Постанова № 14213383, 01.02.2011, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

01.02.2011 р. 10:55Справа № 2а-32/11/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Зіньковського О.А., секретар судового засідання Васильєва А.Ю., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомВідкритого акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль", вул.Каботажний узвіз 18, м.Миколаїв, 54002;

доСпеціалізованої ДПІ по роботі з великими платниками податків у м.Миколаєві, вул.Чкалова 20, м.Миколаїв, 54017;

провизнання протиправними рішень;

за участю представників:

від позивача: Андреєва К.М., довіреність №09/81 від 31.12.10р.; Мітрофанова Т.П., довіреність №09/62 від 07.10.10р.;

від відповідача: Заяць А.М., довіреність №18695/9/10-021 від 28.09.10р.;

Відкрите акціонерне товариство “Миколаївська теплоелектроцентраль” (позивач) звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з роботі з великими платниками податків (відповідач) з адміністративним позовом про:

- визнання протиправним рішень відповідача від 29.12.10р. про визначення позивачу сум податкових зобов'язань (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій):

- №00002639/0 - податку на прибуток у розмірі 2658628,00грн., штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 2068735,80грн., всього 4727363,80грн.;

- №00002739/0 - в частині штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1953,00грн;

- №00002839/0 - в частині штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 25858,74грн.

- визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №00002639/0 від 29.12.10р. про визначення позивачу сум податкових зобов'язань з податку на прибуток у розмірі 2658628,00 грн., штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 2068735,80грн., всього 4727363,80грн.;

- визнання частково нечинним податкового повідомлення-рішення №00002739/0 від 29.12.10р. про визначення позивачу сум штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1953,00грн.;

- визнання частково нечинним податкового повідомлення-рішення №00002839/0 від 29.12.10р. про визначення позивачу сум штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 25858,74грн.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали повністю з підстав зазначених в позовній заяві, додаткових поясненнях, наданих доказах та відповідній судовій практиці (а.с.5-9, 14-16, 92-110).

Представник відповідача позов не визнав, зазначив, що рішення прийнятті відповідачем у відповідності до чинного законодавства (а.с.78-81).

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи суд, -

встановив:

Відповідачем проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.09р. по 30.06.10р. За наслідками перевірки був складений акт від 17.12.10р. №1355/39/30083966 (а.с.32-71). На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем буди прийняті повідомлення-рішення, що є предметом оскарження (а.с.29-31).

Відповідачем зазначені в Акті перевірки від 17.12.10р. наступні порушення законодавства.

1

- в порушення абзацу “б” пп.12.1.5. п.12.1, ст.12 Закону України від 28.12.94р. №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено заниження податку на прибуток всього у сумі 2658628грн., у тому числі по періодах: І квартал 2010 року на 2076962грн., півріччя 2010р. на 2658628грн., у тому числі за 2 квартал на 581666грн. (п.3.1.1., п.3.1.4 Акту перевірки);

- в порушення пп.7.4.1, п.7.4. ст.7 Закону від 03.04.97р. №168/97-ВР “Про податок на додану вартість” позивачем завищено суму податкового кредиту на загальну суму 3905грн. (п.п.3.2.2, 3.2.3 Акту перевірки);

- занижено суму збору за спеціальне використання водних ресурсів: з поверхневих об'єктів всього у сумі 71065,97грн. (п. 3.5.1.4 Акту перевірки).

В обґрунтування наведених висновків щодо заниження податку на прибуток, відповідач послався на відповідні судові рішення:

- рішення господарського суду Миколаївської області від 23.11.09р. по справі №16/247/09, яким позов ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” в особі Миколаївської філії Дочірньої компанії Газ України НАК “Нафтогаз України” задоволено частково і стягнено з позивача заборгованість в розмірі 8307847,84грн. За результатами апеляційного перегляду, крім основної заборгованості стягнено інфляційні витрати та 3% річних (постанова Одеського апеляційного господарського суду від 09.02.10р. у справі №16/247/09);

