Постанова № 14216279, 10.03.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.03.2011                                                                                           № 10/107-10

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Вербицької О.В.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

позивача: Калінчук В.В. – представник за довіреністю № 044/24-24 від 10.01.2011 року;

відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунальне підприємство з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд"

на рішення Господарського суду м.Києва від 07.09.2010

у справі № 10/107-10 ( .....)

за позовом                               Комунальне підприємство з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд"

до                                                   Товариство з обмеженою відповідальністю "Будмонтаж"

про                                                   стягнення 76043,42 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Київської області від 07.09.2010 року у справі № 10/107-10 за позовом Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" (далі - позивач, КП "Спецжитлофонд") до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будмонтаж" (далі – відповідач, ТОВ "Будмонтаж") про стягнення 76 043,42 грн., позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 20 104,40 грн. – заборгованості за оренду житлового приміщення, 1 336, 39 грн. - пені, 214,41 грн. – державного мита та 66,54 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду, КП "Спецжитлофонд" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині відмови щодо стягнення коштів за фактичне користування житловим приміщенням за період з 03.06.2009 року по 30.09.2009 року та неустойки.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що зазначене рішення господарського суду Київської області прийнято з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права, що відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) є підставою для його часткового скасування. Крім того, зазначає, що висновки суду не відповідають обставинам справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.01.2011 року апеляційну скаргу КП "Спецжитлофонд" було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 10 год. 00 хв. 10.03.2011 року.

В судове засідання 10.03.2011 року з'явився лише представник позивача.

Представник відповідача в судове засідання в апеляційній інстанції не з'явивсь, проте був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, що підтверджується реєстром відправленої кореспонденції Київського апеляційного господарського суду та повідомленнями про вручення поштового відправлення кореспонденції суду.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору.

Оскільки, відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги, проте не скористався своїми правами, передбаченими ст. 22 ГПК України та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов’язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду є правом, а не обов’язком сторони, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті в судовому засіданні 10.03.2011 року за відсутності представника відповідача.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга КП "Спецжитлофонд" підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, 15.01.2005 року між позивачем, як орендодавцем та відповідачем, як орендарем, було укладено договір оренди житлового приміщення № 3505 (далі – договір) (а.с. 18-22).

Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець надає, а орендар на визначений у п. 6.1 термін, приймає в орендне користування жиле приміщення з характеристикою, викладеною у п. 1.2., оплатою, визначеною у розділі 2.

Предметом договору, згідно п. 1.2. є жиле приміщення: квартира № 40 у будинку № 48-Б по вул. Антоновича, з характеристикою: житлова площа – 67,9 кв.м., загальна площа – 96,7 кв. м.

На підставі рішення Київради від 27.05.2004 року № 262/1472 "Про орендне користування житловими приміщеннями комунального підприємства "Спецжитлофонд", договором встановлена плата за оренду житлового приміщення, яку сплачує орендар у сумі 18,00 грн. на місяць за 1 кв. м. загальної площі, що складає 1740,60 грн. (п. 2.1.1. договору).

Згідно з п. 2.1.2 договору, орендні платежі сплачуються орендарем орендодавцю щомісячно до 10 числа поточного місяця. За несвоєчасне внесення орендних платежів орендар сплачує орендодавцю пеню із розрахунку 1% від несплаченої суми за кожен прострочений день.

Орендні платежі та оплата комунальних послуг сплачуються орендарем по день фактичної передачі орендодавцю житлового приміщення за актом прийому-передачі (п. 2.1.7. договору).

Пунктом 4.2.5. договору відповідач зобов’язався звільнити житлове приміщення, яке надано в оренду, після закінчення обумовленого цим договором терміну його дії. Невиконання цього дає орендодавцю право вимагати від орендаря сплатити неустойку у розмірі подвійної плати за користування житловим приміщенням за кожний місяць прострочення.

Термін дії договору: з 15 січня 2005 року до 01 липня 2005 року (п. 6.1. договору).

Згідно з актом прийому-передачі житлового приміщення (додаток № 1 до договору № 3505 від 15.01.2005року), позивач здав, а відповідач прийняв у користування квартиру № 40 на вул. Антоновича, 48-Б для тимчасового проживання співробітників.

В подальшому строк дії договору оренди було пролонговано додатковими угодами: від 20.10.2006 року № 1 з 01.01.2007 року по 30.06.2007 року.; від 09.07.2007 року № 2 з 01.07.2007 року по 01.09.2007 року; від 03.10.2007 року № 3 з 02.09.2007 року по 29.02.2008 року; від 06.03.2008 року № 4 з 01.03.2008 року по 31.07.2008 року; від 28.08.2008 року № 5 з 01.08.2008 року по 31.12.2008 року (а.с. 25-29).

