Постанова № 14212362, 18.02.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2011 р. справа № 2а/0570/228/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 16.00

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Михайлик А.С.

при секретаріГончар О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовомОбласного комунального підприємства

«Донецьктеплокомуненерго»

доДержавної податкової інспекції

у Ворошиловському районі м. Донецька

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

№ 0003532340/0 від 20 вересня 2010 року та

№ 0003532340/1 від 01 грудня 2010 року.

за участю:

від позивача: Бікезіна О.В. (дов. № юр/341 від 07 лютого 2011 р.)

Янкова І.А. (дов. № юр/342 від 07 лютого 2011 р.)

Абрамова С.І. (дов. № юр/343 від 07 лютого 2011 р.)

Анохіна Т.Г. (дов. № юр/4455 від 31 грудня 2010 р.)

від відповідача:Бондар О.Л. (дов. № 4269/10/10-013 від 28 січня 2011 р.)

Обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго» звернулося до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції в Ворошиловському районі м. Донецька про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0003532340/0 від 20 вересня 2010 року та № 0003532340/1 від 01 грудня 2010 року. В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив допущення податковою інспекцією порушень застосування підпунктів 7.4.1. пункту 7.4. та підпункту 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якими визначені підстави для включення сум сплачених податків до складу податкового кредиту відповідного звітного періоду та вичерпний перелік підстав, наявність яких обумовлює неможливість включення суми сплаченого податку на додану вартість до складу податкового кредиту. Позивач зазначав, що висновки, викладені податківцями в Акті перевірки № 1494/23-3/03337119 від 02 вересня 2010 року про нікчемність укладеного між Донецьким обласним комунальним підприємством «Донецьктеплокомуненерго» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Авто-Сплінт» договору та відсутністю реального його виконання спростовуються наданими позивачем первинними документами.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги в повному обсязі, просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача проти задоволення заявлених позивачем вимог заперечував, в судовому засіданні надав письмові заперечення за вих. № 3485/10/10013 від 25 січня 2011 року (т. 1 арк. справи 145-148). А обґрунтування незгоди із позовом зазначив, що підставою для прийняття оскаржуваних позивачем податкових повідомлень-рішень № 0003532340/0 від 20 вересня 2010 року та № 0003532340/1 від 01 грудня 2010 стали висновки, викладені в Акті перевірки № 1494/23-3/03337119 від 02 вересня 2010 року про укладення між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Авто-Сплінт» угод, що мають ознаки нікчемності. Згідно отриманої податковою інспекцією відповіді від Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька, проведення перевірки контрагента позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Сплінт» неможливо у звязку із незнаходженням за юридичною адресою. Згідно акту № 2268/23-213/36061047 від 15 липня 2010 року основні засоби в ТОВ «Авто-Сплінт» відсутні, декларація з податку на прибуток за 1-й квартал 2010 року не надавалася. Згідно довідки по формі 1 ДФ кількість працюючих на підприємстві у 1-му кварталі 2010 року склала 1 особу, що враховуючи обсяг задекларованих доходів, свідчить про неможливість здійснення такого обсягу роботи. Відповідач зауважував на тому, що позивач до перевірки не надав документи на підтвердження фактичного виконання сторонами умов укладеного договору, як то акти приймання передачі товарно-матеріальних цінностей, товарно-транспортних накладних та будь-яких пояснень представників підприємства з цього приводу.

Виходячи з приписів пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передумовою для віднесення суми сплачених податків до складу податкового кредиту є придбання або виготовлення товарів, послуг для їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах здійснюваної платником податку господарської діяльності. У розумінні пункту 1.32 , статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», статті 3 Господарського кодексу України, господарською діяльністю є діяльність у сфері суспільного виробництва, що спрямована на виготовлення чи реалізацію продукції, виконання робіт, надання послуг. При цьому, результати цієї діяльності продукція, роботи чи послуги мають вартісний характер та цінове вираження. Таким чином, наявність податкової накладної, за думкою відповідача, є обовязковою, проте не єдиною умовою формування складу податкового кредиту звітного податкового періоду. Невідбуття господарської операції чи відбуття її не за змістом укладеної угоди є підставою настання певних наслідків в податковому обліку платника податків.

