Рішення № 14214578, 03.03.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

03.03.11 р. Справа № 7/273

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Сгари Е.В.

при помічнику судді В.Ю. Косицькій

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом: Закритого акціонерного товариства „Український Страховий Дім” м.Київ

До відповідача: Комунального лікувально-профілактичного закладу Станції швидкої медичної допомоги м.Донецьк

Треті особи без самостійних вимог на предмет спору:

1. на стороні позивача ОСОБА_1 м.Донецьк

2. на стороні відповідача ОСОБА_2 м.Донецьк

3. на стороні відповідача Акціонерне товариство „Українська пожежно-страхова компанія” м.Київ

Предмет спору: стягнення 58 393, 93 грн.

За участю представників:

від позивача: не зявився

від відповідача: не зявився

треті особи: не зявились.

СУТЬ СПОРУ:

Закрите акціонерне товариство „Український Страховий Дім” м.Київ звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Комунального лікувально-профілактичного закладу Станція швидкої медичної допомоги м.Донецьк про стягнення 83683,93 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір добровільного страхування наземних транспортних засобів НТ-07 №190Дон від 21.06.2007р.; заяву про страхування наземних транспортних засобів до договору НТ-07 №190Дон від 21.06.2007р.; страховий акт №НТ-07190Дон/1 від 27.02.2008р.; акт огляду ТЗ, додаткового обладнання до договору НТ-07 №190Дон від 21.06.2007р.; заява про настання збитку по застрахованому транспортному засобу б/н від 04.12.2007р.; заява на виплату страхового відшкодування б/н від 04.12.2007р.; лист №02/727 від 05.12.2007р.; довідку №542 від 04.12.2007р.; висновок спеціаліста автотоварознавчого дослідження №86/01 від 23.01.2008р.; протокол огляду транспортного засобу від 04.12.2007.; експертний висновок (калькуляція) б/н; акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-01203 від 31.12.2007р.; платіжне доручення №1127 від 19.12.2007р.; заяву б/н від 04.12.2007р.; наказ про виплату страхового відшкодування №326-в від 03.03.2008р.; постанову Ленінського районного суду м.Донецька від 17.01.2008р. б/н; претензію про відшкодування шкоди №61п/35-1 від 21.10.2010р.; опис вкладення, повідомлення про вручення поштового відправлення та поштову квитанцію від 21.10.2010р.; платіжні доручення №126 від 12.03.2008р., №127 від 13.03.2008р., №134 від 17.03.2008р., №135 від 18.03.2008р.

У письмових та усних поясненнях позивач вимоги підтримав.

Заявою від 25.01.2011р. позивач повідомив суд про сплату на його користь АТ „Українська пожежно-страхова компанія” 24990,00 грн. за полісом №ВВ/0054183 від 29.04.2007р. та просить зменшити позовні вимоги на цю суму, в порядку ст.22 ГПК України. Фактично, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, позивач просить стягнути з відповідача 58393, 93 грн. Заява розглянута та прийнята судом. Позов розглянуто по суті з урахуванням даної заяви.

У відзиві, письмових та усних поясненнях відповідач визнав проти позову заперечив, посилаючись на той факт, що цивільно-правова відповідальність винної у скоєнні ДТП на момент ДТП була застрахована.

Ухвалами господарського суду Донецької області від 20.12.2010р. та від 25.01.2011р. до участі у справі було залучено третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору:

1. на стороні позивача ОСОБА_1 м.Донецьк

2. на стороні відповідача ОСОБА_2 м.Донецьк

3. на стороні відповідача Акціонерне товариство „Українська пожежно-страхова компанія” м.Київ.

Третя особа ОСОБА_1 до суду не прибув, пояснень по суті спору не надав.

Третя особа ОСОБА_2 зазначив про відсутність своєї вини у скоєнні ДТП.

Третя особа АТ „Українська пожежно-страхова компанія” направила на адресу суд клопотання про розгляд справи за її відсутності, яке розглянуто та задоволено судом.

В ході розгляду справи судом були досліджені матеріали справи №3-28/08п про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, направлені Ленінським районним судом м.Донецька, відповідно до ухвали господарського суду від 20.12.2010р.

