Постанова № 1421479, 27.02.2008, Господарський суд Чернігівської області

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

Господарський суд Чернігівської області

________________

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20 Тел. 698-166, факс 7-44-62

Іменем України

ПОСТАНОВА

"27" лютого 2008 р. Справа № 18/51

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю „Чернігіввовна –плюс”

14001, м. Чернігів, вул. Текстильників, 1

Відповідач: Державна податкова інспекція у м. Чернігові, 14000, м. Чернігів, вул. Кирпоноса, 28

За участю у розгляді справи першого заступника прокурора м. Чернігова в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у м. Чернігові

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень

Суддя А.С. Сидоренко

Секретар судового засідання І.В.Морська

Представники сторін:

від позивача: Костіна Н.М. –юриск-т, дов. від 14.11.2007р. № 252

від відповідача: Машко О.П. –ст. держподатінспектор відділу ДПА в Чернігівській обл., дов. від 13.02.2008р. № 926/9/10-010, Самоненко О.В. –заст. нач. від. ДПА в Чернігівській обл., дов. від 18.01.2008р. № 364/9/10-010, Малинко О.М. –гол. держподатревізор –інспектор, дов. від 18.01.2008р. № 363/9/10-010

В судовому засіданні прийняла участь пом. прокурора м. Чернігова Курило Я.М., посв. від 07.12.2006р. № 82

Постанова виноситься після перерв, оголошених в судововому засіданні з 13.02.2008р. по 20.02.2008р. та з 20.02.2008р. по 27.02.2008р., на підставі ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України.

В судовому засіданні 27.02.2008р., на підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

СУТЬ СПОРУ:

Товариством з обмеженою відповідальністю „Чернігіввовна-плюс” (надалі –Позивач, ТОВ) заявлено адміністративний позов до Державної податкової інспекції у м. Чернігові (надалі –Відповідач) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 20.07.2007р. № 0003512320/0, від 16.08.2007р. № 0003512320/1, від 29.10.2007р. № 0003512320/2, якими визначено податкове зобов’язання по податку на додану вартість в сумі 790382,00 грн. (в т.ч. 395191,00 грн. основного платежу та 395191,00 грн. штрафних санкцій).

Позивач, на підставі ст. ст. 51, 137 Кодексу адміністративного судочинства України, частково змінив предмет позову і в доповнення до раніше заявлених позовних вимог просить визнати нечинним податкове повідомлення-рішення від 11.01.2008р. № 0003512320/3, яке було прийняте Відповідачем за результатами розгляду ДПА України скарги в порядку адміністративного оскарження.

Обґрунтовуючи свої вимоги, Позивач вказує на неправомірність висновків податкового органу про необхідність оподаткування податком на додану вартість операції з передачі ВАТ „Чернігіввовна” цінних паперів в якості відшкодування останньому вартості його частки в статутному капіталі ТОВ, на підставі договору відступлення корпоративних прав від 17.05.2004р. На думку Позивача, така операція не є об’єктом оподаткування, згідно п.п. 3.2.1 і п.п. 3.2.4 п. 3.2 ст. 3 Закону України „Про податок на додану вартість”, оскільки операція з передачі цінних паперів у розрахунок за корпоративні права відноситься до операцій з обміну на інші цінні папери та до операцій з обігу валютних цінностей.

Відповідач позовні вимоги не визнає, мотивуючи свої заперечення правомірністю донарахування податкового зобов’язання та застосування штрафних санкцій, оскільки цінні папери у операції з передачі від Позивача до ВАТ „Чернігіввовна”, згідно договору відступлення корпоративних прав від 17.05.2004р., є товаром, сама операція має ознаки бартеру (товарного обміну) і є об’єктом оподаткування податком на додану вартість за ставкою 20 відсотків виходячи з фактичної ціни операції. Крім того, на думку Відповідача, дана операція не являється валютною операцією в розумінні Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю” і цей нормативно –правовий акт не повинен застосовуватися в спірних правовідносинах.

