Постанова № 14212654, 03.03.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 березня 2011 р. справа № 2а/0570/1031/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 15,16

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Чучко В.М.

при секретаріА.В. Болхова

Донецькій окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чучко В.М. при секретарі Болховій А.В., за участю представників: позивача ОСОБА_1 (довіреність від 13.09.2011 року № 2459), відповідача Арзуманова Л.Г. (довіреність від 25.01.2011 року № 926/10/10-113), розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у місті Авдіївка Донецької області про визнання дій протиправними та недійсними податкове повідомлення-рішення та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій,

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі ФОП ОСОБА_3, позивач) звернулася до суду із позовом про визнання протиправними дій та бездіяльності Державної податкової інспекції у м. Авдіївка Донецької області (надалі ДПІ у м. Авдіївка, відповідач) в частині порушення права на отримання свідоцтва про сплату єдиного податку на 2008 року; дій через невірні висновки та використання відомостей з акту перевірки від 23.09.2010 року за № 277/17/НОМЕР_4, як підставу для прийняття податкового повідомлення рішення від 06.10.2010 року № 0005881700/0 та рішення від 6.10.2010 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій за № 0005891700. За вказаними спірними рішеннями позивачеві донараховано податок з доходів фізичних осіб, та застосовано штрафні санкцій за реалізацію послуг за готівкові кошти без застосування реєстраторів розрахункових операцій.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в результаті протиправних дій та бездіяльності відповідача, грубого порушення законодавства та надання необґрунтованого і не мотивованого розяснення від 08.01.2008 року № 202/17-113 про відмову у видачі свідоцтва про сплату єдиного податку на 2008 рік, позивач не отримав права на застосування спрощеної системи оподаткування у період з 01.01.2008 року по 31.12.2008 року та, відповідно, свідоцтва платника єдиного податку. Тобто, саме з вини відповідача позивач здійснював підприємницьку діяльність на загальній системі оподаткування, хоча повинен був на спрощеній, а тому останній просить у судовому порядку скасувати спірні рішення, оскільки вони є наслідком протиправних дій з боку ДПІ у м. Авдіївка.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідачем позовні вимоги не визнані, в матеріалах справи наявні заперечення від 03.02.2011 року № 1350/10/17-113 на позов у яких зазначено про безпідставність заявлених позовних вимог. Заперечення обґрунтовані тим, що під час проведення позапланової документальної перевірки ФОП ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2007 року по 17.09.2010 року встановлено, що позивач здійснював діяльність в період з 01.01.2008 року по 31.12.2008 року на загальній системі оподаткування. Заява про застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності на 2008 рік надіслана позивачем з повідомленням про вручення поштового відправлення на адресу відповідача 20.12.2007 року, чим порушено вимоги Методичних рекомендацій «Щодо обліку субєктів малого підприємництва платників єдиного податку», затвердженого наказом Державної податкової адміністрації від 02.12.1990 року № 670 (Методичні рекомендації № 670), за якими заява подається суб'єктом малого підприємництва - фізичною особою особисто або уповноваженою ним особою, а не надсилається поштою, до того ж вказана заява надійшла до ДПІ у м. Авдіївці пізніше, ніж за 15 днів до початку наступного звітного (податкового) періоду (кварталу), що є порушенням вимог Указу Президента України від 03.07.1998 року № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності» (далі Указ Президента № 727/98). Наведені порушення унеможливили видачу позивачу свідоцтва про сплату єдиного податку, а тому з боку ДПІ у м. Авдіївці відсутні ознаки протиправності дій чи бездіяльності. При цьому, нараховані позивачу суми податкового зобовязання та штрафних (фінансових) санкцій є узгодженими, а тому відповідач вважає вимоги позивача необґрунтованими з наведених вище підстав та такими, що задоволенню не підлягають.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_3 зареєстрована фізичною особою-підприємцем виконавчим комітетом Авдіївської міської ради Донецької області 22 листопада 2000 року за № 04053329Ф0020324, діє у відповідності до Свідоцтва про державну реєстрацію від 22.11.2000 року серії НОМЕР_5; на податковому обліку в ДПІ у м. Авдіївка знаходиться з 22.11.2000 року.

