Постанова № 14216240, 28.02.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.02.2011                                                                                           № 9/166-10

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Рудченка С.Г.

суддів:           

при секретарі:           

за участю представників учасників судового провадження згідно протоколу судового засідання від 28.02.2011,

від позивача -

від відповідача -

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Агрофірма "Поділля"

на рішення Господарського суду Київської області від 23.12.2010 (підписане 29.12.2010),

у справі № 9/166-10 ( .....)

за позовом                               Товариство з обмеженою відповідальністю "Мегаполіс ЛТД"

до                                                   ТОВ "Агрофірма "Поділля"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення 198547,83 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мегаполіс ЛТД» звернулося до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Поділля» про стягнення 198547, 83 грн.

Рішенням господарського суду Київської області від 23.12.2010 позов задоволено частково, присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Поділля» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаполіс ЛТД» 163752, 32 грн. основного боргу, 10278, 08 грн. пені, 2761, 64 грн. 3% річних, 10500, 00 грн. інфляційних нарахувань, 1872, 92 грн. державного мита, 222, 62 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою № 9 від 12.01.2011, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог, викладених в апеляційній скарзі, скаржник посилається на те, що при прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд зробив висновки, які не відповідають фактичним обставинам справи, неправильно застосувавши норми матеріального та процесуального права, у зв’язку з чим останнє підлягає скасуванню з підстав, викладених у тексті скарги.

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2011 відновлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Поділля» строк подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Київської області від 23.12.2010 у справі № 9/166-10, вказану скаргу прийнято до провадження та призначено розгляд на 14.02.2011 за участю уповноважених представників сторін.

Відповідно до ст. 77 ГПК України в судовому засіданні, призначеному на 14.02.2011 була оголошена перерва.

Представник позивача до загального відділу суду надав заперечення б/н від 28.02.2011 (вх. № 02-7.4/239 від 28.02.2011), в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення – без змін.

Представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, в судовому засіданні надав пояснення директора ТОВ «Агрофірма «Поділля» та головного бухгалтера, а також розшифровку податкових зобов’язань, які колегією суддів були оглянуті та долучені до матеріалів справи.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представників сторін, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, встановила наступне.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII ГПК України.

У відповідності до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мегаполіс ЛТД» (позикодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Поділля» (позичальник) був укладений договір позики № 09/08 від 30.09.2008, відповідно до умов якого позикодавець надає позичальнику безпроцентну позику, а останній зобов'язується повернути позику на умовах, передбачених цим договором (а.с. 8).

Згідно п. 2.1. договору розмір позики становить 100000, 00 грн., що становить на момент надання останньої 14 336, 84 євро за курсом НБУ 697, 5049 станом на 30.09.2008 або 20 571, 90 долар за курсом НБУ 486, 1000 станом на 30.09.2008.

Пунктами 3.1. договору встановлено, що позикодавець надає позику позичальникові протягом 30 календарних днів з моменту підписання цього договору. Позика надається у безготівковому порядку платіжним дорученням шляхом переказу коштів на поточний рахунок позичальника.

Термін позики починається з моменту передачі коштів позикодавцем позичальнику і закінчується 30.09.2009 (п. 4.1 договору).

Відповідно до п. 5.1. договору після закінчення терміну, визначеного в п. 4.1 цього договору, позичальник зобов'язується протягом 1 календарного дня повернути позикодавцеві суму позики (на вибір позикодавця) еквівалентну:

- або 14 336, 84 євро (чотирнадцять тисяч триста тридцять шість євро 84 цента) за курсом НБУ на день повернення коштів, але не меншу, ніж 100000, 00 (сто тисяч) грн.;

- або 20 571, 90 доларів США (двадцять тисяч п’ятсот сімдесят один долар США 90 центів) за курсом НБУ на день повернення коштів, але не меншу, ніж 100000, 00 (сто тисяч) грн.

Позика повертається в безготівковому порядку (п. 5.2 договору).

Відповідно до п. 7.1 договору цей договір набуває чинності з моменту передачі коштів у сумі, визначеній у п. 2.1 цього договору, позичальникові і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.

На виконання умов даного договору позикодавцем було перераховано позичальнику 100 000, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням з банківською відміткою № 243 від 06.10.2008 (а.с. 5).

Факт отримання позичальником грошових коштів не заперечується.

Термін позики закінчується відповідно до п. 4.1 договору 30.09.2009, отже на підставі п. 5.1. договору право вимоги щодо повернення грошових коштів у позивача виникло 02.10.2009.

