Постанова № 14216388, 14.03.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.03.2011 № 31/311

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Ропій Л.М.

суддів:

при секретарі:

за участю представників:

позивача: Власюк С.М., дов.від 02.11.10,

відповідача: Суханюк О.П., дов.від 02.11.10 № 1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоінвестбуд»

на рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2010

(підписане 29.11.10)

у справі № 31/311 ( )

за позовом Приватного підприємства «Влад»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоінвестбуд»

про стягнення 414 331,99 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Влад» (далі позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоінвестбуд» (далі відповідач) про стягнення 414331,99 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.11.10 позов задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 318061,17 грн., 6715,95 грн. інфляційних втрат, 4347,71 грн. 3% річних, 6757,54 грн. пені, 55054,13 грн. 3% нарахувань, 4143,32 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в решті позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову. Скаргу мотивовано тим, що судом неповно зясовані обставини, які мають значення для справи; не доведено обставини, як суд вважає встановленими.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.12.10 апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 31.01.11.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, та просив її задовольнити.

Представником позивача надано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить оскаржуване рішення залишити без змін, а скаргу без задоволення.

У виступі представник відповідача звернув увагу суду, що існуюча сума боргу перед позивачем у товариства значно менша, ніж заявлено в позові. Проте, ні доказів часткового погашення заборгованості, ні контррозрахунку надано ним не було.

Представник позивача заперечував проти зменшення суми боргу та наполягав на правильності здійсненого ним розрахунку позовних вимог.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.01.11 розгляд справи відкладено на 14.02.11 та зобовязано сторони провести по первинних бухгалтерських документах звірку розрахунків по виконанню договору купівлі-продажу від 25.12.08 № 25/12 з урахуванням додаткової угоди від 01.03.10 до договору. Крім того, зобовязано сторони надати належні докази та детальний розрахунок обґрунтування боргу в сумі 57983,60 грн. за договором уступки права вимоги від 18.02.10 та письмові пояснення до нього.

В судовому засіданні 14.02.11 представником позивача надано копію акта звірки розрахунків від 03.02.11, письмові пояснення до нього та пояснення по розрахунку боргу за договором уступки права вимоги від 18.02.10.

Оглянувши наданий акт, колегія суддів встановила, що сторони не дійшли згоди щодо суми заборгованості.

Представник відповідача зауважив, що з актом звірки, наданим позивачем, не згоден, суму заборгованості не визнає. На підтвердження своїх слів представником надано копію акта, складеного ТОВ «Енергоінвестбуд». Крім акта представником надано додаткове обґрунтування апеляційної скарги, в якому він підкреслює, що при вирішенні спору судом першої інстанції належним чином не досліджено розрахунків між підприємствами. Зокрема, відповідач посилається, що позивачем безпідставно включено до акта ряд накладних, по яких відсутні докази отримання ним товару.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.02.11 розгляд апеляційної карги відкладено на 28.02.11 та зобовязано позивача надати необхідні для розгляду справи документи та пояснення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.02.11 за заявою позивача продовжено строк розгляду апеляційної скарги у даній справі, розгляд справи відкладено на 14.03.11 та зобовязано позивача виконати вимоги попередньої ухвали суду апеляційної інстанції.

В судовому засіданні 14.03.11 представником позивача надано детальний розрахунок штрафних санкцій по кожній спірній накладній та заяву про уточнення позовних вимог. У даній заяві представник позивача вказує на технічну помилку щодо невключення в суми проплат, здійснених відповідачем, 2900,0 грн., сплачених згідно платіжного доручення від 15.12.09 № 1107. Проте, при здійсненні нарахувань штрафних санкцій дану проплату було включено до розрахунку, і фактично на розмір нарахувань вона не вплинула. Крім того, представник позивача вказує на помилку у періоді нарахування боргу та штрафних санкцій, а саме: попередній розрахунок штрафних санкцій проводився за період з 01.11.09, а повинен був з 10.11.09. В звязку з цим позивач просить стягнути з відповідача 318061,17 грн. основного боргу за поставлений товар, 55054,13 грн. нарахувань 3% кожного місяця на суму боргу, 4337,94 грн. 3% річних, 6673,76 грн. індексу інфляції, 29296,19 грн. пені.

Представником відповідача також надано додаткові документи, а саме: бухгалтерські довідки від 15.11.10 про невстановлення факту оприбуткування товарів за переліченими в них накладними, обігову відомість за період з 15.01.08 по 15.11.10, копії сторінок книги видачі довіреностей товариства.