Відповідно до направлення від 17.09.2010 року № 116, виданого ДПІ у м. Авдіївка, проведена позапланова документальна перевірка фінансово-господарської діяльності приватного підприємця ОСОБА_3 за період з 01.10.2007 року по 17.09.2010 року з питань дотримання вимог податкового законодавства. Згідно Акту від 23.09.2010 року № 277/17/НОМЕР_4 (далі Акт перевірки) перевірка проводилась з 17.09.2010 року по 20.09.2010 року.

Перевіркою встановлено заниження позивачем податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності у сумі 1479,38 грн. за 2008 рік, чим порушено ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 року № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян», абз. «а» п. 19.1 ст.19 Закону України від 22.05.2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб»; ненадання позивачем декларацій про доходи за період з 01.01.2008 року по 31.12.2008 року до ДПІ у м. Авдіївці, чим порушено абз. «б» п.п. 4.1.4 п.4.1 ст. 4 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», абз. «а», «в» п. 19.1 ст.19 Закону України від 22.05.2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб»; здійснення позивачем діяльності за готівкові кошти без застосування зареєстрованих, опломбованих у встановленому порядку та переведених у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій на суму 13150,00 грн. за 2008 рік, чим порушено п.п.1, 2, ст.3, п.6 ст.9 Закону України від 06.07.1995 року № 265/96-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

За результатами перевірки керівником податкового органу прийняті наступні рішення:

-податкове повідомлення-рішення від 06.10.2010 року № 0005881700/0, яким позивачу визначена сума податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 1479,38 грн. на підставі абз. «б, г» пп. 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, згідно з підпунктами 17.1.5. пункту 17.1. статті 17 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (надалі - Закон № 2181) за порушення абз. «б» п.п. 4.1.4 п.4.1 ст. 4 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», абз. «а», «в» п. 19.1 ст.19 Закону України від 22.05.2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб»;

-рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 06.10.2010 року № 0005891700/0, яким до позивача застосовані штрафні санкції у розмірі 65750,00 грн. (13150,00 грн. х 5 = 65750,00 грн.) за порушення пунктів п.п.1, 2, ст.3, п.6 ст.9 Закону України від 06.07.1995 року № 265/96-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», на підставі пункту 11 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», згідно з ч. 1 ст. 17 від 06.07.1995 року № 265/96-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Як вбачається з матеріалів справи, згідно з Указом Президента України від 03.07.1998 року № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності», в періоди, що перевірялися, ФОП ОСОБА_3 здійснювала діяльність за спрощеною системою оподаткування:

з 01.10.2007 року по 31.12.2007 року відповідно до свідоцтва платника єдиного податку серії НОМЕР_7 від 19.12.2006 року;

з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року згідно свідоцтву платника єдиного податку серії НОМЕР_6 від 18.12.2008 року;

з 01.10.2010 року по 18.08.2010 року (свідоцтво платника єдиного податку серії НОМЕР_5 від 18.12.2009 року.

В період з 01.01.2008 року по 31.12.2008 року ФОП ОСОБА_3 перебувала на загальній системі оподаткування, оскільки в матеріалах справи відсутні докази наявності права на застосування спрощеної системи оподаткування у позивача у вказаний період часу.

Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_3 заява про застосування спрощеної системи оподаткування на 2008 рік та отримання Свідоцтва про сплату єдиного податку на 2008 рік направлена 20.12.2007 року поштою з повідомленням про вручення поштового відправлення на адресу відповідача, про що свідчить поштовий штамп на конверті. Даний факт представником позивача у судовому засіданні не спростовувався.

