Рішення № 14214579, 02.03.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

02.03.11 р. Справа № 7/271

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Сгари Е.В.

при помічнику судді В.Ю.Косицькій

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом: Відкритого акціонерного товариства „Українська страхова компанія „Дженералі гарант” м.Київ в особі Донецької філії ВАТ „УСК „Дженералі гарант” м.Донецьк

До відповідача: Приватного акціонерного товариства Страхової компанії „ВУСО” м.Донецьк

Треті особи без самостійних вимог на предмет спору

1. на стороні відповідача - ОСОБА_1 м.Волноваха

2. на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю „Донбаскераміка” с.Трудове

3. на стороні позивача - ОСОБА_2 м.Макіївка

Предмет спору: стягнення матеріальної шкоди в порядку регресу 12776,67 грн.

За участю представників:

від позивача: Бичков В.М.- дов.

від відповідача: не зявились.

треті особи: не зявились.

У судових засіданнях на підставі ст.77 ГПК України оголошувалась перерва: 24.01.2011р. до 08.02.2011р., 21.02.2011р. до 02.03.2011р.

СУТЬ СПОРУ:

Відкрите акціонерне товариство „Українська страхова компанія „Дженералі гарант” м.Київ в особі Донецької філії ВАТ „УСК „Дженералі гарант” м.Донецьк звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Закритого акціонерного товариства Страхової компанії „ВУСО” м.Донецьк про стягнення матеріальної шкоди в порядку регресу 12776,67 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на страховий акт №88127 від 01.12.2007р.; заяву №88127 від 18.09.2007р.; поліс добровільного страхування транспортного засобу, водія та пасажирів від нещасних випадків, цивільної відповідальності №19-3393189 від 21.01.2007р.; постанову Волноваського районного суду Донецької області №3-6160(2007) від 25.01.2008р.; довідку №3461 від 16.09.2007р.; посвідчення водія та технічний паспорт - ОСОБА_2; протокол огляду транспортного засобу від 27.09.2007р.; висновок спеціаліста №667/67 експертного автотоварознавчого дослідження по факту заподіяння матеріальної шкоди власнику автомобіля від 30.09.2007р. з додатками; платіжні доручення №3558 від 11.12.2007р., №3126 від 09.12.2007р.; лист №2566 від 21.11.2008р.; повідомлення про вручення поштового відправлення від 21.11.2008р.

У судових засіданнях позивач вимоги підтримав.

Листом б/н від 08.02.2011р. позивач повідомив про той факт, що Закрите акціонерне товариство „Страхова компанія „ВУСО” змінило назву на Приватне акціонерне товариство „Страхова компанія „ВУСО”. Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що ПАТ „СК „ВУСО” є правонаступником ЗАТ „СК „ВУСО”. Таким чином, фактично відбулась реорганізація відповідача шляхом його перетворення з одного субєкта господарювання (ЗАТ „СК „ВУСО”, ЄДРПОУ 31650052) в інший (ПАТ „СК „ВУСО”, ЄДРПОУ 31650052). Враховуючи викладене, той факт, що Приватне акціонерне товариство „Страхова компанія „ВУСО” є правонаступником Закритого акціонерного товариства „Страхова компанія „ВУСО”, тобто є учасником спірних правовідносин, керуючись статтею 25 ГПК України, суд дійшов висновку щодо необхідності замінити відповідача на його правонаступника - Приватне акціонерне товариство „Страхова компанія „ВУСО”.

Відповідач проти позову заперечив, посилаючись на проведення між сторонами взаємозаліку на спірну суму. Разом з цим, доказів здійснення взаємозаліку відповідачем у справу не надано.

Ухвалами господарського суду Донецької області від 16.12.2010р. та від 12.01.2011р. до участі у справі було залучено третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору:

1. на стороні відповідача - ОСОБА_1 м.Волноваха

2. на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю „Донбаскераміка” с.Трудове

3. на стороні позивача - ОСОБА_2 м.Макіївка

Треті особи у жодне судове засідання не прибули, вимоги ухвал суду не виконали, пояснень по суті спору не надали.

В ході розгляду справи, ухвалою від 16.12.2010р. було витребувано у Волноваського районного суду Донецької області про направлення на адресу Господарського суду Донецької області справи №3-6160(2007) про притягнення до адміністративної відповідальності за ст.124 КУАП ОСОБА_1 Волноваський районний суд Донецької області адміністративну справу не надіслав, відповідь не надав.