Порадившись, колегія суддів ухвалила долучити зазначені документи до матеріалів справи.

Свою позицію щодо предмета спору представники сторін не змінили.

Згідно зі ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні докази, обговоривши доводи скарги, відзиву, пояснень, колегія суддів встановила наступне.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення 414331,99 грн. заборгованості, інфляційних втрат, трьох відсотків річних та пені за договором купівлі-продажу від 25.12.08 № 25/12, посилаючись на порушення відповідачем, як покупцем, договірних зобовязань та умов розрахунків. Позовні вимоги складаються з основного боргу за поставлений товар в сумі 318061,17 грн., індексу інфляції 6715,95 грн., 3% річних 2210,47 грн., пені 30153,03 грн., нарахувань 3% кожного місяця на суму боргу відповідно до п.7.3 договору.

Частиною першою ст.11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) встановлено, що цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків є, в тому числі, договори та інші правочини.

Згідно з частиною першою ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

На підставі ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі.

Статтею 638 ЦК України та частиною другою ст.180 Господарського кодексу України (далі ГК України) визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

25.12.08 між Приватним підприємством «Влад» (за текстом договору «продавець») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергоінвестбуд» (за текстом договору «покупець») укладено договір № 25/12 купівлі-продажу (далі договір).

Відповідно до п.1.1 договору продавець зобовязався передати будівельні матеріали (за текстом договору «товар»), а покупець зобовязався прийняти і оплатити такий товар. Найменування товару, його комплектність, а також вартість визначається у рахунку-фактурі та накладній, що додається до договору і є його невідємною частиною (п.1.2 договору). Загальна вартість товару, що поставляється, становить 169384,00 грн. (п.3.1).

01.03.10 сторонами було укладено додаткову угоду до договору, якою продовжено строк його дії до 31.12.10 (арк.30). Інші умови договору залишилися незмінними.

Матеріали справи свідчать, що протягом дії договору позивачем неодноразово поставлявся товар відповідачу. Проте, виходячи зі змісту позовної заяви, спірні відносини стосуються лише 13 накладних.

Одним з доводів апеляційної скарги відповідачем зазначено те, що по ряду накладних, в тому числі і тих, які є предметом даного спору, він від позивача товар не отримував.

Такі доводи не підтверджуються матеріалами справи та спростовуються наступним.

31.08.09 за накладною № 3108 відповідач отримав від позивача товар на суму 74839,69 грн. Дана накладна підписана сторонами. Платіжним дорученням від 01.09.09 № 695 відповідачем здійснено часткову оплату товару в сумі 5000,00 грн. за цією накладною, що також підтверджує факт отримання товару (арк.147).

03.09.09 за накладною № 0309.3 відповідач отримав від позивача товар на суму 4910,70 грн. Товар отримав представник ОСОБА_1 на підставі довіреності від 02.09.09 № 111 (строк дії довіреності до 30.09.09) (арк.36). Накладна підписана без будь-яких зауважень.

08.09.09 за накладною № 0809 відповідач отримав від позивача товар на суму 23728,52 грн. Товар отримано представником ОСОБА_1 на підставі довіреності від 02.09.09 № 111. Накладна підписана без будь-яких зауважень.

Того ж дня, 08.09.09, за накладною № 0809.1 представником відповідача ОСОБА_1, діючим на підставі довіреності від 02.09.09 № 111, отримано від позивача товар на суму 2119,20 грн. Накладна підписана без будь-яких зауважень.

29.09.09 за накладною № 2909.3 тим же представником відповідача на підставі зазначеної довіреності отримано від позивача товар на суму 7421,76 грн. Накладна підписана без будь-яких зауважень.

Того ж дня, 29.09.09, за накладною № 2909.4 представником відповідача ОСОБА_1 отримано товар на суму 2287,80 грн. Накладна не містить зауваження чи застереження.

09.10.09 за накладною № 0910.4 відповідачем отримано від позивача товар на суму 2647,44 грн. Накладна підписана сторонами, не містить будь-яких зауважень чи застережень.

28.10.09 за накладною № 2810 через ОСОБА_1, діючого на підставі довіреності від 27.10.09 № 140 (строк дії довіреності до 06.11.09) (арк.52), відповідач отримав від позивача товар на суму 1540,00 грн. Крім того, факт отримання відповідачем товару підтверджується також його частковою оплатою в сумі 500,00 грн. (платіжне доручення від 08.02.10 № 64 (арк.138).

