Постанова № 14216820, 10.03.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" лютого 2011 р. Справа № 29/361-10

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., судді Пушай В.І., Плужник О.В.

при секретарі Казаковій О.В.

за участю представників сторін:

позивача за первісним позовом –Турчин В.Я., Козуб В.А.

третьої особи –Большакова А.В., Перепьолкіна Н.П., Асєєва Т.М.

відповідача за первісним позовом –Блага І.С., Кириченко

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача за первісним позовом (вх. № 240Х/3-9) та апеляційну скаргу третьої особи (вх. № 360Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської області від 28.12.10р. у справі №29/361-10

за позовом ДП Дослідного господарства "Кутузівка" інституту тваринництва УААН, с. Кутузівка

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача КРУ в Харківській області, м. Харків

до ПСГП "Деметра", с. Кутузівка

про стягнення 87931,20 грн.

та за зустрічним позовом ПСГП "Деметра", с. Кутузівка

до ДП Дослідного господарства "Кутузівка" інституту тваринництва УААН, с. Кутузівка

про стягнення 189132,98 грн. -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - ДП Дослідного господарства "Кутузівка" інституту тваринництва УААН, с. Кутузівка звернувся до господарського суду з позовною заявою в якій просив суд стягнути з відповідача - ПСГП "Деметра", с. Кутузівка 87931,20 грн. витрат, понесених позивачем на транспортні послуги при виконанні умов укладеного між сторонами договору про спільне науково-виробниче співробітництво № 9 від 12.01.2004 р.

В процесі розгляду справи судом до її участі в якості третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача залучено КРУ в Харківській області, м. Харків.

Крім того, в процесі розгляду справі відповідач звернувся до господарського суду з зустрічною позовною заявою в якій просив суд стягнути з позивача 189132,98 грн. безпідставно отриманих грошових коштів.

Рішенням господарського суду Харківської області (суддя Тихий П.В.) від 28.12.2010 р. по справі № 29/361-10 в задоволенні первісних позовних вимог відмовлено, а зустрічний позов задоволено.

З позивача на користь відповідача стягнуто грошові кошти в розмірі 189132,98 грн., 1891,33 грн. держмита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн.

Прийняте по справі рішення мотивоване наступним:

Відмовляючи в задоволенні первісного позову суд виходив з того, що позивач за відповідним проханням відповідача вже вніс в собівартість кормів, які поставляв останньому, вартість транспортних послуг, в зв’язку з чим, відповідач здійснюючи розрахунки за корми таким чином вже оплатив і транспортні послуги, що підтверджується матеріалами справи.

Задовольняючи зустрічний позову суд виходив з того, що відповідно до умов укладеного між сторонами договору про спільне науково-виробниче співробітництво № 9 від 12.01.2004 р. позивач взяв на себе зобов’язання поставляти відповідачу товар по собівартості, тоді як фактично позивач поставляв його з урахуванням власного прибутку, який становить суму задоволених зустрічних позовних вимог і т. ін.

Позивач з рішенням господарського суду не погоджується, вважає його незаконним та необґрунтованим, подав апеляційну скаргу (вх. № 240Х/3-9), в якій просить рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити відповідачу в задоволенні зустрічних позовних вимог, та задовольнити первісний позов.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що господарський суд при винесенні рішення безпідставно не врахував його доводи стосовно того, що актом КРУ встановлено факт понесення позивачем витрат на транспортні послуги при виконанні своїх зобов’язань за договором № 9 від 12.01.2004 р., які відповідачем у встановленому порядку оплачені не були, що і стало підставою для звернення позивача до суду з первісним позовом. При цьому, на думку позивача, факти, встановлені КРУ мають преюдиційне значення для даної справи, в зв’язку з чим, не потребують доведення і т. ін.

Третя особа з рішенням господарського суду також не погоджується, вважає його таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, подала апеляційну скаргу (вх. № 360Х/3-9) в якій просить рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити відповідачу в задоволенні зустрічних позовних вимог, та задовольнити первісний позов.

