Постанова № 14212665, 01.03.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 березня 2011 р. справа № 2а/0570/2170/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 12:23

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Чучко В.М.

при секретаріА.В. Болхова

Донецькій окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чучко В.М. при секретарі Болховій А.В., за участю представників: позивача Лисак Т.Г. (довіреність від 31.12.2010 року № 1/2407), відповідача Килимника В.М. (довіреність від 03.09.2010 року, б/н), розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Добропіллявугілля» до Добропільської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство «Добропіллявугілля» (надалі ДП «Добропіллявугілля», позивач) звернулось до суду із позовом до Добропільської обєднаної державної податкової інспекції (далі Добропільська ОДПІ, відповідач) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 07.02.2011 року адміністративна справа № 2а-28250/10/0570 за позовними вимогами Державного підприємства «Добропіллявугілля» до Добропільської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень розєднані та виділені у самостійні провадження.

Згідно протоколу розподілу справи між суддями від 08.02.2011 року, адміністративна справа № 2а/0570/2170/2011 за позовом Державного підприємства «Добропіллявугілля» до Добропільської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 26.11.2010 року №0005001540 передана судді Чучко В.М.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до платіжного доручення від 19.08.2010 року № 2105 позивач сплатив грошові кошти в сумі 170171,78 грн. за збір за забруднення навколишнього природного середовища за другий квартал 2010 року по строку сплати на 19.08.2010 року. Проте відповідачем, без наявних правових підстав, платіж направлений у погашення податкового боргу за минулі податкові періоди, у звязку з чим податковим органом нараховано штрафні санкції відповідно до податкового повідомлення-рішення від 26 листопада 2010 року № 0005001540/0 на суму 66579,31 грн. З огляду на наведене, позивач вважає дії Добропільської ОДПІ з безпідставної зміни призначення платежу за платіжним документом та направлення коштів у рахунок погашення недоїмки за минулі періоди неправомірними, і тому позивач у судовому порядку просить визнати податкове повідомлення-рішення від 26.11.2010 року № 0005001540/0 на суму 66579,31 грн. недійсним.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, зазначив, що спірне податкове повідомлення-рішення винесене за результатами акту перевірки від 15.11.2010 року № 1266/15-1/32186934, відповідно до якого встановлено порушення відповідачем граничних термінів сплати до бюджету самостійно задекларованих та узгоджених сум податкових зобовязань, зокрема, за збір за забруднення навколишнього природного середовища. Тому Добропільською ОДПІ застосована штрафна санкція у розмірі 50% погашеної суми цього податкового боргу згідно податковому повідомленню-рішенню від 26.11.2010 року № 0005001540/0. Таким чином, відповідач вважає, що діяв у відповідності до приписів діючого законодавства, а тому відсутні правові підстави для задоволення позову.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Державне підприємство «Добропіллявугілля» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Добропільської міської ради 11 березня 2003 року. Відповідно до Довідки АБ № 032584 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) перереєстроване 26.04.2007 року за № 1260105 0022 000010 (свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 352408), ідентифікаційний код 32186934. ДП «Доборіллявугілля» перебуває на податковому обліку в Добропільській обєднаній державній податковій інспекції з 01.04.2003 року за № 620.

В період з 05.11.2010 року по 15.11.2010 року Добропільською ОДПІ проведена невиїзна документальна (камеральна) перевірка з питання порушення граничних термінів сплати до бюджету самостійно задекларованих та узгоджених сум податкових зобовязань зі збору за забруднення навколишнього природного середовища, з комунального податку Державним підприємством «Добропіллявугілля», код ЄДРПОУ 32186934, за період з 06.11.2009 року по 29.10.2010 року, про що складений Акт від 15.11.2010 року № 1266/15-1/32186934.

З огляду на Акт перевірки від 15.11.2010 року № 1266/15-1/32186934 вбачається, що він підписаний посадовими особами ДП «Добропіллявугілля» із запереченнями.

