Постанова № 14216269, 01.03.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.03.2011 № 03/2363

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Коротун О.М.

суддів:

при секретарі:

За участю представників:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізична особа - підприємець ОСОБА_1

на рішення Господарського суду м.Києва від 13.01.2011

у справі № 03/2363 ( .....)

за позовом Приватне підприємство "Завод продтоварів "Анжей"

до Фізична особа - підприємець ОСОБА_1

про стягнення 41952,55 грн.

Суть рішення та скарги:

Приватне підприємство "Завод продтоварів "Анжей" звернулося до господарського суду Черкаської області з позовом до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про стягнення 41 952,55 грн., в тому числі 30187,45 грн. основного боргу та 11 765,10 грн. пені за невиконання грошових зобовязань за договором купівлі-продажу № 43 від 27.10.2009 року.

13.01.2011 року позивач подав заяву, в якій зменшив розмір пені заявленої до стягнення та просив стягнути з відповідача 30187,45 грн. основного боргу та 4863,07 грн. пені.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 13.01.2011 року у справі № 03/2363 позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду, Фізична особа підприємець ОСОБА_1 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що зазначене рішення суду прийнято з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а також заперечує проти поставки товару на підставі договору № 43 від 27.10.2009 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.02.2011 року апеляційну скаргу прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження у справі № 03/2363, розгляд апеляційної скарги призначено на 01.03.2011 року.

Позивач направив на адресу Київського апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, який зареєстрований загальним відділом діловодства суду 25.02.2011 року, згідно якого просить суд апеляційної інстанції залишити рішення суду першої інстанції у даній справі без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

01.03.2011 року в судове засідання в апеляційній інстанції представники сторін не з'явились, були належним чином повідомленими про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, що підтверджується реєстром відправленої кореспонденції Київського апеляційного господарського суду та повідомленнями про вручення поштового відправлення кореспонденції суду обом сторонам, апелянту за двома адресами.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору.

Згідно з п. 3.6 розяснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. №02-5/289 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки, представники сторін були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, проте не скористалися своїми правами, передбаченими ст. 22 ГПК України та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обовязковою судом апеляційної інстанції, направленням позивачем відзиву на апеляційну скаргу, а участь в засіданні суду є правом, а не обовязком сторони, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті в судовому засіданні 01.03.2011 року за відсутності учасників судового процесу.

Київський апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, 27.10.2009 року між Приватним підприємством "Завод продтоварів "Анжей" (далі ПП "Завод продтоварів "Анжей", (позивач) та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (далі ФОП ОСОБА_1, відповідач) укладено договір купівлі-продажу № 43 (далі - договір) (а.с. 9-10), за яким позивач зобовязався передати відповідачу товар згідно прайс-листа, а відповідач зобовязався прийняти цей товар та своєчасно сплатити його вартість.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання згідно ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), є господарський договір.

В цій частині суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що за правовою природою укладений між позивачем та відповідачем договір є договором купівлі-продажу.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Розділом 2 договору визначено, що замовлення на поставку товару здійснюється через представника відповідача або по телефону. Позивач гарантує виконання замовлення. Замовлення означає, що покупець погоджується з умовами оплати і поставки, вказаними в договорі.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що відповідач приймає фактичну кількість товару від представника позивача, який здійснює його доставку, ставить печатку (штамп) на накладній (п. 3.2. договору).

З моменту підписання представником відповідача накладної, товар вважається переданим відповідачу, при цьому ризик випадкової загибелі товару і відповідальність за його збереження переходить на відповідача (п. 3.4. договору).

Пунктом 5.2. договору сторони узгодили, що оплата товару здійснюється після передачі партії товару відповідачу. В цьому випадку на відповідача поширюється дія п. 5.3. договору, а також відповідальність, передбачена п. 6.3. договору.

Відповідач зобовязався кожні два тижні оплачувати вартість реалізованого ним товару, а до 20.01.2010 року - оплатити повну вартість переданого йому товару (п. 5.3. договору).

За прострочення оплати поставленого товару відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення оплати (п. 6.3. договору).

