Постанова № 14216147, 10.03.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.03.2011 № 38/286

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Андрієнка В.В.

суддів:

За участю представників cторін:

від позивача: Домашенко О.Є., довіреність б/н 18.02.2011р.,

від відповідача 1: не зявився,

від відповідача 2: не зявився,

від відповідача 3: не зявився,

за участю прокуратури Подільського району м. Києва: Тєлічко І.В., довіреність б/н від 05.01.2011р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Асоціації "Укрліссервіс"

на рішення Господарського суду м.Києва від 02.11.2010

у справі № 38/286 ( .....)

за позовом Асоціації "Укрліссервіс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Грандітас"

ОСОБА_4

ОСОБА_5

про визнання недійсними установчих документів

ВСТАНОВИВ:

Асоціація «Укрліссервіс» звернулась до господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Грандітас», ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про:

1) визнання недійсним протоколу №1 загальних зборів учасників Відповідача 1 від 27.09.07р. з моменту його підписання Позивачем під впливом обману в частині участі Позивача, як засновника та учасника;

2) визнання недійсним статуту Відповідача 1 з моменту його підписання Позивачем під впливом обману в частині участі Позивача як засновника та учасника;

3) визнання недійсним акту прийому передачі майна від 01.10.07р., що вноситься до статутного капіталу Відповідача 1, підписаного Позивачем та громадянином ОСОБА_6, в частині передачі Позивачем до статутного капіталу Відповідача 1 майна, а саме групи приміщень АДРЕСА_3 загальною площею 435, 6 кв. м., будівель (літ. Б, В, Г, Д, Ж, З) загальною площею 1458,1 кв. м., інших основних засобів (огорожа, вентиляційна система, дві кабельні лінії, пожежний водогін), розташовані в АДРЕСА_3, та групи приміщень (в літ. А) 3-4 поверхи загальною площею 908,9 кв.м., інших основних засобів (пожежна сигналізація, дві телефонні лінії), розташованих в АДРЕСА_4

Рішенням Господарського суду м. Києва від 02.11.2010 р. в позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Асоціація «Укрліссервіс» звернулась до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою у якій просила суд рішення місцевого господарського суду скасувати та постановити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, апелянт посилається на неповне зясування судом першої інстанції обставин справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, порушення судом першої інстанції при розгляді справи норм матеріального та процесуального права.

Зокрема Асоціація «Укрліссервіс» посилається на те, що ОСОБА_6 підписував акт з Позивачем як директор Відповідача 1, який на той час ще не був створений, а не на підставі нотаріально посвідчених довіреностей від учасників Відповідача 1, які йому не надавались, також Відповідачі 2 та 3 не мали на меті здійснення підприємницької діяльності, бо збори учасників Відповідача 1 не проводили, звіти не подавали, дивіденди не сплачували, також Відповідачами 2 та 3 не було внесено до статутного капіталу Відповідача 1 своїх часток, чим Відповідачі 2 та 3 ввели Позивача в оману при підписанні спірних документів. Крім того, при створенні Відповідача 1 не було отримано згоди Антимонопольного комітету України та Позивач не мав права створювати Відповідача 1.

Відповідачі просили суд залишити рішення першої інстанції без змін з огляду на його законність та обґрунтованість.

10.03.2011 р. до загального відділу Київського апеляційного господарського суду надійшло клопотання ТОВ «Грандітас» про розгляд справи без представника товариства.

Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів дійшла до висновку про його задоволення.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів відзначає наступне.

27.09.2007 р. відбулись загальні збори учасників Відповідача 1, які оформлені протоколом № 1 та на яких були присутні Відповідач 2, Відповідач 3 та Позивач.

