Рішення № 14215602, 28.02.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" лютого 2011 р. Справа № 69/01-10

вх. № 10952/6-69

Суддя господарського суду Жигалкін І.П.

при секретарі судового засідання Бережанова Ю.Ю.

за участю представників сторін:

позивача - Нестерова В.М. (дов. № 1 від 04.01.2011 р.)

відповідача - Усової С.П. (дов. № 3 від 11.01.2011 р.); Фастової Н.В. (дов. № 2 від 11.01.2011 р.)

розглянувши справу за позовом Комунального підприємства Первомайського бюро технічної інвентаризації, м. Первомайський

до Харківського обласного Територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Харків

про визнання недійсним рішення

та за зустрічним позовом Харківського обласного Територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Харків

до Комунального підприємства Первомайського бюро технічної інвентаризації, м. Первомайський

про зобов'язання виконати рішення

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Комунальне підприємство Первомайське бюро технічної інвентаризації, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, та наступними доповненнями до неї, в якій просить: (а) визнати недійсним рішення адміністративної колегії Харківського обласного Територіального відділення Антимонопольного комітету України за № 111-К по справі № 4/02-67-10 від 28 жовтня 2010 року; (б) визнати ціни, які застосовуються ним є економічно обґрунтованими і такими, що відповідають діючому законодавству України та (в) штраф, накладений згідно оскаржуваного рішення Відповідача за первісним позовом № 111-К по справі № 4/02-67-10 від 28 жовтня 2010 року у розмірі 7 000,00 грн. не законними; (г) зупинити дію рішення Відповідача за первісним позовом № 111-К по справі № 4/02-67-10 від 28 жовтня 2010 року.

У відзиві на позовну заяву Відповідач за первісним позовом просить прийняти рішення у якому Позивачеві за первісним позовом в позові відмовити повністю.

Відповідач за первісним позовом 04 лютого 2011 року звернувся до господарського суду з зустрічним позовом, який прийнятий до спільного розгляду з первісним позовом ухвалою суду від 07 лютого 2011 року, про (а) зобов'язання Позивача за первісним позовом виконати рішення Відповідача за первісним позовом № 111-К від 28 жовтня 2010 року в частині припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції шляхом прийняття наказу, яким передбачити виключення з розрахунків вартості послуг з видачі витягу з реєстру, з первинної інвентаризації права власності на об'єкт за правовстановлюючими документами (на замовлення) та з реєстрації переходу права власності на об'єкт (за замовленням) робіт, які не виконуються, а саме підшивання в інвентаризаційно-реєстраційну справу матеріалів при поточній інвентаризації або брошурування копій, що видаються замовникам (пункт 4.8. Збірника) та (б) стягнення з Позивача за первісним позовом штрафу у сумі 7 000,00 грн. та пені у сумі 2 625,00 грн. до державного бюджету на рахунок УДК у Первомайському районі, код ЄДРПОУ УДК 24134432, р/р 31111106700387, МФО 851011, ГУДКУ у Харківській області, символ звітності 106.

У відзиві на позовну заяву Відповідач за первісним позовом просить прийняти рішення у якому Позивачеві за первісним позовом в позові відмовити повністю.

Відповідно до змісту наданого відзиву на зустрічну позовну заяву Позивач за первісним позовом просить (а) визнати, що ціни, які ним застосовуються є економічно обґрунтованими і такими, що відповідають діючому законодавству України, а штраф, накладений згідно оскаржуваного рішення Відповідача за первісним позовом № 111-К по справі № 4/02-67-10 від 28 жовтня 2010 року в розмірі 7 000.00грн., не законним; (б) зустрічний позов Відповідача залишити без розгляду.

Представник Позивача за первісним позовом у судовому засіданні 23 лютого 2011 року підтримує заявлені позовні вимоги та просить суд задовольнити їх у повному обсязі. У наданому відзиві проти зустрічного позову заперечує та просить суд відмовити у його задоволенні.

Представник Відповідача за первісним позовом у судовому засіданні 23 лютого 2011 року проти первісного позову заперечує та просить суд відмовити у його задоволенні. Підтримує зустрічні позовні вимоги та просить суд задовольнити їх у повному обсязі.

У судовому засіданні 23 лютого 2011 року оголошується перерва до 28 лютого 2011 року до 11:00.

28 лютого 2011 року продовжується судове засідання з тим самим складом суду.

