Рішення № 14214381, 14.03.2011, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" березня 2011 р.

Справа № 07/186-38 за позовом Підприємця ОСОБА_1, Донецька область, м. Єнакієво

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торчин-мясозавод», Луцький район, смт. Торчин

про стягнення 34800грн.

Суддя Суряк О.Г.

Представники :

від позивача : н/з

від відповідача : Волкова Ю.Ф., довіреність від 01.02.2011р.

Суть спору: Позивач Підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Торчин-мясозавод»34800грн. заборгованості за непоставлений товар згідно договору №40 від 22.07.2008р.

Позивач в судове засідання не зявився, проте на адресу суду направив клопотання в якому просить суд розглядати справу у його відсутності та надав докази направлення відповідачу належно завірених копій документів доданих до матеріалів справи.

Представник відповідача в судовому засіданні та у клопотанні від 14.03.2011р. визнав суму позовних вимог, пояснивши, що несплата заборгованості виникла у звязку із реорганізацією товариства переходу права власності до нових учасників, втратою первинних бухгалтерських документів. Одночасне звернення різних кредиторів з вимогами щодо сплати заборгованості, яка виникла в результаті господарської діяльності попереднього складу учасників, призвело до неможливості її погашення відразу в повному обсязі. Просив розстрочити виконання рішення суду терміном на шість місяців.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив наступне:

22.07.2008року між Підприємцем ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торчин-мясозавод»укладено договір №40.

Відповідно до п.1.1 договору Товариство з обмеженою відповідальністю «Торчин-мясозавод»(Продавець) продає та передає у власність, а Підприємець ОСОБА_1 (Покупець) купує товар: мясо, мясопродукти та субпродукти яловичі, свинні, сало свиняче, шкірку свинячу.

Згідно з п.3.2. договору розрахунки за поставлений товар здійснюються платіжними дорученнями на умовах попередньої оплати вартості замовленого товару, шляхом перерахування коштів на рахунок Продавця, або в готівковому порядку, шляхом внесення коштів в касу Продавця.

Позивач виконав умови договору в повному обсязі, перечисливши відповідачу за товар 210000грн., що підтверджується платіжними дорученнями №46 від 24.07.2008р., №47 від 21.10.2008р., №89 від 27.10.2008р.

Проте, відповідач свої зобовязання по договору виконав частково, поставивши позивачу мясопродукти тільки на суму 133000грн., що підтверджується накладною №0000806 від 30.07.2008р. та товарно-транспортною накладною від 31.07.2008р.

Таким чином у відповідача виникла заборгованість перед позивачем за непоставлений товар в розмірі 77000грн.

Відповідач частково оплатив заборгованість у сумі 42200грн., що підтверджується платіжними дорученнями, доданими до матеріалів справи.

17.11.2009р. на адресу відповідача направлялася претензія з вимогою оплатити борг в сумі 34.800грн., яка залишена відповідачем без задоволення.

В силу ч.1, 7 ст.193 ГК України зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязань відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається.

На день розгляду спору основний борг відповідача становить 34800грн., не погашений, визнаний відповідачем, підтверджується матеріалами справи та підлягає до стягнення.

Водночас, враховуючи клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення, суд, з метою реального виконання рішення, зважаючи на ситуацію, що склалася на підприємстві, керуючись п.6 ст.83 ГПК України, вважає за можливе розстрочити виконання рішення в частині стягнення 34800грн. на три місяці з щомісячною сплатою рівними частинами.

Оскільки спір до розгляду в суді доведений з вини відповідача, судові витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, понесені позивачем, підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Враховуючи зазначене та керуючись, ст.193 ГК України, ст.ст. 44, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торчин-мясозавод»(Луцький район, смт. Торчин, вул. Д.Галицького, 16, код ЄДРПОУ 31370602, р/р26004235283001 в ВГРУ КБ «Приватбанк», МФО 303440) на користь Підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, р/НОМЕР_2 у філії відділу Промінвестбанку м. Єнакієва, МФО НОМЕР_3) 34800грн., а також 348грн. витрат по сплаті державного мита та 236грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнення заборгованості в розмірі 34800грн. розстрочити строком на три місяці з щомісячною сплатою рівними частинами.

Суддя О. Г. Сур'як