Відповідно до вказаного протоколу на загальних зборах були прийняті наступні рішення:

- створити Відповідача 1 зі статутним капіталом у сумі 2421984,00 грн., розподілити частки учасників у наступних розмірах: Відповідач 2- 25 %, що становить 605496,00 грн., Відповідач 3 25 %, що становить 605496,00 грн., Позивач 50 %, що становить 1210992,00 грн. Позивач вносить до статутного капіталу майновий внесок у розмірі 1210992,00 грн., тобто 100 % своєї частки, а саме групи приміщень № 4; 5; 6; 7; 10 (в літ. А) загальною площею 435,6 кв.м., будівлі (літ. Б, В, Г, Д, Ж, З) загальною площею 1458,1 кв.м., інші основні засоби (огорожа, вентиляційна система, дві кабельні лінії, пожежний водогін), розташовані в АДРЕСА_3, та групи приміщень (в літ. А) 3 - 4 поверхи загальною площею 908,9 кв. м., інші основні засоби (пожежна сигналізація, дві телефонні лінії), розташовані в АДРЕСА_4, які належать Позивачу на праві приватної власності згідно додатку;

- затвердити статут Відповідача 1 у запропонованій редакції;

- на посаду директора Відповідача 1 обрати ОСОБА_6.

01.10.2007 р. був складений та підписаний акт прийому-передачі майна, що вноситься до статутного капіталу Відповідача 1, відповідно до якого Позивач передав, а Відповідач 1 в особі директора ОСОБА_6 прийняв вказаний майновий внесок Позивача до статутного капіталу Відповідача 1 у сумі 1210992,00 грн.

04.10.2007 р. державним реєстратором Подільської районної в місті Києві державної адміністрації було здійснено державну реєстрацію Відповідача 1.

Судом першої інстанції було вірно встановлено, що до моменту державної реєстрації Відповідача 1 ОСОБА_7 02.10.2007 на підставі довіреностей, виданих Відповідачами 2 та 3, були внесені на рахунок Відповідача 1 у ВАТ «Універсальний банк розвитку та партнерства» готівкові кошти в сумі 605496,00 грн. на формування статутного капіталу Відповідача 1 від Відповідача 2 в сумі 302748,00 грн. та від Відповідача 3 в сумі 302478,00 грн.

Відповідно до ст. 144 Цивільного кодексу України статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю складається з вартості вкладів його учасників. Відповідно до статутного капіталу визначається мінімальний розмір майна товариства, який гарантує інтереси його кредиторів. Розмір статутного капіталу товариства не може бути меншим розміру, встановленого законом. Не допускається звільнення учасника товариства з обмеженою відповідальністю від обов'язку внесення вкладу до статутного капіталу товариства, у тому числі шляхом зарахування вимог до товариства. До моменту державної реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю його учасники повинні сплатити не менше ніж п'ятдесят відсотків суми своїх вкладів. Частина статутного капіталу, що залишилася несплаченою, підлягає сплаті протягом першого року діяльності товариства.

З наведеного вбачається, що на загальних зборах Позивач, Відповідач 2 та Відповідач 3 прийняли рішення про створення Відповідача 1 зі статутним капіталом в сумі 2421984,00 грн. та частками: Відповідач 2 605496,00 грн., Відповідач 3 605496,00 грн., Позивач 1210992,00 грн. На виконання вказаного рішення Позивачем було внесено до статутного капіталу Відповідача 1 майновий внесок у розмірі 1210992,00 грн., а Відповідачами 2 та 3 до моменту державної реєстрації були внесені на рахунок Відповідача 1 кошти в сумі 605496,00 грн., що становить 50 % їх вкладу.

За вказаних обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про належне формування Відповідачами 2 та 3 статутного капіталу Відповідача 1.

Позивач у справі є асоціацією, правовий статус якої визначений Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 120 Господарського кодексу України асоціацією є договірне об'єднання, створене з метою постійної координації господарської діяльності підприємств, що об'єдналися, шляхом централізації однієї або кількох виробничих та управлінських функцій, розвитку спеціалізації і кооперації виробництва, організації спільних виробництв на основі об'єднання учасниками фінансових та матеріальних ресурсів для задоволення переважно господарських потреб учасників асоціації.

24.05.2007р. Подільською районною державною адміністрацією у м. Києві було здійснено державну реєстрацію статуту Позивача в новій редакції. Отже, 27.09.2007 р. на момент прийняття загальними зборами учасників рішення про створення Відповідача 1 правовий статус Позивача, який є одним із засновників Відповідача 1, було визначено Статутом в редакції від 24.05.2007 р.