Представник Позивача за первісним позовом у судовому засіданні підтримує заявлені позовні вимоги та просить суд задовольнити їх у повному обсязі, проти зустрічного позову заперечує та просить суд відмовити у його задоволенні.

Представник Відповідача за первісним позовом у судовому засіданні проти первісного позову заперечує та просить суд відмовити у його задоволенні, підтримує зустрічні позовні вимоги та просить суд задовольнити їх у повному обсязі.

Судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. № 75 (з подальшими змінами).

З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються первісні та зустрічні позовні вимоги, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

28 жовтня 2010 року відносно Позивача за первісним позовом Відповідачем за первісним позовом було прийнято рішення № 111-К по справі № 4/02-67-10 про визнання того, що в 2007, 2008, 2009 роках та січні-жовтні 2010 року Позивач за первісним позовом займав монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг з оформлення та реєстрації документів на право власності на нерухоме майно, включаючи пов’язані з цим інвентаризаційні роботи; застосування економічно необґрунтованих, завищених цін на послуги за рахунок включення в розрахунок робіт, які фактично не виконувались та застосування норм-часу, що не відповідають фактичним витратам часу; накладення на Позивача за первісним позовом штрафу у розмірі 7 000,00 грн. (сім тисяч гривен 00 коп.).

Відповідно до рішення Відповідача за первісним позовом за № 111-К по справі № 4/02-67-10 від 28 жовтня 2010 року «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладання штрафу» останній, розглянувши матеріали справи та подання четвертого відділу досліджень і розслідувань від 15.10.2010 №245 про попередні висновки у справі № 4/02-67-0 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку з боку Позивача за первісним позовом вирішила: (а) Визнати, що Позивач за первісним позовом в 2007, 2008, 2009 роках та січні-жовтні 2010 року займав монопольне (домінуюче) становище на ринку надання послуг з оформлення та реєстрації документів на право власності на нерухоме майно, включаючи пов'язані з цим інвентаризаційні роботи, в межах Первомайського району Харківської області (включаючи м. Первомайський); (б) визнати, що Позивач за первісним позовом, застосувавши економічно необґрунтовані, завищені ціни на Послуги за рахунок включення в розрахунок робіт, які фактично не виконувались, та застосування норм-часу, що не відповідають фактичним витратам часу, вчинило порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 2 статті 50, пунктом 1 частини другої статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг з оформлення та реєстрації документів на право власності на нерухоме майно, включаючи пов'язані з цим інвентаризаційні роботи, шляхом встановлення таких цін реалізації товару (послуги), які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку; (в) Згідно з абзацом другим частини другої статті 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції» за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачено пунктом 2 статті 50, пунктом 1 частини другої статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», накласти на позивача за первісним позовом штраф у розмірі 7 000,00 грн. (сім тисяч гривень 00 коп.); (г) Зобов'язати Позивача за первісним позовом припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку, передбачене пунктом 2 статті 50, пунктом 1 частини другої статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», шляхом застосування економічно обґрунтованих цін на послуги з оформлення та реєстрації документів на право власності на нерухоме майно, включаючи пов'язані з цим інвентаризаційні роботи, в місячний термін з дня отримання цього рішення, про що письмово повідомити територіальне відділення в десятиденний термін з дня його припинення.

На підставі подання від 13.08.2010 № 173 четвертого відділу досліджень і розслідувань про виявлення в діях Позивача за первісним позовом ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 2 статті 50, пунктом 1 частини другої статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку, Відповідачем за первісним позовом було прийнято розпорядження від № 08.2010 № 73-рк про початок розгляду справи № 4/02-67-10 (далі - Справа).

Відповідач за первісним позовом зазначає, що в результаті збирання і аналізу доказів, з'ясування дійсних обставин Справи встановлено наступне.

Позивач за первісним позовом зареєстрований як юридична особа Первомайською районною державною адміністрацією Харківської області 17.01.2004 за № 14681200000000142, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ - 22614004. Місцезнаходження: 64100, Харківська обл., м. Первомайський, вул. Кооперативна, 35. Його засновником є Первомайська районна рада Харківської області. Статут Позивача за первісним позовом зареєстрований 17.01.2004. При цьому, він є самостійним господарюючим, статутним суб'єктом, що має права юридичної особи і здійснює господарську діяльність, має самостійний баланс, поточний та інші рахунки в установах банків, фірмові бланки, штамп та печатку зі своєю назвою, а основним предметом його діяльності є організація технічної інвентаризації правової реєстрації індивідуального житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів державного житлового фонду, відомчого житлового фонду, фонду садово-городницьких товариств дач, гаражів і послуги з оформлення та реєстрації документів на право власності на нерухоме майно, включаючи пов'язані з цим інвентаризаційні роботи. Враховуючи вищенаведене, послуги з оформлення та реєстрації документів на право власності на нерухоме майно, включаючи пов'язані з цим інвентаризаційні роботи, є продуктом діяльності Позивача за первісним позовом, призначеним для реалізації.

