Постанова № 14213213, 18.02.2011, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2011 року м. Запоріжжя Справа № 2а-0870/579/11

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Янюк О.С.,

при секретарі судового засідання Пекній Т.В.,

за участю представників:

позивача - Біскупського В.Г. (довідка з ЄДРПОУ АА №260200 від 20.05.2010);

Волохіної Я.О. (довіреність від 26.01.2011 №100);

Грозен Л.М. (довіреність від 15.02.2011 №185);

відповідача -Лабура М.Г. (довіреність від 20.08.2010 №45)

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовною заявою Державного підприємства «Міжнародний аеропорт Запоріжжя»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

27.01.2011 Державне підприємство «Міжнародний аеропорт Запоріжжя» (далі ДП «Міжнародний аеропорт Запоріжжя», позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) із позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя (далі ДПІ у Шевченківському районі м.Запоріжжя, відповідач), в якому просить визнати нечинним податкове повідомлення-рішення від 18.10.2010 №0002261501/2 зі сплати авансового внеску з податку на прибуток у сумі 4453,00 грн. та штрафних санкцій на суму 39588,00 грн.

У судовому засіданні представники позивача позов підтримали та надали пояснення, аналогічні викладеним в адміністративному позові. Зокрема вказують, що відповідачем необґрунтовано застосовано штрафні санкції за порушення позивачем п.1.9 ст.1, пп.7.8.2 п.7.8 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки позивачем до Державного бюджету сплачено частину чистого прибутку, а не дивіденди. Крім того, зазначають, що частина чистого прибутку (доходу) сплачується до бюджету наростаючим підсумком щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2009 році у строки, встановлені для сплати податку на прибуток. Вказують, що позивач сплатив частину чистого прибутку (доходу) та вніс авансовий внесок з податку на прибуток за 9 місяців 2009 року та за 2009 рік у строки передбачені пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Ураховуючи викладене просять позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив, надали пояснення аналогічні викладеним у письмових запереченнях від 15.02.2011. Зазначає, що перевіркою встановлено, що позивач здійснив виплату частини прибутку (доходу), що відраховується до державного бюджету без попередньої авансової сплати податку на прибуток у розмірі 25відсотків від суми сплаченої частини прибутку, що тягне за собою накладення штрафних санкцій згідно з пп. 17.1.9 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Таким чином, відповідачем правомірно було винесено податкове повідомлення-рішення застосовані до позивача штрафні (фінансові) санкції. Просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

На підставі ст.160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши надані документів, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлені наступні обставини.

Згідно із загальними положеннями статуту ДП «Міжнародний аеропорт Запоріжжя», затвердженого наказом Міністерства транспорту та звязку України від 27.11.2009 №1222 та зареєстрованого 10.12.2009 Виконавчим комітетом Запорізької міської ради Запорізької області, позивач є державним унітарним підприємством.

16.10.2009 та 28.01.2010 позивач разом із деклараціями з податку на прибуток підприємства за 3 квартали 2009 року та за 2009 рік подав до ДПІ у Шевченківському районі м.Запоріжжя розрахунки частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету за результатами щоквартальної фінансово-господарської діяльності, в яких зазначив частину чистого прибутку, що підлягає сплаті за 3 квартали 2009 року в сумі 61364,00 грн. та за 2009 рік у сумі 17811,00грн.

Платіжним дорученням від 17.11.2009 №1354 позивач сплатив частину чистого прибутку (доходу) за 9 місяців 2009 року у розмірі 61365,46 грн. Відповідно до платіжного доручення від 16.02.2010 № 128 на суму 9206,75 грн. ДП«Міжнародний аеропорт Запоріжжя» здійснив часткову сплату частини чистого прибутку за 2009рік. Крім того, листом від 15.02.2010 №128 позивач звернувся до відповідача із проханням про перенесення переплати з податку на прибуток в сумі 8604,25 грн. на рахунок частини чистого прибутку, які належать до сплати до Державного бюджету за 2009 рік.

Посадовими особами ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя 17.05.2010 проведено невиїзну документальну перевірку платника податку на прибуток ДП«Міжнародний аеропорт Запоріжжя».

