Постанова № 14216297, 09.03.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.03.2011                                                                                           № 56/164

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Пашкіної С.А.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача –Самойленко В.В., Кириченко А.І.,

від відповідача –Поліщук Ю.В., Рижковська Ю.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Гранд Буд-Інвест"

на рішення Господарського суду м.Києва від 11.10.2010

у справі № 56/164 ( .....)

за позовом                               ТОВ "Гранд Буд-Інвест"

до                                                   ВАТ трест "Київміськбуд-1" імені М.П. Загороднього

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення 25 191,80 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 11.10.2010 (суддя Джарти В.В.) відмовлено в задоволенні позову ТОВ “Гранд Буд.-Інвест” про стягнення заборгованості в сумі 25191грн. 80коп. вартості частково неоплаченої цегли по договору №507/2к від 07.07.2008 за накладними від 27.10.2008, 28.10.2008 та 31.10.2008. Рішення суду мотивовано тим, що цегла по спірним накладним отримана через інших осіб ніж вказано в довіреності на її отримання.

Не погоджуючись з рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою в якій просив його скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Апелянт зазначив, що наявні в справі накладні, посвідчені відокремленим підрозділом відповідача, є належним доказом здійснення поставки товару на виконання умов договору №507/2к від 07.07.2008, укладеного сторонами. Крім того, на виконання умов вказаного договору позивач систематично здійснював поставки товару відповідачу, який останній оплачував, що підтверджено банківськими виписками та видатковими накладними, які оформлені таким же чином як і спірні.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, колегія суддів апеляційного господарського суду враховує наступне.

07.07.2008 між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки №507/2к за умовами якого постачальник (позивач) зобов’язується доставити, а покупець (відповідач) зобов’язується прийняти і оплатити товар (цеглу) на умовах визначених договором.

Відповідно до п. 6.2 договору оплата здійснюється покупцем протягом 5 банківських днів з дня поставки товару постачальником.

Судом встановлено, що на виконання вказаного договору позивач протягом липня-жовтня 2008 року поставляв відповідачу товар, що підтверджується накладними наявними в матеріалах справи (а.с. 95-126). Проте, товар отриманий за накладними №РН-0000203 від 27.10.2008 на суму 12825грн., №РН-0000214 від 31.10.2008 на суму 12852грн. та №РН-0000204 від 28.10.2008 на суму 8160грн. відповідачем було оплачено лише частково в сумі 8672грн. Також, в підтвердження отримання відповідачем товару позивачем надано довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей від 01.09.2008 серія ЯПЗ №496994/596, яка видана Солошенку Є.В. При цьому необхідно зазначити, що особливістю приймання цегли у покупця є те, що товар доставляється на різні об’єкти і тому приймання здійснюється різними прорабами. Тому за відсутності одних прорабів приймання здійснюють інші. В такому випадку не завжди прізвище прораба збігається з відміткою у накладній виписаній у продавця. Таким чином посилання відповідача на невідповідність довіреності коли сам покупець не заперечує одержання цегли, як здійсненого факту, є некоректним.

Отже, позивач правомірно звернувся з позовом про стягнення недоплаченої суми за поставлений по вказаним накладним товар в сумі 25191грн.80коп. в. т.ч. ПДВ 4198грн.63коп. Сплачені відповідачем кошти в сумі 21192грн. 32коп., що підтверджено банківською випискою (а.с. 21), про сплату яких він зазначає в запереченнях на позов (а.с. 18), відповідачем не ідентифіковані і тому ні судом першої, ні судом апеляційної інстанції не враховані як оплата за спірними накладними, тому ця сума в предмет позову не враховується і може бути з’ясована сторонами окремо.

Як зазначалось вище, місцевий господарський суд відмовив в задоволенні позову мотивуючи своє рішення тим, що цегла по спірним накладним отримана через інших осіб ніж вказано в довіреності на її отримання, а саме: замість Солошенка Є.В. в видаткових накладних стоїть підпис Пасічник та Яковишен. При цьому суд не дав належну оцінку факту отримання чи неотримання товару по спірним накладним (а не про оформлення накладних, як зазначено судом першої інстанції).