- рішення господарського суду Миколаївської області від 29.04.10р. у справі №17/3/10 (а.с.17-20), яким з позивача на користь ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” в особі Миколаївської філії Дочірньої компанії «Газ України»НАК “Нафтогаз України” стягнено за договором №08-09/ТЕ/- 45 від 30.09.08р. основну заборгованість у розмірі 945645,07грн., збитки від інфляції у розмірі 456978,71грн., 3% річних у розмірі 77195,86грн.; за договором №08-09/БО/-45 від 30.09.08р. основну заборгованість у розмірі 1381017,54грн., збитки від інфляції у розмірі 95092,32грн., 3% річних у розмірі 35338,20грн., держмита 23460,97грн. та 212грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Абзацом “б” пп.12.1.5 Закону “Про оподаткування прибутку підприємств” передбачено, що платник податку-покупець зобов'язаний збільшити валові доходи на суму непогашеної заборгованості (її частини), визнаної у порядку досудового врегулювання спорів або судом, у податковому періоді, на який припадає 30-й календарний день від дня прийняття рішення судом про визнання (стягнення) такої заборгованості (її частини).

З наведених підстав Відповідач зробив висновок, про порушення позивачем абзацу “б” пп.12.1.5. п.12.1, ст.12 Закону від 28.12.94р. “Про оподаткування прибутку підприємств”, а саме невключення до складу валових доходів сум непогашеної заборгованості (її частини), визнаної судом, що призвело до заниження валових доходів позивача за півріччя 2010р. в розмірі 10634510,45грн., в т.ч. І кв. 2010р. у розмірі 8307847,84грн., II кв. 2010р. у розмірі 2326662,61грн.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази в межах позовних вимог, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з наступних підстав.

Згідно з пп.4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону України від 28.12.94 №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" валовий дохід включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг). При цьому пп.4.2.1 п.4.2 ст.4 Закону передбачено, що до складу валового доходу не включаються суми податку на додану вартість, отримані (нараховані) платником податку на додану вартість, нарахованого на вартість продажу товарів (робіт, послуг), за винятком випадків, коли підприємство-продавець не є платником податку на додану вартість.

В Акті перевірки від 17.12.10р. зазначені суми занижених валових доходів із включенням до їх розміру податку на додану вартість, що не відповідає вимогам вищезазначених положень Закону України від 28.12.94 №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств".

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 29.04.10р. у справі №17/3/10 (з урахуванням ухвали від 31.05.10р. у справі №17/3/10 про виправлення описок) з позивача було стягнуто основну заборгованість у розмірі 945645,07грн., збитки від інфляції у розмірі 456 978,71грн., 3% річних у розмірі 77195,86грн.; за договором №08-09/БО/-45 від 30.09.08р. основну заборгованість у розмірі 1381017,54грн., збитки від інфляції у розмірі 95 092,32грн., 3% річних у розмірі 35338,20грн., держмита 23460,97грн. та 212грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Крім того, зазначеним судовим рішенням було розстрочено сплату боргу в сумі 945645,07грн. на дванадцять місяців, починаючи з 01.06.10р. по 01.05.11р. з оплатою в сумі 25000грн. щомісячно, а з 01.05.11р. по 01.06.11р. в сумі 670645,07грн. Основний борг за договором №08-09/БО/-45 від 30.09.08р.в сумі 1381017,54грн. розстрочено на дванадцять місяців, починаючи з 01.06.10р. по 01.05.11р. з оплатою в сумі 25000грн. щомісячно, а з 01.05.11р. по 01.06.11р. в сумі 1106017,54грн.

2

У справі №16/247/09 в межах якої з позивача було стягнено основний борг у розмірі 8307847,84грн., 258800,64грн. - інфляційних витрат, 126116,18грн. - 3% річних, 25500грн. - держмита та 236грн. - витрат на ІТЗ судового процесу, судом також була надана розстрочка виконання рішення. Так, згідно з ухвалою від 18.06.10р. у справі №16/247/09 господарського суду Миколаївської області виконання постанови Одеського апеляційного господарського суду від 09.02.10р. (якою було стягнено з позивача заборгованість та штрафні санкції) розстрочено на два роки у відповідності до затвердженого графіку на термін з липня 2010р. по червень 2012р. включно.

Відповідно до пп.12.1.5 п.12.1 ст.12 Закону “Про оподаткування прибутку підприємств” платник податку - покупець зобов'язаний збільшити валові доходи на суму непогашеної заборгованості (її частини), визнаної у порядку досудового врегулювання спорів або судом, у податковому періоді, на який припадає перша з подій:

а) або 90-й календарний день від дня граничного строку погашення такої заборгованості (її частини), передбаченого договором або визнаною претензією;

б) або 30-й календарний день від дня прийняття рішення судом про визнання (стягнення) такої заборгованості (її частини).