В обґрунтування своїх вимог третя особа посилається на те, що господарський суд під час розгляду даної справи порушив його процесуальні права, а саме, безпідставно залишив без задоволення подане ним клопотання про відкладення розгляду справи, та розглянув її без участі представника третьої особи, чим позбавило останню можливості надати свої пояснення по справі та докази в обґрунтування своєї правової позиції.

По суті прийнятого по справі рішення третя особа зазначає, що суд при його прийнятті зокрема проігнорував відомості, зазначені в акті звірки, які свідчать про надання позивачем на користь відповідача транспортних послуг, без укладання відповідного договору, що підтверджується листом № 579-01/1 від 27.10.2010 р., та без здійснення з боку відповідача їх оплати. При цьому, оскільки в жодному первинному документі не йдеться про включення транспортних послуг до складну собівартості товару, який перевозився, а дані бухгалтерського обліку не містять відомостей про надання таких послуг позивачем відповідачу, хоча факт їх надання підтверджується іншими документами та не заперечується позивачем, підстави вважати що транспорті послуги дійсно були включені в собівартість кормів у третьої особи відсутні і т. ін.

В запереченнях на апеляційні скарги (вх. №1324 від 07.02.2011 р.) відповідач просить суд рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, з посиланням на те, що договір №9 від 12.01.2004 р. сторонами виконувався, і позивачем на його виконання передавалися відповідачу корми за ціною, вищою ніж їх собівартість, що суперечить умовам зазначеного договору. На підставі вказаного, відповідач вважає, що суд правомірно задовольнив його позов про стягнення сплачених відповідачем за корма грошових коштів, понад їх собівартість.

Стосовно відмови в задоволенні первісного позову, відповідач вважає дані висновки правомірними, оскільки факт понесення позивачем збитків останнім жодним чином не підтверджений і т. ін.

Крім того в доповненнях до заперечень на апеляційні скарги (вх. № 1322 від 07.02.2011 р.) відповідач наполягає на тому, що договір № 9 від 12.01.2004 р. ним виконувався, і на його виконання відповідачем виконано ряд робіт. При цьому, з метою виконання даного договору між сторонами укладалися ще ряд локальних договорів які сторонами також виконувалися і т. ін.

В наданих позивачем додаткових поясненнях (вх. № 1959 від 22.02.2011 р.) останній вказує на те, що ним при переданні кормів в їх собівартість були включені транспортні послуги на підставі листа відповідача № 3 від 23.03.2004 р., і зазначена інформація була відображена позивачем в власному бухгалтерському обліку шляхом її внесення до бухгалтерського рахунку № 791 „Результати операційної діяльності” в порядку визначеному законом України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” і т. ін.

В наданих третьою особою додаткових поясненнях (вх. №2017 від 24.02.2011 р.) остання наполягає на тому, що під час проведення нею перевірки підприємства позивача на підставі всіх наданих останнім документів було встановлено, що спірні поставки кормів позивачем відповідачу відбувалися на підставі договору, укладеного між сторонами в спрощеній формі, тобто шляхом складання накладних, згідно з якими відбувалася поставка товару, та без відшкодування з боку відповідача витрат на їх доставку, а про існування договору №9 від 12.01.2004 р. третій особі стало відомо вже після перевірки. При цьому, третя особа з посиланням на лист Інституту тваринництва НААНУ №579-1/1 від 27.10.2010 р. також наголошує на тому, що зазначений договір взагалі не виконувався сторонами і т. ін.