06.04.10 за накладною № 06041 через ОСОБА_1, діючого на підставі довіреності від 01.03.10 № 183 (строк дії довіреності продовжено до 15.05.10) (арк.55), відповідач отримав від позивача товар на суму 121007,00 грн. Накладна підписана сторонами, не містить будь-яких зауважень чи застережень.

14.05.10 за накладною № 14051 через ОСОБА_1, діючого на підставі довіреності від 13.05.10 № 204 (строк дії довіреності до 23.05.10) (арк.58), відповідач отримав від позивача товар на суму 5893,00 грн. Накладна підписана сторонами, не містить будь-яких зауважень чи застережень.

10.06.10 за накладною № 1006 відповідач отримав від позивача товар на суму 5893,00 грн. Хоча дана накладна і не містить посилань на довіреність представника, який отримував товар, як про те наголошував відповідач, та вона не містить і будь-яких зауважень чи застережень. Накладна підписана сторонами та скріплена відтисками печаток підприємств.

30.06.10 за накладною № 29062 відповідач отримав від позивача товар на суму 5893,00 грн. Як і попередньо згадана накладна також не містить посилань на довіреність представника, який отримував товар. Проте, накладна підписана представниками обох сторін, має відтиски печаток підприємств.

27.07.10 за накладною № 27071 відповідач отримав від позивача товар на суму 5893,00 грн. Дана накладна підписана представниками обох сторін з прикладанням печаток підприємств.

Таким чином, аналізуючи наведене, колегія суддів вважає доведеним факт отримання відповідачем товарів на загальну суму 264074,11 грн. за перерахованими вище накладними.

Частиною 1 ст.193 ГК України визначено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст.530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В п.3.2 договору сторонами передбачено, що оплата вартості отриманого товару здійснюється у строк не пізніше, як до 13 лютого 2009 року.

Колегія суддів не вбачає підстав для застосування положень даного пункту до спірних правовідносин, оскільки поставка товару відбулася значно пізніше, ніж встановлений строк оплати.

До матеріалів справи долучені копії платіжних доручень, які свідчать про часткову оплату відповідачем придбаного товару. Оскільки товар за вказаними накладними відповідачем отримано, починаючи з серпня 2009 року, то, відповідно, колегія суддів приймає до уваги як оплату вартості товару платіжні документи з цього місяця.

Так, платіжними дорученнями від 21.08.09 № 664 сплачено 25000,00 грн. (призначення платежу: згідно накладних за серпень 2009р.), від 01.09.09 № 695 на суму 5000,00 грн. (призначення платежу: згідно накладної від 31.08.09 № 3108), від 08.09.09 № 730 на суму 20000,00 грн. (призначення платежу: згідно накладних за серпень 2009р.), від 10.09.09 № 739 на суму 10000,00 грн. (призначення платежу: згідно накладних за серпень 2009р.), від 08.10.09 № 851 на суму 2647,44 грн. (призначення платежу: згідно рахунку від 08.10.09 № 438), від 18.11.09 № 1042 на суму 5000,00 грн. (призначення платежу: згідно накладної від 29.09.09 № 2909.4), від 15.12.09 № 1107 на суму 2900,00 грн. (призначення платежу: оплата будматеріалів згідно рах.№ 415 від 29.09.09), від 08.02.10 № 64 на суму 500 грн. (призначення платежу: оплата за будматеріали згідно накл.№ 2810 від 28.10.09).

Підраховуючи зазначені суми, відповідачем було здійснено оплату товару, отриманого у позивача, лише в сумі 71047,44 грн., що є неналежним виконанням відповідачем зобовязань по оплаті вартості товару.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Оскільки відповідачем отриманий товар не оплачено в повному обсязі, то встановлена колегією суддів заборгованість в сумі 193026,67 грн. (264074,11 - 71047,44) підлягає стягненню з відповідача.

Крім суми боргу позивач просить суд стягнути з відповідача пеню, інфляційні втрати, 3% річних та нарахування 3% кожного місяця на суму боргу.

Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення пені, оскільки умовами договору не передбачено застосування такої штрафної санкції до покупця за затримку оплати вартості товару.

Відповідно до частини 1 ст.547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Що стосується стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних, то така можливість надана позивачу відповідно до ст.625 ЦК України.