Системний аналіз зазначених правил свідчить про те, що у випадку прийняття судом рішення про стягнення заборгованості визначення податкового періоду, на який припадає подія, передбачена абзацом “б” пп.12.1.5 п.12.1 ст.12 Закону “Про оподаткування прибутку підприємств”, відбувається з урахуванням дати набуття судовим рішенням законної сили.

При цьому, згідно з пп.12.1.5 п.12.1 ст.12 Закону “Про оподаткування прибутку підприємств” строки, визначені абзацом “б” цього підпункту, застосовуються незалежно від того, чи розпочав державний виконавець або особа, прирівняна до нього згідно із законом, заходи із примусового стягнення боргу чи ні. Зміст зазначеного правила свідчить про те, що визначення строку збільшення покупцем валового доходу нерозривно пов'язано з реальною можливістю виконання судового рішення незалежно від того, чи почалось його фактичне виконання.

Отже визначені у абзаці “б” пп.12.1.5 п.12.1 ст.12 Закону “Про оподаткування прибутку підприємств” строки збільшення валового доходу обумовлені двома чинниками у сукупності: по-перше, датою стягнення судом заборгованості з покупця та, по-друге, датою настання можливості прийняття заходів із примусового стягнення боргу за судовим рішенням, що набрало чинності.

Відповідно до ст.115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються в порядку, встановленому Законом “Про виконавче провадження”.

Виходячи зі змісту ст.1 Закону “Про виконавче провадження”, виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів, які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, а також рішеннями, що підлягають примусовому виконанню.

За загальним правилом, строк, зазначений у абзаці “б”пп.12.1.5 п.12.1 ст.12 Закону “Про оподаткування прибутку підприємств” збігається з датою набрання судовим рішенням чинності. Проте, відповідно до ст.121 ГПК України господарський суд має право за заявою сторони, державного виконавця, або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Згідно з п.1.2 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 12.09.96р. №02-5/333 “Про деякі питання практики застосування ст.121 ГПК України”, відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається судом. Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись судом.

Таким чином, застосовуючи відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд визначив новий строк виконання зобов'язання в цілому (при відстроченні) чи нові конкретні строки виконання кожної частини боргу (при розстроченні). При цьому лише настання цих нових строків є підставою для примусового виконання судового рішення щодо усього боргу чи кожної конкретної частини суми боргу, що підлягає стягненню.

Відповідно до ст.21 Закону “Про виконавче провадження” для виконання судових рішень у частині майнових стягнень строки пред'явлення виконавчих документів до виконання встановлюються з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення.

Згідно з роз'ясненнями ДПА України, що були опубліковані у “Віснику податкової служби України” (№16'2002, с.37), у разі надання судом відстрочення сплати боргу збільшення валового

3

доходу згідно з пп.12.1.5 п.12.1 ст.12 Закону “Про оподаткування прибутку підприємств” відбуватиметься у разі, якщо після закінчення терміну відстрочки та трьох місяців, встановлених Законом “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, платник податку протягом тридцяти днів не звернеться з заявою до суду про визнання боржника банкрутом.

Отже, відповідно до наданого роз'яснення податковий орган певною мірою визнав, що питання настання строків для збільшення валового доходу за пп.12.1.5 п.12.1 ст.12 Закону “Про оподаткування прибутку підприємств” вирішується з урахуванням визначених судом відповідно до положень ГПК України нових строків виконання обов'язку щодо сплати боргу.

Крім того, у листі ДПА України від 18.11.04р. №10437/6/15-1116 зазначено, що у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією. При укладанні мирової угоди, якою передбачено розстрочення платежу за договором поставки газу, для сторін договору встановлюються нові права та зобов'язання, які відмінні від попереднього договору, а для заборгованості встановлюються нові строки сплати. При цьому, уклавши мирову угоду, кредитор і дебітор визнають існування заборгованості у певних розмірах та досягають згоди щодо нових термінів її погашення. На 30-й календарний день від прийняття рішення (дати набрання законної сили) у дебітора (боржника), який уклав мирову угоду з кредитором до цієї дати, відсутня сума непогашеної заборгованості (її частини), оскільки діють терміни сплати, передбачені мировою угодою. У зв'язку з цим, у разі непогашення заборгованості, валовий дохід дебітора (боржника) збільшується за датою термінів погашення заборгованості, визначених мировою угодою.