В судовому засіданні представник відповідача наполягав на відсутності підстав для задоволення заявлених позивачем вимог, просив суд відмовити позивачу в задоволенні позову.

В судовому засіданні представник відповідача наполягав на відсутності підстав для задоволення заявленого позову, просив суд відмовити позивачу в задоволенні заявлених позивачем вимог.

Опитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 (ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серії НОМЕР_1), що обіймає посаду інженеру відділу маркетингу ОКП «Донецьтеплокомуненерго» пояснила, що наказом по підприємству № 409 від 29 грудня 2006 року призначена відповідальною за організацію роботи з безперебійного забезпечення котельних паливом, обліку вугілля, що надійшло на виконання укладених договорів. До обовязків входить узгодження із постачальниками підприємства щоденної поставки вугілля, узгодження його кількості та місця постачання. Що стосується виконання укладеного договору із Товариством з обмеженою відповідальністю «Авто-Сплінт» свідок визначив, що протягом опалювального сезону січня 2010 року в телефонному режимі із відповідальними особами постачальника постачання вугілля до виробничих одиниць Дружківськатепломережа та Словянськтепломережа. Постачання здійснювалося транспортними засобами контрагента, кількість вугілля та місце постачання узгоджувалося в телефонному режимі.

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, показання свідка, суд,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго» є юридичною особою, зареєстровано та обліковується в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України за кодом 03337119. Як платник податків позивач перебуває на обліку як платник податків у Державній податковій інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька, що підтверджується довідкою № 080409 від 08 квітня 2009 року ( т.1 арк. справи 39). Згідно свідоцтва № 07282047, копія якого наявна в матеріалах справи (т.1 арк. справи 38) позивач зареєстрований платником податку на додану вартість з 22 червня 2001 року.

12 жовтня 2009 року між позивачем (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Авто-Сплінт» (продавець) був укладений договір № 7569 на постачання вугільної продукції.

За наслідками виконання цього договору позивач до складу податкового кредиту звітного періоду січня 2010 року включив суму сплаченого податку на додану вартість в сумі 187450,00 грн.

В період з 30 серпня 2010 року по 02 вересня 2010 року Державною податковою інспекцією у Ворошиловському районі м. Донецька було проведено невиїзну документальну перевірку Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» з питання визначення повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість при здійсненні правових відносин із ТОВ «Авто-Сплінт» за січень 2010 року. Перевірку було проведено на підставі Акту № 4570/23-213/36061047 від 25 червня 2010 року про неможливість проведення перевірки ТОВ «Авто-Сплінт», складеного Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Донецька, декларації з податку на додану вартість за січень 2010 року, інформації бази даних АІС «РПП», АІС «Бест звіт», співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту; договору купівлі-продажу № 7569 від 12 жовтня 2009 року, специфікації № 4 до договору, видаткових накладних, податкових накладних, реєстру отриманих податкових накладних за січень 2010 року, регістрів бухгалтерського обліку по рахунку № 631 за січень 2010 року, виписок банку за січень 2010 року. За наслідками проведеної перевірки відповідачем був складений акт перевірки № 1494/23-3/03337119 від 02 вересня 2010 року (т. 1 арк. справи 11-20). В акті зазначено, що через ненадання позивачем первинних документів щодо місця зберігання товарно-матеріальних цінностей, передачу перевізникові та умов транспортування до місця призначення позивач не довів фактичне виконання умов укладеного із ТОВ «Авто-Сплінт» договору № 7569 від 12 жовтня 2009 року. В акті перевірки № 1494/23-3/03337119 від 02 вересня 2010 року зазначено, що згідно отриманої відповіді від Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька проведення перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Сплінт» є неможливим через незнаходження останнього за юридичною адресою. Згідно встановлених Державною податковою інспекцією в Київському районі м. Донецька обставин в акті № 2268/23-213/36061047 від 15 липня 2010 року, основні засоби в ТОВ «Авто-Сплінт» відсутні, декларація з податку на прибуток не надавалася. Відповідно до довідки 1-ДФ кількість працюючих на підприємстві за 1-й квартал 2010 року складала 1 особу, яка враховуючи обсяг реалізації фізично не могла здійснювати такий обсяг роботи. Із зазначеного в акті № 1494/23-3/03337119 від 02 вересня 2010 року вбачається, що встановлені ДПІ в Київському районі м. Донецька обставини про відсутність в контрагента позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Сплінт» складських приміщень та трудових ресурсів у кількості, достатній для реалізації господарських операцій, свідчать про проведення фінансових транзитних потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобовязання, зокрема, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту та не мають реального товарного характеру. Отже, як зазначено в акті № 1494/23-3/03337119 від 02 вересня 2010 року згідно частин 1, 5 статті 203, пункту 1, 2 статті 215, статті 228 Цивільного кодексу України укладений між позивачем та ТОВ «Авто-Сплінт» договір № 7569 від 12 жовтня 2009 року має ознаки нікчемності. Через дійдення висновків про наявність ознак нікчемності в договорі № 7569 від 12 жовтня 2009 року, відповідач дійшов висновку про порушення позивачем пункту підпункту 7.4.1. пункту 7.4. та підпункту 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» при здійснені податкового обліку податку на додану вартість за господарськими операціями на підставі укладених із Товариством з обмеженою відповідальністю «Авто-Сплінт» договору. З огляду на таке, на думку податкової інспекції, позивач безпідставно включив до складу податкового кредиту січня 2010 року суму податку на додану вартість в розмірі 187450,00 грн.