Це свідчить про те, що Позивач за первісним позовом в розумінні статті 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції» є суб'єктом господарювання.

Дослідження ринку з боку Відповідача за первісним позовом проводилося відповідно до Закону України «Про захист економічної конкуренції» та «Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку», затвердженої розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05.03.2002 № 49-р, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01.04.2002 за № 317/6605 (надалі - Методика).

Об'єктом аналізу щодо визначення монопольного (домінуючого) становища був Позивач за первісним позовом, який протягом 2007 - 2009 років та січня-жовтня 2010 року надав послуги з оформлення та реєстрації документів на право власності на нерухоме майно, включаючи пов'язані з цим інвентаризаційні роботи (далі - Послуги) в межах міста Первомайський та Первомайського району Харківської області.

Перелік товарів, щодо яких має визначатися монопольне (домінуюче) становище суб'єкта господарювання складається з товару, який обертається на ринку у межах міста Первомайський та Первомайського району Харківської області який має для покупців ознаки одного (подібного, аналогічного) товару. Товаром, щодо якого визначається монопольне (домінуюче) становище Позивача за первісним позовом, є послуги з оформлення та реєстрації документів на право власності на нерухоме майно, включаючи пов'язані з цим інвентаризаційні роботи. Товарними межами ринку за показниками взаємозамінності, подібності призначення, споживчих властивостей, умов використання товару є послуги з оформлення та реєстрації документів на право власності на нерухоме майно, включаючи пов'язані з цим інвентаризаційні роботи. Споживачами послуг з оформлення та реєстрації документів на право власності на нерухоме майно, включаючи пов'язані з цим інвентаризаційні роботи, є юридичні та фізичні особи, яким необхідно здійснити технічну інвентаризацію та правову реєстрацію житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, державного житлового фонду, відомчого житлового фонду, фонду садово-городничих товариств, тощо. Територіальними межами ринку послуг з оформлення та реєстрації документів на право власності на нерухоме майно, включаючи пов'язані з цим інвентаризаційні роботи, є межі Первомайського району Харківської області (включаючи м. Первомайський). Часові межі ринку визначаються як проміжок часу, протягом якого відповідна сукупність товарно-грошових відносин між продавцями і споживачами утворює ринок із сталою структурою. Часовими межами ринку визначено 2007, 2008, 2009 роки та січень-жовтень 2010 року.

Як встановлено Відповідачем за первісним позовом у вищезазначений період послуги з оформлення та реєстрації документів на право власності на нерухоме майно, включаючи пов'язані з цим інвентаризаційні роботи, в межах Первомайського району Харківської області (включаючи м. Первомайський) надавались тільки Позивачем за первісним позовом. Протягом цього періоду відповідний ринок мав сталу структуру.

За розрахунками, зробленими Відповідачем за первісним позовом відповідно до Методики, на підставі даних, отриманих ним від Позивача за первісним позовом, частка останнього на ринку надання послуг з оформлення та реєстрації документів на право власності на нерухоме майно, включаючи пов'язані з цим інвентаризаційні роботи, становила в 2007, 2008, 2009 роках та січні-жовтні 2010 року складає 100 %. Згідно з Методикою за підсумками 2007, 2008, 2009 років та січня-жовтня 2010 року Позивач за первісним позовом займав монопольне (домінуюче) становище на ринку надання послуг з оформлення та реєстрації документів на право власності на нерухоме майно, включаючи пов'язані з цим інвентаризаційні роботи, в межах Первомайського району Харківської області (включаючи м. Первомайський) з часткою 100 %.

На підставі розробленого Позивачем за первісним позовом розрахунку вартості однієї нормо-години виконкомом Первомайської міської ради було прийнято рішення від 28.04.2010 №110 «Про погодження вартості однієї нормо-години на 2010 рік КП «Первомайське бюро технічної інвентаризації». Зазначеним рішенням з травня 2010 року була встановлена вартість однієї нормо-години на рівні 49,50 грн. (з ПДВ). В 2009 та січні-квітні 2010 року вартість складала 22,51 грн. (з ПДВ). В 2007 - 2008 роках - 14,81 грн. (з ПДВ) для м. Первомайський.