Згідно з частиною другою вказаної статті Кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Одним з доводів апеляційної скарги відповідача є неправильний розрахунок позивачем сум штрафних санкцій, оскільки прострочення виконання грошового зобовязання, на думку відповідача, не було. Відповідач також звертає увагу суду на той факт, що строк виконання боржником обовязку не встановлений, письмової вимоги від позивача щодо виконання зобовязань за договором від 25.12.08 № 25/12 не надходило.

Конттрозрахунку позовних вимог відповідачем не надано.

Колегія суддів не погоджується з такими доводами відповідача, наведеними в апеляційній скарзі, з огляду на наступне.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України, якщо строк виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

Проте, наявність зобов'язання у відповідача щодо проведення платежів за отриманий товар випливає зі змісту ч.1 ст.692 ЦК України, згідно якої покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Оскільки факт отримання товару відповідачем підтверджено матеріалами справи, то є безпідставними доводи відповідача про непрострочення ним виконання грошового зобовязання за договором від 25.12.08 № 25/12.

Здійснивши перерахунок позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних, колегія суддів дійшла висновку про стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 3794,72 грн. та 3017,13 грн. 3% річних з огляду на наступне.

Згідно листа Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції під час розгляду судових справ» чітко визначено порядок застосування індексу інфляції. В зазначених рекомендаціях Верховний Суд України звертає увагу на те, якщо сума боргу погашалась частинами, то суму основного боргу необхідно розраховувати по кожному періоду окремо, а результати підсумовуються.

Тому в перерахунку позовних вимог в частині інфляційних втрат та 3% річних, здійсненому колегією суддів, суми нараховувалися по кожній спірній накладній окремо з врахуванням часткових проплат, виходячи з таких розрахунків.

Вартість отриманого товару за накладною від 31.08.09 № 3108 становить 74839,69 грн. Відповідачем за даною накладною (накладна за серпень) сплачено 60000,00 грн. (25000,00 + 5000,00 + 20000,00 + 10000,00). Отже, сума боргу за цією накладною складає 14839,69 грн. (74839,69 60000,00). Останній платіж за накладною відбувся 10.09.09. Період прострочення відповідачем оплати вартості товару з 11.09.09 по 31.08.10 (дата, визначена позивачем в позовній заяві). З огляду на викладене, сума інфляційних втрат становить 1231,69 грн., а 3% річних 432,99 грн.

Вартість отриманого товару за накладною від 03.09.09 № 0309.3 становить 4910,70 грн. В матеріалах справи відсутні докази оплати чи часткової оплати вказаної вартості. Виходячи зі змісту ч.1 ст.692 ЦК України, період прострочення з 04.09.09 по 31.08.10. За даний період підлягає стягненню з відповідача 407,59 грн. інфляційних втрат та 146,11 грн. 3% річних.

Вартість отриманого товару за накладною від 08.09.09 № 0809 становить 23728,52 грн. В матеріалах справи відсутні докази оплати чи часткової оплати вказаної вартості. Виходячи зі змісту ч.1 ст.692 ЦК України, період прострочення з 09.09.09 по 31.08.10. За даний період підлягає стягненню з відповідача 1969,47 грн. інфляційних втрат та 696,25 грн. 3% річних.

Вартість отриманого товару за накладною від 08.09.09 № 0809.1 становить 2119,20 грн. В матеріалах справи відсутні докази оплати чи часткової оплати вказаної вартості. Виходячи зі змісту ч.1 ст.692 ЦК України, період прострочення з 09.09.09 по 31.08.10. За даний період підлягає стягненню з відповідача 175,89 грн. інфляційних втрат та 62,18 грн. 3% річних.

29.09.09 відповідачем отримано від позивача товар за двома накладними № 2909.3 на суму 7421,76 грн. та за № 2909.4 на суму 2287,80 грн. В матеріалах справи наявна копія платіжного доручення від 18.11.09 № 1042 на суму 5000,00 грн., зі змісту графи «призначення платежу» якого вбачається, що дана проплата здійснена згідно накладної від 29.09.09 № 2909.4. Тобто, відповідачем згаданим платіжним дорученням здійснено проплату більше, ніж вартість отриманого товару. З огляду на це колегія суддів вважає за можливе зарахувати різницю між вартістю отриманого товару та сумою оплати (5000,00 грн. 2287,80 грн. = 2712,20 грн.) в рахунок сплати вартості товару за накладною № 2909.3.

Незважаючи на те, що відповідачем було оплачено вартість товару за накладною № 2909.4, з останнього підлягає стягненню 45,76 грн. інфляційних втрат та 9,21 грн. 3% річних за несвоєчасність здійснення розрахунків (період прострочення з 30.09.09 по 17.11.09).