За результатами цієї перевірки Добропільською ОДПІ встановлено, що ДП «Добропіллявугілля» порушено граничні строки сплати податкових зобовязань зі збору за забруднення навколишнього природного середовища, які самостійно нараховані ДП «Добропілляіугілля», зокрема, згідно розрахунку за 9 місяців 2009 року від 06.11.2009 року № 9001734742 сума боргу в розмірі 133158,61 грн. сплачена із затримкою 273 днів 19.08.2010 року; згідно розрахунку за 2009 рік від 28.01.2010 року № 9002827305 сума боргу в розмірі 37013,17 грн. (від суми задекларованого податкового зобовязання в розмірі 220098,48 грн.) сплачена із затримкою 181 днів 19.08.2010 року. З огляду на зазначене, приймаючи до уваги факт не сплати самостійно визначеної суми зі збору за забруднення навколишнього природного середовища, на думку відповідача ДП «Добропіллявугілля» порушено п.п. 5.3.1 п.5.3 ст. 5 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі - Закон України № 2181-ІІІ, чинний на момент виникнення спірних правовідносин, далі судом застосовуватимуться нормативні акти України діючі на момент виникнення спірних правовідносин), п. 10 Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2008 року № 1050 та ст. 19 Декрету Кабінету Міністрів України від 20.05.1993 року № 56-93 «Про місцеві податки та збори». У звязку з неповним погашенням суми задекларованого податкового зобовязання в розмірі 220098,48 грн. (за Актом перевірки від 15.11.2010 року № 1266/15-1/32186934 - сплачено суму в розмірі 37013,17 грн.) не застосовуються штрафні санкції в розмірі 50 % на суму частково сплаченого (погашеного) податкового боргу. Таким чином, відповідно до пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України № 2181-ІІІ за затримку на 273 календарних дні граничного терміну сплати до бюджету самостійно узгодженої суми податкового зобовязання в розмірі 133158,61 грн. ДП «Добропіллявугілля» зобовязано сплатити штраф у розмірі 50% у сумі 66579,31 грн. (133158,61 грн. х 50%) до місцевого бюджету Світлівської сільської ради за кодом платежу 85 5008 02 11, про що винесене податкове повідомлення-рішення від 26.11.2010 року № 0005001540/0.

Як вбачається з матеріалів справи та не оспорюється відповідачем, позивачем перераховано грошові кошти у відповідності до платіжного доручення № 2105 від 19.08.2010 року на суму 170171,78 грн. з призначенням платежу: збір за забруднення навколишнього природного середовища за другий квартал 2010 року по строку сплати 19.08.2010 року.

Таким чином, відповідач самостійно використав зазначений вище платіж, сплачений у погашення поточного податкового зобовязання за другий квартал 2010 року, як джерело погашення податкового боргу за інший період за 9 місяців 2009 року (133158,61 грн.) та частково за 2009 рік (37013,17 грн). Тобто, відповідач змінив призначення платежу та нарахував позивачу відповідну суму штрафних санкцій.

Правовою підставою для прийняття Добропільською ОДПІ оскаржуваного податкового повідомлення-рішення визначена норма підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відповідно до підпункту 17.1.7. пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» і підпункту 6.1.7. Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом ДПА України від 17.03.2001р. № 110, зареєстрованої Мін'юстом України 23.03.2001р. за № 268/5459 (далі - Інструкція), у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Платник податків сплачує один із зазначених у цьому підпункті штрафів відповідно до загального строку затримки незалежно від того, чи були застосовані штрафи, визначені у підпунктах 17.1.1- 17.1.6 цього пункту, чи ні.

З огляду на наведене слідує, що однією з умов застосування штрафної санкції у відповідності до приведеної норми Закону є юридичний факт сплати податкового боргу з порушенням встановлених строків, а кількість днів затримки розраховується з дня гранічного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання по день його сплати.

