Постанова № 14216268, 10.03.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.03.2011                                                                                           № 9/180-10

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Вербицької О.В.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

позивача: Жиляєва В.В. – представник за довіреністю № 005/525 від 03.03.2011 року;

Чагарна Г.І. – представник за довіреністю № 005/525 від 03.03.2011 року;

відповідача: не з'явився;

третьої особи: Мільченко Г.В. – представник за довіреністю № 14-27/36 від 04.01.2011 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державне підприємство "Державний науково-технічний центр з ядерної та радіаційної безпеки"

на рішення Господарського суду м.Києва від 13.12.2010

у справі № 9/180-10 ( .....)

за позовом                               Державне підприємство "Державний науково-технічний центр з ядерної та радіаційної безпеки"

до                                                   Державне спеціалізоване підприємство "Регіональне управління забезпечення організаційно-технічної та розпорядчої діяльності"

третя особа відповідача           Головне управління Державного казначейства України у Київській області

про                                                   стягнення 4 025,68 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Київської області від 13.12.2010 року у справі № 9/180-10 за позовом Державного підприємства "Державний науково-технічний центр з ядерної та радіаційної безпеки" (далі - позивач, ДНТЦ ЯРБ) до Державного спеціалізованого підприємства "Регіональне управління забезпечення організаційно-технічної та розпорядчої діяльності" (далі – відповідач, ДСП "РУЗОД"), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – Головного Управління Державного Казначейства України у Київській області про стягнення 4 025,68 грн., позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача основний борг в сумі 2 984,53 грн., державне мито в сумі 102,00 грн. та 236,00 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині стягнення пені в розмірі 543,18 грн., інфляційних втрат - 220,86 грн., три відсотка річних - 68,19 грн. та штрафу – 208,92 грн. відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, ДНТЦ ЯРБ звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині відмови щодо стягнення сум пені, інфляційних втрат, 3% річних та суми штрафу.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що зазначене рішення господарського суду Київської області прийнято з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, що відповідно є підставою для його часткового скасування. Крім того, зазначає, що висновки суду не відповідають обставинам справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.01.2011 року апеляційну скаргу КП "Спецжитлофонд" було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 10 год. 45 хв. 10.03.2011 року.

07.02.2011 року представником відповідача через загальний відділ діловодства Київського апеляційного господарського суду подано відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду Київської області – без змін. Крім того, просить суд справу розглянути без участі повноважного представника, оскільки на момент судового засідання ДСП "РУЗОД" має припинити свою діяльність і не матиме представника.

В судове засідання 10.03.2011 року з'явилися лише представники позивача та третьої особи.

Представник відповідача в судове засідання в апеляційній інстанції не з'явивсь, проте заявив клопотання про слухання справи без повноважного представника, яке задоволено судом апеляційної інстанції.

В судовому засіданні представником третьої особи подано письмові пояснення по справі, які просить врахувати при вирішенні справи.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору.

Оскільки, відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги, заявив клопотання про слухання справи в його відсутність, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті в судовому засіданні 10.03.2011 року за відсутності представника відповідача.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, дослідивши матеріали справи, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга ДНТЦ ЯРБ підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, 24.11.09 року між Державним підприємством "Державний науково-технічний центр з ядерної та радіаційної безпеки" та Державним спеціалізованим підприємством "Регіональне управління забезпечення організаційно-технічної та розпорядчої діяльності" було укладено договір на виконання державної експертизи ЯРБ № 01/009-09 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору відповідач доручає позивачу, а позивач приймає на себе виконання державної експертизи ядерної та радіаційної безпеки (ЯРБ) документу: "Инструкция по проведению испытаний источников ионизирующего излучения. 21ЛМ-08/СЯ".

Пунктом 1.2. договору встановлено, що вимоги до висновку державної експертизи ЯРБ визначені технічним завданням, яке є невід’ємною частиною даного договору (додаток №1).

Строк виконання робіт – 14 календарних днів з моменту отримання позивачем підписаного відповідачем договору, за умови достатності наданих на експертизу матеріалів (п. 1.3. договору).

Згідно п. 1.4. договору зміст та строки виконання робіт визначаються календарним планом, який є невід’ємною частиною даного договору (додаток №2).