Першим заступником прокурора міста Чернігова, на підставі ст. 60 Кодексу адміністративного судочинства України та ст. 361 Закону України „Про прокуратуру”, подано заяву від 12.01.2008р. про вступ у справу з метою представництва інтересів держави в суді у зв’язку з загрозою порушень економічних державних інтересів внаслідок протиправних дій Позивача.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення прокурора та повноважних представників сторін, з’ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Чернігіввовна-плюс” зареєстровано рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 24.12.2003р. № 534-р і взято на облік ДПІ у м. Чернігова в якості платника податків 12.01.2004р. за № 7438.

У відповідності з установчим договором про створення і діяльність ТОВ від 22.12.2003р. та статутом, затвердженим зборами засновників ТОВ (протокол від 22.12.2003р. № 1), його засновниками виступили:

ВАТ „Чернігіввовна” – вклад у формі майнових внесків в розмірі 1975597,50 грн. (50% статутного фонду);

ТОВ „Укрпромруно” –вклад у формі цінних паперів в розмірі 1926546,63 грн. (48,75% статутного фонду);

НВК „Інженерний центр Енерготехпром” –вклад у формі цінних паперів в розмірі 49410,87 грн. (1,25% статутного фонду).

Перелік і склад майна, що внесло ВАТ „Чернігіввовна” до статутного фонду ТОВ, визначені в п. 21 Установчого договору..

ТОВ „Укрпромруно” та НВК „Інженерний центр Енерготехпром” внесли до статутного фонду ТОВ цінні папери –прості іменні акції ВАТ „Чернігіввовна” номінальною вартістю однієї акції 0,05 грн. в загальній кількості 1531750 шт. загальною номінальною вартістю 76587,50 грн.

Станом на 01.06.2004р. на балансі ТОВ обліковувались прості іменні акції, емітовані ВАТ „Чернігіввовна”, у кількості 1531750 шт. балансовою вартістю 1975597,50 грн.

Як вбачається із протоколу позачергових зборів учасників ТОВ „Чернігіввовна –плюс” від 17.05.2004р. № 3, вищим органом товариства було прийнято рішення про задоволення заяви ВАТ „Чернігіввовна” про вихід зі складу учасників товариства та придбання товариством частки ВАТ „Чернігіввовна” в статутному фонді ТОВ у зв’язку з відсутністю серед учасників бажаючих її придбати. Виплату вирішено здійснити повністю в натуральній формі –за рахунок цінних паперів (простих іменних акцій) ВАТ „Чернігіввовна”, що знаходяться на балансі товариства та належать йому на праві власності.

На цих же зборах було прийнято рішення про внесення відповідних змін до установчих документів товариства та затвердження статуту в новій редакції.

17 травня 2004 року між ТОВ та ВАТ „Чернігіввовна” було укладено договір відступлення корпоративних прав, згідно умов якого ВАТ „Чернігіввовна” (Продавець), в зв’язку з виходом зі складу учасників ТОВ, відступає Позивачу (Покупцю) право власності на свою частку в статутному капіталі товариства –копоративні права, включаючи належну Продавцю на дату виходу зі складу учасників товариства вартість частини майна ТОВ, пропорційно частці Продавця у статутному капіталі товариства, а Покупець зобов’язується відшкодувати Продавцю вартість його частки у статутному капіталі товариства за рахунок цінних паперів (простих іменних акцій) ВАТ „Чернігіввовна”, що належать Покупцю на праві власності.

Характеристика корпоративних прав:

Юридична особа –ТОВ „Чернігіввовна-плюс”;

Розмір статутного капіталу –3951915,00 грн.;

Розмір частки, що відступається –1975957,50 грн.

Характеристика цінних паперів:

Емітент –ВАТ „Чернігіввовна”;

Номінальна вартість однієї акції –0,05 грн.;

Кількість –1531750 шт.;

Загальна номінальна вартість –76587,50 грн.;

Вартість за балансом –1975957,50 грн.

Вартість виконання цього договору становить 1975957,50 грн.

Факт виконання сторонами умов договору відступлення корпоративних прав від 17.05.2004р. підтверджується актом прийому –передачі від 03.06.2004р.

Вищевказані обставини повністю визнаються сторонами, а в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Державною податковою інспекцією у місті Чернігові було проведено виїзну планову документальну перевірку фінансово –господарської діяльності з питань дотримання Позивачем вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.04.2004р. по 31.03.2007р.

За результатами перевірки складено акт від 19.07.2007р. № 651/23/32818144.