Відповідно до п.п.1.8, 1.11 статуту Позивача Асоціація є власником майна, яке знаходиться на її балансі, у тому числі передане засновниками. Згідно з чинним законодавством України вона володіє, користується і розпоряджується належним їм майном, для здійснення статутної діяльності відповідно до призначення майна. Асоціація самостійно планує свою фінансову, виробничу-господарську та іншу діяльність.

Вищим органом Асоціації є збори засновників, які збираються не менше одного разу на рік (п. 5.1 Статуту). До компетенції зборів засновників належить прийняття рішення про створення філій, представництв і інших субєктів підприємництва (п.5.3 Статуту).

Станом на момент створення Відповідача 1 порядок створення господарських товариств, зокрема, у формі товариства з обмеженою відповідальністю регламентувався нормами ЦК України, ГК України, а також спеціального Закону України «Про господарські товариства».

Відповідно до ст. 114 Цивільного кодексу України учасником господарського товариства може бути фізична або юридична особа. Обмеження щодо участі у господарських товариствах може бути встановлено законом.

Згідно з ч.2 ст. 79 Господарського кодексу України засновниками і учасниками товариства можуть бути субєкти господарювання, інші учасники господарських відносин, зазначені у статті 2 цього Кодексу, а також громадяни, які не є субєктами господарювання. Обмеження щодо заснування та участі в господарських товариствах субєктів господарювання або інших осіб встановлюються цим Кодексом, іншими законами.

Відповідно до ч.1 ст. 3 Закону України «Про господарські товариства» засновниками та учасниками товариства можуть бути підприємства, установи, організації, а також громадяни шляхом обєднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку.

Таким чином, законодавчими нормами, чинними на момент створення Відповідача 1, передбачалось, що господарські товариства могли бути засновані фізичними та/або юридичними особами з метою отримання прибутку.

Апеляційна інстанція не може погодитись доводами Позивача щодо порушення антимонопольного законодавства, а саме ст. 10 Закону України «Про захист економічної конкуренції» та розпорядження Антимонопольного комітету України від 30.11.2006 року за № 511-р «Про затвердження Типових вимог до створення господарської асоціації для загального звільнення від попереднього одержання дозволу органів Антимонопольного комітету України на її створення» (далі Типові вимоги).

Відповідно до п.9 Типових вимог, у випадку вчинення узгоджених дій субєктами господарювання у вигляді створення Асоціації, установчі документи якої не відповідають цим типовим вимогам, такі субєкти господарювання повинні отримати дозвіл органів антимонопольного комітету України відповідно до вимог ст.10 Закону. У разі неотримання такого дозволу субєкти господарювання несуть ризики можливості обмеження конкуренції, що може бути порушенням законодавства про захист економічної конкуренції і тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Таким чином, Типові вимоги мають застосовуватися до створення господарських асоціацій та встановлюють певні обмеження в діяльності таких асоціацій з метою звільнення від попереднього одержання дозволу органів Антимонопольного комітету України на її створення.

Слід також зазначити, що аналіз вищевказаних Типових вимог дає можливість зробити висновок, що недодержання їх положень при створенні асоціації може бути лише підставою для накладення на таку асоціацію відповідних штрафних санкцій за порушення антимонопольного законодавства України і належить до компетенції та підлягає розгляду Антимонопольним комітетом України. В той же час, як вбачається з матеріалів справи, жодних рішень Антимонопольним комітетом України до Асоціації «Укрліссервіс» щодо відповідних порушень не приймалось.

Позивачем подано до суду апеляційної інстанції додаткові обґрунтування до апеляційної скарги, в яких він посилається на звіти про оцінку майна від 21.01.2011 року як на докази, які не могли бути представлені до суду першої інстанції.

Відповідно до ст.7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінка майна проводиться у випадках, встановлених законодавством України, міжнародними угодами, на підставі договору, а також на вимогу однієї з сторін угоди та за згодою сторін.