У власних додаткових поясненнях до зустрічного позову відповідач наполягає на тому, що договір б/н від 12.01.2004 р. між сторонами виконувався, і в його рамках позивач безпідставно передавав відповідачу корми не по собівартості, а з урахуванням власного прибутку, що суперечить умовам вказаного договору. Про виконання сторонами умов зазначеного договору, на думку відповідача, свідчать складені між сторонами акти звірки взаєморозрахунків за платіжними дорученнями відповідача, згідно з якими останній, з посиланням на договір б/н від 12.01.2004 р., сплачував надані позивачем в рамках зазначеного договору товари та послуги, та накладні, за якими відбувалася передача товару, в яких відповідач, з об’єктивних причин, власноручно зазначав зазначений договір як підставу для передання товару і т. ін.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, судова колегія встановила наступне:

Як свідчать матеріали справи, 12.01.2004 року між позивачем та відповідачем укладено договір про спільне науково-виробниче співробітництво № 9, відповідно до умов якого сторони зобов’язалися шляхом об’єднання зусиль спільно діяти у сфері науково-виробничої діяльності по відпрацюванню елементів технології в тваринництві, використанні обладнання для різних видів сільськогосподарських тварин, а також по відпрацюванню варіантів модулів ферм для утримання КРС та інших видів сільськогосподарських тварин сільськогосподарських підприємств з різною формою власності, для малих сільськогосподарських підприємств та фермерських господарств.

Договір погоджено директором Інституту тваринництва Е.В.Руденко 12.01.04 р.

Відповідно до п. 6.1 договору, термін його дії визначений з моменту його підписання до 31.12.2009р.

Згідно з ч.3 п. 3.2 договору відповідач зобов’язався вирощувати висококласне поголів’я тварин і при необхідності передавати молодняк позивачу або Інституту тваринництва за ціною не вищою собівартості.

Згідно з ч.1 п. 4.1 позивач зобов’язався забезпечувати відповідача кормами за їх собівартістю.

Умовами п.5.1 договору передбачено проведення розрахунків між сторонами на підставі рахунків-фактур, актів виконаних робіт і накладних.

В договорі відсутні положення про умови доставки кормів відповідачу.

До матеріалів справи долучено лист № 3 від 23.03.2004 р. відповідача, в якому міститься пропозиція включати до собівартості кормів які передаються позивачем вартість їх доставки. Крім того зазначений лист також містить погодження позивача на пропозицію відповідача, із розпорядженням керівника підприємства позивача до бухгалтерії з вимогою здійснення відповідних перерахунків.

Як свідчать матеріали справи, в період з липня 2008 р. по жовтень 2010 р. позивач за відповідними видатковими накладними, копії яких залучено до матеріалів справи (т. 1 23-47), передав відповідачеві корми.

Підставами для передачі товару сторонами в накладних визначено „договір” та „договір б/н (01.01.09)”.

Згідно з наданими до суду Довідками ціни реалізації кормів в ДП „ДГ „Кутузівка” для ПСГП „Деметра” на 2008 рік, 2009 рік, 2010 рік, позивач, при розраховуванні фактичної ціни реалізації кормів відповідачу, включав до собівартості витрати на доставку, яка відокремлювалась в розрахунку окремим рядком та включалась до підсумкової фактичної ціни реалізації кормів.

Матеріали справи свідчать, що передача кормів від позивача до відповідача здійснювалась за накладними, в яких зазначалися кількість та фактична ціна реалізації кормів, загальна сума до сплати, з урахуванням ПДВ. Вартість доставки в накладних окремим рядком не виділялася.

З долученої до справи двосторонньої Довідки про стан розрахунків між ПСГП „Деметра” та ДП „ДГ „Кутузівка” за період з липня 2008 року по червень 2010 р., слідує, що на умовах договору №9 від 12.01.2004 р. позивач реалізував відповідачу кормів на загальну суму 513632,83 грн., яку відповідач в повному обсязі сплатив.

