Постанова № 14216366, 10.03.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.03.2011                                                                                           № 34/67

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Моторного О.А.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від прокурора – Карпенко Н.М.,

від позивача 1 – Курінська І.С.,

від позивача 2 –Скрипченко Є.І.,

від відповідача 1 –не з’явився,

від відповідача 2–Збирит О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства тресту „Київміськбуд-1” імені М.П. Загороднього та Заступника прокурора міста Києва

на рішення Господарського суду м.Києва від 17.01.2011

у справі № 34/67 ( .....)

за позовом                               Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства фінансів України, Публічного акціонерного товариства акціонерного банку „Укргазбанк”

до                                                   ТОВ "Нова енергія світу"

                                                  Публічне акціонерне товариство трест "Київміськбуд-1" ім.М.П.Загороднього

про                                                   стягнення 39347639,89 грн.

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Міністерства фінансів України Публічного акціонерного товариства акціонерного банку “Укргазбанк” (позивач) звернувся до Господарського суду м. Києва із позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Нова енергія світу” (відповідач 1) та Відкритого акціонерного товариства трест “Київміськбуд-1 імені М.П. Загороднього”, найменування якого було змінено на Публічне акціонерного товариства трест “Київміськбуд-1 імені М.П. Загороднього”, (відповідач 2) 39347639,86 заборгованості за кредитним договором №53/VIP від 03.10.2008.

У рахунок погашення заборгованості ТОВ “Нова енергія світу” за кредитним договором позивач просив звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме:

- нерухоме майно – будівлю санаторію “Аркада”, 4 А, що знаходиться в будинку № 21 по вулиці Річки в м. Трускавець, що є предметом іпотеки та належить Відкритому акціонерному товариству трест “Київміськбуд-1”імені М.П. Загороднього на праві власності, з початковою ціною продажу з прилюдних торгів в розмірі 90% від вартості предмету іпотеки, визначеної суб'єктом оціночної діяльності відповідно до законодавства України;

- земельну ділянку, на якій знаходиться нерухоме майно, площею 0,1968 га, що знаходиться в м. Трускавець, вул. Річки, 21, кадастровий № 4611500000:01:012:0022 та належить Відкритому акціонерному товариству трест “Київміськбуд-1” імені М.П.Загороднього” на праві власності, з початковою ціною продажу з прилюдних торгів в розмірі 90% від вартості предмету іпотеки, визначеної суб'єктом оціночної діяльності відповідно до законодавства України.

В процесі розгляду справи прокурором було збільшено позовні вимоги, відповідно до яких сума боргу відповідача 1 за кредитним договором збільшилась, та станом на 31.01.2010 становила 53919037,08 грн., яка складається з: 31000000 грн. – прострочена заборгованість по кредиту; 50958,90 грн. – прострочена заборгованість по процентам, нарахованим за період з 01.12.2010 до 02.12.2010; 14930958,87 грн. – прострочена заборгованість по процентам; 5983849,32 грн. – пеня за несвоєчасне повернення кредиту; 1953269,99 грн. – пеня за несвоєчасну сплату процентів. З відповідача 2 прокуратура просила стягнути штраф у розмірі 1749714,50 грн. за неналежне виконання умов договору іпотеки щодо страхування предмету іпотеки. В решті вимог (звернення стягнення зазначеної вище заборгованості на предмет іпотеки) позивач та прокурор залишили позовні вимоги без змін.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.01.2011 позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ “Нова енергія світу” на користь ПАТ акціонерного банку “Укргазбанк” заборгованість за кредитним договором №53-V від 03.10.2010 в сумі 53889735,71 грн., яка складається з: 31000000 грн. – прострочена заборгованість по кредиту; 50958,90 грн. – прострочена заборгованість по процентам, нарахованим за період з 01.12.2010 до 02.12.2010; 14930958,87 грн. – прострочена заборгованість по процентам; 5954547,95 грн. – пеня за несвоєчасне повернення кредиту; 1953269,99 грн. – пеня за несвоєчасну сплату процентів.