Розглядаючи даний спір, апеляційний господарський суд дійшов висновку про виникнення між сторонами спору господарських зобов'язань на підставах, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України, статтею 174 Господарського кодексу України, зміст яких щодо відповідача полягає у обов'язку сплатити одержаний товар у обсязі та розмірі відповідно до наявних у матеріалах справи документів.

Відповідно до п. 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно п. 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Дійшовши висновку про відмову в задоволенні позовних вимог господарський суд першої інстанції не дав належної оцінки дійсним обставинам справи щодо виконання сторонами укладеного договору. Як зазначалось вище позивач поставляв товар відповідачеві протягом липня – жовтня 2008 року, про що свідчать наявні в справі видаткові накладні (а.с. 95-126). Як вбачається з аналізу даних накладних лише деякі з них підписані особою зазначеною в виданій відповідачем довіреності, а саме: Солошенком Є.В., майже всі підписано іншими особами. Незважаючи на це товар було оплачено відповідачем, а це свідчить про те, що останній погоджувався з отриманням товару.

Ключовим моментом у вирішенні даного спору є накладні №РН-0000203 від 27.10.2008 на суму 12825грн., №РН-0000214 від 31.10.2008 на суму 12852грн. та №РН-0000204 від 28.10.2008 на суму 8160грн., які підписані сторонами та скріплені печаткою відособленого підрозділу відповідача і які все ж підтверджують поставку позивачем та отримання відповідачем товару і тому відповідачем здійснено часткову оплату отриманого за спірними накладними товару у сумі 8672грн.

Врешті і сам відповідач не заперечує факту отримання товару, а лише вказує на обставину посилання на іншу довіреність ніж вказано в накладній. При цьому слід мати на увазі, що вищевказані обставини є наслідком недосконалої організації приймання товару самим же відповідачем.

Також, необхідно зазначити, що Інструкцією про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 року N 99 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12 червня 1996 за N 293/1318 встановлено, що відпуск постачальниками цінностей може здійснюватися без довіреності, якщо матеріально відповідальна особа, що буде приймати цінності, завіряє на супровідних документах (накладній, акті, ордері тощо) свій підпис в порядку встановленому сторонами.

Отже, наявність на вказаних накладних мокрого відтиску штемпеля покупця з відповідним підписом прораба є достатнім доказом отримання товару.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що видаткові накладні №РН-0000203 від 27.10.2008 на суму 12825грн., №РН-0000214 від 31.10.2008 на суму 12852грн. та №РН-0000204 від 28.10.2008 на суму 8160грн., які знаходяться в матеріалах справи, є достатнім доказом факту поставки товару та його отримання відповідачем, а отже рішення суду першої інстанції про відмову у позові щодо стягнення вартості товару по частково неоплаченим накладним підлягає скасуванню з задоволенням позовних вимог.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України судові витрати за подачу позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду міста Києва від 11.10.2010 у справі №56/164 скасувати.

2. Позов задовольнити.

3. Стягнути з відкритого акціонерного товариства Трест “Київміськбуд-1” (04209, м. Київ, вул. Лебединська, 6, код ЕДРПОУ 04012655) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Гранд Буд.-Інвест” (32300, м. Камянець-Подільський, Хмельницької обл., вул. Темерязева, 98, код ЕДРПОУ 34763883) – 25191 (двадцять п’ять тисяч сто дев’яносто одну) грн. 80коп. – заборгованості за отриманий товар, 251 (двісті п’ятдесят одну) грн. 92коп. – державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 125 (сто двадцять п’ять) грн. 00коп. витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.

4. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити господарському суду міста Києва.

5. Справу № 56/164 повернути господарському суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

14.03.11 (відправлено)