Пунктом 2.1. визначено вартість державної експертизи ЯРБ, яка становить (додаток №4) 2 487,11 грн., крім того ПДВ 497,42 грн. (всього: 2984,53 грн.).

Оплата висновку державної експертизи ЯРБ виконується на підставі акту здачі-приймання виконаних робіт на поточний рахунок позивача протягом 30-ти днів після підписання його обома сторонами (п. 2.2. договору).

Звітними документами державної експертизи ЯРБ є "Звіт ДНТЦ ЯРБ про виконання державної експертизи ЯРБ" і затверджений Державним комітетом ядерного регулювання України "Висновок державної експертизи ядерної та радіаційної безпеки" (п. 3.1.договору).

Передавання оформлених звітних документів за договором здійснюється супровідними документами позивача (п. 3.2.договору).

Здача-приймання роботи за договором оформлюється двостороннім актом, який складений в 3-х екземплярах, який є підставою для взаєморозрахунків (п. 3.3 договору).

Відповідач протягом 20 днів з дня отримання акту здачі-приймання та звітних документів, які вказані в п. 3.1. даного договору, зобов’язаний направити позивачу підписаний акт здачі-приймання висновку державної експертизи ЯРБ (п. 3.4. договору).

За невиконання або неналежне виконання зобов’язань за даним договором позивач та відповідач несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства (п. 4.1. договору).

Зміни та доповнення до даного договору були дійсними, якщо вони були вчинені в письмовій формі та підписані уповноваженими представниками сторін (п. 5.4. договору).

Договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами й діє до 31.12.2009 року (п. 6.1. договору).

Як вірно встановлено судом першої інстанції, на виконання умов договору, позивач виконав взяті на себе зобов’язання по проведенню державної експертизи, а відповідач прийняв зазначену роботу, що підтверджується актом здачі-приймання виконаних робіт № 330-09 від 14.12.2009 року.

Позивач направив відповідачу претензії № 003/1373 від 03.06.2010 року та № 005/2329 від 14.09.2010 року, в яких повідомив відповідача про наявність заборгованості та просив її погасити. У відповіді на претензії відповідач визнав зазначену заборгованість, водночас за отримані послуги не розрахувався, що стало підставою звернення з даним позовом.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання згідно ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), є господарський договір.

Частиною 1 ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Статтями 525, 526, 629 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідач проти існування основної суми заборгованості у розмірі 2 984,53 грн. не заперечує.

За таких обставин, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позовні вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу у сумі 2984,53 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Що стосується позовних вимог про стягнення з відповідача пені в розмірі 543,18 грн., інфляційних втрат - 220,86 грн., три відсотка річних - 68,19 грн. та штрафу – 208,92 грн., то колегією суддів апеляційної інстанції враховується наступне.

Так, суд у вирішенні спорів не лише може, а й повинен застосовувати норми права, якими регулюються спірні правовідносини у конкретних справах, незалежно від того, чи посилаються на відповідні норми сторони та інші учасники судового процесу, якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову (Аналогічна позиція викладена в п. 16 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 29.06.2010 року № 01-08/369).

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Порушенням зобов’язання згідно зі ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 614 ЦК України підставою відповідальності особи, яка порушила зобов’язання, є наявність вини (умислу або необережності).

Зважаючи на те, що прострочення виконання зобов’язання відбулося не з вини відповідача, а з дій Державного казначейства в Іванківському районі ГУ ДКУ у Київській області, то колегія суддів дійшла висновку, що в діях ДСП "РУЗОД" відсутня вина у порушенні зобов’язання по оплаті наданих послуг.

За таких умов, позовні вимоги про стягнення з відповідача пені не підлягають задоволенню.

Проте, колегія суддів не може погодитися з висновком першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову в частині стягнення інфляційних втрат в розмірі 220,86 грн. та три відсотка річних - 68,19 грн., з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, (неустойка, штраф, пеня), які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі, зокрема, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Отже, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання (Аналогічна правова позиція, що до складу грошового зобов'язання входять інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних висловлена у постановах Верховного Суду України від 16.05.2006 року у справі № 10/557-26/155 та від 08.11.2010 року № 4/719).

Колегія суддів, перевіривши розрахунок позивача щодо інфляційної складової боргу та 3% річних, встановила, що їх нарахування здійснено згідно з фактичними обставинами справи та у відповідності до норм чинного законодавства, у зв’язку з чим суд першої інстанції безпідставно відмовив у їх задоволенні.

