Постанова № 14216209, 24.02.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.02.2011 № 35/420

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Мальченко А.О.

суддів:

при секретарі:

За участю представників:

від позивача - ОСОБА_1 представник (довіреність б/н від 13.12.2010 року);

від відповідача - Трофимов С.О. - представник (довіреність №1-11-3312 від 09.02.2011 року);

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства комерційний банк «Надра»

на рішення Господарського суду м.Києва від 25.10.2010

у справі № 35/420 ( )

за позовом Фізична особа - підприємець ОСОБА_3

до Відкрите акціонерне товариство комерційний банк "Надра"

про стягнення 94887,08 грн.

ВСТАНОВИВ:

27.07.2010 року фізична особапідприємець ОСОБА_3 (надалі ФОП ОСОБА_3) звернулась до господарського суду міста Києва з позовною заявою до відкритого акціонерного товариства комерційний банк «Надра» (надалі - ВАТ КБ «Надра») про стягнення заборгованості у розмірі 94887,08 грн. за договором оренди нежилого приміщення б/н від 27.12.2006 року, у звязку з неналежним виконанням відповідачем зобовязань щодо сплати орендної плати за користування орендованим майном.

Рішенням господарського суду міста Києва від 25.10.2010 року у справі №35/420 позов задоволено повністю, стягнуто з ВАТ КБ «Надра» на користь ФОПОСОБА_3 47443,54 грн. основного боргу, 47443,54 грн. штрафу, 948,87 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, 10.01.2011 року ВАТ КБ «Надра» повторно звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення господарського суду міста Києва від 25.10.2010 року повністю та прийняти нове рішення, яким припинити провадження у справі у звязку з відсутністю предмета спору.

В обґрунтування вимог, викладених в апеляційній скарзі ВАТ КБ «Надра» посилається на те, що місцевим господарським судом, в порушення процесуальних норм, не було дано оцінки тому факту, що на момент винесення рішення у даній справі набрало чинності рішення господарського суду міста Києва від 21.07.2010 року у справі №51/106, яким повністю задоволено позовні вимоги ВАТ КБ «Надра» до ФОПОСОБА_3 про розірвання договору оренди з 30.11.2009 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.02.2011 року апеляційну скаргу було прийнято до апеляційного провадження, розгляд справи №35/420 призначено в судовому засіданні на 21.02.2011 року за участю уповноважених представників сторін.

14.02.2011 року через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду надійшло уточнення апеляційної скарги, в якому скаржник просить суд скасувати рішення господарського суду міста Києва від 25.10.2010 року у справі №35/420 та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. При цьому, в уточненні до апеляційної скарги скаржник зазначив, що застосування позивачем індексу інфляції до суми орендної плати, визначеної в іноземній валюті, суперечить умовам договору оренди, нормам закону та судовій практиці.

В судовому засіданні 21.02.2011 року представник позивача заявив усне клопотання про залучення до матеріалів справи копії постанови Вищого господарського суду України від 08.20.2010 року у справі №51/106, а представник відповідача - про залучення копії рішення господарського суду міста Києва від 20.12.2010 року у справі №51/106-30/381. Вказані документи були оглянуті колегією суддів та залучені до матеріалів справи.

21.02.2011 року за наслідками розгляду апеляційної скарги у справі №35/420 в судовому засіданні було оголошено перерву до 24.02.2011 року.

Представник скаржника в судових засіданнях апеляційного господарського суду підтримав вимоги апеляційної скарги та уточнення до неї, просив рішення господарського суду міста Києва від 25.10.2010 року у справі №35/420 скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Представник позивача в судових засіданнях заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.

В судовому засіданні 24.02.2011 року, колегією суддів апеляційного господарського суду було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Згідно зі статтею 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення і доводи представників сторін, дослідивши представлені докази в їх сукупності, встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, 27.12.2006 року між ФОП ОСОБА_3 (в тексті договору орендодавець) та ВАТ КБ «Надра» (в тексті договору орендар) було укладено договір оренди б/н, за умовами, відповідно до п.1.1. договору, орендодавець передає орендарю, а орендар приймає від орендодавця в платне, тимчасове користування на умовах оренди (далі оренда) нежилі приміщення з №1 по №12 (групи приміщень №61), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 (літ.А) (далі орендоване майно). Загальна площа орендованого майна складає 117,8 квадратних метрів (а.с.10-14).

27.12.2006 року даний договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстровано в реєстрі за №5247.

Відповідно до п.2.1. договору орендоване майно передається орендарю для його використання у відповідності зі статутною діяльністю орендаря.

Пунктом 1.2. договору визначено, що орендоване майно, яке передається в оренду належить орендодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу нежилого приміщення, посвідченого 06.12.2006 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстром №9007, зареєстрованого в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на обєкти нерухомого майна 13.12.2006 року в реєстровій книзі під реєстровим номером 8002-П.