Процесуальний строк розгляду спору продовжувався в порядку ст.69 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, суд ВСТАНОВИВ:

21.06.2007р. біля 22:30 год. в м. Донецьку на перехресті вул. Панфілова та вул. Щорса сталася дорожньо-транспортна пригода зіткнення автомобіля Хонда акорд д/н НОМЕР_2 (далі по тексту Хонда), який належить водію учаснику ДТП ОСОБА_1 та автомобіля ГАЗ 32705 д/н НОМЕР_1 (далі по тексту ГАЗ), який належить відповідачу, під керуванням ОСОБА_2

Згідно наявного у справі протоколу про адміністративне правопорушення, дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення ОСОБА_2 пункту 8.10 Правил дорожнього руху.

Між позивачем та третьою особою ОСОБА_1, який є власником пошкодженого автомобіля Хонда, укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів НТ-07 №190Дон від 21.06.2007р. з додатками до такого договору (далі по тексту Договір).

Умовами Договору передбачено, що він діє до 21.06.2008р. Таким чином, суд дійшов висновку, що на момент скоєння ДТП пошкоджений у ДТП автомобіль Хонда був застрахованим.

Страховиком за Договором є позивач по справі, страхувальником третя особа ОСОБА_1, страховий випадок, у тому числі, ДТП, франшиза для страхового випадку ДТП 0,5% від відповідної страхової суми, страхова сума 141097, 00 грн.

Відповідно до розділу 2 Договору, предметом Договору і обєктом страхування є майнові інтереси, що не суперечать чинному законодавства України і повязані із володінням, користуванням, розпорядженням транспортним засобом, зазначеним у Договорі , а також додатковим обладнанням до вказаного ТЗ.

Дії страхувальника при настанні збитків, документи, які мають бути надані страховику для доказу наявності страхового випадку та виплати страхового відшкодування по ризикам КАСКО обумовлені сторонами у розділах 6-8 Договору.

Одним з документів, який необхідний для здійснення виплати страхового відшкодування є акт авто товарознавчої експертизи (дослідження) (п.8.1.5.2 Договору).

Згідно звіту висновку спеціаліста автотоварознавчого дослідження №86/01 від 23.01.2008р.. сума матеріальної шкоди, завданої постраждалому у ДТП автомобілю Хонда склала 83809, 42 грн.

З матеріалів справи, також вбачається, що вартість проведення вказаного вище експертного дослідження та надання звіту (відповідно до наявного у справі акта здачі-прийняття робіт №ОУ-01203) склала 280,00 грн.

Відповідно до страхового акта №НТ-07190Дон/1 від 27.02.2008р., сума страхового відшкодування, яка повинна бути сплачена позивачем внаслідок настання ДТП (з урахуванням встановленої Договором франшизи), склала 83403, 93 грн.

Таким чином, внаслідок настання ДТП, на підставі Договору позивач зазнав витрат із сплати суми страхового відшкодування за Договором у розмірі 83403, 93 грн. та із сплати вартості за проведення експертизи у розмірі 280, 00 грн., в підтвердження чого в матеріалах справи наявні копії платіжних доручень №126 від 12.03.2008р., №127 від 13.03.2008р., №134 від 17.03.2008р., №135 від 18.03.2008р., №1127 від 19.12.2007р.

Згідно статті 27 Закону України „Про страхування” до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Статтею 993 Цивільного кодексу України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до п.1 ст.1191 цього ж кодексу, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, а остання звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоду завдано не з її вини.

Згідно частини 2 статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно зі статтею 1187 Цивільного кодексу України та пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного суду України від 27 березня 1992 року № 6 “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” (зі змінами та доповненнями) під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав. Джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного рухові автомобіля). Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки й не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор тощо).

З матеріалів справи, у тому числі з наявного у справі протоколу про адміністративне правопорушення, протоколу огляду місця ДТП, вбачається, що ДТП сталося саме з вини водія відповідача ОСОБА_2

Заперечення третьої особи ОСОБА_2 стосовно того, що він не винний у скоєнні ДТП судом до уваги не приймається у звязку з недоведеністю факту відсутності вини цієї особи у скоєнні спірного ДТП, крім того, шляхом дослідження всіх наявних у справі документів, підтверджується факт порушення ОСОБА_2 п.8.10 ПДР України. До того ж, факт наявності вини третьої-особи ОСОБА_2 також не було спростовано відповідачем.

