Постанова № 14216277, 09.03.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.03.2011 № 21/192-10

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Іваненко Ю.Г.

суддів:

при секретарі:

За участю представників:

від позивача -

від відповідача -

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерне товариство "Українська пожежно-страхова компанія"

на рішення Господарського суду м.Києва від 13.10.2010

у справі № 21/192-10 ( .....)

за позовом Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Україна" в особі Запорізької філії Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Україна"

до Акціонерне товариство "Українська пожежно-страхова компанія"

третя особа позивача

третя особа відповідача

про стягнення 7071,07 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 13.10.2010 року провадження по справі в частині стягнення з відповідача на користь позивача 6 499,00 грн. страхового відшкодування в порядку регресу припинено, позовні вимоги задоволено частково, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 484,75 грн. пені. 72,11 грн. 3% річних, 101,78 грн. державного мита, 235,49 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Господарського суду Київської області від 13.10.2010 року у справі №21/192-10 в частині стягнення 484,75 грн. пені та 72,11 грн. 3% річних.

Вимоги апеляційної скарги мотивовані тим, що судом не було з'ясовано обставини, які мають суттєве значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.02.2011 року апеляційну скаргу відповідача було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 09.03.2011 року.

04.03.2011 року через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про розгляд апеляційної скарги без представника позивача, у звязку з неможливістю забезпечити явку повноважного представника в судове засідання.

У судовому засіданні 09.03.2011 року представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив скасувати рішення Господарського суду Київської області від 13.10.2010 року у справі №21/192-10 в частині стягнення 484,75 грн. пені та 72,11 грн. 3% річних.

Судова колегія вважає можливим розглянути справу у відсутності представника позивача, за наявними у справі доказами.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

24.03.2009 року між Запорізькою філією ПАТ “СК “АХА Страхування”(далі-страховик) та ОСОБА_1 (далі-страхувальник) укладено договір страхування №899-а/09зп (далі-Договір), обєктом страхування якого є автомобіль „Toyota RAV 4”, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, номер шасі НОМЕР_2.

22.07.2009 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля „Toyota RAV 4”, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_1., та автомобіля “ВАЗ 21043”, державний реєстраційний номер НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_2.

Винним у зазначеному ДТП, відповідно до постанови Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 14.08.2009 року у справі №3-2215/2009 року, визнано ОСОБА_2.

На виконання умов Договору, на підставі висновку експертного автотоварознавчого дослідження про визначення вартості відновлювального ремонту та матеріального збитку транспортного засобу №469/12, розрахунку суми страхового відшкодування, калькуляції вартості відновлювального ремонту автомобіля на Тойота-центр ТОВ “Восток Авто” та заяви ОСОБА_1. про виплату страхового відшкодування від 03.08.2009 року, позивачем було виплачено 7023,60 грн. страхового відшкодування, що підтверджується платіжним дорученням позивача №208 від 05.08.2009 року.

Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Позивач здійснив виплату 7023,60 грн. страхового відшкодування за Договором, внаслідок чого посилається на те, що до нього перейшло право зворотної вимоги (регресу) до відповідача.

Приписами пунктів 38.1.1 п. 38.1 ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду: а) якщо він керував транспортним засобом у стані сп'яніння під впливом алкоголю, наркотичних, психотоксичних чи інших одурманюючих речовин; б) якщо він керував транспортним засобом без права на керування транспортним засобом відповідної категорії; в) якщо він після дорожньо-транспортної пригоди самовільно залишив місце пригоди чи ухилився від проведення в установленому порядку перевірки, констатуючої дію алкогольних напоїв, наркотичних чи інших одурманюючих речовин, чи споживав ці речовини після дорожньо-транспортної пригоди до відповідної констатуючої перевірки; г) якщо дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху; ґ) якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.

Приписами даної правової норми встановлено, що страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.

Отже, якщо страхувальник або водій, який спричинив ДТП, повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 вищезазначеного Закону, то до страховика, що виплатив страхове відшкодування потерпілій та застрахованій ним особі, переходить право регресного позову до страховика, який застрахував відповідальність особи, що спричинила дорожньо-транспортну пригоду.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України №22/5190 від 08.12.2009р.

21.01.2010 року позивачем направлено відповідачу заяву про виплату страхового відшкодування у розмірі 6513,00 грн., яке полягає у розмірі виплаченого першим страхового відшкодування за Договором (7023,00 грн.) за вирахуванням франшизи, передбаченої полісом №ВС/3639695 (-510,00 грн.) в порядку регресу. На зазначену заяву відповідач у терміни, передбачені ст. 37 названого Закону не відповів, суми страхового відшкодування не виплатив.

У судовому засіданні Господарського суду Київської області представник відповідача надав суду платіжне доручення №5922 від 11.10.2010 року, зі змісту якого вбачається, що відповідачем сплачено позивачу 6499,00 грн. відшкодування в порядку регресу.