Як вірно встановлено судом першої інстанції, у зв’язку з тим, що заяви про припинення строку дії договору оренди після закінчення його строку дії 31.12.2008 року від сторін не надходило, тому у відповідності з ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст. 764 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України (далі – ГК України), договір оренди вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором, тобто договір оренди житлового приміщення № 3505 від 15.01.2005 року діяв з 01.01.2009 року по 02.06.2009 року.

На підставі Додаткової угоди № 1 від 20.10.2006 року були внесені зміни до п.п. 2.1.1. договору та встановлено розмір орендної плати в сумі 2901,00 грн. на місяць.

Даний договір за своєю правовою природою відноситься до договорів найму, різновидом якого є оренда.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання згідно ст. 174 ГК України, є господарський договір.

Згідно ст. 759 ЦК України, яка кореспондується зі ст. 283 ГК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. У відповідності ст. 765 ЦК України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч. 1 ст. 762 ЦК України).

Частини 1 ст. 286 ГК України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Статтями 525, 526, 629 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

За приписами п. 1 ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором. Пунктом 2 ст. 291 ГК України передбачено, що договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Спірне приміщення є комунальним майном, а тому спірні правовідносини регулює Закон України "Про оренду державного та комунального майна".

Частиною 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той же самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Вищевказана стаття також кореспондується зі ст. 764 ЦК України, в якій зазначено, що у разі, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку дії договору найму, то за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

За змістом вищезазначених правових норм, після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на той самий строк, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. При цьому, такі заперечення мають бути висловлені ним протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору. Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, не спростовується та не оспорюється сторонами, всупереч взятим на себе зобов’язанням відповідач систематично порушував умови договору оренди в частині внесення плати за оренду житлового приміщення, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість за період з 01.06.2008 року по 02.06.2009 року у розмірі 20 104,40 грн., що і підлягає до стягнення.

Крім того, за порушення зобов’язань позивач, на підставі п. 2.1.2. договору, просив суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 21 707,22 грн., які нарахована згідно з умовами договору із розрахунку 1% від несплаченої суми за кожен день прострочення на суму заборгованість, що виникла за період з лютого по 02 червня 2009 року.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6 ст. 231 ГК України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Як встановлено п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Колегія суддів апеляційної інстанції, враховуючи викладене, також, погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача 1 336,39 грн. пені за прострочення платежів з орендної плати згідно договору.

Що ж стосується відмови суду першої інстанції в задоволенні позову в частині стягнення заборгованості за фактичне користування житловим приміщенням після закінчення дії договору в розмірі 11 410,60 грн., то колегією суддів враховується наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, у зв’язку з закінченням 02.06.2009 року строку дії договору, позивачем надіслано відповідачу заяву № 044/24-2379 від 04.06.2009 року про припинення дії договору оренди, яка отримана адресатом 18.03.2009 року, проте орендоване майно не повернув та продовжував ним користуватись (а.с. 43-45).

В силу п. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов’язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Відповідно п.п. 1, 3 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар за користування об’єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Частиною 1 ст. 785 ЦК України встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

У п. 6.3. договору сторони визначили, що після закінчення терміну дії договору або у випадку відмови орендаря від оренди жилого приміщення, воно передається орендодавцю за актом прийому-передачі.

Крім того, як зазначалось вище, п. 2.1.7. договору сторони погодили, що орендні платежі та оплата комунальних послуг сплачуються орендарем по день фактичної передачі орендодавцю житлового приміщення за актом прийому-передачі.

Тобто, колегією суддів апеляційної інстанції встановлено, що відповідач зобов’язаний сплачувати позивачу плату за фактичне користування об’єктом оренди і поза строком дії договору.

В матеріалах справи відсутні належні докази, зокрема, акт прийому-передачі орендованого майна, тощо, які б підтверджували факт повернення майна відповідачем орендодавцю. Крім того, 05.08.2009 року на поточний рахунок позивача від відповідача надійшли кошти у сумі 10 018,05 грн. по орендній платі та комунальні платежі за липень 2009 року, а саме з даної суми зараховано 1 020,61 грн. комунальних платежів, що також підтверджує фактичне користування відповідача приміщенням, за межами договору оренди.