З огляду на зазначене, вбачається, що позивачем у призначенні платежу чітко вказаний період за який сплачується збір за забруднення навколишнього природного середовища, проте Добропільською ОДПІ самостійно змінено призначення платежу та грошові кошти в сумі 170171,78 грн. направлені на погашення податкового боргу: 133158,61 грн. за 9 місяців 2009 року та 37013,17 грн. частково за 2009 рік.

У відповідності до абзацу першого преамбули та п. 19.6 ст. 19 Закону України № 2181-ІІІ цей закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обовязкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платника податків контролюючими органами, закони та інші нормативні акти діють у частині, що не суперечить нормам цього закону.

Строки сплати узгодженого податкового зобовязання встановлені зазначеним законом у п. 5.3.1 ст. 5 та передбачають обовязок платника податків сплатити суму податкового зобовязання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 цього закону для подання податкової декларації.

В силу п. 1.2 ст.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податкове зобов'язання це - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачено, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Згідно пп. 7.1.1 п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна і немайнових цінностей, випуску цінних паперів, у тому числі корпоративних прав, отримані у позику (кредит), а також з інших джерел з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 цього Закону джерелами погашення податкового боргу платника податків за рішенням органу стягнення, які є виконавчими документами, є будь-які активи платника податків (його філій, відділень, інших відокремлених підрозділів) з урахуванням обмежень, визначених цим Законом, а також іншими законами.

На підставі п. 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, яка затверджена постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 р. № 22 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 р. за № 377/8976) реквізит «призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів одержувачу.

У відповідності до пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобовязань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обовязковими платежами) у рівних пропорціях.

Виходячи з аналізу даного пункту статті суд вважає за необхідне зазначити, що приписи наведеної вище норми Закону не визначають коло осіб на яких розповсюджується її дія: чи то контролюючі органи, чи платники податків. Зазначена норма не визначає, хто зобов'язаний здійснювати погашення у встановленому нею порядку, такий обов'язок нею взагалі не визначений. У будь-якому випадку, ця норма не встановлює право чи обов'язок саме контролюючого органу (у даному випадку - органу державної податкової служби) якимось чином змінювати податкові зобов'язання, в рахунок сплати яких платник податків спрямував кошти. Не передбачено таке право податкового органу і будь-якими іншими нормами Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» або іншими законами з питань оподаткування.

При цьому норми підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7, пункту 10.1 статті 10, підпункту 16.3.3 пункту 16.3 статті 16 зазначеного вище Закону уповноважують податковий орган на здійснення самостійних заходів з погашення податкового боргу за платника податків, в тому числі і на складення та надіслання платнику податків повідомлення про зміну напрямку платежу, але у випадку, якщо платник податків не сплачує пеню разом зі сплатою податкового боргу (тобто податкового зобовязання, несплаченого у встановлений строк п. 1.3 ст.1 цього ж Закону), а не поточного податкового зобовязання.

Статтею 41 Конституції України та ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 20.03.1952 р. № ETS N 009 передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним. У відповідності до норм ст. 319 Цивільного кодексу України встановлено, що власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Цією ж статтею передбачено, що держава не втручається у здійснення власником права власності.

Позивач, сплачуючи грошові кошти в установлений законом строк та визначаючи напрямок його сплати, реалізує своє право власника грошових коштів, оскільки Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та Законом України «Про державну податкову службу в Україні» не встановлено право органу державної податкової служби змінювати напрямок платежу, тобто обмеження на реалізацію конституційного права на розпорядження своєю власністю (як елементу права власності).

Виходячи із аналізу вказаних нормативних положень суд дійшов висновку, що норми Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» дійсно передбачають пріоритет погашення податкового боргу перед сплатою податкових зобов'язань по відповідному податку. Разом з тим, зазначені вище норми цього ж Закону не встановлюють порядок та черговість (а також право) зарахування податковими органами платежів, що направлені платниками податків та мають цільове призначення, вказане у відповідних платіжних дорученнях, та не встановлюють відповідний порядок для примусового стягнення податковим органом добровільно сплачених платником податків сум податкового зобов'язання для погашення податкового боргу, що виник раніше.