Стягнуто з ПАТ тресту “Київміськбуд-1” імені М.П.Загороднього на користь ПАТ акціонерного банку “Укргазбанк” штраф за неналежне виконання умов договору іпотеки щодо страхування предмету іпотеки у розмірі 874857,25 грн.

У рахунок погашення вищезазначеної заборгованості за кредитним договором звернуто стягнення на нерухоме майно, а саме:

- нерухоме майно - будівлю санаторію “Аркада”, 4 А, що знаходиться в будинку № 21 по вулиці Річки в м. Трускавець, що є предметом іпотеки та належить ВАТ трест “Київміськбуд-1” імені М.П.Загороднього на праві власності, з початковою ціною продажу з прилюдних торгів в розмірі 90% від вартості предмету іпотеки, визначеної суб'єктом оціночної діяльності відповідно до законодавства України.

- земельну ділянку, на якій знаходиться нерухоме майно, площею 0,1968 га, що знаходиться в м. Трускавець, вул. Річки, 21, кадастровий №4611500000:01:012:0022 та належить ВАТ трест Київміськбуд-1” імені М.П.Загороднього на праві власності, з початковою ціною продажу з прилюдних торгів в розмірі 90% від вартості предмету іпотеки, визначеної суб'єктом оціночної діяльності відповідно до законодавства України.

Стягнуто з ТОВ “Нова енергія світу” та ВАТ тресту “Київміськбкд-1” імені М.П.Загороднього на користь державного бюджету України 25500,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. У решті позову відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач 2 звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.02.2011 було прийнято апеляційну скаргу відповідача 2 до провадження з призначенням розгляду на 10.03.2011.

Також, не погоджуючись із вказаним рішенням, Заступник прокурора міста Києва звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 17.01.2011 № 34/67 в частині стягнення з ПАТ тресту „Київміськбуд-1” імені М.П.Загороднього на користь позивача штраф за неналежне виконання умов договору іпотеки щодо страхування предмету іпотеки, який судом зменшено до розміру 874 857,25 гри. та постановити в цій частині нове рішення, яким зазначену позовну вимогу задовольнити у повному обсязі, а саме: стягнути з ПАТ трест „Київміськбуд-1” імені М.П.Загороднього на користь банку штраф за неналежне виконання умов договору іпотеки щодо страхування предмету іпотеки у розмірі 1 749 714,50 грн. В іншій частині рішення залишити без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.02.2011 прийнято до провадження апеляційну скаргу Заступника прокурора міста Києва, розгляд якої вирішено здійснити в одному апеляційному провадженні з апеляційною скаргою ПАТ тресту „Київміськбуд-1” імені М.П.Загороднього.

Представник відповідача 2 в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2011, апеляційну скаргу Заступника прокурора міста Києва залишити без задоволення.

Прокурор та представники позивачів в судовому засіданні підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі Заступника прокурора міста Києва.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційних скарг, заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 03.10.2008 між ПАТ АБ “Укргазбанк” (банк) та ТОВ “Нова енергія світу” (позичальник) було укладено кредитний договір, предметом якого є надання банком позичальнику кредиту в сумі 31000000,00 грн. Цільове призначення (мета) кредиту: на поповнення оборотних коштів, в т.ч. придбання цінних паперів.

Відповідно до п. 1.3 кредитного договору, кредит надається з 03.10.2008 по 02.10.2009. Позичальник у будь-якому випадку зобов’язаний повернути кредит у повному обсязі в термін, не пізніше 02.10.2009.

Згідно з п.1.4 кредитного договору за користування кредитних коштів у межах встановленого терміну кредитування процентна ставка встановлюється в розмірі 20% річних (п.п.1.4.1); при цьому, за користування кредитними коштами понад термін, визначений в п.1.3 цього договору, процента ставка встановлюється в розмірі 30% річних (п.п.1.4.2).