20 вересня 2010 року на підставі викладених в Акті перевірки № 1494/23-3/03337119 від 02 вересня 2010 року висновків щодо порушення позивачем підпункту 7.4.1. пункту 7.4. та підпункту 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», на підставі підпункту 4.2.2. пункту 4.2. статті 4 та підпункту 17.1.3 пункту 17.1. статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Державною податковою інспекцією у Ворошиловському районі м. Донецька було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003532340/0 (т. 1 арк. справи 9), яким позивачу було визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 281175,00 грн., з яких за основним платежем 187450,00 грн., за штрафними (фінансовими ) санкціями 93725,00 грн.

Не погодившись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач надав первинну скаргу до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька із вимогами щодо скасування податкового повідомлення-рішення № 0003532340/0 від 20 вересня 2010 року. Рішенням Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька № 53762/10/25-012-2 від 01 грудня 2010 року (т. 1 арк. справи 22-24), прийнятого за наслідками розгляду наданої позивачем скарги було залишено скаргу без задоволення, податкове повідомлення-рішення № 0003532340/0 від 20 вересня 2010 року без змін. 01 грудня 2010 року відповідач прийняв податкове повідомлення рішення № 0003532340/1 (т. 1 арк. справи 8).

Спірним питанням цієї справи є правомірність визначення позивачем суми податкового кредиту суми податку на додану вартість за звітний податковий період січень 2010 року, який був сформований позивачем за наслідками виконання договору № 7569 від 12 жовтня 2009 року, укладеного між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Авто-Сплінт».

Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначені Законом України «Про податок на додану вартість».

Поняття платників податку на додану вартість, умови реєстрації платника податку на додану варітьсь визначені статтею 2 Закону України «Про податок на додану вартість». Підтвердженням набуття субєктом господарювання статусу платника податку на додану вартість є свідоцтво платника податку на додану вартість. Наявними в матеріалах справи документами підтверджено набуття позивачем статусу платника податку на додану вартість.

Порядок обчислення та сплати податку на додану вартість визначений статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Згідно пункту 1 цієї статті поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Згідно з підпунктами 7.7.1 та 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, який підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Порядок формування податкового кредиту платника податків встановлений підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин). Згідно приписів цього підпункту податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 цієї статті встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджених податковими накладними чи митними деклараціями.