Як вбачається з акту перевірки (стор. 16 – 20 Акту), перевіркою правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість за перевіряємий період встановлено заниження податквого зобов’язання з податку на додану вартість за червень 2004 року на суму 395191,00 грн.

Заниження податквого зобов’язання відбулось внаслідок порушення Позивачем вимог п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”.

Податковий орган під час проведення перевірки дійшов висновку, що емітовані ВАТ „Чернігіввовна” акції, у операції в межах договору відступлення корпоративних прав від 17.05.2004р., укладеного між ВАТ „Чернігіввовна” та Позивачем, являються товаром, сама операція має ознаки бартеру (товарного обміну) і є об’єктом оподаткування податком на додану вартість за ставкою 20 відсотків.

На підставі акту перевірки від 19.07.2007р. № 651/23/32818144, Відповідачем прийнято податкове повідомлення –рішення від 20.07.2007р. № 0003512320/0, яким визначене податкове зобов’язання по податку на додану вартість в сумі 790382,00 грн. (в т.ч. 395191,00 грн. основного платежу та 395191,00 грн. штрафних санкцій).

В результаті здійснення Позивачем процедури адміністративного оскарження рішення контролюючого органу, рішеннями про результати розгляду скарг ДПІ у м. Чернігові від 15.08.2007р. № 17783/10/25-008, ДПА в Чернігівській області від 23.10.2007р. № 2047/10/25-020, ДПА України від 26.12.2007р. № 26510/10/25-0115 було залишено без змін податкове повідомлення –рішення від 20.07.2007р. № 0003512320/0, а також прийняті нові податкові повідомлення –рішення від 16.08.2007р. № 0003512320/1, від 29.10.2007р. № 0003512320/2 та від 11.01.2008р. № 0003512320/3.

Проте, суд вважає, що дані висновки були зроблені податковим органом без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, виходячи з наступного:

Згідно пунктів 3, 4 ч. 1 ст. 116 Цивільного кодексу України, учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом вийти у встановленому порядку з товариства, а також здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, у порядку, встановленому законом.

Статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю складається з вартості вкладів його учасників (ч. 1 ст. 144 Цивільного кодексу України).

Статтею 147 Цивільного кодексу України встановлено, що учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства.

Відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки (її частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства.

Учасники товариства користуються переважним правом купівлі частки (її частини) учасника пропорційно до розмірів своїх часток, якщо статутом товариства чи домовленістю між учасниками не встановлений інший порядок здійснення цього права. ... Якщо учасники товариства не скористаються своїм переважним правом протягом місяця з дня повідомлення про намір учасника продати частку (її частину) або протягом іншого строку, встановленого статутом товариства чи домовленістю між його учасниками, частка (її частина) учасника може бути відчужена третій особі.

У разі придбання частки (її частини) учасника самим товариством з обмеженою відповідальністю воно зобов'язане реалізувати її іншим учасникам або третім особам протягом строку та в порядку, встановлених статутом і законом, або зменшити свій статутний капітал відповідно до статті 144 цього Кодексу.

За змістом ч. 2 ст. 148 Цивільного кодексу України, учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства.

За домовленістю між учасником та товариством виплата вартості частини майна товариства може бути замінена переданням майна в натурі.

Як вбачається із договору про відступлення корпоративних прав від 17.05.2004р., він був укладений на виконання рішення Спостережної Ради ВАТ „Чернігіввовна” (протокол від 20.04.2004р.) та рішення позачергових зборів учасників ТОВ „Чернігіввовна –плюс” (протокол від 17.05.2004р. № 3), тобто, підставою для його укладення було рішення ВАТ „Чернігіввовна” про вихід из складу учасників ТОВ та виплату вартості частки в натуральній формі, а не пропозиція Позивача щодо відчуження цінних паперів.

У відповідності з п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України „Про податок на додану вартість” в редакції, чинної на момент укладення та виконання договору від 17.05.2004р. (надалі –Закон „Про ПДВ”), об'єктом оподаткування є операції платників податку з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України, в тому числі операції з оплати вартості послуг за договорами оренди (лізингу) та операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення кредиторської заборгованості заставодавця.