Процесуальний строк розгляду спору продовжувався в порядку ст.69 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд ВСТАНОВИВ:

07.09.2007р. біля 13:30 год. в м. Донецьку по пр.Мира сталася дорожньо-транспортна пригода зіткнення автомобіля „Daewoo” д/н НОМЕР_4 (далі по тексту Део), під керуванням власника автомобіля ОСОБА_2 та автомобіля ВАЗ д/н НОМЕР_3 (далі по тексту ВАЗ), який належить ТОВ „Донбаскераміка”, під керуванням ОСОБА_1

Постановою Волноваського районного суду Донецької області від 25.01.2008р. №3-6160(2007), копія якого міститься у справі, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді сплати штрафу у сумі 68 грн.

Між позивачем та ОСОБА_2, який є власником автомобіля Део, укладено поліс добровільного страхування транспортного засобу, водія та пасажирів від нещасних випадків, цивільної відповідальності №19-3393189 від 21.01.2007р. (далі по тексту Договір). Строк дії Договору встановлено з 21.01.2007р. по 20.01.2008р., тобто у момент настання ДТП пошкоджений автомобіль Део був застрахований.

За даним Договором застрахований пошкоджений автомобіль Део, страховим випадком є, у тому числі, пошкодження чи знищення транспортного засобу або його частин внаслідок ДТП.

Відповідно до висновку спеціаліста №667/67 експертного автотоварознавчого дослідження по факту заподіяння матеріальної шкоди власнику автомобіля від 30.09.2007р. з додатками, вартість відновлювальних робіт пошкодженого автомобіля Део у загальному розмірі склала 13962, 94 грн.

Вартість проведеного вищевказаного дослідження по факту заподіяння матеріальної шкоди власнику автомобіля склала 300,00 грн.

Відповідно до страхового акта №88127 від 01.12.2007р. та розрахунку виплати, сума страхового відшкодування, з урахуванням франшизи (578,43 грн.), зносу запчастин (2,5%) за кожний місяць та строком експлуатації (7,23 місяці), яка повинна бути сплачена позивачем внаслідок настання ДТП, склала 12695, 43 грн.

Разом з цим, згідно наданого позивачем розрахунку суми позову, до вказаної вище суми помилково включена вартість ковпака колеса 218,76 грн.

Таким чином, згідно наданого розрахунку суми позову, позивач зазнав витрат із страхового відшкодування у сумі 12476, 67 грн. (12695,43 грн. по страховому акту мінус помилково включена до розрахунку вартість ковпака колеса у розмірі 218,76 грн.) та із сплати вартості проведення експертного дослідження у сумі 300,00 грн.

Таким чином, внаслідок настання ДТП, на підставі Договору, на підставі заяви про виплату страхового відшкодування позивач зазнав витрат у загальному розмірі 12776, 67 грн., в підтвердження чого в матеріалах справи наявна копія платіжних доручень №3558 від 11.12.2007р., №3126 від 09.12.2007р.

Враховуючи вищенаведене та фактично понесені витрати на страхове відшкодування, позивач звернувся до відповідача із претензією №240/10 від 09.03.2010р., в підтвердження чого в матеріалах справи наявні копії повідомлення про вручення поштового відправлення від 11.03.2010р. та поштової квитанції №6365 від 11.03.2010р.

Посилаючись на невиплату суми страхового відшкодування відповідачем, позивач звернувся до суду та просить стягнути 17661, 00 грн. (за мінусом суми франшизи в розмірі 510 грн., яка на момент розгляду справи є сплаченою) у примусовому порядку.

Згідно статті 27 Закону України „Про страхування” до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Статтею 993 Цивільного кодексу України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до п.1 ст.1191 цього ж кодексу, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, а остання звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоду завдано не з її вини.

Згідно частини 2 статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно зі статтею 1187 Цивільного кодексу України та пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного суду України від 27 березня 1992 року № 6 “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” (зі змінами та доповненнями) під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав. Джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного рухові автомобіля). Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки й не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор тощо).

З матеріалів справи, у тому числі з постанови Волноваського районного суду Донецької області від 25.01.2008р. №3-6160(2007), копія якої міститься у справі, вбачається, що ДТП сталося саме з вини третьої особи ОСОБА_1, який на момент скоєння ДТП знаходився у відносинах з ТОВ „Донбаскераміка”.

Відповідно до матеріалів справи, ОСОБА_1, порушив п.13.1 Правил дорожнього руху України, його дії знаходились у причинному звязку з виникненням зіткнення транспортних засобів автомобіля Део та ВАЗ.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що у відповідності до приписів Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” між власником автомобіля ВАЗ ТОВ „Донбаскераміка” та відповідачем укладено Поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВВ/2885311 від 25.07.2007р. (далі по тексту Поліс).