15.12.09 відповідачем було здійснено часткову оплату вартості товару, отриманого відповідно до рахунку від 29.09.09 № 415, в сумі 2900,00 грн. Оскільки в накладній № 2909.3 є посилання на згаданий рахунок, то колегія суддів дійшла висновку, що вартість товару за даною накладною частково оплачено в сумі 2900,00 грн. Таким чином, за накладною № 2909.3 відповідачем було сплачено 4521,76 грн. (2900,00 + 2712,20). Отже, борг за неоплачений товар складає 1809,56 грн. В звязку з цим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 77,81 грн. інфляційних втрат та 38,52 грн. 3% річних за період з 16.12.09 по 31.08.10.

Вартість отриманого товару за накладною від 09.10.09 № 0910.4 становить 2647,44 грн. До матеріалів справи долучено копію платіжного доручення від 08.10.09 № 851 на суму 2647,44 грн., яке колегія суддів розцінює як попередню оплату товару, отриманого відповідачем наступного дня за накладною № 0910.4. Тобто, за даною накладною у відповідача не було прострочення сплати заборгованості, а тому відсутні підстави для нарахування інфляційних втрат та 3% річних.

28.10.09 за накладною № 2810 відповідачем отримано від позивача товар на суму 1540,00 грн. Матеріали справи містять докази часткової оплати вартості товару за даною накладною в сумі 500,00 грн. (платіжне доручення від 08.02.10 № 64). Оскільки часткова оплата відбулася з порушенням строку оплати, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 58,52 грн. інфляційних втрат та 12,91 грн. 3% річних з суми боргу 1540,00 грн. за період з 29.10.09 по 07.02.10.

Враховуючи те, що борг за даною накладною відповідачем погашено в повному обсязі не було, то на суму боргу 1040,00 грн. (1540,0 500,0) нараховуються інфляційні втрати 26,00 грн. та 3% річних 17,44 грн.

06.04.10 за накладною № 06041 відповідачем отримано товар на суму 121007,00 грн. В матеріалах справи відсутні докази оплати чи часткової оплати вказаної вартості. Виходячи зі змісту ч.1 ст.692 ЦК України, за період прострочення з 07.04.10 по 31.08.10 з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 3% річних в сумі 1462,03 грн. та мінус 363,02 грн. інфляційних втрат (індекс інфляції за цей період становив 0,997).

14.05.10 за накладною № 14051 відповідач отримав товар на загальну суму 5893,0 грн. Доказів оплати вартості товару за цією накладною відповідачем не надано. Виходячи зі змісту ч.1 ст.692 ЦК України, за період прострочення з 15.05.10 по 31.08.10 з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 3% річних в сумі 52,79 грн. Інфляційні втрати не нараховуються, оскільки за цей період індекс інфляції становив 1,000.

10.06.10 за накладною № 1006 відповідач отримав товар на загальну суму 5893,0 грн. Доказів оплати вартості товару за цією накладною відповідачем не надано. Виходячи зі змісту ч.1 ст.692 ЦК України, за період прострочення з 11.06.10 по 31.08.10 з відповідача підлягають стягненню на користь позивача інфляційні втрати в сумі 35,36 грн. та 3% річних в сумі 39,72 грн.

30.06.10 за накладною № 29062 відповідач отримав товар на загальну суму 5893,0 грн. Доказів оплати вартості товару за цією накладною відповідачем не надано. Виходячи зі змісту ч.1 ст.692 ЦК України, за період прострочення з 01.07.10 по 31.08.10 з відповідача підлягають стягненню на користь позивача інфляційні втрати в сумі 58,93 грн. та 3% річних в сумі 30,03 грн.

27.07.10 за накладною № 27071 відповідач отримав товар на загальну суму 5893,0 грн. Доказів оплати вартості товару за цією накладною відповідачем не надано. Виходячи зі змісту ч.1 ст.692 ЦК України, за період прострочення з 28.07.10 по 31.08.10 з відповідача підлягають стягненню на користь позивача інфляційні втрати в сумі 70,72 грн. та 3% річних в сумі 16,95 грн.

Що стосується стягнення з відповідача 3% нарахувань, передбачених п.7.3 договору № 25/12, то колегія суддів, здійснивши перерахунок заявлених вимог, дійшла висновку про часткове задоволення позовних вимог в цій частині в сумі 5905,64 грн. з таких міркувань:

В п.7.3 договору сторонами погоджено, що за прострочення платежів, передбачених розділом 3 договору, покупець сплачує продавцю 3% на місяць від суми непогашеного боргу за весь час прострочення.