Згідно п.3.1. договору, строк оренди становить 5 (пять) років з дня передачі орендованого майна орендарю, яким є дата підписання акту прийому-передачі майна у оренду. Прийом-передача орендованого майна здійснюється на підставі акту прийому-передачі, підписаного уповноваженими представниками сторін (п.5.1. договору).

Пунктами4.1., 4.3. договору передбачено, що орендар сплачує орендну плату орендодавцю шляхом перерахування відповідних платежів на розрахунковий рахунок орендодавця за кожен календарний місяць користування орендованим майном. Орендна плата сплачується орендарем щомісячно до 10 числа звітного місяця.

09.08.2007 року, у відповідності до п.8.1. договору, сторонами було укладено договір про внесення змін та доповнень №1 до договору оренди нежилого приміщення б/н від 27.12.2006 року, який того ж дня було посвідчено приватним нотаріусом Київського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстровано в реєстрі за №3393 (а.с.16).

Пунктом 4.2. договору оренди нежилого приміщення б/н від 27.12.2006 року, з урахуванням змін за договором про внесення змін та доповнень №1 від 09.08.2007 року передбачено, що розмір орендної плати за місяць становить 18534,56 грн. без ПДВ, що еквівалентно 2808 ЄВРО, по курсу НБУ (з розрахунку 6,60 грн. за 1 ЄВРО). Сума орендних платежів коригується щомісячно з урахуванням зміни курсу гривні по відношенню до євро за даними НБУ та індекс інфляції на день здійснення платежу.

Пунктом 7.1. договору визначено, що за невиконання або неналежне виконання умов даного договору сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України і даним договором.

Згідно п.7.4. договору, з урахуванням змін за договором про внесення змін та доповнень №1 від 09.08.2007 року, якщо орендар не звільнить приміщення протягом 30 календарних днів з дня отримання заяви орендодавця про розірвання договору або якщо прострочення в сплаті орендної плати буде тривати більше одного календарного місяця, з орендаря стягується штраф на користь орендодавця в розмірі орендної плати за один місяць оренди.

Як свідчать матеріали справи, за актом приймання-передачі майна в оренду від 30.12.2006 року орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду майно, що в ньому перераховано. Пунктом 2 цього акту визначено, що такий є невідємною частиною договору оренди б/н від 27.12.2006 року і підтверджує факт передачі орендареві зазначеного майна в користування (а.с.15).

Під час розгляду справи місцевим господарським судом встановлено, що відповідачем були порушені зобовязання за договором оренди в частині повної та своєчасної сплати орендної плати за користування орендованим майном за лютий 2010 року, яка відповідно до наданого позивачем розрахунку становить 47443,54грн. (а.с.20-21).

12.03.2010 року ФОП ОСОБА_3 було направлено на адресу ВАТ КБ «Надра» лист № 12/03/2010-1 з вимогою сплати заборгованості, яка утворилася за період з серпня 2009 року по березень 2010 року включно, через неналежне виконання договору оренди б/н від 27.12.2006 року (а.с.30).

Крім цього, на підставі статті 549 Цивільного кодексу України, ФОП ОСОБА_3 заявлена вимога про сплату штрафу за прострочення сплати орендної плати за лютий 2010 року у сумі 47443,54грн., у відповідності до п.7.4. договору оренди нежилого приміщення б/н від 27.12.2006 року, з урахуванням змін за договором про внесення змін та доповнень №1 від 09.08.2007 року).

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, в порушення умов договору ВАТ КБ «Надра» не сплатило орендну плату за лютий 2010 року.

Беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення господарського суду міста Києва від25.10.2010року у справі №35/420 - зміні з наступних підстав.

Відповідно до статей 626 та 638 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір вважається укладеним, якщо сторони досягли згоди щодо усіх умов договору, що також відображено у статі 180 Господарського кодексу України.

В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Матеріали справи свідчать, що рішенням господарського суду міста Києва від 21.07.2010 року у справі № 51/106 було розірвано договір оренди нежилого приміщення б/н від 27.12.2006 року, укладений між ФОП ОСОБА_3 та ВАТКБ«Надра».

Як встановлено колегією суддів апеляційного господарського суду та підтверджується матеріалами справи, на момент розгляду апеляційної скарги дане рішення у справі №51/106 скасовано постановою Вищого господарського суду України від 08.12.2010 року, а справу направлено на новий розгляд до місцевого господарського суду. При цьому, ухвалою господарського суду міста Києва від 20.12.2010 року справу №51/106-30/381 прийнято до провадження та призначено до розгляду за участю уповноважених представників сторін.

Враховуючи зазначене, колегія суддів відхиляє як безпідставні доводи апелянта стосовно того, що договір оренди б/н від 27.12.2006 року є розірваним з 30.11.2009 року.