Відповідні рішення про погодження тарифів були прийняті також Олексйвською сільською радою, Борецькою сільською радою, Верхньоорільською сільською радою, Верхньобишкинською сілською радою, Грузинською сільською радою, Дмитрівською сільською радою. Єфремівською сільською радою, Закутнівською сільською радою, Киселівською сільською радою, Картамиською сільською радою, миронівською сільською радою, Красненською сільською радою, Михайлівською сільською радою, Одрадівською сільською радою, Правдинською сільською радою, Роздольською сільською радою, Ржавчицькою сільською радою, Суданською сільською радою Первомайського району Харківської області.

Відповідач за первісним позовом зазначив, що аналіз фактичних витрат часу працівників Позивача за первісним позовом, зроблений на підставі його даних та табелів обліку використання робочого часу на надання послуг оформлення та реєстрації документів на право власності на нерухоме майно, включаючи пов'язані з цим інвентаризаційні роботи, за 1 півріччя 2010 року показав, що вони значно відрізняються. А саме, в січні 2010 року перевищення оплачених споживачами годин складало близько 385, в травні 2010 року перевищення склало близько 636 годин. Загалом, за 1 півріччя 2010 року перевищення оплачених споживачами нормо-годин над фактично відпрацьованими склало близько 3334 години. Аналіз оплачених споживачами нормо-годин та фактично відпрацьованих працівниками Позивача за первісним позовом показав, що із розрахунку на 10 працівників виробничого персоналу в 2007 році перевищення склало біля 13631,4 години, в 2008 році - 9427.8 годин, в 2009 році - 8499,2 години.

При цьому, судом встановлено, що за твердженням Відповідача за первісним позовом діяльність Позивача за первісним позовом за 2005 та 2006 роки проаналізувати неможливо, так як відповідні документи знищені. Датою початку порушення вважається 01.01.2007 року, оскільки за попередній період неможливо проаналізувати наявність порушення.

Відповідач за первісним позовом стверджує, що Позивачем за первісним позовом самостійно виконується розрахунок вартості робіт, який обчислюється виходячи з вартості однієї нормо-години та нормативних витрат часу на виконання певної послуги, можна зробити висновок, що останній застосовував завищені норми часу або включав в розрахунок вартості Послуг роботи, які не виконувались при їх наданні.

У відповідь на подання про попередні висновки Позивач за первісним позовом листом від 26.10.2010 № 397 повідомив, що для забезпечення виконання завдань в установлені нормативними документами строки, в виробничому процесі, при необхідності, приймає участь і неосновний виробничий персонал та АУМ. Виконання інших доручень керівництва прописано в посадових інструкціях усіх працівників підприємства.

В ході розгляду Справи відповідачем за первісним позовом були виявлені наступні факти застосування завищених норм часу та включення в розрахунок вартості Послуг робіт, які не виконувались.

Було з'ясовано, що (а) відповідно до Збірника позивач за первісним позовом розробив власні стандартні переліки робіт, які входять до складу послуг з оформлення та реєстрації документів на право власності на нерухоме майно, включаючи пов'язані з цим інвентаризаційні роботи, (б) та встановлено, що Позивач за первісним позовом не застосовував метод інтерполяції (інтерполяція - це спосіб знаходження проміжних значень величини за наявним набором відомих значень, а не округлення в бік збільшення, як зазначає Позивач за первісним позовом).

Відповідач за первісним позовом вважає, що застосування завищених норм часу та включення в розрахунок вартості Послуг, робіт, які не виконувались, призвело до встановлення економічно необґрунтованих, завищених цін на відповідні послуги з оформлення та реєстрації документів на право власності на нерухоме майно, включаючи пов'язані з цим інвентаризаційні роботи, що було б неможливим за умов існування значної конкуренції на ринку.

Відповідач за первісним позовом також зазначає, що матеріалами Справи доведено, що дії Позивача за первісним позовом, які полягають у застосуванні економічно необґрунтованих, завищених цін на Послуги за рахунок включення в розрахунок робіт, які фактично не виконувались, та застосування норм-часу, що не відповідають фактичним

витратам часу, є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 2 статті 50, пунктом 1 частини другої статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг з оформлення та реєстрації документів на право власності на нерухоме майно, включаючи пов'язані з цим інвентаризаційні роботи, шляхом встановлення таких цін реалізації товару (послуги), які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.