Що ж стосується стягнення з відповідача штрафу в розмірі 208,92 грн. на підставі ст. 231 ГК України, то колегія суддів відзначає наступне.

При вирішенні даної справи встановлено факт неналежного виконання відповідачем зобов'язання за договором на виконання державної експертизи ЯРБ № 01/009-09 від 24.11.2009 року щодо оплати виконаних робіт, тобто грошового зобов'язання.

Частиною 1 ст. 231 ГК України передбачено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до ч. 2 ст. 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у-розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Виходячи із положень зазначеної норми, застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафної санкції у вигляді штрафу, передбаченого абз. 3 ч. 2 ст. 231 ГК України, можливо при сукупності відповідних умов, а саме: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо, між іншим, порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.

Ураховуючи викладене, висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для застосування до відповідача штрафної санкції, передбаченої ч. 2 ст. 231 ГК України, оскільки останнім допущено прострочення виконання грошового зобов'язання, є обґрунтованим.

Крім того, що ж стосується доводів відповідача про припинення діяльності ДСП "РУЗОД" та приєднання до ДСП "Чорнобильський спец комбінат", то вони не приймаються судом апеляційної інстанції, оскільки, не доведені належними та допустимими доказами в розумінні ст. 34 ГПК України.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи викладене, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про наявність підстав для часткового скасування рішення суду першої інстанції в розумінні ст. 104 ГПК України, як таке, що прийнято з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права, а також при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи.

Відповідно до вимог п. 10 ч. 2 ст. 105 ГПК України у постанові має бути зазначений новий розподіл судових витрат у разі скасування чи зміни рішення.

Судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог за правилами ст. 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 101 – 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Державний науково-технічний центр з ядерної та радіаційної безпеки" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Київської області від 13.12.2010 року у справі № 9/180-10 за позовом Державного підприємства "Державний науково-технічний центр з ядерної та радіаційної безпеки" до Державного спеціалізованого підприємства "Регіональне управління забезпечення організаційно-технічної та розпорядчої діяльності", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – Головного Управління Державного Казначейства України у Київській області про стягнення 4 025,68 грн. – скасувати в частині відмови щодо стягнення інфляційних втрат, трьох відсотків річних та розподілу судових витрат, з прийняттям нового рішення в цій частині.

Стягнути з Державного спеціалізованого підприємства "Регіональне управління забезпечення організаційно-технічної та розпорядчої діяльності" (07270, Київська область, м. Чорнобиль, вул. Лібкнехта, 10, код ЄДРПОУ 24216453, р/р 35230003001137 УДК в Іванівському районі ГУ ДКУ Київської обл., МФО 821018) на користь Державного підприємства "Державний науково-технічний центр з ядерної та радіаційної безпеки" (03142, м. Київ, вул. Василя Стуса, 35/37, код ЄДРПОУ 14282338, п/р 26001012713239 у філії АТ "Укрексімбанк" в м. Києві, МФО 380333) 220 (двісті двадцять) грн. 86 коп. інфляційних втрат, 68 (шістдесят вісім) грн. 19 коп. – три відсотка річних, 82 (вісімдесят дві) грн. 94 коп. – державного мита, 191 (сто дев’яносто одна) грн. 90 коп. – витрат на інформаційно–технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині рішення господарського суду Київської області від 13.12.2010 року у справі № 9/180-10 – залишити без змін.

Стягнути з Державного спеціалізованого підприємства "Регіональне управління забезпечення організаційно-технічної та розпорядчої діяльності" (07270, Київська область, м. Чорнобиль, вул. Лібкнехта, 10, код ЄДРПОУ 24216453, р/р 35230003001137 УДК в Іванівському районі ГУ ДКУ Київської обл., МФО 821018) на користь Державного підприємства "Державний науково-технічний центр з ядерної та радіаційної безпеки" (03142, м. Київ, вул. Василя Стуса, 35/37, код ЄДРПОУ 14282338, п/р 26001012713239 у філії АТ "Укрексімбанк" в м. Києві, МФО 380333) 14 (чотирнадцять) грн. 16 коп. державного мита за подання апеляційної скарги.

Зобов’язати господарський суд Київської області видати відповідні накази.

Справу № 9/180-10 повернути до господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя                                                                      

Судді