ДПІ у м. Авдіївка відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про сплату єдиного податку на 2008 рік (лист від 08.01.2008 року № 202/17-113), з посиланням на порушення вимог п.п. 4.2, 4.3 Методичних рекомендацій «Щодо обліку субєктів малого підприємництва платників єдиного податку», затвердженого наказом Державної податкової адміністрації від 02.12.1990 року № 670 (Методичні рекомендації № 670), а саме: заява фізичної особи подається суб'єктом малого підприємництва - фізичною особою особисто або уповноваженою ним особою (п. 4.2 Методичних рекомендацій № 670). Заява фізичної особи реєструється в Журналі за формою № 15-ОПП лише за наявності паспортів та карток (довідок) про присвоєння ідентифікаційного номера з ДРФО (у тому числі й осіб, які перебувають у трудових відносинах з такою особою, включаючи членів її сім'ї). (п. 4.3 Методичних рекомендацій № 670).

До того ж, вказана заява, в якій зазначена дата 15.12.2007 рік, фактично надіслана до ДПІ у м. Авдіївка 20.12.2007 року, тобто, за десять днів до початку наступного звітного (податкового) періоду (01.01.2008 року), що є порушенням вимог Указу Президента України від 03.07.1998 року № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності» (далі Указ Президента № 727/98), а саме: заява подається не пізніше ніж за 15 днів до початку наступного звітного (податкового) періоду (кварталу) за умови сплати всіх установлених податків та обов'язкових платежів за попередній звітний (податковий) період.

У судовому засіданні представник позивача зазначив, що ДПІ у м. Авдіївка порушені права позивача в тому, що ФОП ОСОБА_3 не переведена на спрощену систему оподаткування в подальшому, згідно зазначеної вище за текстом заяви від 15.12.2007 року (надісланою поштою на адресу відповідача 20.12 2007 року), зокрема: з другого кварталу 2008 року, або з третього кварталу 2008 року.

Представник відповідача заперечував проти наведених доводів мотивуючи тим, що для переведення на спрощену систему оподаткування, зокрема, з другого кварталу 2008 року, або з третього кварталу 2008 року, позивачу необхідно було подати іншу заяву, в якій вказати період з якого вона просить перевести її на вказану систему оподаткування.

З огляду на матеріали справи вбачається, що ФОП ОСОБА_3 подано до ДПІ у м. Дружківка наступні Звіти субєкта малого підприємництва фізичної особи платника єдиного податку (далі Звіт): за перший квартал 2008 року - від 04.04.2008 року (вхідний ДПІ у м. Авдіївка № 2159 від 07.04.2008 року), в якому зазначено обсяг виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) у розмірі 3050,00 грн.; за другий квартал 2008 року від 05.07.2008 року (вхідний ДПІ у м. Авдіївка № 7405 від 30.07.2008 року), в якому зазначено обсяг виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) у розмірі 57000,00 грн.; за третій квартал 2008 року - від 04.10.2008 року (вхідний ДПІ у м. Авдіївка № 10426 від 22.10.2008 року), в якому зазначено обсяг виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) у розмірі 4500,00 грн.

При цьому, відповідачем на адресу позивача надсилалися листи (відповідно, від 07.04.2008 року № 4386/10/28-4-113-5, від 30.07.2008 рок № 9773/10/28-4-113-5 та від 22.10.2008 року № 12912/10/28-4-113-5) в яких позивач повідомлена про те, що подані Звіти не вважаються прийнятими у звязку з відсутністю у неї (ФОП ОСОБА_3 у 2008 році Свідоцтва про сплату єдиного податку, а тому відсутнє право на здійснення підприємницької діяльності як платника єдиного податку. При цьому, позивачу запропоновано надати до ДПІ у м. Авдіївка Декларацію про доходи, одержані з 01.01.2008 року у строки передбачені податковим законодавством.

Крім того, листом від 21.03.2008 року № 3651/17-013 ДПІ у м. Авдіївка повідомлено ФОП ОСОБА_3, що її лист від 06.03.2008 року (за вхідним ДПІ у м. Авдіївка № 1012 від 11.03.2008 року) про продовження терміну дії на 2008 рік Свідоцтва про сплату єдиного податку не може бути прийнятим у якості відповідної заяви, форма та зміст якої затверджений Порядком видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 29 жовтня 1999 року № 599 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 2 листопада 1999 р. за № 752/4045. Цим листом позивач повідомлений (пряма мова) «…згідно з п. 4 ст.14 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 року № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян» в редакції від 03.06.2005 року, громадяни, які займаються підприємницькою діяльністю, надають податковому органу декларації за наслідками кожного звітного кварталу у строки, визначені законом. Термін надання декларації за І квартал 2008 року 12.05.2008».