Виручка Позивача за первісним позовом від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за 2009 рік відповідно до звіту про фінансові результати (форма № 2) складає 724,4 тис. грн. (сімсот двадцять чотири тисячі чотириста грн. 00 коп.)

При визначенні розміру штрафу Відповідачем за первісним позовом враховано те, що Позивач за первісним позовом не визнав та не припинив порушення і те, що порушення триває більше 3 років 10 місяців.

Вищевказане рішення Відповідача за первісним позовом № 111-К по справі № 4 02-67-10 від 28 жовтня 2010 року Позивач за останнім вважає неправомірним, таким, що не відповідає чинному законодавству та прийнятим без достатнього дослідження фактичних обставин, наявних первинних документів і звітності, та не згоден з визначенням суми штрафу, а висновок Відповідача за первісним позовом щодо того, що Позивач за первісним позовом займає монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг на території м. Первомайського та Первомайського району вважає помилковим.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані сторонами докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог учасників судового процесу, користуючись принципом об’єктивної істини, принципами добросовісності, розумності та справедливості суд вважає, що первісні та зустрічні позовні вимоги сторін не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених ГПК України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Стаття 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції» зазначає, що товар - це будь-який предмет господарського обороту, в тому числі продукція, роботи, послуги, документи, що підтверджують зобов'язання та права (зокрема, цінні папери).

У частині першій статті 12 Закону України «Про захист економічної конкуренції» визначено, що суб'єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище, якщо на цьому ринку в нього немає жодного конкурента.

Стаття 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» зазначає, що заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено. Рішення Антимонопольного комітету України, адміністративної колегії Антимонопольного комітету України та державного уповноваженого Антимонопольного комітету України оскаржуються до господарського суду міста Києва. Рішення адміністративної колегії територіального відділення Антимонопольного комітету України оскаржуються до господарських судів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.

Таке знаходить своє підтвердження і п. 1 Рекомендацій Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства» 29.10.2008 N 04-5/247 і у пункті 4 Інформаційного листа Верховного Суду України від 26.12.2005 N 3.2.-2005 де зазначено, що закони України можуть передбачати вирішення певних категорій публічно-правових спорів в порядку іншого судочинства (наприклад, стаття 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» встановлює, що заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення), а розгляд справ за участю органів Антимонопольного комітету України здійснюється господарськими судами на загальних засадах рівності перед законом і судом та змагальності, визначених статтями 42 і 43 ГПК України.

На підставі вище зазначених положень законодавства суд зазначає, що спір у виниклій справі відноситься до підвідомчості господарських судів і підлягає вирішенню за правилами ГПК України.

Відносно вимоги Позивача за первісним позовом про зупинення дії рішення адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 111 -К по справі № 4/02-67-10 від 28 жовтня 2010 року суд зазначає на таких приписах закону.

Так, відповідно до змісту ст. 30 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» органи Антимонопольного комітету України у справах про недобросовісну конкуренцію приймають обов’язкові для виконання рішення про: визнання факту недобросовісної конкуренції; припинення недобросовісної конкуренції; офіційне спростування за рахунок порушника поширених ним неправдивих, неточних або неповних відомостей; накладання штрафів; закриття провадження у справі.

За ч. 4 ст. 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» прийняття господарським судом до розгляду заяви про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України не зупиняє його виконання, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Зокрема, порушення господарським судом провадження у справі про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України, прийнятого: (а) згідно з частиною першою статті 48 цього Закону, частиною першою статті 30 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції»; (б) за результатами перевірки відповідно до частини п’ятої статті 57 цього Закону; (в) за результатами перегляду відповідно до частини третьої статті 58 цього Закону, (г) а також перегляд за заявою сторони відповідного рішення (постанови) господарського суду зупиняє виконання зазначеного рішення органу Антимонопольного комітету України на час розгляду цієї справи чи перегляду відповідного рішення (постанови) господарського суду, якщо органом Антимонопольного комітету України відповідно до частини третьої статті 48 цього Закону чи господарським судом не визначено інше. Незалежно від положень частини четвертої цієї статті, у разі наявності достатніх підстав, господарський суд може зупинити дію рішення органу Антимонопольного комітету України.