За результатами перевірки складено акт від 17.05.2010 №380/1501/01130561 про результати невиїзної документальної перевірки платника податку на прибуток (далі Акт), у якому зафіксовані порушення, зокрема, п.1.9 ст.1, пп. 7.8.2. п. 7.8. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 №334/94-ВР (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі Закон №334/94-ВР), а саме: несвоєчасна сплата підприємством позивача авансового внеску з податку на прибуток при виплаті частини чистого прибутку за 3 квартали 2009 року в сумі 15341,00 грн. та за 2009 рік в сумі 4453,00 грн. Зазначений Акт був підписаний позивачем із запереченнями.

На підставі Акту перевірки ДПІ у Шевченківському районі м.Запоріжжя було винесено податкове повідомлення-рішення від 27.05.2010 №0002261501/0, яким позивачу нараховано 4453,00 грн. за основним платежем та 39588,00 грн. за штрафними санкціями.

Не погодившись із вищевказаним податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржив його у адміністративному порядку, за результатами якого скарги позивача були залишені без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 27.05.2010 №0002261501/0 залишено без змін.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями позивач звернувся до суду.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно із п. 1.9 ст. 1 Закону №334/94-ВР під дивідендом розуміється платіж, який здійснюється юридичною особою - емітентом корпоративних прав чи інвестиційних сертифікатів на користь власника таких корпоративних прав (інвестиційних сертифікатів) у зв'язку з розподілом частини прибутку такого емітента, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.

До дивідендів прирівнюється також платіж, який здійснюється державним некорпоратизованим, казенним чи комунальним підприємством на користь відповідно держави або органу місцевого самоврядування у зв'язку з розподілом частини прибутку такого підприємства, платіж, який виплачується власнику сертифіката фонду операцій з нерухомістю в результаті розподілу доходу фонду операцій з нерухомістю. При цьому наявність чи відсутність прибутку, розрахованого згідно з правилами податкового обліку, не може впливати на прийняття чи неприйняття рішення щодо нарахування дивідендів.

Таким чином, до дивідендів прирівняно платежі, які здійснюються підприємством, засновником якого є виключно держава або місцеві органи самоврядування, у вигляді частини чистого прибутку на користь держави або органу місцевого самоврядування.

Відповідно до пп. 7.8.2., п. 7.8. ст. 7 Закону №334/94-ВР крім випадків, передбачених підпунктом 7.8.5 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі ставки, встановленої пунктом 10.1 статті 10 цього Закону, нарахованої на суму дивідендів, призначених для виплати, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно із виплатою дивідендів.

Це правило поширюється також на державні некорпоратизовані казенні або комунальні підприємства, які зараховують суми дивідендів у розмірі, встановленому відповідно, державним або місцевим виконавчим органом, в управлінні якого знаходяться такі підприємства, відповідно до державного або місцевого бюджету, що є логічним, оскільки у цьому випадку як акціонери виступає держава чи місцеві органи влади в одній особі.

Прибуток платників податку, включаючи підприємства, засновані на власності окремої фізичної особи, оподатковується за ставкою 25 відсотків до об'єкта оподаткування (п.10.1 ст.10 Закону №334/94-ВР).

Водночас відповідно до ст. 59 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» від 26.12.2008 №835-VI державні унітарні підприємства (крім державного підприємства обслуговування повітряного руху України «Украерорух» відповідно до Закону України «Про приєднання України до Багатосторонньої угоди про сплату маршрутних зборів», а також державних підприємств «Міжнародний дитячий центр «Артек» і «Український дитячий центр «Молода гвардія») та їх об'єднання сплачують до Державного бюджету України частину чистого прибутку (доходу) в розмірі 15 відсотків. Частина чистого прибутку (доходу) сплачується до Державного бюджету України або місцевих бюджетів наростаючим підсумком щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2009 році у строки, встановлені для сплати податку на прибуток підприємств. Державні унітарні підприємства та їх об'єднання подають розрахунок частини чистого прибутку (доходу) разом з фінансовою звітністю, складеною відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, до органів Державної податкової служби у строки, передбачені для подання декларації з податку на прибуток. Порядок відрахування частини чистого прибутку (доходу) встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2009 року № 184 «Про порядок відрахування у 2009 році державними унітарними підприємствами та їх обєднаннями до державного бюджету частини прибутку (доходу)» встановлено, що відрахування у 2009 році державними унітарними підприємствами та їх обєднаннями до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) здійснюється відповідно до Порядку(далі Порядок №158), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2008 року № 158 з урахуванням вимог статті 59 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік».