Підпунктом 1.4.4 кредитного договору (зі змінами та доповненнями, внесеними договором №2 про внесення змін та доповнень від 27.02.2009), встановлено строки сплати процентів:

- за період з 01.02.2009 до 30.06.2009 – не пізніше 10.07.2009;

- за період з 01.07.2009 до 02.10.2009 один раз на місць, не пізніше 10-го числа місяця, наступного за місяцем користування кредитом, а також день закінчення строку, на який надано кредиту, у відповідності з п.1.3 цього договору, в день дострокового погашення заборгованості по кредиту, або в день дострокового розірвання цього договору.

Проценти сплачуються на рахунок №206860542409.980 в відкритий в ВАТ АБ “Укргазбанк”, МФО 320478, або на рахунок №36004500542409.980 (у разі погашення процентів у термін до останнього робочого дня місяця, за який сплачуються проценти), а також в день закінчення строку, на який надано кредит, у відповідності з п.1.2 цього договору, в день дострокового погашення заборгованості по кредиту, або в день дострокового розірвання цього договору.

Відповідно до п.п.3.3.3 п.3.3 кредитного договору, позичальник зобов’язується у разі виникнення простроченої заборгованості за кредитом, сплачувати проценти за користування простроченим кредитом, виходячи з процентної ставки, встановленої п.1.4.2 цього договору, починаючи з дня виникнення простроченої заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що банк належним чином виконав свої зобов’язання за кредитним договором, визначені п.3.1.1 даного договору, проте, відповідач 1 порушив строки повернення кредиту та сплати процентів, встановлені кредитним договором, у зв’язку з чим позивач вимагає повернення позичальником кредиту та сплати процентів, нарахованих банком згідно з умовами кредитного договору, а також сплати пені за несвоєчасне їх повернення.

Колегією суддів встановлено, що банк свої зобов’язання за кредитним договором виконав, що підтверджується випискою по особовому рахунку № 20621064209.980 за період з 03.10.2008 по 23.11.2009 (а.с. 48 т. І). Проте, відповідач 1 свої зобов’язання за кредитним договором належним чином не виконав, чим порушив умови договору.

Згідно ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку (ст. 509 ЦК України).

Частиною 1 ст. 530 Цивільного Кодексу України встановлено, що якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 ст. 1054 ЦК України).

Відповідно до п. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісячно до дня повернення позики.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що були встановлені договором.

Частиною першою ст. 193 ГК України встановлено, що суб’єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

При цьому, договір є підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (ст. 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст. 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача 1 грошового зобов’язання по сплаті коштів в сумі 45981917,77 грн. заборгованості за кредитом та процентами, в тому числі прострочена і строкова, (31000000,00 грн. – прострочена заборгованість по кредиту; 14981917,77 грн. – прострочена заборгованість по процентам ), та настання строку виконання такого зобов’язання.

Відповідачем не було надано суду апеляційної інстанції доказів на спростування наявної заборгованості чи доказів її погашення, а тому вимоги в цій частині визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується вимоги позивачів про стягнення з відповідача пені за несвоєчасне повернення кредиту, то колегія суддів відзначає наступне.

Згідно ст. 599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 ЦК України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) є порушенням цього зобов'язання.

У разі порушення зобов'язання настають наслідки, передбачені договором або законом (ст. 611 ЦК України).

Частина 1 статті 1050 ЦК України передбачає, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

В ст. 230 ГК України зазначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 5.3 кредитного договору встановлено, що за порушення строків (визначених в цьому договорі) повернення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом позичальник зобов’язаний сплатити банку неустойку (пеню) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період існування заборгованості, обчисленої від суми простроченого платежу за кожен день прострочення виконання зобов’язань від дня виникнення такого прострочення до повного погашення заборгованості.

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Однак, відповідно до умов договору сторони погодились, що нарахування пені за прострочення виконання зобов’язань (щодо строків (визначених в цьому договорі) повернення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом) припиняється через один рік від дня, коли зобов’язання мало бути виконано. Сплата штрафних санкцій (неустойки, пені) за цим договором не звільняє Позичальника від відшкодування збитків, завданих Банку, в повному обсязі.

Статтею 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов‘язань” встановлено, що розмір пені обчисляється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ.