Таке свідчить про те, що оскаржуване з боку Позивача за первісним позовом рішення Відповідача за первісним позовом зупинило свою дію внаслідок прямої вказівки з боку закону виходячи з факту звернення до господарського суду Позивачем за первісним позовом і порушенням провадження у справі внаслідок того, що оскаржуване рішення Відповідача за первісним позовом прийнято відповідно до ст. 30 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» (Т. 1, а.с. 22; Т. 2, а.с. 25), а тому прийняття окремого рішення з цієї вимоги з боку суду законом не вимагається.

Позивач за первісним позовом просить суд визнати, що ціни, які ним застосовуються є економічно обґрунтованими і такими, що відповідають діючому законодавству України та штраф, накладений згідно оскаржуваного рішення Відповідача за первісним позовом № 111-К по справі № 4/02-67-10 від 28 жовтня 2010 року в розмірі 7 000.00грн., не законним.

Відносно цієї вимоги суд звертає увагу на наступні приписи закону. Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 № 7/5 (далі - Наказ) затверджено Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно (надалі - Тимчасове положення). Відповідно до пункту 1.3. Тимчасового положення, реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють комунальні підприємства бюро технічної інвентаризації у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць. Здійснення державної реєстрації прав власності на нерухоме майно в межах одного населеного пункту кількома БТІ не допускається.

Пунктом 3.6. Тимчасового положення передбачено, що реєстрація прав проводиться після технічної інвентаризації об'єкта, права щодо якого підлягають реєстрації, а за п. 8.1. Тимчасового положення за інвентаризацію нерухомого майна, за оформлення прав власності на об'єкти нерухомого майна та реєстрацію таких прав справляється плата.

Відповідно до Наказу плата за інвентаризацію нерухомого майна, за оформлення прав власності на об'єкти нерухомого майна та реєстрацію таких прав встановлюється обласними державними адміністраціями, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.1996 № 1548 «Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських гад щодо регулювання цін (тарифів)» (далі - Постанова № 1548).

Згідно зі статтею 1 Постанови № 1548 вищезазначені повноваження не поширюються на тарифи, що встановлюються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до статті 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». А саме, відповідно до зазначеної статті до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: (а) встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади; (б) здійснення відповідно до закону контролю за дотриманням цін і тарифів.

Наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 21.11.2003 № 198, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12.02.2004 за №188/8787, затверджений Збірник норм часу на роботи та послуги, що виконуються бюро технічної інвентаризації України (надалі - Збірник). Відповідно до Збірника визначення норм часу фактичних показників об'єктів нерухомого майна проводиться шляхом інтерполяції.

Згідно з роз'ясненнями Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 26.05.2004 № 4/3-993 в разі виконання неповного складу робіт, адміністрація бюро технічної інвентаризації відповідно зменшує норму часу на величину визначену в порядку хронометрування.

За листом Міністерства з питань житлово-комунального господарства з питання вартості робіт і послуг, що виконуються бюро технічної інвентаризації від 08.04.2008 № 8/7-39 вартість робіт на проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, оформлення та реєстрацію прав власності на нерухоме майно розраховується і залежить від видів робіт та обсягів робіт, які необхідно виконати на кожному об'єкті в індивідуальному порядку.

Пункт 5 Прикінцевих положень Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» від 01.07.2004 № 1952-IV визначає, що до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об'єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України (надалі – ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 ЦК України.

Стаття 20 Господарського кодексу України (надалі – ГК України) визначає, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Суд звертає увагу на неможливість застосування таких способів захисту прав та законних інтересів осіб, не передбачених чинним законодавством, зокрема статтею 16 ЦК України та статтею 20 ГК України, та не випливають із положень законодавства зокрема зі змісту Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції».

Це свідчить про те, що такого способу захисту права цивільного як визнання цін економічно обґрунтованими та такими, що відповідають діючому законодавству і визнання штрафу накладеним незаконно законом не передбачено і до компетенції суду не відноситься визнання або не визнання цін встановлених відповідним суб’єктом господарювання економічно обґрунтованими чи не обґрунтованими.

Щодо вимоги Позивача за первісним позовом стосовно визнання недійсним рішення Відповідача за первісним позовом № 111-К по справі № 4/02-67-10 від 28 жовтня 2010 року, суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції» підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: (а) неповне з’ясування обставин, які мають значення для справи; (б) недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; (в) невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; (г) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для зміни, скасування чи визнання недійсним рішення тільки за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Цей перелік підстав для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Відповідно до п. 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства» від 29.10.2008 N 04-5/247 порушення органами Антимонопольного комітету України визначеної законом компетенції цих органів у прийнятті ними рішень повинно мати наслідком визнання господарським судом відповідних рішень недійсними.