Відповідно до матеріалів справи, ОСОБА_2, керуючи автомобілем ГАЗ виїхав на забороняючий сигнал світлофору, не надав перевагу автомобілю Хонда, який рухався на залений сигнал світлофора, в результаті чого автомобіль Хонда зазнав механічних пошкоджень. Тобто, ОСОБА_2 діяв в порушення приписів п.8.10 Правил дорожнього руху України, його дії знаходились у причинному звязку з виникненням зіткнення транспортних засобів автомобілів Хонда та ГАЗ.

Відповідачем та матеріалами справи, у тому числі випискою з наказу №Пр.29-к від 12.02.1988р. по станції швидкої медичної допомоги м.Донецька №4-кр від 12.01.2011р., випискою з наказу №Пр.№1 від 04.01.2007р. підтверджений факт знаходження у момент скоєння ДТП ОСОБА_2 у трудових відносинах з відповідачем по справі та виконання в цей час своїх трудових функцій та обовязків.

Як вже вказано вище, факт наявності вини робітника (водія) відповідача ОСОБА_2 підтверджений матеріалами справи.

Слід зазначити, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі, з вини іншої особи відшкодовується винною особою.

Пунктом 1 ст.1172 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа відшкодовує шкоду, завдану її працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

У звязку із вищевикладеним, у позивача виникло право вимагати відшкодування матеріальної шкоди у відповідача Комунального лікувально-профілактичного закладу Станції швидкої медичної допомоги м.Донецьк як у особи, що є роботодавцем винної у скоєнні ДТП під час виконання своїх трудових обовязків особи ОСОБА_2

Відповідач проти стягнення з нього спірної суми заперечив, посилаючись на той факт, що цивільно-правова відповідальність винної у скоєнні ДТП особи є застрахованою і по спірних зобовязаннях повинна відповідати саме страхова компанія третя особа АТ „Українська пожежно-страхова компанія”. В підтвердження наведеного, відповідач надав для залучення у справі поліс №ВВ/0054183 від 29.04.2007р.

Шляхом оцінки всіх матеріалів справи, судом зясовано, що третя особа АТ „Українська пожежно-страхова компанія” сплатила на користь позивача ліміт відповідальності по вищевказаному полісу, з урахуванням суми франшизи (510,00 грн.), у розмірі 24990,00 грн. Даний факт підтверджено позивачем по справі.

За наведених обставин, враховуючи той факт, що позивач просить стягнути з відповідача лише різницю між фактичною сумою матеріальної шкоди завданої пошкодженому в ДТП автомобілю Хонда (83683,93 грн.) та отриманою сумою страхового відшкодування від третьої особи АТ „Українська пожежно-страхова компанія” за полісом №ВВ/0054183 від 29.04.2007р. (24990,00 грн.) суд дійшов висновку, що позивач правомірно звернувся до суду з вимогою про стягнення саме з Комунального лікувально-профілактичного закладу Станції швидкої медичної допомоги м.Донецьк суми страхового відшкодування 58393,93 грн.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, шляхом оцінки всіх матеріалів справи, суд дійшов висновку, що сума суму завданої матеріальної шкоди в порядку регресу у розмірі 58393, 93 грн., в тому числі 58113, 93 грн. страхове відшкодування та 280, 00 грн. за проведення експертного дослідження є доведеною позивачем, та підлягає стягненню у повному обсязі.

Судові витрати розподіляються у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України,

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст. 85 Господарського процесуального Кодексу України.

На підставі Конституції України, ст.ст. 526, 993, 1166, 1172, 1187, 1188, 1191 Цивільного кодексу України, ст.ст. 67, 193 Господарського кодексу України, Закону України “Про страхування”, керуючись ст.ст.1, 4-2, 4-3, 21, 22, 25, 27, 33, 35, 42, 43, 44, 49, 69, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Закритого акціонерного товариства „Український Страховий Дім” м.Київ задовольнити.

Стягнути з Комунального лікувально-профілактичного закладу Станції швидкої медичної допомоги м.Донецьк (83050, м.Донецьк, вул.Щорса, 47, ЄДРПОУ 05484669) на користь Закритого акціонерного товариства „Український Страховий Дім” м.Київ (01023, м.Київ, пл..Спортивна, б.3, ЄДРПОУ 32556540, р/р 2650900019320 у ПАТ „КБ „Хрещатик”) 58393, 93 грн. суму страхового відшкодування в порядку регресу, 583, 94 грн. державного мита, 164, 68 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку відповідно до діючого законодавства.

Повний тест рішення підписано 04.03.2011р.

Суддя Сгара Е.В.