За змістом п. 1.4 ст. 1 Закону „Про ПДВ”, продаж товарів –будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або надання майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Відповідно до п. 4.2 ст. 4 Закону „Про ПДВ”, у разі продажу товарів (робіт, послуг) без оплати або з частковою оплатою їх вартості коштами у межах бартерних (товарообмінних) операцій, здійснення операцій з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг), натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, передачі товарів (робіт, послуг) у межах балансу платника податку для невиробничого використання, витрати на яке не відносяться до валових витрат виробництва (обігу) і не підлягають амортизації, а також пов'язаній з продавцем особі чи суб'єкту підприємницької діяльності, який не зареєстрований як платник податку, база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.

Згідно п. 1.11 ст. 1 Закону „Про ПДВ”, у цьому Законі терміни корпоративні права, кошти, цінні папери, товари, бартер розуміються у значенні, визначеному Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Статтею 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»дано визначення вищевказаним термінам наступним чином:

товари –матеріальні та нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення (п. 1.6);

кошти –гривня або іноземна валюта (п. 1.3);

цінний папір –документ, що засвідчує право володіння або відносини позики та відповідає вимогам, установленим законодавством про цінні папери (п. 1.4);

корпоративні права –право власності на статутний фонд (капітал) юридичної особи або його частку (пай), включаючи права на управління, отримання відповідної частки прибутку такої юридичної особи, а також активів у разі її ліквідації відповідно до чинного законодавства, незалежно від того, чи створена така юридична особа у формі господарського товариства, підприємства, заснованого на власності однієї юридичної або фізичної особи, або в інших організаційно-правових формах (п. 1.8);

бартер (товарний обмін) –господарська операція, яка передбачає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у будь-якій формі, іншій, ніж грошова, включаючи будь-які види заліку та погашення взаємної заборгованості, в результаті яких не передбачається зарахування коштів на рахунки продавця для компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг) (п. 1.19).

Операції, що не є об'єктом оподаткування визначені п. 3.2 ст. 3 Закону „Про ПДВ”.

Так, згідно п.п. 3.2.1 і п.п. 3.2.4 п. 3.2 ст. 3 Закону „Про ПДВ”, на які Позивач посилається в своїй позовній заяві, не є об'єктом оподаткування операції з:

випуску (емісії), розміщення у будь-які форми управління та продажу за кошти цінних паперів, що випущені в обіг (емітовані) суб'єктами підприємницької діяльності, Національним банком України, Міністерством фінансів України, органами місцевого самоврядування відповідно до закону, включаючи приватизаційні та компенсаційні папери (сертифікати), інвестиційні сертифікати, житлові чеки, земельні бони та деривативи; обміну зазначених цінних паперів на інші цінні папери; розрахунково-клірингової, реєстраторської та депозитарної діяльності на ринку цінних паперів, а також діяльності з управління активами;

обігу валютних цінностей (у тому числі національної та іноземної валюти)...

Частка в статутному капіталі ТОВ „Чернігіввовна-плюс”, передана ВАТ „Чернігіввовна” у власність Позивачу в обмін на цінні папери, згідно договору від 17.05.2004р., являється корпоративними правами, оскільки підпадає під визначення цього терміну, наведене у п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Крім того, дана обставина встановлена рішенням господарського суду Чернігівської області від 21.09.2005р. та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07.06.2006р. по справі № 11/220 за позовом ВАТ „Чернігіввовна” до ДПІ у м. Чернігові про визнання недійсними податкових повідомлень –рішень.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Норма підпункту 3.2.1 п. 3.2 ст. 3 Закону „Про ПДВ”, в редакції, чинної на момент укладення та виконання договору від 17.05.2004р., чітко не встановлювала, що операції з обміну корпоративних прав на інші цінні папери не є об’єктом оподаткування податком на додану вартість. Втім, це випливало із змісту норми п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону „Про ПДВ”.

Суд не може погодитися з твердженням Відповідача про те, що операція по передачі від Позивача до ВАТ „Чернігіввовна” цінних паперів в якості відшкодування останньому вартості його частки в статутному капіталі ТОВ, на підставі договору відступлення корпоративних прав від 17.05.2004р., являється бартером (товарним обміном), оскільки в межах бартерних операцій здійснюється обмін товару на товар, однак корпоративні права товаром не являються.