Також, суд дійшов висновку про те, що жодною нормою Закону (які були чинними до прийняття Податкового кодексу України 01.01.2011 року) не передбачено направлення податковими органами за власною ініціативою (примусово та без згоди на те платника податку) коштів такого платника податків, сплачених ним для погашення податкових зобов'язань (про що зазначається платником податків у відповідному платіжному дорученні), для погашення за відповідним податком нарахованого та встановленого платнику податку відповідним податковим органом податкового боргу. При цьому відповідно до пп. 3.1.1 ст. 3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачений спосіб примусового стягнення активів платника податків для погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

З огляду на зазначені норми діючого законодавства, суд дійшов до висновку щодо відсутності у податкового органу повноважень змінювати призначення платежу, яке було визначене самостійно платником податків у платіжних дорученнях під час виконання ним свого конституційного обов'язку по своєчасній сплаті сум податкових зобов'язань, та направляти такі суми при веденні оперативного обліку платежів на погашення податкового боргу за інший податковий період.

Таким чином, дії Добропільської ОДПІ зі зміни призначення платежів та направлення частини грошових коштів на погашення податкового боргу зі збору за забруднення навколишнього природного середовища є протиправними.

Стосовно нарахування штрафних санкцій відповідно до акту перевірки 15.11.2010 року № 1266/15-1/32186934 та податкового повідомлення-рішення від 26.11.2010 року № 0005001540/0 про застосування штрафу, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Приймаючи до уваги відсутність у органу Державної податкової служби права на самостійну зміну призначення платежів, сплачуваних платником податків у погашення поточних податкових зобовязань, відповідно, дії відповідача з направлення грошових коштів позивача відповідно до платіжного доручення № 2105 від 19.08.2010 року у погашення податкового боргу за 9 місяців 2009 року та частково за 2009 рік, не узгоджуються з нормами діючого законодавства.

Таким чином, податковий борг за 9 місяців 2009 року та частково за 2009 рік у загальній сумі 170171,78 грн. (133158,61 грн. + 37013,17 грн.), який самостійно нарахований ДП «Добропіллявугілля» згідно розрахунків від 06.11.2009 року № 9001734742 та від 28.01.2010 року № 9002827305 зі збору за забруднення навколишнього природного середовища, позивачем фактично не сплачений, а тому у Добропільській ОДПІ в даному випадку відсутні правові підстави для застосування норм підпункту 17.1.7. пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», оскільки право Добропільської ОДПІ на застосування даних штрафних санкцій виникне в момент сплати ДП «Добропіллявугілля» вказаних грошових сум.

З огляду на наведене, нарахування штрафних санкцій у сумі 66579,31 грн. є неправомірним, а тому податкове повідомлення-рішення від 26.11.2010 року № 0005001540/0 підлягає визнанню недійсним.

За приписами ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року № ETS N 005 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення

Нормами ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав, а тому порушене право ДП «Добропіллявугілля» підлягає захисту у встановлений ним спосіб.

Керуючись ст. ст. 71, 86, 94, ст. 105, 158 - 163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Позов Державного підприємства «Добропіллявугілля» до Добропільської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення задовольнити повністю.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Добропільської обєднаної державної податкової інспекції від 26.11.2010 року № 0005001540/0 про застосування до Державного підприємства «Добропіллявугілля» штрафних санкцій у розмірі 66579,31 грн.

Вступну та резолютивну частини постанови виготовлено у нарадчій кімнаті і проголошено в присутності представників Державного підприємства «Добропіллявугілля» та Добропільської обєднаної державної податкової інспекції 01.03.2011 року. Повний текст постанови виготовлений 04.03.2011 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги.

В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, з подачею копій апеляційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Суддя Чучко В.М.