Представником позивача не спростовувався факт отримання зазначених листів від відповідача.

Виходячи з пояснень представників позивача і відповідача, матеріалів справи та зазначеного, судом встановлено, що позивач отримувала від ДПІ у м. Авдіївка листи про те, що її звіти за 2008 рік не приймаються податковим органом, що їй запропоновано подавати Декларацію про доходи, одержані з 01.01.2008 року у строки, згідно чинному законодавству.

Судом також встановлено, що під час проведення позапланової перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2007 року по 17.09.2010 року, ФОП ОСОБА_3 надано перевіряючим Книгу обліку доходів і витрат (за формою 10, від 29.11.2000 року № 384), за даними якої вбачалось, що позивач у 2008 році надавала друкарські послуги, за якими обсяг загальної виручки склав 13150,00 грн. В Акті перевірки вказано, що ФОП ОСОБА_3 не подавала до податкового органу декларацію про доходи за 2008 рік. Проте, у ході судового розгляду справи встановлено, що така декларація надавалась - дата прийняття ДПІ у м. Авдіївка - 23.01.2009 року.

В матеріалах справи міститься Декларація «Про доходи, одержані з 1 січня по 31 грудня 2008 року або за інший період звітного року» поданою ФОП ОСОБА_3 до ДПІ у м. Авдіївка 23.01.2009 року, з якої вбачається, що позивачем в п. 1.3 розділу 1 Декларації відображено, що сума валового доходу складає 7500,00 грн. (6500,00 грн. + 1000,00 грн.), сума витрат, повязаних з одержанням доходів складає 3200,00 грн. (3000,00 грн. + 200,00 грн.), сума чистого доходу складає 4300,00 грн. (3500,00 грн. + 800,00 грн.), сума податку, сплаченого авансом та утриманого підприємствами становить 1200,00 грн. В п.3.1 розділу 3 Декларації зазначено (пряма мова): «З урахуванням наведених вище даних вважаю, що мій дохід, з якого необхідно сплатити прибутковий податок за 2008 рік, становить чотири тисячі триста гривень».

Отже, за результатами зазначеної вище перевірки встановлено, що позивач протягом 2008 року здійснювала підприємницьку діяльність фактично знаходячись на загальній системі оподаткування, а тому в порушення абз. «б» п.п. 4.1.4 п.4.1 ст. 4 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», абз. «а», «в» п. 19.1 ст.19 Закону України від 22.05.2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» позивачу визначена сума податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 1479,38 грн. (валовий дохід в сумі 13150,00 грн. валові витрати в сумі 3287,50 грн. (13150,00 грн. х 25%) = сумі оподатковуваного доходу 9862,50 грн.; 9862,50 грн. х 15% = 1479,38 грн.) (податкове повідомлення-рішення від 06.10.2010 року № 0005881700/0) та в порушення пунктів п.п.1, 2, ст.3, п.6 ст.9 Закону України від 06.07.1995 року № 265/96-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» застосовано штрафні санкції у розмірі 65750,00 грн. (13150,00 грн. х 5 = 65750,00 грн.) (рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 06.10.2010 року № 0005891700/0). Спірні рішення ДПІ у м. Авдіївка надіслані на адресу позивача поштою та отримані ФОП ОСОБА_3 особисто 08.10.2010 року, що підтверджено повідомленням про вручення поштового відправлення.

ФОП ОСОБА_3 не погодившись з результатами Акту перевірки, двічі зверталась зі скаргами від 15.10.2010 року та від 21.11.2010 року до Державної податкової адміністрації у Донецькій області (вхідні № А-666 від 19.10.2010 року та № 6503/А від 26.11.2010 року, відповідно) на рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 06.10.2010 року № 0005891700/0. Рішенням про результати розгляду скарги від 10.11.2010 року № 19891/10/25-213-6 та Рішенням про результати повторної скарги від 10.01.2011 року № 397/7/25-0315 Державна податкова адміністрація у Донецькій області залишила без змін рішення ДПІ у м. Авдіївка про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 06.10.2010 року № 0005891700/0, а скаргу без задоволення.