Позивач, звернувшись з даним позовом, просив стягнути з відповідача 30187,45 грн. основного боргу, що задоволено судом першої інстанції та з чим погоджується суд апеляційної інстанції, враховуючи наступне.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до статей 525, 526, 530, 629 ЦК України договір є підставою для виникнення зобов'язання, які повинні виконуватись належним чином і в установлений законом строк, відповідно до умов договору; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, позивач передав відповідачу товар (безалкогольні напої), що підтверджується:накладною № 14675 від 30.10.2009 на суму 41700 грн. 02 коп. (а.с.20) та накладною № 15106 від 02.12.2009 на суму 8550 грн. (а.с.16) (загальна сума 50 200,02 грн.); податковою накладною № 14675 від 30.10.2009 (а.с.19); податковою накладною № 15106 від 02.12.2009 (а.с.17).

Як встановлено судом першої інстанції, стверджується позивачем та не спростовується доводами апеляційної скарги, відповідачем частково сплачено вартість відвантаженого йому товару загальною сумою 20 000,00 грн., а також згідно накладної № 14819 від 01.11.2009 року відповідачем було повернуто товару на суму 62,60 грн.

Судом першої інстанції правильно з'ясовано, що накладна № 14675 від 30.10.2009 року на суму 41 700,02 грн. відображає ПДВ у сумі 6950,00 грн., крім того, податкова накладна № 1475 від 30.10.2009 року також відображає ПДВ у сумі 6950,00 грн. Аналогічно відображено і в накладній та податковій накладній № 15106 від 02.12.2009 року сума ПДВ 1425,00 грн. Крім того, з вказаних накладних вбачається, що продавцем є позивач, а покупцем відповідач.

З повідомлення ДПІ в Лутугинському районі Луганської області № 9178 від 23.12.2010 року (а.с. 72) вбачається, що при опрацюванні розшифровок податкового зобовязання та податкового кредиту, згідно результатів автоматизованого співставлення на рівні Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 року встановлено: в жовтні 2009 року ПП "Завод продтоварів "Анжей" віднесено суму ПДВ до податкового зобовязання в сумі 6950 грн.; в грудні 2009 року ПП "Завод продтоварів "Анжей" віднесено суму ПДВ до податкового зобовязання в сумі 1425 грн.

Крім того, згідно даної довідки відповідачем віднесено до податкового кредиту суму ПДВ в жовтні 2009 року 6 939,56 грн., в грудні 2009 року 1425,00 грн.

Що ж стосується різниці суми віднесеної до податкового кредиту за грудень 2009 року, то колегією суддів встановлено, що різниця між сумами ПДВ становить всього 10,43 грн.

Так, актом прийому товару № 282 від 31.10.2009 року зафіксовано, що прийом відбувся на суму 62,60 грн., у т.ч. ПДВ 10,43, згідно із яким у процесі приймання товару виявлено бій за накладною № 14675 та здійснено повернення товару.

У зв'язку з частковим поверненням товару, було відкореговано суму ПДВ згідно із розрахунком № 1 коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 30.10.2010 року № 14675 та зменшено податкове зобов'язання відповідача та відповідно податковий кредит на суму 10,43 грн.

Що стосується доводів апелянта з приводу того, що податкова накладна може вважатись договором та в ній не зазначено договору, на який посилається позивач, не приймається судом апеляційної інстанції та обґрунтовується наступним.

Договір згідно п. 9.1. діє з моменту підписання і діє до 31.12.2010 року. Поставка ж відбулась в період дії даного договору, що не спростовується доводами апеляційної скарги.

Пунктом 1.4 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції чинній на момент здійснення поставки товарів) визначено, що поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Згідно ж п. 7.2.1 ст. 7 вказаного вище Закону платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

За таких обставин судом апеляційної інстанції відзначається, що вказаною статтею Закону визначено вичерпний перелік даних, які повинна містити податкова накладна.

Виходячи вищенаведене, податкова накладна є первинним бухгалтерським документом, який супроводжує операцію поставки та має місце за умовами, що постачальник зареєстрований, як платник ПДВ у встановленому законом порядку, та ніяким чином не може бути договором.