Відповідно до п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд Київської області припинив провадження у справі, оскільки відсутній предмет спору.

Крім того, у звязку з неналежним виконанням відповідачем свого обовязку в частині виплати страхового відшкодування у строки, визначені п. 37.1 ст. 37 ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів", позивач просить суд стягнути з останнього 485,80 грн. пені з підстав п. 37.2 ст. 37 ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" та 72,27 грн. 3% річних з підстав ст. 625 ЦК України.

Господарський суд Київської області позов Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „АХА страхування” в особі Запорізької філії Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „АХА страхування” задовольнив частково, присудив до стягнення з відповідача на користь позивача 484,75 грн. пені, 72,11 грн. 3% річних, 101,78 грн. державного мита, 235,49 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Апеляційний господарський суд погоджується з висновками суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача на користь позивача 72,11 грн. 3% річних, 101,78 грн. державного мита, 235,49 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, вважає їх такими, що відповідають фактичним обставинам справи, з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач на підставі статті 625 Цивільного кодексу України нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річник в сумі 72,11 грн.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних розраховані вірно, у повній відповідності до норм чинного законодавства, а тому позов в цій частині правомірно був задоволений

Окрім суми страхового відшкодування, позивач просив суд стягнути з відповідача пеню, нараховану на підставі п.37.2 ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів", згідно з яким за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.

Обґрунтовуючи названі вимоги, позивач зазначав про те, що відповідач не виплатив страхове відшкодування у місячний строк з дня отримання регресної вимоги позивача, як передбачено у п.37.1 ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

За розрахунками позивача, відповідач повинен сплатити пеню за період прострочення з 23.02.2010р. до 07.07.2010р.

Місцевий господарський суд визнав позовні вимоги в цій частині обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, однак апеляційний господарський суд не погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає за необхідне звернути увагу на те, що у відповідності до ст. 27 Закону України „Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Тобто, відповідно до вищевказаних правових норм до позивача, як страховика, перейшло право вимоги лише в межах фактично понесених ним затрат. Окрім того, положення п.37.2 ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів", на які посилається позивач, регулюють відповідальність за невиконання зобов'язань, що виникли на підставі відповідного договору (правочину), тоді як регресні вимоги по суті є лише відшкодуванням безпосередніх затрат з виплати страхового відшкодування і в даному випадку виплата коштів в порядку регресу не забезпечується неустойкою (пенею), у зв'язку з чим правові підстави для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача пені відсутні і в задоволенні цієї частини вимог слід відмовити.

За таких обставин, суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права та неповно зясував обставини, які мають значення для справи, а тому судове рішення відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України в частині стягнення з АТ „УПСК” 484,75 грн. пені підлягає скасуванню.

Враховуючи вищевикладені обставини справи в їх сукупності, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга Акціонерного товариства „Українська пожежно-страхова компанія” підлягає частковому задоволенню, а Рішення Господарського суду Київської області від 13.10.2010 року частковому скасуванню в частині задоволення позовних вимог в нарахуванні пені 484,75 грн.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку із частковим задоволенням позову та частковим задоволенням апеляційної скарги, судові витрати у сумі 168,635 грн. (50,89 грн. - державне мито за подання позовної заяви; 117,80 грн. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) підлягають відшкодуванню позивачеві за рахунок відповідача та 25,45 грн. - державне мито за подання апеляційної скарги підлягають відшкодуванню відповідачеві за рахунок позивача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 77, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства „Українська пожежно-страхова компанія” задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 13.10.2010 року у справі №21/192-10 скасувати частково в частині задоволення позовних вимог в нарахуванні пені 484,75 грн.

3. Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково.

4. Стягнути з Акціонерного товариства “Українська пожежно-страхова компанія”(08500, Київська обл., м. Фастів, пл. Перемоги, 1, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 20602681) на користь Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “АХА Страхування”(04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8, ідентифікаційний номер за ЄДРПОУ 31235110) 72 (сімдесят дві) грн. 11 коп. 3% річних, 50 (пятдесят) грн. 89 коп. державного мита та 117 (сто сімнадцять) грн. 80 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5. Стягнути з Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “АХА Страхування”(04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8, ідентифікаційний номер за ЄДРПОУ 31235110) на користь Акціонерного товариства “Українська пожежно-страхова компанія”(08500, Київська обл., м. Фастів, пл. Перемоги, 1, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 20602681) 25 (двадцять пять) грн. 45 (сорок пять) коп. - державне мито за подання апеляційної скарги.”

В іншій частині позову відмовити.

6. Доручити Господарському суду Київської області видати накази.

7. Матеріали справи №21/192-10 повернути до Господарського суду Київської області.

8. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому законом порядку та строки.

Головуючий суддя

Судді

14.03.11 (відправлено)