В скарзі від 15.10.2010 року до Державної податкової адміністрації у Донецькій області позивачем оскаржено податкове повідомлення-рішення від 06.10.2010 року № 0005881700/0. Рішенням від 22.10.2010 року № 18602/10/25-213-6 зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без розгляду у звязку з тим, що позивачем порушений порядок звернення, передбачений нормами Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та Положенням про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, затвердженого наказом ДПА України від 11.12.1996 року № 29, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 18.12.1996 року № 723/1748 (чинні на момент виникнення спірних відносин), а саме: первинна скарга повинна бути подана контролюючому органу протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання платником податків податкового повідомлення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується. У разі коли контролюючий орган надсилає платнику податків рішення про повне або часткове незадоволення його скарги, такий платник податків має право звернутися протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання відповіді, з повторною скаргою до контролюючого органу вищого рівня, а при повторному повному або частковому незадоволенні скарги - до контролюючого органу вищого рівня із дотриманням зазначеного десятиденного строку для кожного випадку оскарження та зазначеного двадцятиденного строку для відповіді на нього.

Звернувшись з клопотанням від 01.11.2010 року до ДПІ у м. Авдіївка про поновлення строку звернення зі скаргою на прийняті за результатами Акту перевірки рішеннями, позивач отримала від відповідача Рішення про відмову в задоволенні вимог від 05.11.2010 року № 11322/10/25-113 у звязку з відсутністю правових підстав.

1. Щодо протиправності дій та бездіяльності ДПІ у м. Авдіївці з невидачі ФОП ОСОБА_3 свідоцтва про сплату єдиного податку у 2008 році.

У відповідності з положеннями статей 2 та 4 Указу Президента України від 03.07.1998 року № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності» (із змінами і доповненнями внесеними Указом Президента Українивід 28 червня 1999 року № 746/99, далі за текстом Указ Президента України № 727/98) субєкти малого підприємництва фізичні особи мають право самостійно вибрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання Свідоцтва про сплату єдиного податку при умові обовязкового виконання відповідних вимог встановлених статтею 1 цього Указу.

Указом Президента України № 727/98 встановлено, що форма та порядок видачі свідоцтва про право сплати єдиного податку встановлюються Державною податковою адміністрацією України і є єдиними на всій території України. Для переходу на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єкт малого підприємництва подає письмову заяву до органу державної податкової служби за місцем державної реєстрації. Заява подається не пізніше ніж за 15 днів до початку наступного звітного (податкового) періоду (кварталу) за умови сплати всіх установлених податків та обов'язкових платежів за попередній звітний (податковий) період.

З метою приведення нормативно-правових актів Державної податкової адміністрації України у відповідність до вимог Указу Президента України № 727/98 наказом від 29.10.1999 року № 599, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.11.1999 року за № 752/4045, Державною податковою адміністрацією України затверджено форму Свідоцтва про сплату єдиного податку та Порядок видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку (далі Порядок видачі Свідоцтва).

Згідно Порядку видачі Свідоцтва підставою для видачі Свідоцтва є подання суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою письмової заяви згідно з додатком 1 до цього Порядку та платіжного документа (квитанція, копія платіжного доручення з відміткою банківської установи) про сплату (перерахування) єдиного податку за період не менше ніж календарний місяць. Заява має бути подана не пізніше ніж за 15 днів до початку кварталу, з якого він обирає спосіб оподаткування доходів за єдиним податком за умови сплати всіх установлених податків та обов'язкових платежів, термін сплати яких настав на дату подання заяви. Рішення про перехід на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності може бути прийняте не більше одного разу за календарний рік. Орган державної податкової служби за місцем державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи за наявності платіжного документа про сплату єдиного податку зобов'язаний протягом десяти робочих днів після отримання заяви безоплатно видати Свідоцтво або надати письмову мотивовану відмову. Свідоцтво видається на зазначений в заяві термін, але в межах календарного року.