Як свідчать матеріали справи, в липні-вересні 2010 р. стосовно позивача проведена планова виїзна ревізія фінансово-господарської діяльності за 2 півріччя 2008 року, 2009 рік та завершений період 2010 року, за результатами якої КРУ був складений акт №07-20/15 від 27.09.2010 р. В даному акті зазначено, що ревізією КРУ встановлено порушення, які призвели до втрат фінансових ресурсів ДП „ДГ „Кутузівка", а саме покриття витрат інших юридичних осіб на суму 186686,15 грн. В мотивувальній частині акту КРУ встановило, що «затрати по доставці кормів на ПСГП „Деметра" по бухгалтерському обліку ДП «ДГ «Кутузівка»проведені як власні витрати господарства, без пред'явлення їх відшкодування. В той же час згідно з наданими первинними документами, а саме згідно з книгою вагаря при відвантаженні кормів зазначався номер автомобіля, який здійснював перевезення, водій та вага брутто, тари, тобто автомобіля та вага нетто. З номерів автомобілів, що зазначені в книзі вагаря вбачається, що вони є власними автомобілями ДП «ДГ «Кутузівка». Зазначені книги вагаря прошнуровані та скріплені відбитком печатки господарств та підписом, сторінки пронумеровані. Дані про фактичний відпуск продукції ПСГП „Деметра" зведено в таблицю на підставі книг вагаря із зазначенням номера автомобіля та прізвища водія який здійснював отримання кормів для ПСГП „Деметра" та їх перевезення за ІІ півріччя 2008, 2009 та І півріччя 2010 року.

Таким чином, транспортування кормів на ПСГП „Деметра" господарство здійснило за власний рахунок.

По ДП „ДГ „Кутузівка" затверджено мінімальну розцінку надання авто послуг, яка діє у господарстві, тобто це вартість 1 години авто послуг по наступних автомобілях: САЗ - 120грм./год., КаМаз - 151,20 грн./год, ЗІЛ - 136,80 грн./год.

В ході ревізії КРУ проведено розрахунок транспортних послуг наданих для перевезення кормів ПСГП „Деметра" з урахуванням мінімальної розцінки автопослуг за 1 годину. Вартість доставки кормів на ПСГП „Деметра" за період з 01.07.2008 по 01.07.2010 склала 87931,20 гр., із них в II півріччі 2008 р. в сумі 20541,6 гр., в 2009 році в сумі 45357,60 грн., в І півріччі 2010 р. в сумі 22032,00 грн.»

На підставі вказаного КРУ зроблено висновок, що позивачем при реалізації кормів відповідачу не було нараховано та не отримано витрати, понесені господарством по доставці кормів відповідачу, ПСГП „Деметра", в сумі 87931,20 грн. Розраховуючи вищевказані втрати фінансових ресурсів позивача, КРУ зазначило, що проведеною у відповідача зустрічною ревізією цін кормів встановлено, що відповідачем у позивача корма закупались за ціною, яка не відокремлювала затрат на їх транспортування, оскільки в накладних на відпуск кормів позивачем не виділялися окремим рядком затрати на їх транспортування. Підсумковуючи огляд первісних документів, КРУ дійшло висновку про те, що транспортування кормів до відповідача у перевірений період проводилось за власний рахунок позивача.

На підставі вказаного КРУ надіслало на адресу позивача вимогу (№ 07-21/10625 від 03.11.2010 р.) про усунення вказаних недоліків в процесі здійснення господарської діяльності. Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з первісними позовом про стягнення з відповідача 87931,20 грн. збитків у формі упущеної вигоди, а саме за надані, але неоплачені відповідачем транспортні послуги.

Відповідно до ч.1 п. 4.1 договору № 9 від 1201.2004 р. позивач зобов’язався забезпечувати відповідача кормами за їх собівартістю.

Із долучених до справи Виписок ДП „ДГ „Кутузівка” із книги реалізації продукції рослинництва до ПСГП „Деметра” за II півріччя 2008р. та за 2009 рік, по дебету яких відображений показник Дт бухгалтерського рахунку 901 „Собівартість продукції рослинництва”, а по кредиту яких відображений показник Кт бухгалтерського рахунку 701 „Виручка від продукції рослинництва”, вбачається, що в період з липня 2008 року по 31.12.2009р. ДП „ДГ „Кутузівка” отримало чистий прибуток від реалізації кормів позивачу, який перевищував їх собівартість з урахуванням доставки, в загальній сумі 189132,98 грн.