22 лютого 2010 року позивачем було надано до податкової інспекції декларацію з податку на додану вартість за звітний податковий період січень 2010 року (т.1 арк. справи 128-131). Відповідно до рядку 17 зазначеної декларації сума податкового кредиту звітного періоду складає 14318 738,00 грн. Згідно рядка 20 наданої декларації позитивне значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту звітного періоду складає 154249,00 грн. Відповідно до Розшифровки податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додатку № 5 до декларації з податку на додану вартість за звітний податковий період січень 2010 року) до складу податкового кредиту було включено суму сплаченого податку на додану вартість за наслідками господарських операцій із ТОВ «Авто-Сплінт» (індивідуальний податковий номер 360610405640) в сумі 187450,05 грн. В реєстрі отриманих податкових накладних у січні 2010 року позивачем були відображені наступні податкові накладні, видані Товариством з обмеженою відповідальністю «Авто-Сплінт»:

від 04 січня 2010 року № 636, сума ПДВ 8825,25 грн. (т. 1 арк. справи 127);

від 05 січня 2010 року № 637, сума ПДВ 5553,45 грн. (т. 1арк. справи 90);

від 05 січня 2010 року № 638, сума ПДВ 3723,83 грн. (т. 1 арк. справи 91);

від 05 січня 2010 року № 640, сума ПДВ 5320,00 грн. (т. 1арк. справи 115);

від 06 січня 2010 року № 641, сума ПДВ 3960,60 грн.. (т. 1 арк. справи 92);

від 06 січня 2010 року № 642, сума ПДВ 5403,13 грн. (т. 1арк. справи 116);

від 08 січня 2010 року № 648, сума ПДВ 4082,58 грн. (т. 1 арк. справи 93);

від 09 січня 2010 року № 651, сума ПДВ 7730,63 грн. (т. 1 арк. справи 117);

від 10 січня 2010 року № 652, сума ПДВ 5582,15 грн. (т. 1арк. справи 94);

від 11 січня 2010 року № 654, сума ПДВ 7591,15 грн.. (т. 1 арк. справи 95);

від 12 січня 2010 року № 655, сума ПДВ 5403,13 грн. (т. 1арк. справи 118);

від 12 січня 2010 року № 656, сума ПДВ 5639,55 грн. (т. 1арк. справи 96);

від 13 січня 2010 року № 658, сума ПДВ 5804,58 грн. (т. 1 арк. справи 97);

від 14 січня 2010 року № 659, сума ПДВ 5403,13грн. (т. 1арк. справи 119);

від 14 січня 2010 року № 660, сума ПДВ 5725,65 грн. (т. 1 арк. справи 98);

від 15 січня 2010 року № 662, сума ПДВ 3996,48 грн. (т. 1арк. справи 99);

від 15 січня 2010 року № 663, сума ПДВ 2327,50 грн.. (т. 1 арк. справи 120);

від 18 січня 2010 року № 668, сума ПДВ 3745,35 грн. (т. 1арк. справи 100);

від 18 січня 2010 року № 669, сума ПДВ 5403,13 грн. (т. 1 арк. справи 121);

від 19 січня 2010 року № 670, сума ПДВ 5424,30 грн. (т. 1арк. справи 101);

від 28 січня 2010 року № 670, сума ПДВ 2510,38 грн. (т. 1 арк. справи 111);

від 29 січня 2010 року № 671, сума ПДВ 4970,88 грн. (т. 1арк. справи 112);

від 19 січня 2010 року № 671, сума ПДВ 5403,13 грн.. (т. 1 арк. справи 122);

від 29 січня 2010 року № 672, сума ПДВ 1779,40 грн. (т. 1арк. справи 113);

від 20 січня 2010 року № 673, сума ПДВ 5287,98 грн. (т. 1 арк. справи 102);

від 30 січня 2010 року № 675, сума ПДВ 7562,45 грн. (т. 1арк. справи 114);

від 20 січня 2010 року № 675, сума ПДВ 5403,13 грн. (т. 1 арк. справи 123);