Випадки обовязкового проведення оцінки майна встановлені ч.2 ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні». Так, відповідно до цієї норми оцінка майна обовязково проводиться у випадку визначення вартості внесків учасників та засновників господарського товариства, якщо до зазначеного товариства вноситься майно господарських товариств з державною часткою (часткою комунального майна), а також у разі виходу (виключення) учасника або засновника із складу такого товариства.

Отже, оскільки в Асоціації «Укрліссервіс», яка є господарською асоціацією, є державна частка (засновниками асоціації є державне підприємство «Крона» і Український державний проектно-вишукувальний інститут лісового господарства «Укрдіпроліс»), при визначенні вартості внеску засновника господарської асоціації «Укрліссервіс» було обовязковим здійснення оцінки майна щодо визначення вартості внеску асоціації «Укрліссервіс» до статутного капіталу Відповідача 1.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» майном, яке може оцінюватися, вважаються об'єкти в матеріальній формі, будівлі та споруди (включаючи їх невід'ємні частини), машини, обладнання, транспортні засоби тощо; паї, цінні папери; нематеріальні активи, в тому числі об'єкти права інтелектуальної власності; цілісні майнові комплекси всіх форм власності. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна.

Статтею 4 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» передбачено, що практична діяльність з оцінки майна може здійснюватися виключно суб'єктами оціночної діяльності, визнаними такими відповідно до статті 5 цього Закону. Згідно з цією статтею суб'єктами оціночної діяльності є:

- суб'єкти господарювання - зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб'єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону;

- органи державної влади та органи місцевого самоврядування, які отримали повноваження на здійснення оціночної діяльності в процесі виконання функцій з управління та розпорядження державним майном та (або) майном, що є у комунальній власності, та у складі яких працюють оцінювачі.

Таким чином, при заснуванні Відповідача 1 засновниками не було здійснено оцінку майна субєктом оціночної діяльності, а визначення вартості внеску кожного з учасників було здійснено лише на підставі домовленості між учасниками, відображеної в протоколі Загальних зборів учасників Відповідача 1 від 27.09.2007 року.

Згідно з п.17 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» від 24 жовтня 2008 року N 13 судам необхідно враховувати, що рішення загальних зборів учасників (акціонерів) та інших органів господарського товариства є актами, оскільки ці рішення зумовлюють настання правових наслідків, спрямованих на регулювання господарських відносин, і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Отже, рішення загальних зборів учасників Відповідача 1 від 27.09.2007 року вважається актом відповідно до чинного законодавства.

Згідно з п.2 Розяснень Президії Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів» від 26.01.2000 р. N 02-5/35 підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

Таким чином, на підставі вищевикладеного суд приходить до висновку про те, учасником Відповідача 1 Асоціацією «Укрліссервіс» всупереч ч.2 ст.7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» не було здійснено обовязкової оцінки вартості внеску Асоціації до Відповідача 1 у передбачений законом спосіб, а без проведення такої оцінки учасники Відповідача 1 не могли відповідно до Закону визначити вартість внеску Позивача. Така оцінка мала бути здійснена уповноваженим субєктом оціночної діяльності до моменту створення Відповідача 1 з метою відображення в рішенні Загальних зборів учасників Відповідача 1 та Статуті Відповідача 1 реальної вартості майнового внеску Асоціації «Укрліссервіс» та відповідного розподілу часток учасників. Вказане порушення є підставою для визнання такого рішення Загальних зборів недійсним в частині участі Позивача.

Звітами про оцінку майна від 21.01.2011 року, складеними субєктом оціночної діяльності, підтверджується, що загальна вартість нерухомого майна Позивача, внесеного до статутного капіталу Відповідача 1, станом на 16.07.2007 року становила 15760490 гривень, а частка Позивача у статутному капіталі Відповідача 1, що вносилась вказаним нерухомим майном, становила 1210 992,00 гривень, тобто є такою, що в 13 разів менша за реальну вартість частки, визначену субєктом оціночної діяльності.

Отже, нездійснення обовязкової оцінки майна призвело до порушення прав Позивача, який є асоціацією з державною часткою, внаслідок суттєвого заниження вартості його внеску при створенні ним господарського товариства.