Як вбачається із позовної заяви, позивач скористався своїм правом вибору еквіваленту та обрав еквівалент у доларах США.

Таким чином, судом першої інстанції було вірно встановлено, що на день прийняття рішення сума позики 100000, 00 грн. еквівалентна 20 571, 90 доларам США (двадцять тисяч п’ятсот сімдесят один долар США 90) центів становить 163 752, 32 грн. (20571,90 * 7,96).

Проте, на думку відповідача, зобов’язання щодо повернення позивачу позики у розмірі 100000, 00 грн. є припиненим внаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог у зв’язку з невиконанням останнім зобов’язання за договором поставки.

З матеріалів справи вбачається, що під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідачем на адресу позивача була направлена на підставі ст. 601 Цивільного кодексу України заява № 177 від 14.12.2010 про зарахування зустрічних вимог (а.с. 70).

Колегією апеляційного господарського суду було встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мегаполіс ЛТД» (покупець/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Поділля» (продавець/відповідач) було досягнуто домовленість про укладення договору купівлі-продажу зерна пшениці 3 класу у кількості 120 тон за ціною 694, 44 грн./тона, у зв’язку з чим відповідачем було виставлено рахунок-фактуру № 84 від 03.12.2009 на загальну суму 100000, 00 грн.

В той же день, 03.12.2009 директором ТОВ «Мегаполіс ЛТД» Панасовським В.В. даний товар був отриманий, що підтверджується довіреністю № 14 від 03.12.2009, накладною № 373 від 03.12.2009 та податковою накладною № 53 від 03.12.2009.

Позивач проти отримання 120 тонн пшениці на загальну суму 100 000,00 грн. за довіреністю № 14 від 03.12.09 р. не заперечує, але у судовому засіданні зазначив, що не погоджується на зарахування зустрічних вимог, оскільки дана заява надіслана відповідачем вже після звернення позивача до господарського суду, крім того умовами договору позики не передбачено можливості розрахунку пшеницею або іншими товарами.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом норм матеріального та процесуального права, при винесені оскаржуваного судового рішення, вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов’язання, яке виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно статті 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або ж таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до статті 1049 ЦК України, позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або ж таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та порядку, що встановлені договором.

За таких обставин, враховуючи невиконання відповідачем взятих на себе зобов’язань за договором позики, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що заборгованість відповідача перед позивачем становить 20 571, 90 доларів США, що на день прийняття рішення еквівалентно 163 752, 32 грн.

Проте, відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України та ч. 3 ст. 203 Господарського кодексу України зобов’язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для зарахування зустрічних однорідних вимог позивача і відповідача на суму 100 000, 00 грн., оскільки вимога від 16.11.2010 № 153 відповідача розрахуватись за поставлене 03.12.2009 зерно на суму 100000, 00 грн. була направлена Панасовському В.В., а не позивачу, а наданий відповідачем фіскальний чек не дає можливості встановити адресу, на яку направлялась ця вимога.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач надіслав позивачу у відповідності до ст. 530 Цивільного кодексу України вимогу від 16.11.2010 № 153 про негайне виконання останнім зобов’язань за поставлене 03.12.2010 зерно пшениці в сумі 100000, 00 грн., що підтверджується фіскальним чеком № 3840 від 18.11.2010 (а.с. 77-79).

Даний лист адресувався директору TOB «Мегаполіс ЛТД» Панасовському В.В. і направлявся на юридичну адресу товариства - 02002, м. Київ. вул. Сагайдака Степана, 101, тобто вимога була направлена відповідачем на адресу юридичної особи і адресована її керівнику, який згідно ст. 92 ЦК України та Статуту позивача є уповноваженим органом товариства і реалізовує цивільну дієздатність цієї юридичної особи. Про це також свідчить опис вкладення та повідомлення про вручення поштового відправлення, у якому вказано адресатом Панасовського В.В., як директора TOB «Мегаполіс ЛТД».

Таким чином, судом помилково не були прийняті до уваги надані відповідачем докази того, що строк виконання обов'язків позивача перед відповідачем за договором поставки зерна від 03.12.2009 настав 16.11.2010, оскільки вимога відповідача була відправлена 16.11.2010 і вручена позивачу 22.11.2010, тобто до дати підписання та направлення відповідачем на адресу позивача заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог від 14.12.2010, що відповідає приписам ст. 601 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України зарахування зустрічних однорідних вимог є одним зі способів припинення зобов’язання, особливістю якого є можливість припинення одразу двох зустрічних зобов’язань за умови рівності розміру вимог.