Станом на 01.01.2010 року договір припинився в зв’язку із закінченням його строку. Сторонами договір не подовжувався, умов про автоматичну пролонгацію договір не містить.

Відповідач при звернені до суду з зустрічним позовом, та з посиланням на встановлений умовами договору № 9 обов’язок позивача забезпечувати відповідача кормами за їх собівартістю зазначив, що в період з липня 2008 року по 31.12.2009р., позивачем безпідставно, в порушення умов ч.1 п. 4.1 договору, отримано від відповідача платежі на загальну суму 189132,98 грн., що дорівнюють чистому прибутку, розрахованому як різниця між собівартістю поставлених за договором кормів та ціною їх реалізації.

На підставі вказаного, відповідач просив суд стягнути з позивача безпідставно отримані грошові кошти в зазначеній сумі.

З матеріалів справи також вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення мотивував його наступним:

Відмовляючи в задоволенні первісного позову суд виходив з того, що позивач за відповідним проханням відповідача вже вніс в собівартість кормів, які поставляв останньому, вартість транспортних послуг, в зв’язку з чим, відповідач здійснюючи розрахунки за корми таким чином вже оплатив і транспортні послуги, що підтверджується матеріалами справи.

Задовольняючи зустрічний позову суд виходив з того, що відповідно до умов укладеного між сторонами договору про спільне науково-виробниче співробітництво № 9 від 12.01.2004 р. позивач взяв на себе зобов’язання поставляти відповідачу товар по собівартості, тоді як фактично позивач поставляв його з урахуванням власного прибутку, який становить суму задоволених зустрічних позовних вимог і т.ін.

Однак, викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів, не відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм не надана правильна та належна правова оцінка, в зв’язку з чим, є підстави для задоволення апеляційних скарг і скасування прийнятого по справі рішення.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 34 ГПК України, Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та повинні бути складені під час здійснення цієї операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

В ст. 1 цього Закону встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Кожною стороною (підприємством), що брала участь у здійсненні господарської операції, мають бути отримані первинні документи для записів у регістрах бухгалтерського обліку, інформація в яких ідентично засвідчує зміст господарської операції. Первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України.

Ч. 2 ст. 9 названого Закону передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

П. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом міністерства фінансів України N 88 від 24.05.95 р. передбачено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Господарський суд, роблячи висновок про передання позивачем відповідачу кормів за накладними (т. 1 а.с. 23-47) на виконання умов договору № 9 від 12.01.2004 р., не звернув при цьому увагу, що згадані накладні взагалі не містять будь-яких посилань на зазначений договір. В деяких накладних підставою для передання товару визначено «Договір», в інших „договір б/н (01.01.09)”, доказів укладання якого між сторонами матеріали справи не містять.

П. 1 ст. 205 ЦК України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

П. 1-2 ст. 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Оскільки спірні накладні (т. 1 а.с. 23-47) не містять чітко визначених підстав передачі товару (зокрема посилань на договір №9 від 12.01.2004 р.), зазначене свідчить про укладання між сторонами низки договорів в спрощеній формі (ст. 207 ЦК України), тобто шляхом складання кожної з відповідної накладної з визначенням в ній зокрема найменування товару (певного виду кормів) та його ціни, що не суперечить вимогам закону.

Посилання сторін на договір № 9 від 12.01.2004 р., як на підставу передання товару, судом до уваги не приймається виходячи з наступного:

П. 2-3 ст. 43 ГПК України передбачено, що ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Ст. 32-36 ГПК України передбачає порядок надання доказів. зокрема ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням вказаного, а також відповідних положень Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" обставини щодо передачі товару саме в рамках договору №9 від 12.01.2004 р. повинні засвідчувати виключно первинні документи, складені в порядку визначеному зазначеним законом.