Відповідно до п.14 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» від 24 жовтня 2008 року N 13 статут юридичної особи за змістом частини другої статті 20 ГК є актом, який визначає правовий статус юридичної особи, оскільки він містить норми, обов'язкові для учасників товариства, його посадових осіб та інших працівників, а також визначає порядок затвердження та внесення змін до статуту. Статут не є одностороннім правочином, оскільки затверджується (змінюється) загальними зборами учасників (засновників, акціонерів), які не є ні суб'єктом права, ні органом, який здійснює представництво товариства. Не є статут і договором, тому що затверджується (змінюється) не за домовленістю всіх учасників (засновників, акціонерів) товариства, а більшістю голосів акціонерів чи простою більшістю голосів учасників товариства (статті 42, 59 Закону про господарські товариства). У зв'язку з цим при вирішенні спорів щодо визнання статуту недійсним не застосовуються норми, які регламентують недійсність правочинів.

З огляду на це, у звязку з недійсністю рішення загальних зборів учасників Відповідача 1 від 27 вересня 2007 року в частині участі Позивача, як учасника Відповідача 1, Київський апеляційний господарський суд відзначає, що Статут Відповідача 1 в частині участі Позивача не відповідає наведеним вище вимогам законодавства, діючого на момент створення Відповідача 1, і порушує права та охоронювані законом інтереси Позивача, а тому в цій частині є недійсним.

Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовної вимоги про визнання недійсним Акту прийому-передачі майна від 01.10.2007 року, оскільки оскаржуваний акт приймання-передачі не є актом в розумінні ст.12 ГПК України, не носить обов`язкового характеру, не є правочином. Даний акт є документом, який засвідчує лише факт виконання рішення Загальних зборів Відповідача 1 від 27.09.2007 року.

Разом із тим, враховуючи, що на виконання рішення загальних зборів учасників Відповідача 1 Позивачем було передано майно до статутного капіталу Відповідача 1 за актом прийому-передачі майна від 01.10.2007 року, отримане за таким актом від Позивача майно для формування статутного капіталу Відповідача 1 має бути повернуто Позивачу.

За таких обставин рішення господарського суду м. Києва від 02.11.2010 р. належить скасувати частково, позов підлягає задоволенню частково.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд , -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду міста Києва від 02.11.2010 р. у справі № 38/286 скасувати частково та прийняти нове рішення.

2. Позов задовольнити частково.

3. Визнати недійсним з моменту його прийняття рішення Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Грандітас» (04176, м. Київ, вул. Електриків, 29, код ЄДРПОУ 35441523) від 27 вересня 2007 року в частині, що стосується Асоціації «Укрліссервіс» (м. Київ, вул. Електриків, 29, код ЄДРПОУ 21611593), як його учасника, що оформлене Протоколом №1 Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Грандітас» від 27 вересня 2007 року.

4. Визнати недійсним з моменту його прийняття Статут Товариства з обмеженою відповідальністю «Грандітас» (04176, м. Київ, вул. Електриків, 29, код ЄДРПОУ 35441523) в частині, що стосується Асоціації «Укрліссервіс» (м. Київ, вул. Електриків, 29, код ЄДРПОУ 21611593) як його учасника.

5. В іншій частині рішення залишити без змін.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Грандітас» (м. Київ, вул. Електриків, 29, код 35441523) на користь Асоціації «Укрліссервіс» (м. Київ, вул. Електриків, 29, код 21611593) 14,2 грн. державного мита за перегляд рішення апеляційною інстанцією.

7. Стягнути з ОСОБА_4 (АДРЕСА_1) на користь Асоціації «Укрліссервіс» (м. Київ, вул. Електриків, 29, код 21611593) 14,2 грн. державного мита за перегляд рішення апеляційною інстанцією.

8. Стягнути з ОСОБА_5 (АДРЕСА_2) на користь Асоціації «Укрліссервіс» (м. Київ, вул. Електриків, 29, код 21611593) 14,2 грн. державного мита за перегляд рішення апеляційною інстанцією.

9. Видачу наказів на виконання даної постанови доручити господарському суду міста Києва.

Головуючий суддя

Судді

11.03.11 (відправлено)