Як вбачається, Порядком видачі Свідоцтва затверджена форма заяви про право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, в якій суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа заявляє термін в межах календарного року на переведення на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності.

До того ж, за п.п. 4.2, 4.3 Методичних рекомендацій «Щодо обліку субєктів малого підприємництва платників єдиного податку», затвердженого наказом Державної податкової адміністрації від 02.12.1990 року № 670 заява фізичної особи подається суб'єктом малого підприємництва - фізичною особою особисто або уповноваженою ним особою. Заява фізичної особи реєструється в Журналі за формою № 15-ОПП лише за наявності паспортів та карток (довідок) про присвоєння ідентифікаційного номера з ДРФО (у тому числі й осіб, які перебувають у трудових відносинах з такою особою, включаючи членів її сім'ї).

З огляду на наведене суд дійшов до висновку, що в діях ДПІ у м. Авдіївка стосовно відмови позивачу у видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку у 2008 році відсутні ознаки неправомірності, оскільки фізична особа-підприємець ОСОБА_3 направила до ДПІ у м. Авдіївка заяву на перехід на спрощену систему оподаткування у 2008 році із порушенням:

- порядку подання заяви,

- строків (20.12.2007 року), які чітко закріплені в Указі Президента України № 727/98 та є імперативними нормами.

В подальшому, позивач не подавав до ДПІ м. Авдіївка заяви, форма і зміст якої відповідав би затвердженій Порядком видачі Свідоцтва заяві, при цьому лист від 06.03.2008 року, надісланий позивачем на адресу відповідача про продовження терміну дії Свідоцтва про сплату єдиного податку, не можна вважати заявою про переведення на спрощену систему оподаткування у розумінні наведених норм законодавства.

Судом не приймаються доводи представника позивача відносно того, що лист ДПІ у м. Авдіївка від 08.01.2008 року № 202/17-113 є необґрунтованим, оскільки містить причини відмови у видачі Свідоцтва, та їх нормативне обґрунтування.

2. Відносно податкового повідомлення-рішення 6.10.2010 року № 0005881700/0.

У відповідності до приписів п. 19.1 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» платники податку зобов'язані в тому числі вести облік доходів і витрат у обсягах, достатніх для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі коли такий платник податку зобов'язаний цим Законом подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, своєчасно сплачувати узгоджені суми податкових зобов'язань, а також суми штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих податковим органом, та пеню, за винятком сум, що оскаржуються в адміністративному або судовому порядку.

За Декретом Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян» (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), зокрема розділом IV, оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах II та III цього Декрету. Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу (ст. 13).

Приймаючи до уваги наведені норми, а також юридичний факт заниження позивачем податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності у сумі 1479,38 грн. за 2008 рік (валовий дохід за 2008 рік в сумі 13150,00 грн. валові витрати в сумі 3287,50 грн. (13150,00 грн. х 25%) = сумі оподатковуваного доходу 9862,50 грн.; 9862,50 грн. х 15% = 1479,38 грн.), на думку суду спірне податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем обґрунтовано, з урахуванням норм діючого законодавства, відповідає обставинам справи та правильному застосуванню норм матеріального права.

З урахуванням наведеного суд також відмічає, що доводи представника позивача відносно того, що Декрет Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян» втратив чинність на момент виникнення спірних правовідносин, є необґрунтованими, оскільки на той час діяв розділ IV даного нормативно-правового акту, яким керувався відповідач при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення від 6.10.2010 року № 0005881700/0.

3. Стосовно рішення від 6.10.2010 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій за № 0005891700.

Приписами ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» передбачено, що у разі порушення вимог цього Закону, до суб'єкта підприємницької діяльності застосовуються фінансові санкції, зокрема: у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність, - у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих - послуг), у разі не проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі не роздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки (п.1.ст.17).

Виходячи із змісту частини 1 статті 238 Господарського кодексу України (далі ГКУ), санкції, передбачені за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, є адміністративно-господарськими санкціями.