від 30 січня 2010 року № 676, сума ПДВ 4904,38 грн. (т. 1арк. справи 126);

від 21 січня 2010 року № 677, сума ПДВ 5201,88 грн.. (т. 1 арк. справи 103);

від 22 січня 2010 року № 678, сума ПДВ 5639,55 грн. (т. 1арк. справи 104);

від 23 січня 2010 року № 680, сума ПДВ 3415,30 грн. (т. 1 арк. справи 105);

від 24 січня 2010 року № 681, сума ПДВ 5403,13 грн. (т. 1арк. справи 124);

від 25 січня 2010 року № 683, сума ПДВ 3723,83 грн. (т. 1 арк. справи 106);

від 25 січня 2010 року № 684, сума ПДВ 4904,38 грн. (т. 1арк. справи 107);

від 26 січня 2010 року № 685, сума ПДВ 3623,38 грн. (т. 1 арк. справи 108);

від 26 січня 2010 року № 686, сума ПДВ 5403,13 грн. (т. 1арк. справи 125);

від 27 січня 2010 року № 688, сума ПДВ 1822,45 грн. (т. 1 арк. справи 109);

від 28 січня 2010 року № 689, сума ПДВ 3845,80 грн. (т. 1арк. справи 110).

За дослідження в судовому засіданні зазначених вище податкових накладних, виписаних Товариством з обмеженою відповідальністю «Авто-Сплінт» по факту передачі товарів позивачу, на підставі яких позивачем було сформовано податковий кредит звітного податкового періоду січня 2010 року, судом було встановлено відповідність зазначених накладних вимогам підпункту 7.2.1 пункту 7.2. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженому наказом ДПА України №165 від 30 травня 1997 року (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037). Отже, наявними в матеріалах справи документами підтверджено формування позивачем податкового кредиту звітного податкового періоду січня 2010 року на підставі належним чином оформлених податкових накладних, що свідчить про відсутність перешкод, визначених підпунктом 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» для включення зазначених сум до складу податкового кредиту відповідного звітного періоду.

Відповідно до вимог, пунктом 3.4 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 166 від 30 травня 1997 року зі змінами та доповненнями дані, наведені в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, достовірність даних підтверджується: підписом платника, якщо платник фізична особа, в інших випадках підписами відповідальних посадових осіб (керівник, головний бухгалтер), печаткою.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16 липня 1999 року № 996-ХІV (надалі Закон № 996).

Визначення основних термінів, що вживаються в цьому законі міститься у статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні». Згідно цієї статті, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність являє собою бухгалтерську звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно зі статтею 3 Закону № 996 метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Як вбачається за наявних в матеріалах справи документів, 12 жовтня 2009 року між Обласним комунальним підприємством «Донецьктеплокомуненерго» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Авто-Сплінт» (продавець) був укладений договір купівлі-продажу № 7569 від 12 жовтня 2009 року (т. 1 арк. справи 154-155). За умовами зазначеного договору ТОВ «Авто-Сплінт» зобовязався поставити вугільну продукцію, за цінами та кількістю, визначені в специфікаціях, за умовами якого подавець зобовязався передати у власність покупця (позивача) вугілля, визначеного у специфікаціях, що є невідємними частинами договору (т. 1 арк. справи 154-155). Додатковою угодою до договору постачання № 7569 від 12 жовтня 2009 року сторони погодили наступні ціни на вугільну продукцію, що постачається за умовами укладеного договору: вугілля марки Дгр 100 820,00 грн. за тону; вугілля марки Ас 950,00 грн. за 1 тону. Додатком № 4 до договору (т. 1 арк. справи 195) сторони за договором № 7569 від 12 жовтня 2009 року узгодили постачання вугілля марки Гр у кількості 77,4 тн. за ціною 717,5 грн. за тону та вугілля марки Ас у кількості 456,5 тон за ціною 831,25 грн. за тону. Згідно зазначеного додатку загальна варітьсь вугілля складає 1124700,58 грн., у тому числі ПДВ в сумі 187450,03 грн. Як було пояснено представниками позивача в судовому засіданні, постачання вугільної продукції за умовами укладеного із ТОВ «Авто-Сплінт» договору здійснювалося до виробничих підпрозділів позивача ПЕ Дружківкатепломережа, ПЕ Словянськотепловмережа.