Отже, здійснивши розрахунок пені, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про стягнення з відповідача 1 пені за прострочення строку повернення кредиту в сумі 5 954 547,95 грн. та пені за прострочення сплати процентів за користування кредитом в сумі 1 953 269,99 грн., нараховані станом на 02.12.2010.

Доводи, наведені відповідачем 2 в апеляційній скарзі, що позивачем у позові вказано борг, який виник станом на 23.11.2009, а в заяві про збільшення позовних вимог станом на 02.12.2010, є не збільшенням позовних вимог, а доповнення їх іншими додатковими вимогами, які виникли після подання позову (інші процентні періоди), колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки, як вірно зазначено в рішенні суду, вимоги, які були заявлені прокуратурою у позові, і були збільшені, а нових – додаткових вимог, прокуратурою не заявлено.

23.10.2008 в забезпечення виконань зобов’язання ТОВ “Нова енергія світу” за кредитним договором між позивачем (іпотекодержатель) та відповідачем 2 (іпотекодавець) був укладений договір іпотеки без оформлення заставної, відповідно до п.2.1.1. якого предметом іпотеки є:

- нерухоме майно - будівля санаторію “Аркада”, 4 А, що знаходиться в будинку № 21 по вулиці Річки в м. Трускавець та належить іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 03.12.2007, виданого Виконавчим комітетом Трускавецької міської ради на підставі рішення № 61 від.24.03.2006.

- земельна ділянка, на якій знаходиться нерухоме майно, площею 0,1968 га, що знаходиться в м. Трускавець, вул. Річки, 21, кадастровий №4611500000:01:012:0022 та належить іпотекодавцю на праві власності на підставі Державного акта про право власності на земельну ділянку серії ЯА № 569384, виданого Трускавецьким міським управлінням земельних ресурсів 24.06.2005, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 31.12.2004 ВВО № 869199, та зареєстровано в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 020544600021.

За згодою сторін предмет іпотеки оцінено в 34 994290,00 грн. (п.2.3 договору іпотеки).

Пунктом 3.3.4 договору іпотеки передбачено, що іпотекодавець зобов'язаний на період дії дійсного договору застрахувати предмет іпотеки на його повну вартість за власний рахунок від всіх ризиків по даному виду страхування (в т.ч. від ризиків випадкового знищення, пошкодження або псування) та виконувати всі умови кредитного договору при здійсненні страхування.

Пунктом 7.1 договору іпотеки сторони погодили, що він набуває юридичної сили з моменту його підписання та нотаріального посвідчення і діє до повного виконання зобов'язань, забезпечених заставою за цим договором. У випадку продовження строків виконання зобов'язань за кредитним договором (шляхом укладання додаткових угод до нього), застава, передбачена цим Договором, зберігається до повного виконання вказаних зобов'язань.

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов договору іпотеки щодо страхування заставленого майна, іпотекодавець уклав договори добровільного страхування майна № 01-08-34 від 23.10.2008 та № 01-08-35 від 23.10.2008, які згідно з п. 2.10 діють до 02.10.2009 .

В п.п.3.3.4.1 договору іпотеки зазначено, що іпотекодавець зобов’язаний вчиняти всі необхідні дії для дійсності договору страхування, за яким застраховано предмет іпотеки, зокрема вчасно сплачувати всі чергові страхові платежі, сплата яких забезпечувала б дію договору страхування на строк не менший, ніж той, в межах якого боржник виконає всі зобов'язання за кредитним договором, а будь-яка чергова сплата платежів продовжувала б дію договору страхування, не менше ніж на наступний рік.

Відповідно до п.п.3.3.4.2 договору іпотеки, іпотекодавець зобов’язаний, не пізніше ніж за 3 робочі дні до граничного строку сплати чергових платежів, визначеного договором страхування, сплачувати такі чергові платежі та не пізніше ніж за 1 робочий день до граничного строку сплати чергових платежів, визначеного договором страхування, надавати Банку докази таких сплат.

Згідно з п. 4.2 договору іпотеки, за невиконання чи неналежне (в тому числі, невчасне) виконання п.п.3.3.1-3.3.13 даного договору іпотекодавець сплачує на користь банку штраф у розмірі 5% від заставної вартості предмета іпотеки відповідно до п.2.3 договору.