З огляду на викладене, враховуючи, що сторони домовились про обов’язок відповідача сплачувати на користь позивача орендну плату до фактичного повернення об’єкту оренди, яке буде оформлене шляхом підписання сторонами акта приймання-передачі, тобто і після припинення договору, колегія суддів вважає, що оплата в розмірі 11 410,60 грн. за фактичне користування житловим приміщенням після припинення договору за період 03.06.2009 року по 30.09.2009 року належним чином доведена позивачем, відповідає вимогам чинного законодавства та підлягає стягненню з відповідача.

Частиною 2 ст. 785 ЦК України встановлено, що якщо наймач не виконує обов’язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Як зазначалось вище, п. 4.2.5. договору відповідач зобов’язався звільнити житлове приміщення, яке надано в оренду, після закінчення обумовленого цим договором терміну його дії. Невиконання цього дає орендодавцю право вимагати від орендаря сплатити неустойку у розмірі подвійної плати за користування житловим приміщенням за кожний місяць прострочення.

Звертаючись до суду з позовними вимогами про стягнення неустойки, позивач обґрунтовував їх тим, що оскільки відповідач не повернув орендоване майно в строк, передбачений договором, тобто після закінчення терміну його дії, з нього підлягає стягненню неустойка за період з 03.06.2009 року по 30.09.2009 року в сумі 22 821,20 грн.

Проаналізувавши вищевказані обставини справи, умови договору та вимоги чинного законодавства, колегія суду приходить до висновку щодо обґрунтованості заявлених вимог позивача щодо стягнення неустойки за вищевказаний період.

При цьому, доводи заявника апеляційної скарги про те, що неустойка має бути нарахована лише за 6 місяців колегією суддів не приймаються з огляду на наступне.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що неустойка, передбачена вказаною ч. 2 ст. 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю в сфері орендних правовідносин, право на яку виникає у орендодавця у разі несвоєчасного повернення орендованого майна орендарем та підлягає стягненню за весь час прострочення обов’язку щодо повернення речі, що виключає можливість застосування шестимісячного періоду нарахування, який встановлений ч. 6 ст. 232 ГК України, оскільки за змістом даної норми нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Проте в даному випадку, як встановлено судом апеляційної інстанції і договором (п. 4.2.5), і законом (ч. 2 ст. 785 ЦК України) встановлений інший період нарахування неустойки - за весь час прострочення обов’язку щодо повернення речі.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи викладене, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про наявність підстав для часткового скасування рішення суду першої інстанції в розумінні ст. 104 ГПК України, як таке, що прийнято з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права, а також при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи.

Відповідно до вимог п. 10 ч. 2 ст. 105 ГПК України у постанові має бути зазначений новий розподіл судових витрат у разі скасування чи зміни рішення.

Судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог за правилами ст. 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 101 – 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" задовольнити.

Рішення господарського суду Київської області від 07.09.2010 року у справі № 10/107-10 за позовом Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будмонтаж" про стягнення 76 043,42 грн. – скасувати в частині відмови щодо стягнення коштів за фактичне користування житловим приміщенням за період з 03.06.2009 року по 30.09.2009 року, неустойки та розподілу судових витрат, з прийняттям нового рішення в цій частині:

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будмонтаж" (09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Глиняна, 49-А, код ЄДРПОУ 30615572, МФО 321057, р/р 26008301181278 в ПІБ м. Біла Церква) на користь Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спец житлофонд" (04071, м. Київ, вул. Оболонська, 34, код ЄДРПОУ 31454734, МФО 380139, р/р 2600547024165 в Подільській філії ВАТ КБ "Хрещатик") 11 410 (одинадцять тисяч чотириста десять) грн. 60 коп. – заборгованості за фактичне користування житловим приміщенням, 22 821 (двадцять дві тисячі вісімсот двадцять одна) грн. 20 коп. – неустойки, 556 (п’ятсот п’ятдесят шість) грн. 72 коп. – державного мита, 172 (сто сімдесят дві) грн. 78 коп. – витрат на інформаційно–технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині рішення господарського суду Київської області від 07.09.2010 року у справі № 10/107-10 – залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будмонтаж" (09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Глиняна, 49-А, код ЄДРПОУ 30615572, МФО 321057, р/р 26008301181278 в ПІБ м. Біла Церква) на користь Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спец житлофонд" (04071, м. Київ, вул. Оболонська, 34, код ЄДРПОУ 31454734, МФО 380139, р/р 2600547024165 в Подільській філії ВАТ КБ "Хрещатик") 171 (сто сімдесят одна) грн. 16 коп. державного мита за подання апеляційної скарги.

Зобов’язати господарський суд Київської області видати відповідні накази.

Справу № 10/107-10 повернути до господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя                                                                      

Судді