Відповідно до наявних в матеріалах справи документів, здійснення господарських операцій на підставі укладених між позивачем та ТОВ «Авто-Сплінт» договору купівлі-продажу № 7569 від 12 жовтня 2009 року супроводжувалося складенням первинних документів.

Протягом січня 2010 року позивачем та третьою особою без самостійних вимог на предмет спору були складені видаткові накладні на підтвердження передачі вугільної продукції за умовами укладеного договору. Згідно наявних в матеріалах справи видаткових накладних № 676 від 29 січня 2010 року, № 655 від 12 січня 2010 року, № 651 від 09 січня 2010 року, 3642 від 06 січня 2010 року, № 640 від 05 січня 2010 року, № 675 від 30 січня 2010 року, №671 від 19 січня 2010 року, №669 від 18 січня 2010 року, №663 від 15 січня 2010 року, № 659 від 14 січня 2010 року, № 676 від 30 січня 2010 року, № 686 від 26 січня 2010 року, №681 від 23 січня 2010 року, № 675 від 20 січня 2010 року, №636 від 04 січня 2010 року, № 637 від 05 січня 2010 року, № 638 від 05 січня 2010 року, № 641 від 06 січня 2010 року, № 648 від 08 січня 2010 року, № 652 від 10 січня 2010 року, № 654 від 11 січня 2010 року, № 656 від 12 січня 2010 року, № 658 від 13 січня 2010 року, № 660 від 14 січня 2010 року, № 677 від 21 січня 2010 року, № 668 від 18 січня 2010 року, 3673 від 20 січня 2010 року, №670 від 19 січня 2010 року, №662 від 15 січня 2010 року, №678 від 22 січня 2010 року, №680 від 23 січня 2010 року, №683 від 25 січня 2010 року, № 684 від 25 січня 2010 року, № 685 від 26 січня 2010 року, № 688 від 27 січня 2010 року, № 689 від 28 січня 2010 року, № 676 від 28 січня 2010 року, № 671 від 29 січня 2010 року (т. 1 арк. справи 52- 89) вартість товару поставленого у січні 2010 року на виконання умов договору № 7569 від 12 жовтня 2010 року складає 1124 700,36 грн., у тому числі ПДВ 187 450,00 грн.

29 січня 2010 року між позивачем та ТОВ «Авто-Сплінт» був підписаний Акт приймання-передачі вугілля (т. 1 арк. справи 201), яким сторони підтвердили передачу у січні 2010 року вугілля марки ГР, АС у кількості 851,9 тн. (ПЕ Дружківкатепломережа). 29 січня 2010 року між позивачем та ТОВ «Авто-Сплінт» був підписаний Акт приймання-передачі вугілля (т. 1 арк. справи 202), яким сторони підтвердили передачу у січні 2010 року вугілля марки ГР, АС у кількості 382 тн. (ПЕ Словянськтепломережа).

Надходження товарів від Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Сплінт» у січні 2010 року було відображено по Кт рахунку 631 «Розрахунки с постачальниками», що підтверджується наявними в матеріалах справи відомістю аналітичного обліку (т. 1 арк. справи 151-153).

Суд не приймає до уваги посилання відповідача щодо непідтвердження позивачем факту отримання вугільної продукції із посиланням на відсутність товарно-транспортних накладних, так як в судовому засіданні до матеріалів справи за клопотанням позивача були долучені товарно-транспортні накладні на підтвердження здійснення перевезення вугілля, придбаного за умовами договору № 7956 від 12 жовтня 2009 року, оригінали яких були досліджені в судовому засіданні.