Згідно з ч.1 ст. 241 ГКУ, грошова сума, що сплачується субєктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності, розглядається як адміністративно-господарський штраф. Статтею 239 ГКУ цей штраф віднесено до групи адміністративно-господарських санкцій, які застосовуються органами державної влади чи органами місцевого самоврядування до субєктів господарювання, котрі порушили правила здійснення господарської діяльності.

За загальним правилом, встановленим у ч.2 ст. 241 ГК перелік порушень, за які з субєкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення, визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущені правопорушення.

Враховуючи наведене вище, суд дійшов до висновку, що штрафи, встановлені у ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» є адміністративно-господарськими санкціями в розумінні Господарського кодексу України. У звязку з цим, є необхідні правові підстави стверджувати, що на них, як на один із видів адміністративно-господарських санкцій, поширюється дія статті250 ГКУ.

Відповідно ст.250 ГКУ, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до субєкта господарювання протягом 6 місяців із дня виявлення порушення, але не пізніше ніж через 1 (один) рік з дня порушення цим субєктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Отже, з цього випливає, що адміністративно-господарські штрафи у будь-якому разі можуть бути застосовані не пізніше одного року з дня вчинення господарського правопорушення субєктом господарювання.

Таким чином, приймаючи до уваги, що спірні операції здійснені позивачем протягом 2008 року, при цьому відповідальність за порушення Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» застосована у 2010 році, тобто через два роки з моменту вчинення таких операцій, суд вважає рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення законодавства про застосування реєстраторів розрахункових операцій від 06.10.2010 року № 0005891700 на загальну суму 65750,00 грн. незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

Враховуючи наведене вище, суд вважає податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції м. Авдіївка від 06.10.2010 року № 0005881700 з податку з доходів фізичних осіб на суму податкового зобовязання в розмірі 1479,38 грн. правомірним, а рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення законодавства про застосування реєстраторів розрахункових операцій від 06.10.2010 року № 0005891700 на суму 65750,00 грн. незаконним та таким, що підлягає скасуванню. При цьому, іншого роду протиправних дій чи бездіяльності з боку відповідача, відповідно до предмету та підстав заявленого адміністративного позову, судом не встановлено.

За нормами ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року № ETS N 005 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Згідно приписів ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 20.03.1952 р. № ETS N 009 кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів.

Нормами ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, які б доводили неправомірність актів чи дій субєкта владних повноважень у повному обсязі, згідно заявленому позову, позивач суду не надав, а отже позовні вимоги підлягають частковому задоволенню (в частині скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення законодавства про застосування реєстраторів розрахункових операцій від 06.10.2010 року № 0005891700).

Оскільки адміністративний позов задоволено частково суд, у порядку ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, присуджує судові витрати, здійснені позивачем, відповідно до задоволених вимог. Таким чином, на користь позивача підлягає стягненню з Державного бюджету України судові витрати (судовий збір) у розмірі 1,70 (одна грн., 70 коп.).

Керуючись ст. ст. 71, 86, 94, ст. 105, 158 - 163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у місті Авдіївка Донецької області про визнання дій протиправними та недійсними податкове повідомлення-рішення та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій задовольнити частково.

Скасувати рішення Державної податкової інспекції у місті Авдіївка Донецької області про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення законодавства про застосування реєстраторів розрахункових операцій від 06.10.2010 року № 0005891700 на суму 65750,00 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України (розрахунковий рахунок 31112095700005 Державний бюджет Калінінського району м. Донецька, ЄДРПОУ 34687090, МФО 834016, Банк Головне управління Казначейства України у Донецькій області) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (86063, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_4) 1,70 грн. (одну грн. 70 коп.) судових витрат.

Вступну та резолютивну частини постанови виготовлено у нарадчій кімнаті і проголошено в присутності представника відповідача 3 березня 2011 року. Повний текст постанови виготовлений 8 березня 2011 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги.

В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, з подачею копій апеляційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі

Суддя Чучко В.М.