Крім того, апелянт зазначає, що поставка товару відбулась на підставі усної домовленості, а не договору, також відхиляється судом апеляційної інстанції наступним.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, з довідки, наданої позивачем, та не спростовується доводами апеляційної скарги, між сторонами ніяких відносин, крім договору № 43 від 27.10.2009 року не відбулось, інших договорів не укладалось.

Згідно ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Проте, апелянтом не доведено належними та допустимими доказами позадоговірних відносин, в той час як позивачем надано усі первинні документи, які підтверджують поставку товару за договором та є доказами у справі в розумінні ст. 34 ГПК України.

Згідно ст. 193 ГК України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У договорі визначений конкретний строк оплати товару, однак відповідачем товар оплачений частково з врахуванням часткового повернення товару.

Частина 1 ст. 692 ЦК України встановлює, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 30 187,45 грн.

Також, позивач просив стягнути з відповідача 4 863,07 грн. пені (з урахуванням заяви про зменшення розміру пені), що судом першої інстанції задоволено, з чим погоджується суд апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Як зазначалось вище, п. 6.3. договору сторонами погоджено, що за прострочення оплати поставленого товару відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення оплати.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6 ст. 231 ГК України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязань припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Колегією суддів апеляційної інстанції здійснено перерахунок пені за заявлений позивачем період з 20.01.2010 року по 22.09.2010 року з урахуванням вимог частини 6 статті 232 ГК України та встановлено, що належний розмір пені становить 3 010,89 грн., а відтак в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 1 852,18 грн. слід відмовити, як такої, що нараховані понад строк, встановлений ч. 6 ст. 232 ГК України.

Розрахунок суми пені

З огляду на встановлені обставини, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню в сумі 3 010,89 грн.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 103 ГПК України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право змінити рішення.

Відповідно до п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового скасування рішення суду першої інстанції в розумінні ст. 104 ГПК України, а саме: в частині стягнення пені, як таке, що прийнято з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права, а також при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи.

Відповідно до вимог п. 10 ч. 2 ст. 105 ГПК України у постанові має бути зазначений новий розподіл судових витрат у разі скасування чи зміни рішення.

Судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог за правилами ст. 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 99, 101, п. 4 ч. 1 ст. 103, ч.1 ст.104, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.

2.Рішення господарського суду Черкаської області від 13.01.2011 року у справі № 03/2363 частково скасувати в частині стягнення пені та розподілу судових витрат, з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позову до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про стягнення пені.

3.Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (юридична адреса - АДРЕСА_1; фактична адреса АДРЕСА_2, ІПН НОМЕР_1, р/р № НОМЕР_2 в ЧОД "Райффайзен Банк "Аваль" у м. Черкаси, МФО 354411), а в разі відсутності, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Приватного підприємства "Завод продтоварів "Анжей" (92023, Луганська обл., Лутугинський р-н., с. Георгіївна, вул. Леніна, 6, р/р 26006000223051 в ЗАТ КБ "ПриватБанк", МФО 304795, код ЄДРПОУ 30760798) 3 010 (три тисячі десять) грн. 89 коп. - пені, 331 (триста тридцять одна) грн. 97 коп. державного мита, 223 (двісті двадцять три) грн. 52 коп. витрат на інформаційнотехнічне забезпечення судового процесу.

4.В решті задоволення позову в частині стягнення пені до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 відмовити.

5.Рішення господарського суду Черкаської області від 13.01.2011 року в частині стягнення з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 на користь Приватного підприємства "Завод продтоварів "Анжей" основного боргу в сумі 30 187,45 грн. залишити без змін.

6.В решті задоволення апеляційної скарги Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 відмовити.

7.Стягнути з Приватного підприємства "Завод продтоварів "Анжей" (92023, Луганська обл., Лутугинський р-н., с. Георгіївна, вул. Леніна, 6, р/р 26006000223051 в ЗАТ КБ "ПриватБанк", МФО 304795, код ЄДРПОУ 30760798) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення в доход Державного бюджету України 9 (дев'ять) грн. 27 коп. державного мита за подання апеляційної скарги.

8.Видачу наказів доручити господарському суду Черкаської області.

9.Матеріали справи № 03/2363 повернути до господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя

Судді