Посилання відповідача про відсутність реального виконання укладеного договору через не зазначення наданих позивачем адреси постачальника та місця доставки вугільної продукції, не приймаються судом до уваги, з огляду на те, що допитаним в судовому засіданні свідком ОСОБА_6 було пояснено, що місце доставляння та кількість вугілля, що має бути поставленим, узгоджувалася в телефонному режимі із постачальником вугілля. По факту постачання вугілля до виробничих одиниць позивача складалися первинні документи, на підставі яких здійснювався податковий облік.

Окрім іншого, фактичне надходження вугілля до виробничих одиниць позивача підтверджується наданими позивачем витягами з журналів обліку постачання вугілля, журналів реєстрації виданих довіреностей на отримання матеріальних цінностей, картками складського обліку, складеними безпосередньо на структурних підрозділах підприємства позивача та даними матеріальних звітів про використання палива.

Наявними в матеріалах справи документами, банківськими виписками за січень 2010 року по (т. 1 арк. справи 49-51), підтверджено здійснення позивачем часткової сплати отриманих від Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Сплінт» товарно-матеріальних цінностей.

Судом встановлено, що дані бухгалтерського обліку позивача відповідають даним податкового обліку у межах здійснених господарських операцій із ТОВ «Авто-Сплінт» та позивачем у січні 2010 року.

З аналізу пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", яким визначені правила формування податкового кредиту вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Щодо використання придбаних позивачем товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «Авто-Сплінт» у власній господарській діяльності судом було встановлено наступне.

Відповідно до довідки Управління статистики у м. Донецьку серії АБ № 255577 та статуту Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» основними видами діяльності позивача є постачання пари та гарячої води, виробництво парових котлів. За змістом наявних в матеріалах справи паспортів на котли водогрійні для теплозабезпечення житлових, промислових та громадських споруд, що встановлені ВО Дружківськтепломережа та ВО Словянськтепломережа, зазначене устаткування використовується за допомогою вугілля. Виходячи із змісту здійснюваної позивачем господарської діяльності та призначення товарно-матеріальних цінностей, придбаних за умовами договору № 7569 від 12 жовтня 2009 року, суд дійшов висновку про доведення позивачем факту використання придбаних товарно-матеріальних цінностей у власній господарській діяльності.

Щодо посилань відповідача про недійсність угод, укладених між Обласним комунальним підприємством «Донецьктеплокомуненерго» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Авто-Сплінт», суд зазначає наступне.

Правове регулювання матеріально-технічного постачання та збуту продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання визначені статтями 264-270 Господарського кодексу України.

Частиною 4 статті 179 Господарського кодексу України, статтями 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема, на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Виходячи із змісту укладених між позивачем та ТОВ «Авто-Сплінт» договору купівлі-продажу № 7956 від 12 жовтня 2009 року вбачається, що зазначеним договором та додатковими угодами до них сторони узгодили всі умови, що є істотними для даного виду договорів. Сторонами не було предявлено зауважень один до одного з приводу виконання укладеного договору.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначені наступні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Статтею 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідач в обґрунтування висновків про нікчемність правочинів посилається на недотримання позивачем при укладанні та виконанні договорів вимог частин 1 та 5 статті 203 Цивільного кодексу України, за якими зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства та правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недотримання вимог цих норм відповідач вважає ознакою нікчемності правочину з посиланням на частини 1, 2 статті 215 Цивільного кодексу України. Проте, вказані частини 1 та 2 статті 215 Цивільного кодексу України розмежовують підстави для визнання правочину недійсним (частина 1) та нікчемним (частина 2). Недотримання в момент вчинення правочину вимог частин 1 та 5 статті 203 Цивільного кодексу України є підставою для визнання правочину недійсним у судовому порядку.

