Постанова № 14216151, 09.03.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.03.2011                                                                                           № 56/207

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Синиці О.Ф.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача –Шишка О.М.,

від відповідача –не з’явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Екотеп"

на рішення Господарського суду м.Києва від 18.10.2010

у справі № 56/207 ( )

за позовом                               ТОВ "Екотеп"

до                                                   ТОВ "Дизайн-бюро "Апельсин"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення 1858,40 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.10.2010 (суддя Джарти В.В.) відмовлено в задоволенні позову ТОВ “Екотеп” про стягнення заборгованості в сумі 1207грн. 20коп., 542 грн.84 коп. інфляційних втрат та 108грн.36коп. 3% річних за отримані поліграфічні матеріали відповідно до укладеного договору поставки №2209/1 від 22.09.2006. Суд дійшов висновку, що факт здійснення поставки товару за накладною №9187 від 12.07.2007 не доведений позивачем належним чином, оскільки укладеним сторонами договором на відпуск товару необхідна довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей, яка в матеріалах справи відсутня. Крім того, вказана накладна містить відтиск печатки позивача з написом “для податкових накладних”.

Не погоджуючись з рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою в якій просив його скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Апелянт зазначив, що накладна №9187 від 12.07.2007 є належним доказом здійснення поставки на виконання умов договору №2209/1 від 22.09.2006, укладеного сторонами.

Представник відповідача в судове засідання апеляційної інстанції не з’явився, про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином, за адресою яка вказана у довідці з ЄДРПОУ, про що свідчить відповідний штамп господарського суду апеляційної інстанції з відміткою про відправку документа, зроблений на звороті у лівому нижньому куті ухвали Київського апеляційного господарського суду від 04.02.2011 про прийняття апеляційної скарги до провадження, згідно з вимогами Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002р. №75.

Крім того, до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб –учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи (п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123).

Неявка відповідача не перешкоджає розгляду скарги, тому постанова приймається за наявними матеріалами справи, перевіривши які та заслухавши пояснення присутнього представника позивача, колегія суддів апеляційного господарського суду враховує наступне.

22.09.2006 між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки №2209/1 за умовами якого постачальник (позивач) зобов’язується поставити, а замовник (відповідач) зобов’язується прийняти поліграфічні матеріали (товар) і оплатити їх вартість в строки та порядку, передбаченому цим договором.

Ціна і загальна вартість партії товару визначаються сторонами у накладних, що є невід'ємною частиною даного договору (п.2.1 договору).

Відповідно до п. 5.1. зазначеного договору, сторони погодились, що поставка товару може здійснюватись на умовах відстрочення платежу, у виняткових випадках, за згодою позивача. При цьому відповідач здійснює оплату отриманого товару не пізніше 30 ( тридцяти ) календарних днів, з моменту отримання поставленого товару.

Судом встановлено, що на виконання вказаного договору позивачем доставлено відповідачу товар на загальну суму - 1207грн.20коп., що підтверджується накладною №9187 від 12.07.2007 наявною в матеріалах справи (а.с. 11). Дана накладна, підписана сторонами та скріплена їх печатками. Отже, факт отримання відповідачем товару належним чином підтверджується вказаною накладною.

Відповідач за отриманий товар не розрахувався, що і стало підставою для звернення з позовом про стягнення заборгованості в сумі 1207грн.20коп., 108 грн. 36коп. – 3% річних, 542грн.84коп. інфляційних втрат та відповідних судових витрат.

Як зазначалось вище, місцевий господарський суд відмовив в задоволенні позову мотивуючи своє рішення тим, що факт здійснення поставки товару за накладною №9187 від 12.07.2007 не доведений позивачем належним чином, оскільки укладеним сторонами договором на відпуск товару необхідна довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей, яка в матеріалах справи відсутня.

Проте апеляційний господарський суд не погоджується з таким висновком суду першої інстанції враховуючи наступне.

Розглядаючи даний спір, апеляційний господарський суд дійшов висновку про виникнення між сторонами спору господарських зобов'язань на підставах, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України, статтею 174 Господарського кодексу України, зміст яких щодо відповідача полягає у обов'язку сплатити одержаний товар у обсязі та розмірі відповідно до наявних у матеріалах справи документів.

Відповідно до п. 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно п. 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Дійшовши висновку про те, що для задоволення заявлених позовних вимог необхідна наявність довіреності, як встановлено умовами договору, господарський суд першої інстанції не дав належної оцінки накладній №9187 від 12.07.2007, яка підписана сторонами та скріплена їх печатками та є достатнім доказом поставки позивачем та отримання відповідачем товару.

Крім того, Інструкцією про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 року N 99 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12 червня 1996 за N 293/1318 встановлено, що відпуск постачальниками цінностей може здійснюватися без довіреності, якщо матеріально відповідальна особа, що буде приймати цінності, завіряє на супровідних документах (накладній, акті, ордері тощо) свій підпис про одержання цінностей печаткою.

Отже, наявність на вказаній накладній мокрого відтиску печатки покупця виключає необхідність оформлення довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей. Довіреність обов’язкова в тих випадках, коли на супровідному товарному документі проставляється лише підпис.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що видаткова накладна №9187 від 12.07.2007, яка знаходяться в матеріалах справи, є достатнім доказом факту поставки товару та його отримання відповідачем, а отже позовні вимоги в частині стягнення основного боргу підлягають задоволенню.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно умов ст.625 ЦК України вимоги позивача про стягнення 108 грн. 36коп. – 3% річних та 542грн.84коп. інфляційних втрат, також, підлягають задоволенню.

Враховуючи викладені вище обставини, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з задоволенням позовних вимог.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України судові витрати за подачу позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду міста Києва від 18.10.2010 у справі №56/207 скасувати.

2. Позов задовольнити.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Дизайн-бюро “Апельсин” (03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 1, ідентифікаційний код 31984087) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Екотеп” (79013, м.Львів, вул. Архітекторська, 7/5, ідентифікаційний код 19332414) – 1207 (одна тисяча двісті сім) грн. 20коп. – заборгованості за отриманий товар, 108 (сто вісім) грн. 36коп. – 3% річних, 542 (п’ятсот сорок дві) грн. 84коп. інфляційних втрат, 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 51 (п’ятдесят одну) грн. 00коп. витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.

4. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити господарському суду міста Києва.

5. Справу № 56/207 повернути господарському суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

14.03.11 (відправлено)