Оскільки іпотекодавець порушив умови договору іпотеки щодо страхування заставленого майна, а саме не продовжив дію вищезазначених договорів страхування та не надав докази сплати чергових страхових платежів, які б підтверджували страхування предмету іпотеки на період з 03.10.2009 по теперішній час, банк нарахував штраф у розмірі 5% від заставної вартості предмета застави, що становить 1 749 714,50 грн. (34 994 290,00 грн. х 5% = 1 749 714,50 грн.).

В апеляційній скарзі відповідача 2 останній посилається на важке матеріальне становище, яке пов'язане з тим, що з жовтня 2008 року припинилось придбання житла та не житлових приміщень, також значно зменшився обсяг будівельних робіт, призупинено дію існуючих договорів генерального підряду. Відповідач 2 зазначив, що збитки ВАТ трест “Київміськбуд-1”імені М.П. Загороднього за 9 місяців 2010 року склали 21 169000 грн., про що свідчить звіт про фінансовий результат від 25.10.2010.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Аналогічне положення встановлено і ст. 233 ГК України, відповідно до якої у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов’язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов’язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов’язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Пунктом 3 ст. 83 ГПК України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.

Беручи до уваги те, що відповідач 2 договори страхування укладав, проте до строку, по який відповідач 1 зобов’язався його повернути кредит та сплатити відсотки за користування, та враховуючи, що відповідач являється збитковим підприємством, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що за неналежне виконання умов договору іпотеки щодо страхування предмета іпотеки буде справедливим та співрозмірним з отриманими негативними наслідками від порушення зобов'язання штраф в сумі 874857,25 грн.

Згідно зі ст. 3 Закону України “Про іпотеку” у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України “Про іпотеку” за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

В ч. 1 статті 11 Закону України “Про іпотеку” зазначено, що майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

Відповідно до п. 6.2 договору іпотеки у випадку порушення іпотекодавцем (Позичальником) обов’язків за цим та/або за кредитним договором іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю (та Позичальнику) письмове повідомлення про порушення обов’язків за цим та/або кредитним договором, в якому зазначається стислий зміст порушених зобов’язань, вимога про виконання порушеного зобов’язання у тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на Предмет іпотеки.

За рахунок предмета іпотеки, іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи суму кредиту, процентів, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом, кредитним чи цим договорами, - пеню, штраф), витрати, пов’язані з пред’явленням вимоги за кредитним договором і зверненням стягнення та реалізації предмета іпотеки, витрати на утримання і збереження предмета іпотеки, витрати на страхування предмета іпотеки, а також інших збитків, завданих порушенням умов кредитного договору або цього договору (п.6.5 договору іпотеки).

Пунктом 6.8 договору іпотеки передбачено, що реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України “Про виконавче провадження” та з дотриманням вимог Закону України “Про іпотеку”.

За погодженням сторін початкова ціна предмета іпотеки з прилюдних торгів у разі набуття звернення стягнення на предмет іпотеки в розмірі 90% від вартості предмету іпотеки, визначеної суб’єктом оціночної діяльності відповідно до законодавства України (абз 2 п.2.3 договору іпотеки).

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що задоволення вимог іпотекодержателя (позивача) має відбуватись шляхом продажу на прилюдних торгах за ціною, згідно експертного висновку суб’єкта оціночної діяльності, що буде здійснений в процесі виконавчого провадження з виконання рішення господарського суду.

Доводи, наведені прокуратурою та відповідачем 2 в апеляційних скаргах, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Враховуючи викладене вище, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об’єктивно з’ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для задоволення апеляційних скарг Публічного акціонерного товариства тресту „Київміськбуд-1” імені М.П. Загороднього та Заступника прокурора міста Києва та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2011.

Керуючись ст.101, п.1 ст.103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства тресту „Київміськбуд-1” імені М.П. Загороднього та Заступника прокурора міста Києва залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2011 – без змін.

Матеріали справи №34/67 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя                                                                      

Судді