Правові підстави для визнання правочину нікчемним регулюються статтями 219, 220, 224, 226, 228 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Кваліфікація правочину як нікчемного за статтею 228 Цивільного кодексу України передбачає встановлення протиправної поведінки обох або однієї з сторін договору, наявність спеціальної мети при укладенні договору, а також наявність умислу на заволодіння чужим майном (у даному випадку на ухилення від сплати податків). Разом з тим відповідачем не було надано доказів встановлення порушення вимог податкового законодавства контрагентом позивача - ТОВ «Авто-Сплінт» при здійсненні спірних операцій. Зокрема, не встановлено, що спірні операції не відображені в податковому обліку цього підприємства, що відповідні обєкти оподаткування, які виникають внаслідок реалізації продукції позивачу, не включені до податкових декларацій, що з них не сплачено у встановленому порядку податки та інші обовязкові платежі. Крім цього, відповідачем також не було надано належних та допустимих доказів наявності вини (умислу) в позивача чи контрагента на предмет спору. Посилання відповідача на ліквідацію ТОВ «Авто-Сплінт» банкрутом за Ухвалою Господарського суду Донецької області від 12 серпня 2010 року не приймаються судом до уваги, так як зазначені події мали місце у червні серпні 2010 року, в той час, як господарські правовідносини між позивачем та ТОВ «Авто-Сплінт» мали місце у січні 2010 року.

Суд зазначає, що за не доведення факту невиконання чи неналежного виконання обовязку по сплаті податків, зборів та інших обовязкових платежів, приховування чи заниження обєктів оподаткування, що виникли внаслідок здійснення господарських операцій за договором № 7956 від 12 жовтня 2009 року в відповідача відсутні підстави стверджувати, що саме цей договір порушує публічний порядок, а отже в силу статті 228 Цивільного кодексу України є нікчемним.

З огляду на наведене вище вбачається, що відображення в податковому обліку Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» наслідків господарських операцій з ТОВ «Авто-Сплінт»» (за договором купівлі-продажу № 7956 від 12 жовтня 2009 року) у січні 2010 року відповідає вимогам чинного законодавства України. Наявними в матеріалах справи документами підтверджено правомірність включення позивачем до складу податкового кредиту січня 2010 року суми податку на додану вартість розмірі 187450,00 грн., з огляду на що висновки відповідача про заниження суми податку, що підлягає сплаті на загальну суму 187450,00 грн. у січні 2010 року є неправомірними.

Отже, через не підтвердження наявними в матеріалах справи документами заниження позивачем суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті за звітний податковий період січень 2010 року відсутні підстави для донарахування суми податкових зобовязань та застосування штрафних санкцій, передбачених підпунктом 17.1.3. пункту 17.1. статті 17 закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами».

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення № 000352340/0 від 20 вересня 2010 року та № 0003532340/1 від 01 грудня 2010 року, прийняті Державною податковою інспекцією у Ворошиловському районі м. Донецька необґрунтовано, із порушенням вимог чинного законодавства, через що позовні вимоги про визнання податкового повідомлення-рішення недійним підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа.

З огляду за зазначене, витрати позивача по сплаті судового збору у сумі 3 грн. 40 коп. підлягають відшкодуванню за рахунок коштів Державного бюджету.

З огляду на зазначене, на підставі статті 19 Конституції України, Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, Закону України“Проподаток на додану вартість”, статей 203, 215, 228 Цивільного кодексу України, статей 3, 179, 180, 181 Господарського кодексу України, Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетом а державними цільовими фондами» та керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 000352340/0 від 20 вересня 2010 року та № 0003532340/1 від 01 грудня 2010 року, задовольнити.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення № 000352340/0 від 20 вересня 2010 року, яким Обласному комунальному підприємства «Донецьктеплокомуненерго» було визначено суму податкових зобовязань з податку на додану вартість в сумі 281175,00 грн., з яких за основним платежем 187450,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 93725,00 грн.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення № 000352340/1 від 01 грудня 2010 року, яким Обласному комунальному підприємства «Донецьктеплокомуненерго» було визначено суму податкових зобовязань з податку на додану вартість в сумі 281175,00 грн., з яких за основним платежем 187450,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 93725,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» (83086, м. Донецьк, вул. Донецька, буд. 38, ЄДРПОУ 03337119) судові витрати з судового збору (державного мита) у розмірі 3 (три) грн. 40 коп.

Вступну та резолютивну частини постанови проголошено в судовому засіданні 18 лютого 2011 року у присутності представників сторін.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 23 лютого 2011 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Михайлик А.С.