Застрахованим транспортним засобом згідно Полісу є автомобіль ВАЗ (д/н НОМЕР_3).

Відповідно до Полісу, страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення обох представників сторін, господарський суд дійшов висновку, що під час настання ДТП ОСОБА_1 керував автомобілем ВАЗ на законних підставах.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що на час скоєння ДТП цивільна-правова відповідальність винної у скоєнні ДТП особи була застрахованою.

Згідно умов Полісу, ліміт відповідальності за заподіяну шкоду третім особам встановлений у розмірі 25000,00 грн. із франшизою 510,00 грн.

Згідно преамбули Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, цей Закон регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Відповідно до ст. 22 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Слід зазначити, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі, з вини іншої особи відшкодовується винною особою.

Статтею 37. 4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Як зазначено вище, відповідач по справі є страховиком винної у скоєнні ДТП та нанесенні збитків особи та не здійснював виплати страхового відшкодування безпосередньо потерпілій особі.

Згідно підпункту 38.1.1. п. 38.1. ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду: а) якщо він керував транспортним засобом у стані сп'яніння під впливом алкоголю, наркотичних, психотоксичних чи інших одурманюючих речовин; б)якщо він керував транспортним засобом без права на керування транспортним засобом відповідної категорії; в) якщо він після дорожньо-транспортної пригоди самовільно залишив місце пригоди чи ухилився від проведення в установленому порядку перевірки, констатуючої дію алкогольних напоїв, наркотичних чи інших одурманюючих речовин, чи споживав ці речовини після дорожньо-транспортної пригоди до відповідної констатуючої перевірки; г)якщо дорожньо-транспортна пригода визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху; д) якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.

З огляду на наведені вище приписи, якщо страхувальник або водій забезпеченого транспортного засобу, який спричинив ДТП, повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2. п. 33.1. ст. 33 даного Закону, то до страховика, що виплатив страхове відшкодування потерпілій та застрахованій ним особі, переходить право регресного позову до страховика, який застрахував відповідальність особи, що спричинила дорожньо-транспортну пригоду.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що до позивача по справі, як страховика, який виплатив страхове відшкодування за Договором, перейшло право регресного позову до страховика (відповідача по справі), який застрахував відповідальність особи, що спричинила дорожньо-транспортну пригоду.

Відповідно до п.12.1 ст. 12 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

З аналізу вищенаведеного вбачається, що відшкодування шкоди у розмірі еквівалентної розміру суми франшизи покладається на страхувальника за Полісом страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Позивач звернувся до господарського суду Донецької області з вимогою стягнути з відповідача суму завданої матеріальної шкоди в порядку регресу у розмірі 12776, 67 грн.

Згідно наданого позивачем розрахунку суми позову, ця сума розрахована без врахування суми франшизи за Полісом, сплата якої покладається на страхувальника за Полісом ТОВ „Донбаскераміка”.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищевикладене, шляхом оцінки всіх матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, у розмірі 12266, 67 грн. (сума понесених витрат внаслідок настання ДТП 12776, 67 грн. мінус сума франшизи за Полісом 510,00 грн.).

Судові витрати розподіляються у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України,

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст. 85 Господарського процесуального Кодексу України.

На підставі Конституції України, ст.ст. 526, 993, 1166, 1187, 1191 Цивільного кодексу України, ст.ст. 67, 193 Господарського кодексу України, Закону України “Про страхування”, Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, керуючись ст.ст.1, 4-2, 4-3, 21, 22, 25, 27, 31, 33, 35, 42, 43, 44, 49, 69, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства „Українська страхова компанія „Дженералі гарант” м.Київ в особі Донецької філії ВАТ „УСК „Дженералі гарант” м.Донецьк задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства Страхової компанії „ВУСО” (83055, м.Донецьк, вулПостишева, 60, ЄДРПОУ 31650052) на користь Відкритого акціонерного товариства „Українська страхова компанія „Дженералі гарант” м.Київ в особі Донецької філії ВАТ „УСК „Дженералі гарант” м.Донецьк (83000, м.Донецьк, вул.Челюскінцев, 55-в; ЄДРПОУ 24812547; п/р 2650601518338 в Донецькій філії ВАТ „Укрексімбанк”, МФО 334817) суму завданої матеріальної шкоди в порядку регресу у розмірі 12266, 67 грн., 122,67 грн. державне мито, 226, 58 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В залишковій частині вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дати його прийняття.

Повний текст рішення підписано 04.03.2011р.

Суддя Сгара Е.В.