У п. 4 Оглядового листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про захист економічної конкуренції (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим господарським судом України)» від 03.12.2004 N 04-5/3180 визначено, що підстави для визнання судом недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України, прийнятого стосовно суб’єкта господарювання, мають бути зазначені й обґрунтовані у позовній заяві цього суб’єкта господарювання.

В а. 1 п. 2 Роз’яснення президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 N 02-5/35 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів» зазначено, зокрема, що підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Порядок прийняття рішення органом Антимонопольного комітету України вважається порушеним, якщо таке рішення підписано не уповноваженою на це особою.

Що ж до недодержання органом Антимонопольного комітету України інших процедурних правил у розгляді справ про порушення конкурентного законодавства або при проведенні ним перевірки додержання суб’єктом господарювання конкурентного законодавства, то воно може мати наслідком визнання господарським судом відповідного рішення такого органу недійсним лише у випадках, коли відповідне порушення унеможливило або істотно ускладнило з’ясування фактичних обставин, що мають значення для прийняття правильного рішення у справі, наприклад, порушено право особи, яка бере участь у справі, на подання доказів, клопотань, усних і письмових пояснень (заперечень), пропозицій щодо питань, які виносяться на експертизу, тощо.

Якщо порушення органом Антимонопольного комітету України процедурних правил у розгляді справи про порушення конкурентного законодавства не призвело до прийняття неправильного рішення по суті розглянутої ним справи, то у господарського суду з урахуванням положень частини другої статті 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції» немає підстав для визнання оспорюваного рішення недійсним.

За п. 15.4. Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства» від 29.10.2008 N 04-5/247 господарські суди у розгляді справ мають перевіряти правильність застосування органами Антимонопольного комітету України відповідних правових норм, зокрема, Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб’єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням названого Комітету від 05.03.2002 N 49-р.

Однак господарські суди не повинні перебирати на себе не притаманні суду функції, які здійснюються виключно органами Антимонопольного комітету України, та знову встановлювати товарні, територіальні (географічні), часові межі певних товарних ринків після того, як це зроблено зазначеними органами, й на підставі цього робити висновки про наявність чи відсутність монопольного (домінуючого) становища суб’єкта господарювання на ринку.

Суд особливо звертає увагу на те, що відповідно до приписів п. 3 Оглядового листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням конкуренційного законодавства» від 24.10.2006 N 01-8/2361 у вирішенні спору зі справи, обставини якої пов’язані з визначенням меж товарного ринку та/або монопольного становища суб’єкта господарювання на ньому, господарський суд не повинен знову визначати такі межі та/або монопольне становище після того, як це зробив орган Антимонопольного комітету України, і таким чином перебирати на себе повноваження зазначеного органу, а має перевірити відповідність прийнятого у зв’язку з цим рішення органу Антимонопольного комітету України вимогам чинного законодавства.

Виходячи з вище зазначених положень законодавства та приписів вищої судової інстанції суд констатує, що Позивачем за первісним позовом не доведено з боку Відповідача за первісним позовом наявності (а) неповного з’ясування обставин, які мають значення для справи; (б) недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; (в) невідповідності висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; (г) порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права які призвели до прийняття неправильного рішення; (д) порушення з боку Відповідача за первісним позовом визначеної законом його компетенції у прийнятті ним оскаржуваного рішення; (є) наявності підстав для визнання судом недійсним рішення Відповідача за первісним позовом, прийнятого стосовно Позивача за первісним позовом, обґрунтованих у позовній заяві останнього; (ж) невідповідності його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції Відповідача за первісним позовом; (з) порушення процедурних правил у розгляді справ про порушення конкурентного законодавства з боку Відповідача за первісним позовом або порушень при проведенні ним відповідної перевірки; (і) неправильності застосування Відповідачем за первісним позовом відповідних правових норм, зокрема, Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб’єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням названого Комітету від 05.03.2002 N 49-р; (к) невірного визначенням меж товарного ринку та/або монопольного становища Позивача за первісним позовом.

Судом встановлено, що Позивач за первісним позовом у своїй позовній заяві не спростовує наявності за ним визначеного Відповідачем за первісним позовом монопольного (домінуючого) становища протягом встановленого строку з надання послуг по оформленню та реєстрації документів на право власності на нерухоме майно, включаючи пов'язані з цим інвентаризаційні роботи в межах міста Первомайський та Первомайського району Харківської області.