Вищевикладене свідчить про те, що Закон „Про ПДВ” не давав на той час однозначного тлумачення операцій з відчуження корпоративних прав як операцій, які підлягають оподаткуванню податком на додану вартість. Норми закону допускали неоднозначне тлумачення прав і обов’язків платника податків або контролюючого органу (конфлікт інтересів).

У відповідності з п.п. 4.4.1 п. 4.4 ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

На думку суду, про наявність в даному випадку конфлікту інтересів свідчить також той факт, що за результатами позапланової документальної перевірки дотримання Позивачем вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість при відображенні операцій з формування статутного фонду при отриманні внеску від ВАТ „Чернігіввовна” та відчуження акцій ВАТ „Чернігіввовна” за період з 01.10.2003р. по 31.12.2004р., проведеної ДПІ у м. Чернігові в березні 2005 року, порушень встановлено не було (довідка від 21.03.2005р. № 27д/26-210/32818144).

Слід зазначити, що в подальшому Законом України „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України” від 25.03.2005р. № 2505-ІV підпункт 3.2.1 п. 3.2 ст. 3 Закону „Про ПДВ” був викладений у наступній редакції:

„Не є об'єктом оподаткування операції з випуску (емісії), розміщення у будь-які форми управління та продажу (погашення, викупу) за кошти цінних паперів, що випущені в обіг (емітовані) суб'єктами підприємницької діяльності, Національним банком України, Міністерством фінансів України, органами місцевого самоврядування відповідно до закону, включаючи інвестиційні та іпотечні сертифікати, сертифікати фонду операцій з нерухомістю, деривативи, а також корпоративні права, виражені в інших, ніж цінні папери, формах; обміну зазначених цінних паперів та корпоративних прав, виражених в інших, ніж цінні папери, формах, на інші цінні папери; розрахунково-клірингової, реєстраторської та депозитарної діяльності на ринку цінних паперів, а також діяльності з управління активами (у тому числі пенсійними активами, фондами банківського управління), відповідно до закону”.

Тобто, законодавець чітко встановив, що операції, подібні операції, здійсненої ВАТ „Чернігіввовна” і ТОВ „Чернігіввовна-плюс”, згідно договору від 17.05.2004р., не є об’єктом оподаткування податком на додану вартість.

Посилання Позивача на належність цінних паперів до валютних цінностей, згідно ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю”, судом відхиляється, оскільки цінні папери, виражені у валюті України, вживаються у значенні „валютні цінності” лише у правовідносинах, врегульованих цим Декретом. Операція між ВАТ „Чернігіввовна” і ТОВ „Чернігіввовна-плюс” не являється валютною операцією у розумінні даного Декрету.

Як наслідок неправомірного донарахування податкового зобов’язання –неправомірне застосування штрафних санкцій.

За таких обставин позовні вимоги є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності з ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст. ст. 1, 3, 4 Закону України „Про податок на додану вартість”, ст. ст. 2, 71, 94, 158 –163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати нечинними податкові повідомлення – рішення Державної податкової інспекції у місті Чернігові від 20.07.2007р. № 0003512320/0, від 16.08.2007р. № 0003512320/1, від 29.10.2007р. № 0003512320/2, від 11.01.2008р. № 0003512320/3, якими товариству з обмеженою відповідальністю „Чернігіввовна-плюс” (код 32818144) визначено податкове зобов’язання по податку на додану вартість в сумі 790382,00 грн. (в т.ч. 395191,00 грн. основного платежу та 395191,00 грн. штрафних санкцій).

Стягнути з Державного бюджету України (Державний бюджет м. Чернігова, код 22825965, рахунок 31111095700002 в ГУДК в Чернігівській області, МФО 853592, код платежу 22090200) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Чернігіввовна-плюс”, м. Чернігів, вул. Текстильників, 1 (р/р 26004301832939/980 в Чернігівському центральному відділенні „Промінвестбанку”, МФО 353456, код 32818144) 03 грн. 40 коп. судового збору.

Дана постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в наступному порядку: про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу –з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Дана постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя (підпис) А.С.Сидоренко

Постанова складена у повному обсязі 03 березня 2008 року.

Суддя (підпис) А.С.Сидоренко