В силу приписів статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший субєкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Згідно частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Згідно статті 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобовязується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Місцевим господарським судом вірно встановлено, що укладення ФОП ОСОБА_3 договору оренди б/н від 27.12.2006 року з ВАТКБ«Надра» було спрямоване на отримання останнім права на користування майном, що в свою чергу породжує обов'язок ВАТКБ«Надра» сплачувати плату за користування орендованим майном.

Згідно вимог статей 32,33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В силу частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно статті43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Місцевим господарським судом під час розгляду справи зясовано, що доказів сплати орендної плати за лютий 2010 року відповідачем надано не було, у звязку з чим утворилась заборгованість за договором.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості по сплаті орендної плати за лютий 2010 року, проте, господарським судом першої інстанції не враховано, що позивачем, відповідно до п.4.2. договору б/н від 27.12.2006 року з урахуванням змін та доповнень до нього, неправильно розраховано розмір орендної плати за вказаний місяць у сумі 47443,54грн.

Згідно статті 524 Цивільного кодексу України, зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Відповідно до статті 533 Цивільного кодексу України, грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Варто зазначити, що чинне законодавство обмежує застосування іноземної валюти як засобу платежу лише в розрахунках між резидентами і не містить приписів щодо заборони на визначення грошового еквіваленту зобов'язання в іноземній валюті.

Відтак, підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, будь-яких інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України, а тому сторони договору вправі визначити ціну договору в іноземній валюті за умови, що вона не регулюється державою.

Разом з цим, у п.1 оглядового листа Вищого господарського суду України від 26.07.2002 року №01-8/870 зазначено, що вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству, однак унеможливлює урахування розрахованого Державним комітетом статистики України індексу інфляції для обґрунтування вимог, пов'язаних із знеціненням валюти боргу. При цьому розяснено, що офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

З викладеного випливає, що заборгованість за договором оренди має бути стягнута у національній валюті України, еквівалентній сумі заборгованості, вираженій у євро, за офіційним курсом НБУ на день прийняття рішення у справі.

Враховуючи зазначене, колегія суддів здійснила перерахунок суми орендної плати за лютий 2010 року та встановила, що належний розмір орендної плати, який підлягає стягненню з відповідача становить 30956,24 грн. (2808 ЄВРО х 11,024302 грн. (курс НБУ станом на день прийняття рішення місцевим господарським судом 25.10.2010 року : 100)), у звязку з чим рішення місцевого господарського суду в цій частині підлягає зміні.

Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобовязання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, субєкт господарювання за порушення господарського зобовязання несе господарсько-правову відповідальність. У сфері господарювання, згідно частини2 статті 217 та частини1 статті 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Частина 4 статті 231 Господарського кодексу України визначає, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобовязання або у певній визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобовязання незалежно від ступеня його виконання, або кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Приймаючи наведений вище перерахунок суми орендної плати за лютий 2010 року, колегія суддів вважає, що з відповідача на користь позивача у відповідності до п.7.4. договору б/н від 27.12.2006 року з урахуванням положень договору про внесення змін та доповнень №1 від 09.08.2007 року, підлягає сплаті штраф за прострочення сплати орендної плати в розмірі 30956,24 грн., а тому рішення місцевого господарського суду в цій частині підлягає зміні.

Згідно пункту 4 частини 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право змінити рішення.

У відповідності до пунктів 1,4 частини 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зміни рішення суду першої інстанції, а саме, щодо розміру задоволених позовних вимог в частині стягнення основного боргу та штрафу, як таке, що прийнято з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права, а також при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи.

Виходячи з наведеного, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що апеляційна скарга ВАТ КБ «Надра» підлягає задоволенню частково, а рішення господарського суду міста Києва від 25.10.2010 року у справі №35/420 слід змінити.

Керуючись статтями 43, 32, 33, 43, 99, 101-106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства комерційний банк «Надра» на рішення господарського суду міста Києва від25.10.2010року у справі №35/420 задовольнити частково.

2.Рішення господарського суду міста Києва від25.10.2010року у справі №35/420 змінити.

Резолютивну частину рішення господарського суду міста Києва від25.10.2010року у справі №35/420 викласти в наступній редакції:

«Позов задовольнити частково.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства комерційний банк «Надра» (04053, м.Київ, вул.Артема, буд.15, ідентифікаційний код 20025456) на користь фізичної особипідприємця ОСОБА_3 (02121, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 30956 (тридцять тисяч девятсот пятдесят шість) грн. 24 коп. основного боргу, 30956 (тридцять тисяч девятсот пятдесят шість) грн. 24 коп. штрафу, 619 (шістсот девятнадцять) грн. 12 коп. - в якості відшкодування витрат по сплаті державного мита за розгляд справи місцевим господарським судом та 153 (сто пятдесят три) грн. 99 коп. - в якості відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовити.»

3.Доручити господарському суду міста Києва видати наказ на виконання зазначеної постанови суду.

4.Матеріали справи №1/370 повернути до господарського суду міста Києва.

5.Копію постанови апеляційного господарського суду надіслати сторонам у справі.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя

Судді