Колегією суддів проведено аналіз методики, відповідно до якої позивачем здійснено розрахунок позовних вимог в цій частині. В звязку з цим загальна сума нарахувань здійснена колегією суддів, виходячи з наявного боргу по кожній зі спірних накладних, помножена на 3% на місяць, як розраховував і сам позивач.

В позовній заяві позивач також просить стягнути з відповідача 57983,60 грн. за договором про уступку права вимоги від 18.02.10, укладеним між фізичною особою-підприємцем Соколенком Віктором Васильовичем (кредитор), Приватним підприємством «Влад» (новий кредитор), Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергоінвестбуд» (боржник).

За умовами даного договору кредитор уступає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги і стає кредитором за договором субпідряду від 01.04.09 № 01-04/09, укладеним між кредитором і боржником. Згідно з п.1.2 договору новий кредитор отримує право вимагати від боржника сплати грошової суми, визначеної п.2.1 договору.

В п.1.3 договору зазначено, що до нового кредитора не переходить право на стягнення санкцій, у тому числі збитків, заподіяних невиконанням чи неналежним виконанням зобовязань боржником.

Відповідно до п.2.1 договору уступка права вимоги, передбачена цим договором, за зобовязанням боржника від кредитора до нового кредитора визначена сторонами в сумі 57983,60 грн. (згідно накладних від 29.05.09 № 2905,4, від 16.06.09 № 1606.2, від 30.06.09 № 3006.7, від 08.07.09 № 0807.6, від 19.08.09 № 1908.3), яку боржник зобовязаний сплатити новому кредитору на його письмову чи усну вимогу.

Матеріали справи не містять доказів звернення позивача до відповідача з вимогою сплатити заборгованість за договором уступки права вимоги до порушення провадження у даній справі.

Надану вимогу про сплату боргу від 07.04.10 колегія суддів не розцінює в якості належного доказу, оскільки з фіскального чеку № 5238 від 07.04.10 не вбачається, що цей лист надсилався саме ТОВ «Енергоінвестбуд».

Колегією суддів враховується в якості належного доказу звернення позивача до відповідача з вимогою про сплату боргу, в тому числі і заборгованості за договором уступки права вимоги, (лист від 04.11.10 вих.№ 101) з доказами його надсилання відповідачу (арк.131-132).

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 57983,60 грн. боргу відповідно до укладеного договору про уступку права вимоги від 18.02.10.

Колегія суддів не вбачає підстав для застосування до відповідача штрафних санкцій в цій частині позову, право на яке надано позивачу п.4.1 згаданого договору, оскільки не вбачається прострочки в сплаті 57983,60 грн.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення позову, в звязку з чим рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.10 у справі № 31/311 підлягає зміні.

Керуючись ст.ст.99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоінвестбуд» задовольнити частково.

2.Рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.10 у справі № 31/311 змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

«1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоінвестбуд» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 115-а; код ЄДРПОУ 30563666) на користь Приватного підприємства «Влад» (30000, Хмельницька область, м. Славута, вул. Соборності, 5; код ЄДРПОУ 21339292) заборгованість в сумі 251010,27 (двісті пятдесят одну тисячу десять) гривень 27 копійок, інфляційні втрати в сумі 3794,72 (три тисячі сімсот девяносто чотири) гривні 72 копійки, 3% річних в сумі 3017,13 (три тисячі сімнадцять) гривень 13 копійок, 3% місячних нарахувань в сумі 5905,64 (пять тисяч девятсот пять) гривень 64 копійки, 2637,28 (дві тисячі шістсот тридцять сім) гривень 28 копійок державного мита та 151,00 (сто пятдесят одну) гривню 00 копійок витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позову відмовити».

3. Стягнути з Приватного підприємства «Влад» (30000, Хмельницька область, м. Славута, вул. Соборності, 5; код ЄДРПОУ 21339292) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоінвестбуд» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 115-а; код ЄДРПОУ 30563666) 746,21 (сімсот сорок шість) гривень 21 копійку витрат, повязаних зі сплатою державного мита за подання апеляційної скарги.

4. Доручити Господарському суду міста Києва видати накази відповідно до резолютивної частини даної постанови.

5. Матеріали справи № 31/311 повернути до Господарського суду міста Києва.

Дану постанову може бути оскаржено до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя

Судді

15.03.11 (відправлено)