Згідно п.2 Порядку №158 частина чистого прибутку (доходу) сплачується державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями до державного бюджету наростаючим підсумком щоквартальної фінансово-господарської діяльності за відповідний період у строк, встановлений для сплати податку на прибуток підприємств.

Пунктом 3 Порядку №158 встановлено, що частина чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету, визначається державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями відповідно до форми розрахунку, встановленої ДПА, та зазначається у декларації з податку на прибуток підприємств. Розрахунок частини чистого прибутку (доходу) разом з фінансовою звітністю, складеною відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, подається державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями до органів державної податкової служби у строк, передбачений для подання декларації з податку на прибуток підприємств.

Сплачена відповідно до цього Порядку частина чистого прибутку (доходу) зараховується на відповідні рахунки з обліку надходжень до загального фонду державного бюджету, відкриті в органах Державного казначейства (п.4 Порядку №158).

При зазначеному механізмі вказані відрахування здійснюються не будь-якому акціонеру, як передбачає Закон №334/94-ВР, а лише на рахунок державного або місцевих бюджетів, і не здійснюються на рахунки інших акціонерів.

Слід відмітити, що вказані платежі у вигляді частини прибутку (доходу) та платежі у вигляді дивідендів відрізняються один від одного: порядком нарахування, порядком сплати, а також базою для обчислення цих показників.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що дивіденди і частина прибутку (доходу) є хоч і подібні, але різні економічні категорії, які в першому випадку стосуються більшою мірою прав акціонерів, а в другому - зобов'язання емітента в першочерговому порядку забезпечити вимоги держави.

Тому суд вважає, що норми стосовно сплати авансових платежів, що передбачені в пункті 7.8 статті 7 Закону №334/94-ВР застосовуються лише під час обчислення дивідендів та платежів, що прирівняні до них згідно з пунктом 1.9 цього Закону, тобто платежів, що сплачують державні, некорпоратизовані, казенні чи комунальні підприємства і не поширюється на інших платників, які зобов'язані відповідно до Закону України про Державний бюджет України на відповідний рік сплачувати частину прибутку (доходу).

Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 №2181 (далі Закон №2181) визначено, що зазначений Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону №2181 передбачено, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Відповідно до пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону №2181 платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначеного у поданій ним податковій декларації протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого для подання податкової декларації.

Судом встановлено, що платіжним дорученням від 17.11.2009 року №1354 позивач сплатив частину чистого прибутку (доходу) за 9 місяців 2009 року у розмірі 61365,46 грн. Відповідно до платіжного доручення від 16.02.2010 № 128 на суму 9206,75 грн. ДП«Міжнародний аеропорт Запоріжжя» здійснив часткову сплату частини чистого прибутку за 2009рік. Крім того, листом від 15.02.2010 №128 позивач звернувся до відповідача із проханням про перенесення переплати з податку на прибуток в сумі 8604,25 грн. на рахунок частини чистого прибутку, які належать до сплати до Державного бюджету за 2009 рік. Таким чином, позивач здійснив сплату частини чистого прибутку (доходу) за 9 місяців 2009 року та за 2009 рік у порядку та строки встановлені законодавством.

Відповідно до пп. 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону №2181 у разі коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу). Сплата зазначеного штрафу не звільняє платника податків від адміністративної або кримінальної відповідальності та/або конфіскації таких товарів (продукції) або коштів відповідно до закону.

Проте, жодним нормативним актом не передбачено обовязку попереднього нарахування та сплати авансових внесків з частини чистого прибутку (доходу).

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що висновки, зроблені відповідачем в Акті є необґрунтованими, оскільки відповідачем помилково застосовані норми, які на позивача не поширюються, а тому спірне податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вище викладене, суд вважає, що відповідачем не доведена правомірність прийнятого рішення, а тому позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст.161-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Запоріжжя від 18.10.2010 №0002261501/2.

3.Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Міжнародний аеропорт Запоріжжя» (код ЄДРПОУ 01130561) судовий збір у розмірі 3,40грн. (три грн.40коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку,передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова в повному обсязі у відповідності до вимог ст. 160 КАС України оформлена і підписана 18.02.2011.

Суддя(підпис)О.С. Янюк

Постанова не набрала законної сили

СуддяО.С. Янюк