Зазначеним роз'ясненням податковий орган також підтвердив, що набрання законної сили рішенням, на підставі якого стягнено заборгованість, не є єдиним фактором, що обумовлює збільшення валового доходу у платника податку-покупця за наявності інших обставин, які встановлюють нові строки виконання обов'язку з погашення заборгованості.

З урахуванням викладеного вище суд вважає, що такий порядок визначення строків для збільшення валового доходу повинен застосовуватися і при наданні господарським судом боржнику - платнику податків (покупцю) розстрочення виконання судового рішення, оскільки у цьому випадку реальна можливість виконання судового рішення щодо кожної визначеної судом частки боргу виникає саме у зв'язку з її несплатою у встановлений судом строк.

Крім того, суд бере до уваги, що відповідно до статті 4 Податкового кодексу України податкове законодавство ґрунтується, крім інших, на презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обовязків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

У зв'язку з зазначеним, суд дійшов висновку, що висновки про порушення Позивачем абзацу “б” пп.12.1.5 п.12.1, ст.12 Закону від 28.12.94р. №334/94-ВР “Про оподаткування прибутку підприємства” є помилковими та базуються на хибному тлумаченні положень закону й тому податкове повідомлення-рішення №00002639/0 від 29.12.10р. підлягає визнанню протиправним.

Судом також встановлено, що ухвалою господарського суду Миколаївської області від 22.04.02р. порушено провадження у справі №4/110 про визнання банкрутом позивача, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, строк виконання яких настав до дня порушення справи про банкрутство. У зв'язку із включенням позивача до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у погашенні заборгованості у відповідності до Закону "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" від 23.06.05р. №2711-ІV, провадження у справі про банкрутство позивача триває у попередньому засіданні в процедурі розпорядження майном боржника. При цьому термін проведення попереднього засідання та процедури розпорядження майном боржника продовжено на строк, що відповідає строку процедури погашення заборгованості, визначеному п.3.4 ст.3 Закону 2711-IV.

Частиною 4 ст.12 Закону "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14.05.92р. №2343-ХП встановлено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Суд також бере до уваги, що згідно з частиною 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди

4

перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суд незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, перевіряє їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів суду в повній мірі законність, обґрунтованість та пропорційність прийнятих рішень.

У зв'язку з цим позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 11, 158, 160-163 КАС України, адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправними рішення Спеціалізованої Державної Податкової Інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Миколаєві від 29.12.2010р. про визначення Відкритому Акціонерному Товариству “Миколаївська теплоелектроцентраль” сум податкових зобов'язань (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій):

- №00002639/0 - податку на прибуток у розмірі 2658628,00грн., штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 2068735,80грн., всього 4727363,80грн.;

- №00002739/0 - в частині штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1953,00грн;

- №00002839/0 - в частині штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 25858,74грн.

3. Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення №00002639/0 від 29.12.2010р. про визначення Відкритому Акціонерному Товариству “Миколаївська теплоелектроцентраль” сум податкових зобов'язань з податку на прибуток у розмірі 2658628,00грн., штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 2068735,80грн., всього 4727363,80грн.;

- частково нечинним податкове повідомлення-рішення №00002739/0 від 29.12.2010р. про визначення Відкритому Акціонерному Товариству “Миколаївська теплоелектроцентраль” сум штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1953,00грн.;

- частково нечинним податкове повідомлення-рішення №00002839/0 від 29.12.2010р. про визначення Відкритому Акціонерному Товариству “Миколаївська теплоелектроцентраль” сум штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 25858,74грн.

4. Присудити з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль" (код ЄДРПОУ 30083966) суму сплаченого судового збору в розмірі 3грн. 40коп.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 254 КАС України.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого КАС України, якщо таку заяву не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанову може бути оскаржено в порядку передбаченому статтями 185, 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського адміністративного апеляційного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі проголошення у судому засіданні вступної та резолютивної частини постанови, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О. А. Зіньковський

постанова складена у повному обсязі

03.02.2011р.

5