімферопольський ремонтний-механічний завод” податкове зобов'язання по ПДВ відсутнє, переплата складає 80684 грн.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При відсутності порушень позивачем норм податкового законодавства України застосування штрафних (фінансових) санкцій також не є правомірним.

Судова колегія вважає необхідним зазначити, що всі доводи податкового органу, які викладені в апеляційній скарзі, в процесі судового провадження не знайшли свого документального обґрунтування.

В інший частині постанова суду відповідачем не оскаржується.

З урахуванням викладеного, судова колегія вважає, що постанова господарського суду Автономної Республіки Крим є законною та обґрунтованою, а тому підстави для її скасування відсутні.

Керуючись статтями 195, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1. ст. 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

2. Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 06.12.2007 у справі № 2-7/8944-2006А залишити без змін.

Суд апеляційної інстанції роз`яснює сторонам у справі, що відповідно до пункту 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення.

Ухвалу суду апеляційної інстанції може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені статтями 211, 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя В.М. Плут

Судді Н.П. Горошко

В.І. Гонтар