Надані позивачем суду довідки про стан розрахунків, вартість кормів, а так само акт звірки взаєморозрахунків, тощо не є первинними документами в розумінні зазначних положень закону, тоді як в наявних в справі первинних документах та в бухгалтерських регістрах йдеться про отримання відповідачем матеріальних цінностей без посилання на конкретні договори.

Посилання відповідача на відповідні платіжні документи за якими він розраховувався з позивачем за корми судом до уваги не приймаються, оскільки вони складалися відповідачем особисто.

Посилання відповідача на надані ним до суду апеляційної інстанції інші примірники накладних з зазначенням в них в якості підстави передання товару договору б/н від 12.01.2004 р. є безпідставними, оскільки як свідчать надані відповідачем письмові пояснення, спірні накладні підписувалися уповноваженими представниками сторін з визначенням в них в якості підстав передання товару - „договір” та „договір б/н (01.01.09)”, тобто накладні в тому вигляді, копії яких надано позивачем для залучення до матеріалів справи (т. 1 а.с. 23-47), а відповідні виправлення та доповнення в графі «підстави для передачі», зокрема зазначення, в якості підстави - договору б/н від 12.01.2004 р., відповідачем вносилися вже після здійснення відповідної бухгалтерської операції та підписання накладної, що суперечить вимогам п. 4.1-4.6 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України N 88 від 24.05.95 р.

П. 4.1, 4.4 вказаного положення передбачено, що у тексті та цифрових даних первинних документів, облікових регістрів і звітів підчистки і необумовлені виправлення не допускаються. Виправлення помилки повинно бути обумовлено надписом „виправлено" та підтверджено підписами осіб, що підписали цей документ, із зазначенням дати виправлення.

Разом з тим, як свідчать залучені до матеріалів справи листи Інституту тваринництва НААНУ № 579-1/1 від 27.10.2010 р. та № 154-01 від 11.02.2011 р., в них останній зокрема зазначив, що ніякої науково-досілдницької, експериментальної, консультативної та іншої діяльності між Інститутом тваринництва НААНУ та ПСГП «Деметра»за період з 12.01.2004 р. і по теперішній час не проводилося. В наукових дослідах вказане господарство ПСГП „Деметра" не є об'єктам досліджень або експериментів, про що свідчить відсутність актів впровадження наукових розробок. Другий екземпляр договору між ДП „ДГ „Кутузівка" та ПСГП „Деметра", погоджений Інститутом тваринництва НААНУ від 12.01.2004 № 4 в Інституті тваринництва відсутній і не передбачав будь-яких матеріальних та фінансових взаємовідносин між вказаними суб'єктами. Згідно з Статутом ДП „ДГ„Кутузівка" господарство самостійно веде свої фінансові справи і рахунки у відповідності до чинного законодавства України.

Таким чином, Інститут тваринництва НААНУ, який є керуючою установою ДП „ДГ „Кутузівка", чітко визначив і письмово підтвердив, що ніякої діяльності по вказаному договору не проводилося.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, зобов’язання виникають з підстав, визначених даною статтею, зокрема з договорів та інших правочинів.

П.5.1 договору №9 від 12.01.2004 р. передбачено, що розрахунки між сторонами проводяться на підставі рахунків-фактур, актів виконаних робіт і накладних.

Тобто, відповідно до умов договору, необхідною передумовою оплати відповідачем товару отриманого за договором № 9, є факт належного виконання позивачем своїх зобов’язань за договором, який сторони, в разі наявності таких обставин, зобов’язалися засвідчити актом виконаних робіт. Проте, доказів складання такого акту (актів) сторони суду також не надали, в тому числі після передачі товару за спірними накладними.

Оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що передача товару за спірними накладними (т.1 а.с.23-47) відбувалася в рамках договору №9 від 12.01.2004 р., а ціна таким чином узгоджувалася сторонами при підписанні кожної з даних накладних окремо, зазначене спростовує доводи відповідача стосовно порушення позивачем при переданні товару своїх зобов’язань стосовно його передання за собівартістю. За таких обставин, висновки господарського суду щодо задоволення зустрічного позову про стягнення з позивача 189132,98 гр. безпідставно отриманих грошових коштів є безпідставними, рішення в даній частині підлягає скасуванню, а зустрічний позов задоволенню не підлягає.

Як свідчать матеріали справи, доставка товару за спірними накладними (т.1 а.с.23-47) позивачем відповідачу здійснювалася силами, засобами та за рахунок позивача. Зазначене не заперечується самими сторонами та підтверджується актом КРУ.

Матеріали справи також свідчать про те, що по ДП „ДГ „Кутузівка" затверджено мінімальну розцінку надання авто послуг, яка діє у господарстві, тобто це вартість 1 години авто послуг по наступних автомобілях: САЗ - 120грм./год., КаМаз - 151,20 грн./год, ЗІЛ - 136,80 грн./год.

В ході ревізії КРУ останнім проведено розрахунок транспортних послуг наданих для перевезення кормів ПСГП „Деметра" з урахуванням мінімальної розцінки автопослуг за 1 годину. Вартість доставки кормів на ПСГП „Деметра" за період з 01.07.2008 по 01.07.2010 склала 87931,20 грн., із них в II півріччі 2008 р. в сумі 20541,6 гр., в 2009 р. в сумі 45357,60 грн., в І півріччі 2010 р. в сумі 22032,00 гр.

Правомірність відповідного розрахунку підтверджується тим, що при розрахунку вартості доставки кормів взято до уваги марку машин та кількість відпрацьованих годин. Так, машиною марки ЗИЛ ММЗ за період з 01.07.2008 по 30.06.2010, з розрахунку 1 години на день, доставлено до ПСГП „Деметра" кормів протягом 399 годин на загальну суму 54583,20 грн. (399 год: X 136,80грн./год), машиною марки САЗ доставлено до ПСГП „Деметра" кормів протягом 259 годин на загальну суму 31080,00 грн. (259 год. X 120,00грн./год), машиною марки КАМАЗ доставлено до ПСГП „Деметра" кормів протягом 15 годин на загальну суму 2268,00 грн. (15 год. X 151,20грн./год).Загалом сума транспортних послуг дорівнює 87931,20 грн. (54583,20+31080,00+2268,00).

В ході ревізії проведено розрахунок транспортних послуг наданих для перевезення кормів ПСГП „Деметра" з урахуванням мінімальної розцінки автопослуг за 1 годину.

Зазначені відомості також підтверджуються відповідними довідками підприємства позивача, які залучено до матеріалів справи.

Жодна з даних накладних не містить відомостей про нарахування вартості доставки товару.

Разом з тим, нарахування вартості доставки товару в накладній та виділення її в окремому рядку суперечить вимогам п. 3 постанови Держкомстату СРСР від 28.12.1989 № 241 „Про затвердження форм первинної облікової документації для підприємств та організацій” „Облік матеріалів”, якою зокрема визначено, що накладна (форма № М-11) визначається як первинний бухгалтерський документ, який застосовується для обліку руху матеріальних цінностей всередині підприємства та їх відпуску стороннім організаціям. Положеннями ст. 179 ЦК України передбачено, що предмети матеріального світу визначаються як речі, в той час як згідно з вимогами ст. 901 ЦК України послуги споживаються в процесі їх надання, а тому не мають матеріального вираження.

Крім того, вимоги Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»зобов’язують сторони при складанні первинного документа зазначати в цьому документі обсяг господарської операції, виконання якої засвідчується даним документом, та зазначати її у відповідних регістрах бухгалтерського обліку, інформація в яких ідентично засвідчує зміст господарської операції.