Виходячи з викладеного за цією вимогою суд вважає що рішення Відповідача за первісним позовом відповідає вимогам Законів України «Про Антимонопольний комітет України», «Про захист від недобросовісної конкуренції», «Про захист економічної конкуренції», Положенню про територіальне відділення Антимонопольного комітету України, затвердженого розпорядженням Антимонопольного комітету України від 23.02.2001 №32-р, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.03.2001 № 291/5482, Правилам розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 № 5, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 06.05.1994 за № 90/299 (у редакції розпорядження Антимонопольного комітету України від 29.06.1998 № 169-р) та Методиці визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05.03.2002 № 49-р, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01.04.2002 за № 317/6605, а відтак і на відсутності підстав для визнання його недійсним.

Відносно зустрічної позовної заяви та викладених в ній вимог, суд зазначає на наступному.

Вимога Позивача за зустрічним позовом про зобов’язання Відповідача за зустрічним позовом виконати рішення першого за № 111-К по справі № 4/02-67-10 від 28 жовтня 2010 року в частині припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції шляхом прийняття наказу, яким передбачити виключення з розрахунків вартості послуг з видачі витягу з реєстру, з первинної інвентаризації права власності на об'єкт за правовстановлюючими документами (на замовлення) та з реєстрації переходу права власності на об'єкт (за замовленням) робіт, які не виконуються, а саме підшивання в інвентаризаційно-реєстраційну справу матеріалів при поточній інвентаризації або брошурування копій, що видаються замовникам (пункт 4.8. Збірника) та стягнення з Відповідача за зустрічним позовом штрафу у сумі 7 000 (сім тисяч) гривень та пені у сумі 2 625 (дві тисячі шістсот двадцять п'ять) гривень до державного бюджету не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

За ч. 2. ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов’язковими до виконання. Такі положення містяться і у п. 6 Оглядового листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про захист економічної конкуренції (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим господарським судом України)» від 03.12.2004 N 04-5/3180.

Вище судом зазначено на неможливості застосування способу захисту права цивільного не передбаченого законом або договором і зазначено на тому, що оскаржуване рішення Позивача за зустрічним позовом зупинено на підставі прямої вказівки закону - ч. 4 ст. 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції». Тобто, вимога про зобов’язання в частині припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції шляхом прийняття наказу, яким передбачити виключення з розрахунків вартості послуг з видачі витягу з реєстру, з первинної інвентаризації права власності на об'єкт за правовстановлюючими документами (на замовлення) та з реєстрації переходу права власності на об'єкт (за замовленням) робіт, які не виконуються, а саме підшивання в інвентаризаційно-реєстраційну справу матеріалів при поточній інвентаризації або брошурування копій, що видаються замовникам не передбачено як спосіб захисту цивільного права, а стягнення з Відповідача за зустрічним позовом штрафу у сумі 7 000 (сім тисяч) гривень та пені у сумі 2 625 (дві тисячі шістсот двадцять п'ять) гривень не може бути застосована судом внаслідок приписів ч. 4 ст. 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» внаслідок зупинення дії рішення Позивача за зустрічним позовом на протязі дії якого пеня за останнім не нараховується.

Тому суд вважає за неможливе здійснити захист права способом обраним Позивачем за зустрічним позовом.

Як зазначено в п. 5 Оглядового листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням конкурентного законодавства» від 21.08.2007 N 01-8/741 у вирішенні спору, пов’язаного з визнанням недійсним рішення територіального відділення Антимонопольного комітету України, яким дії підприємства кваліфіковано як зловживання монопольним (домінуючим) становищем, господарські суди повинні вичерпно з’ясовувати обставини, з якими закон пов’язує визнання певних дій таким зловживанням.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частина 1 ст. 43 ГПК України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 44 та ст. 49 ГПК України, у разі задоволення позову, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони, пропорційно розміру задоволених вимог. Тобто суд вважає за необхідне покласти витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на Позивача за первісним позовом та Відповідача зустрічним позовом, оскільки Відповідач за первісним позовом та Позивач за зустрічним звільнений від сплати останніх, а у задоволенні заявлених позовних вимог відмовлено повністю.

На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України, Законами України «Про Антимонопольний комітет України», «Про захист від недобросовісної конкуренції», «Про захист економічної конкуренції», статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 44-49, 75, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні первісного позову відмовити.

В задоволенні зустрічного позові відмовити.

Суддя Жигалкін І.П.

Повний текст рішення підписаний 09 березня 2011 року

справа № 69/01-10