Спеціальним правилом даного зарахування є можливість заліку за заявою однієї зі сторін, що разом з тим означає неприпустимість заперечування зарахування за мотивом незгоди іншої сторони.

Дослідивши викладене вище в сукупності з іншими доказами та на підставі встановлених обставин справи, колегія апеляційного господарського суду, з огляду на однорідність вимог та те, що строк виконання зобов’язання за договором купівлі-продажу був визначений моментом пред’явлення вимоги, дійшла висновку про правомірність зарахування відповідачем 100000, 00 грн.

Відповідно до п. 1-1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Отже, провадження в частині стягнення 100000, 00 грн. підлягає припиненню.

Таким чином, враховуючи часткове зарахування позовних вимог на суму 100000, 00 грн., до стягнення з відповідача підлягає 63752, 32 грн. боргу за договором позики.

Крім того, за неналежне виконання відповідачем своїх зобов’язань по поверненню грошових коштів за договором позики позивачем були нараховані 10192, 00 грн. пені, 7400, 00 грн. індексу інфляції та 2 900, 00 грн. 3% річних.

Пунктом 6.2. договору встановлено, що у разі порушення строків повернення позики, передбачених п. 5.1. цього договору, позичальник сплачує позикодавцеві пеню у розмірі 0, 25% від суми заборгованості за кожен день прострочки та 3% річних від суми заборгованості.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею З вказаного закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Місцевим господарським судом при розрахунку пені, індексу інфляції та 3% річних помилково був зазначений період з 01.10.2009, оскільки право вимагати виконання зобов’язання за договором позики відповідно до п. 5.1. договору у позивача виникло з 02.10.2009.

Згідно розрахунку апеляційного суду здійсненого за допомогою ІАЦ «ЛІГА:ЗАКОН» сума пені за період з 02.10.2009 по 01.04.2010 на суму 100000, 00 грн., яка була уточнена позивачем, становить 10221, 92 грн.

Оскільки апеляційний господарський суд не може виходити за межі заявлених позовних вимог, до стягнення підлягають 10192, 00 грн. пені.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Також, судовою колегією за допомогою ІАЦ «ЛІГА:ЗАКОН» був здійснений розрахунок індексу інфляції за період з 02.10.2009 по 01.09.2010, який становить 7400, 00 грн. та 3% річних за період з 02.10.2009 по 21.09.2010, який становить 2917, 81 грн.

Отже, враховуючи помилкове нарахування судом першої інстанції розміру індексу інфляції та 3% річних з 01.10.2009, а також те, що суд не може виходити за межі заявлених позовних вимог, до стягнення підлягають 7400, 00 грн. індексу інфляції та 2900, 00 грн. 3% річних.

Відповідно до ст. 104 ГПК України неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, а також порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права є підставою для скасування рішення місцевого господарського суду.

Зважаючи на викладене та обставини справи, колегія апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Поділля» на рішення господарського суду Київської області від 23.12.2010 підлягає задоволенню частково, а рішення господарського суду Київської області від 23.12.2010 у справі № 9/166-10 підлягає частковому скасуванню.

Керуючись ст. 80, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Поділля» на рішення господарського суду Київської області від 23.12.2010 у справі № 9/166-10 задовольнити частково.

2.          Рішення господарського суду Київської області від 23.12.2010 у справі № 9/166-10 скасувати частково, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

1). Позовні вимоги задовольнити частково.

2). Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Поділля» (07561, Київська область, с. Поділля, код ЄДРПОУ 00849936) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаполіс ЛТД» (02002, м. Київ, вул. Сагайдака Степана, код ЄДРПОУ 32710955) з будь якого рахунку, виявленого державним виконавцем, 63752, 32 грн. основного боргу, 10192, 00 грн. пені, 2900, 00 грн. 3 % річних, 7400, 00 грн. індексу інфляції, 842, 00 грн. державного мита та 107, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3). В частині стягнення 100000, 00 грн. провадження припинити.

4). В іншій частині позовних вимог відмовити.

3. В іншій частині апеляційну скаргу залишити без задоволення

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Поділля» (07561, Київська область, с. Поділля, код ЄДРПОУ 00849936) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаполіс ЛТД» (02002, м. Київ, вул. Сагайдака Степана, код ЄДРПОУ 32710955) з будь якого рахунку, виявленого державним виконавцем, 421, 00 грн. витрат, пов’язаних зі сплатою державного мита за подання апеляційної скарги.

5. Видачу наказів доручити господарському суду Київської області.

6. Копію постанови надіслати сторонам у справі.

7. Матеріали справи повернути до господарського суду Київської області.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

03.03.11 (відправлено)