Крім того, зазначений Закон визначає, що первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України.

Посилання відповідача на включення вартості доставки товару в його вартість та подальше відображення відповідної ціни в накладних колегія суддів вважає безпідставними та такими, що суперечать вимогам ст. 34 ГПК України, п. 3 постанови Держкомстату СРСР від 28.12.1989 № 241 „Про затвердження форм первинної облікової документації для підприємств та організацій”, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»тощо, оскільки факт перевезення товару повинен фіксуватися відповідними первинними товаро-транспортними документами, проте, доказів їх складання та оплати вартості послуг доставки відповідачем матеріали справи не містять.

Як свідчать матеріали справи, в бухгалтерському обліку ДП «ДГ «Кутузівка»прибутки (доходи) по кормах відображаються по балансовому рахунку 701р «Доходи від реалізації рослинництва».

Доходи по доставці кормів, як зовсім інша послуга, відображаються по балансовому рахунку 703 «Дохід від реалізації іншої продукції і послуг». Відповідно до наданих документів, відображення доходів по продажу кормів проводилось тільки по даним балансового рахунку 701р «Доходи від реалізації рослинництва».

В той же час, в господарстві є окремий облік наданих ПСГП «Деметра»послуг по доставці, з чітким зазначенням номеру автомобіля, який здійснював перевезення, прізвищем водія, ваги кормів, тощо. Але, як вже відзначалося, по балансовому рахунку 703 «Дохід від реалізації іншої продукції і послуг», зазначені послуги не відображено.

Виходячи з наявних документів та даних бухгалтерського обліку, прийняти розрахунки ДП «ДГ «Кутузівка»про те, що вартість кормів включає в себе вартість транспортних послуг, підстав немає. Вказані розрахунки спростовуються проведеними по обліку первинними документами про здійснені господарські операції.

Таким чином, позивач відображав в накладних фактичну ціну реалізації кормів, як матеріальних цінностей, які підлягали переданню за цією накладною, а відповідач приймаючи товар за кожною з відповідних накладних та підписуючи відповідний документ погоджувався з зазначеною в накладній вартістю товару, що не суперечить вимогам ст. 207 ЦК України.

Оскільки матеріли справи не містять доказів сплати відповідачем на користь позивача вартості послуг по доставці товару, рішення господарського суду про відмову в задоволенні первісного позову підлягає скасуванню, первісний позов –задоволенню, а з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 87931,20 грн. збитків у вигляді витрат на транспортні послуги.

З урахуванням вимог ст. ст.. 44, 49 ГПК України, також підлягає скасуванню рішення в частині розподілу судових витрат, а з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 880 держмита, 1836 держмита за подання апеляційної скарги 236 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду не відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявників скарг, з яких вони оспорюються можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись ст. ст. 101, 102, п. 2 ст. 103, п. 1-4 ст. 104, ст. 105 ГПК України, судова колегія -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ДП Дослідного господарства "Кутузівка" інституту тваринництва УААН, с. Кутузівка (вх. № 240Х/3-9) та апеляційну скаргу КРУ в Харківській області, м. Харків (вх. № 360Х/3-9) задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 28.12.10 р. по справі № 29/361-10 скасувати та прийняти нове, яким первісний позов задовольнити.

Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства "Деметра” (62405, Харківська область, Харківський район, с. Кутузівка, вул. Садова, 3-а, код ЄДРПОУ 31827163) на користь Державного підприємства дослідного господарства „Кутузівка” НААН (62405, Харківська область, Харківський район, с. Кутузівка, вул. Шкільна, 6, код ЄДРПОУ 05460427) 87931,20 грн. збитків, 880 грн. держмита, 1836 грн. держмита за подання апеляційної скарги, 236 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Наказ доручити видати господарському суду Харківської області.

В задоволенні зустрічного позову відмовити.

Головуючий суддя

Суддя Пушай В.І.

Суддя Плужник О.В.